Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 148/2755/15-ц
провадження № 61-25896 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Третяков Петро Миколайович;
відповідачі: Тульчинська міська рада, ОСОБА_2 ;
представник Тульчинської міської ради - Захарчук Максим Миколайович;
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ;
треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , реєстраційна служба Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року у складі судді Ковганича С. В. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_5 , треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), реєстраційна служба Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області (далі - реєстраційна служба Тульчинського РУЮ Вінницької області), про визнання незаконними рішень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Протягом 2013 року між ним та ОСОБА_5 виникли непорозуміння щодо використання земельної ділянки, загальною площею 0,05 га, яка межує з його садибою по АДРЕСА_1 . Спірна земельна ділянка використовувалась його сім`єю понад 30 років як під`їзд до господарських споруд та господарський двір, а ОСОБА_5 мав намір використовувати дану земельну ділянку, як додатковий проїзд до земельної ділянки, якою він користувався (город, площею 0,20 га).
Зазначав, що рішенням 32 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району від 06 березня 2014 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, орієнтовною площею 0, 46 га, у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0, 25 га, для ведення особистого селянського господарства 0, 21 га. Земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 .
Рішенням 35 сесії 6 скликання Дранської сільської ради від 14 липня 2014 року, розглянувши заяву ОСОБА_5 , погоджено межі між присадибними ділянками по АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 згідно змін, запропонованих до акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 15 лютого 2014 року, без погодження межі ОСОБА_1 у зв`язку з його бажанням отримати у своє користування частину земельної ділянки.
Рішенням 36 сесії 6 скликання Дранської сільської ради від 01 жовтня 2014 року погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , загальною площею 0,2538 га, у тому числі 0,2538 га для ведення особистого селянського господарства; передана у власність ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,2538 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_2 .
Посилаючись на те, що оскаржуваними рішеннями вирішено питання про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві приватної власності господарські будівлі, у зв`язку з чим порушується його право власності, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними і скасувати рішення 35 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14 липня 2014 року та рішення 36 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 01 жовтня 2014 року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 , площею 0,2538, кадастровий номер 0524380800:03:000:0088, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав: 7228557, видане реєстраційною службою Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_5 , скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на цю земельну ділянку та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Під час розгляду справи відповідачів - Дранську сільську раду Тульчинського району Вінницької області було замінено на належного відповідача - Тульчинську міську раду, а ОСОБА_5 - його правонаступником ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано рішення 35 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14 липня 2014 року про погодження межі між присадибними ділянками по АДРЕСА_2 з ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, згідно змін, запропонованих до акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 15 лютого 2014 року без погодження межі ОСОБА_7 .
Визнано незаконним і скасовано рішення 36 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 01 жовтня 2014 року про погодження технічної документації і передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,2538 га, кадастровий номер 0524380800:03:000:0088, для ведення особистого селянського господарства.
Визнано недійсним свідоцтво, видане на ім`я ОСОБА_5 , про право власності на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,2538 га, кадастровий номер 0524380800:03:000:0088, виданого реєстраційною службою Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області від 06 жовтня 2014 року.
В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно виникло до прийняття рішень Дранської сільської ради про погодження меж між земельними ділянками сторін, про погодження технічної документації та видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 , площею 0,2538 га, кадастровий номер 0524380800:03:000:0088, яка частково знаходиться під частиною сараю, який належить на праві власності ОСОБА_1 , тому свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 27694118, від 06 жовтня 2014 року, яке посвідчує право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,2538 га, для ведення особистого селянського господарства, порушує право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під належною йому на праві власності частиною сараю.
Відмовляючи у задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації. Таким чином, рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно є підставою для скасування державної реєстрації речового права, тому додатковому вирішенню не потребує.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і вказав, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та прийшов до правильного і обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 148/2755/15-ц із Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , у спосіб, визначений законом, реалізував своє конституційне право на приватизацію спірної земельної ділянки, якою він користувався з 1961 року. Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, третя особа - ОСОБА_5 , про визнання недійсним рішення 29 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 13 жовтня 2013 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у праві на приватизацію земельної ділянки, яка межує з його садибою і розташована по АДРЕСА_1 . Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч конституційним засадам, чинному законодавству України, безпідставно легалізував тимчасові будівлі ОСОБА_8 , у тому числі і ті, що не відповідають технічній характеристиці будівель інвентарної справи, що розташовані на його земельній ділянці, яку ОСОБА_1 не може приватизувати за судовим рішенням, а апеляційний суд не звернув увагу на факт самочинного будівництва тимчасових споруд та будівель на його землі, які не відповідають технічній характеристиці інвентарної справи, посилаючись на норми ЗК України, які не поширюються на спірні правовідносини. Вважає, що оспорювані рішення Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14 липня 2014 року та від 01 жовтня 2014 року відповідають вимогам статтей 12 79-1 81 118 121 126 ЗК України, статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» та постанові Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , 1/2 частина якого належить йому згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 грудня 2010 року, а інша 1/2 частина - згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 травня 2011 року.
Рішенням 31 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29 січня 2014 року ОСОБА_5 (правонаступником якого є його син ОСОБА_2 ) надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, орієнтовною площею 0,26 га, у тому числі для ведення особистого селянського господарства 0,26 га. Земельна ділянка розташована по АДРЕСА_2 (а.с. 36, т. 1).
Рішенням 32 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 06 березня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, орієнтовною площею 0,46 га, у тому для ведення особистого селянського господарства 0,21 га. Земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 12, т. 1).
Рішенням 35 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14 липня 2014 року погоджено межі між присадибними ділянками по АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, згідно змін, запропонованих до акта встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 15 лютого 2014 року, без погодження межі ОСОБА_1 у зв`язку з бажанням останнього отримати у своє користування частину земельної ділянки (а.с. 37, т.1).
Рішенням 36 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 01 жовтня 2014 року погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться у користуванні ОСОБА_5 , загальною площею 0,2538 га, у тому числі 0,2538 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_2, кадастровий номер 0524380800:03:000:0088, та передано її у власність ОСОБА_5 (а.с. 40, т. 1).
06 жовтня 2014 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1, індексний номер: 27694118, на вказану земельну ділянку (а.с. 250, т. 1).
Згідно акту обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_5 та розташована по АДРЕСА_2 , від 17 грудня 2014 року, комісією було встановлено, що частина будівель ОСОБА_1 займає частину земельної ділянки ОСОБА_5 Площа зони відчуження склала 0,0034 га (а.с. 13, т. 1)
Рішенням 47 сесії 6 скликання Дранської сільської ради від 11 вересня 2015 року зобов`язано ОСОБА_1 забрати сечозбірник з земельної ділянки ОСОБА_5 ; рекомендовано ОСОБА_1 в десятиденний термін забрати частину будівель, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_5 (а.с. 41, т. 1).
Згідно висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 324 від 21 лютого 2017 року, на земельній ділянці, площею 0,2538 га, кадастровий номер 0524380800:03:000:0088, яка розташована по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 , розташовуються будівлі та споруди будинковолодіння АДРЕСА_1 , які перебувають у власності та користуванні ОСОБА_1 , зокрема, у власності останнього перебуває частина сараю літ. «Д», площею 8 кв. м; загальна площа (вільна від забудови під будівлями і спорудами) зайняття земельної ділянки АДРЕСА_2 з боку будинковолодіння АДРЕСА_1 складає 29,0 кв. м + 12,0 кв. м = 41 кв. м.
Отже, судами встановлено, що частина сараю літ. «Д», площею 8 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 грудня 2010 року, перебуває у межах земельної ділянки, що належить ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 жовтня 2014 року, розташованій по АДРЕСА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина перша статті 328 ЦК України).
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Згідно з вимогами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За правилами частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частина друга статті 118 ЗК України).
Статтею 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).
За положеннями глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав визначених законом. У випадку визнання недійсним правочину може бути визнано недійсними і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.
Судами встановлено, що право власності на нерухоме майно виникло у ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 20 грудня 2010 року, виданого Дранською сільською радою Тульчинського району Вінницької області. Право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_5 виникло на підставі рішення Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 01 жовтня 2014 року.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно виникло до прийняття рішень Дранської сільської ради про погодження меж між земельними ділянками сторін, про погодження технічної документації та видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 , площею 0,2538 га, кадастровий номер 0524380800:03:000:0088, яка частково знаходиться під частиною сараю, який належить на праві власності ОСОБА_1 , тому свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 27694118 від 06 жовтня 2014 року, яке посвідчує право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,2538 га, для ведення особистого селянського господарства, порушує право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під належною йому на праві власності частиною сараю.
Як на підставу для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконними та скасування рішень Дранської сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на ім`я ОСОБА_5 ,
суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, посилався, зокрема, на висновок № 324 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 21 лютого 2017 року.
Так, у досліджуваній частині висновку експертом зазначено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 076145 від 20 грудня 2010 року (аркуш 36 інвентаризаційної справи), ОСОБА_1 є власником 1/2 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Дранської сільської ради № 60 від 14 жовтня 2010 року. До складу домоволодіння входять: житловий будинок літ. «А», загальної площею 45,3 кв. м, житловою площею 33,3 кв. м; веранда літ. «а», загальною площею 10,9 кв. м; вхідний майданчик літ. «а1»; прибудова літ. «А1», загальною площею 22,1 кв. м; вхідний майданчик літ. «а2»; сарай літ. «Б» з погребом літ. «Б/п»; сарай літ. «б», сарай літ. «В»; сарай літ. «в»; гараж літ. «Г»; сарай літ. «Д»; убиральня літ. «Т»; колодязь літ. «К»; огорожа 1-3.
Разом з тим, у висновках за результатами проведення дослідження експертом зазначено, що на земельній ділянці площею 0,2538 га, кадастровий номер 0524380800:03:000:0088, яка розташована по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 , розташовуються будівлі та споруди будинковолодіння АДРЕСА_1 , які перебувають у власності та користуванні ОСОБА_1 (відомості щодо яких відсутні у матеріалах інвентаризаційної справи).
Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції на вказані обставини увагу не звернув, не усунув вказані у експертному висновку суперечності, не дослідив обставини справи та не перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , який, зокрема, посилався на здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва тимчасових споруд та будівель на його земельній ділянці, які не відповідають технічній характеристиці інвентарної справи.
У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати вищенаведене, належним чином дослідити зібрані у справі докази, а також перевірити доводи ОСОБА_2 щодо самочинного будівництва ОСОБА_1 тимчасових споруд та будівель на його земельній ділянці.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта