Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 147/483/19

провадження № 61-13167 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - Тростянчикська сільська рада Тростянецького району Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 08 травня 2019 року у складі судді Дудікова А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 23 грудня 2005 року Тростянчикська сільська рада Тростянецького району Вінницької області прийняла рішення, згідно з яким у її власність передано земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,15 га, які знаходяться на АДРЕСА_1 на території Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

11 вересня 2012 року відповідач прийняв рішення про внесення змін до рішення від 23 грудня 2005 року в частині розміру наданих у власність земельних ділянок (для будівництва та обслуговування житлового будинку надано земельну ділянку, площею 0,20 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,15 га), які знаходяться по АДРЕСА_1 на території Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

Вказувала, що 08 квітня 2019 року вона звернулася до відповідача із заявою про затвердження технічної документації.

24 квітня 2019 року відповідач у листі за вих. № 157 повідомив її про те, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) затверджується на сесії сільської ради після погодження меж земельних ділянок сусідніми землекористувачами. Проте вона не погодила меж земельних ділянок із сусідами ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) на підставі акта приймання-передачі межових знаків на зберігання сусідніми власниками земельних ділянок.

Вважала бездіяльність відповідача протиправною, оскільки питання мало бути обов`язково розглянуто на сесії сільської ради, де необхідно було взяти до уваги, що громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками суміжних земельних ділянок, межі яких нею вже давно було погоджено. Тому відмова цих осіб від підпису акта погодження меж фактично є межовим спором.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у розгляді на сесії Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області її звернення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1885 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1504 га, по АДРЕСА_1 на території Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, виготовленої державним підприємством «Вінницькій науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (м. Вінниця, 2017 рік) (далі - технічна документація); зобов`язати відповідача розглянути на сесії Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області питання щодо затвердження технічної документації. Також просила суд стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по справі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

08 травня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі.

Суд першої інстанції вважав, що позивачка, звертаючись до суду з позовом, не порушує питання щодо визнання за собою права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка перешкоджає їй в оформленні документів. Приватний інтерес позивачки на час звернення до суду з цим цивільним позовом відсутній. Тому спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 08 травня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позов пред`явлений з підстав порушення відповідачем наданих контрольних функцій у сфері управління діяльністю. У позовній заяві позивачка не просила визнати за нею право власності на земельні ділянки, а заявила вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка перешкоджає їй у реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес у позивачки на час звернення до суду з цим позовом відсутній, проте може виникнути після реалізації нею права на безоплатне отримання земельної ділянки (затвердження проектної документації та прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 147/7483/19 із Тростянецького районного суду Вінницької області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спір між сторонами стосується можливості набуття нею земельної ділянки в порядку приватизації, має приватноправовий характер. Тому ця справа згідно з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, постанова Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 346/4408/15-ц) має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року Тростянчикська сільська рада Тростянецького району Вінницької області подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 08 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідні правові висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі № 583/2715/16-ц (провадження № 14-174цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що переглядається, позивач набула право власності на 1/5 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, на підставі рішення Тростянецького районного суду Вінницької області у справі № 2-484-2007 та просить захистити її цивільне право на земельну ділянку.

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Статтями 116 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Отже цей спір за предметним і суб`єктним критеріями має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, оскільки пов`язаний із захистом цивільного права позивача на земельну ділянку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не звернув увагу на вказані обставини, не врахував характер правовідносин, з яких виник спір, дійшов помилкових висновків про те, що приватний інтерес позивачки на час звернення до суду з цим цивільним позовом відсутній, тому спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400 401 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 08 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2019 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович