Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 148/523/18

провадження № 61-21671св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача- адвокат Власюк Ігор Тимофійович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Власюка Ігоря Тимофійовича, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 червня 2019 року у складі судді Ковганича С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Марчук В. С., Міхасішина І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що він та відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі до 27 травня 2014 року. У шлюбі у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають з матір`ю.

Стверджував, що мати дітей веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, не працює, належної уваги вихованню дітей не приділяє, може по декілька днів бути відсутньою вдома, щодо неї регулярно надходять скарги від інших громадян, та вона неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності. Всі турботи щодо виховання дітей здійснюються лише бабусею та, в міру можливостей, ним.

Зазначав, що через віддаленість свого місця проживання він не має можливості належно дбати про своїх дітей, однак, він регулярно надсилає кошти на їх лікування, неодноразово сам приїздив із Закарпатської області та відвозив дітей на обстеження в лікарню у м. Вінниця.

Звертав увагу на те, що за місцем проживання він характеризується позитивно, має впорядкований будинок, намірений робити все необхідне, щоб надати дітям повний та всебічний розвиток.

Вважав, що ухилення відповідача від свого обов`язку щодо належного виховання та утримання дітей стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , поданим його представником ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, необхідних для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу, як позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, належно оцінивши вказані докази та встановивши відсутність свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, взявши до уваги, що відповідач заперечує проти позбавлення її батьківських прав, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому апеляційний суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки ОСОБА_2 щодо своїх дітей, а також свідомого її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, а також не доведено аморальної поведінки відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Власюка І. Т., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Власюка І. Т. мотивована тим, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що стороною позивача була надано достатньо доказів, які підтверджують аморальний спосіб життя відповідача, зокрема, зловживання алкогольними напоями, відсутність роботи, неналежне виховання дітей та інші.

Посилається на відповіді на адвокатський запити від 09 вересня 2016 року та від 22 січня 2018 року, у яких зазначено, що ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) та за статтею 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей).

Зазначає, що необхідні умови проживання дітей були облаштовані та здійснені тільки завдяки матері відповідача, а ОСОБА_2 ніколи не намагалася облаштувати належне житло для дітей у своєму будинку та свідомо ухиляється від виховання, утримання та належного медичного обстеження і лікування дітей.

Звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання про допит в якості свідків дітей сторін.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що позивач свідомо вводить суд в оману, посилаючись на неіснуючі підстави для позбавлення її батьківських прав.

Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції брав участь представник служби у справах дітей, який категорично висловився проти задоволення позову та пояснив, що жодних претензій щодо виховання дітей відповідачем у служби немає.

Крім того, посилається на висновок служби у справах дітей, у якому вказано, що для дітей створено необхідні умови для проживання, розвитку та навчання.

Вважає, що відповідач не має морального права виховувати дітей, оскільки не має постійного місця проживання в Україні, багато років проживає в Російській Федерації та є особою, яка відбула строк покарання за вбивство терміном більше 10 років.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) та ОСОБА_2 з 03 листопада 2012 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року було розірвано, що підтверджується копією відповідного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року (а. с. 6).

Згідно з копій повторних свідоцтв про народження від 14 жовтня 2013 року серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (а. с. 7, 8).

Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені від 04 лютого 2015 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 змінив своє прізвище та ім`я на ОСОБА_1 (а. с. 9).

Згідно з копії характеристики, виданої Варівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 прописаний на території Варівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 . З 2016 року ОСОБА_1 знаходиться на тимчасових заробітках за межами країни. За час проживання на території сільської ради охарактеризував себе тільки з позитивної сторони, алкогольними напоями не зловживав, приймав активну участь у суспільному житті села, користувався авторитетом серед друзів та односельчан. На адресу сільської ради скарг щодо поведінки ОСОБА_1 від сусідів, мешканців села не надходило (а. с. 10).

Копією акту обстеження умов проживання від 18 грудня 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 є власником одноповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення впорядковане, є необхідні меблі та побутова техніка, санітарно-гігієнічний стан добрий. Останнім створено належні умови для виховання та розвитку дітей (а. с. 11).

Відповідно до копії відповіді на адвокатський запит, виданої виконавчим комітетом Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 12 січня 2018 року № 5 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 в житловому будинку покійного діда ОСОБА_7 разом із своїми неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 здійснює догляд за дітьми, але не завжди належним чином. На одному подвір`ї в іншому будинку проживає мати ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , яка постійно здійснює догляд за дітьми. В будинку є всі необхідні речі для проживання, діти забезпечені одягом та шкільним приладдям. Медичний огляд діти проходять регулярно (а. с. 12).

Копією довідки-характеристики, виданої виконкомом Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 12 січня 2018 року № 22 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 в житловому будинку покійного діда ОСОБА_7 . За час проживання на території сільської ради проявила себе з негативної сторони, часто зловживає алкогольними напоями, ніде не працює, не приділяє уваги належному вихованню дітей, дебоширить, обзиває матір нецензурними словами, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності. Склад її сім`ї: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 13).

Згідно з копією повідомлення Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП України у Вінницькій області від 09 вересня 2016 року № 8071/230 ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності 3 рази, а саме: 16 листопада 2016 року за частиною другою статті 173-2 КУпАП, 15 лютого 2016 року за статтею 184 КУпАП, 22 лютого 2016 року за частиною другою статті 173-2 КУпАП (а. с. 14).

У копії повідомлення Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП України у Вінницькій області від 22 січня 2018 року № 483/230-01 зазначено, що ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності 23 листопада 2017 року за статтею 173-2 КУпАП, а також те, що до Тульчинського відділення поліції неодноразово звертався ОСОБА_6 з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 (а. с. 15).

Відповідно до інформації, наданої Службою у справах дітей Тульчинської райдержадміністрації Вінницької області від 17 січня 2018 року № 01/9-34/1 при проведенні обстежень умов проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено, що останні проживають зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та бабусею на АДРЕСА_2 в одноповерховому житловому будинку, який складається із трьох житлових кімнат, коридору та веранди. В кімнатах тепло, затишно та охайно. Опалення пічне, паливом домогосподарство забезпечене. Для дітей створені окремі спальні місця. Одягом та взуттям діти забезпечені. Для навчання та виконання домашніх завдань у дітей є письмові столи, які забезпечені необхідним канцелярським приладдям. Загалом за результатом зафіксованого, в домогосподарстві створені належні умови для повноцінного розвитку, відпочинку та виховання дітей. Також за результатом проведення перевірок, ознак, які б вказували на жорстоке поводження з дітьми або ж на наслідки будь з яких видів насильств виявлено не було (а. с. 16).

Довідкою Тульчинської центральної районної лікарні від 04 червня 2018 року № 512 встановлено, що ОСОБА_2 на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті не перебуває і за медичною допомогою не зверталась (а. с. 44)

Згідно з характеристикою, виданою Печерською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Тульчинської районної ради Вінницької області від 05 травня 2018 року № 43 ОСОБА_4 , 2007 року народження, учень 4 класу, навчається в школі з 1 класу. Зарекомендував себе як працелюбний, уважний учень. Має навчальні досягнення достатнього рівня. На уроках завжди активний, допомагає товаришам. Має добрий загальний розвиток. До виконання громадських доручень ставиться дбайливо. Брав активну участь у спортивному житті школи. Веселий, емоційний, товариський, самостійний, піддається чужому впливу. Правила поведінки виконує на вимогу вчителя. Користується авторитетом серед товаришів. Систематично відвідує шкільні заняття. Шкідливих звичок не має. Мати приділяє належну увагу вихованню сина (а. с. 45).

Відповідно до характеристики, виданої Печерською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Тульчинської районної ради Вінницької області від 05 травня 2018 року № 44 ОСОБА_3 , 2008 року народження, учениця 4 класу, навчається в школі з 1 класу. Зарекомендувала себе як працелюбна учениця. Має навчальні досягнення достатнього рівня. На уроках уважна, допомагає товаришам. Має добрий загальний розвиток. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Брала активну участь у громадському житті школи та класу. Сором`язлива, імпульсивна, весела, товариська, піддається чужому впливу. Правила поведінки виконує на вимогу вчителя. Має багато друзів. Систематично відвідує шкільні заняття. Шкідливих звичок не має. Мати приділяє належну увагу вихованню доньки (а. с. 46).

Довідкою-характеристикою, виданою виконкомом Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 05 травня 2018 року № 420 встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 в житловому будинку покійного діда ОСОБА_7 . За час проживання на території сільської ради проявила себе з нейтральної сторони, працює сезонно, недостатньо приділяє уваги вихованню дітей. Склад її сім`ї: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 47).

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницькї області від 13 червня 2017 року, яке набрало законної сили 10 липня 2017 року, позов, поданий ОСОБА_9 від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Служби у справах дітей Тульчинської державної адміністрації Вінницької області про визначення місця проживання дітей залишено без задоволення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Власюка І. Т.задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141 150 153 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК Українивизначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав є один з батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав, при тому, що це є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про аморальний спосіб життя відповідача, зловживання алкогольними напоями вчинення насильства по відношенню до дітей, ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей та його винної поведінки.

Доводи касаційної скарги про те, що маючи докази наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а саме свідомого, винного ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, суди не застосували до неї цей захід впливу, відповідно до положень частини першої статті 164 СК України, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до вимог статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача. При цьому такі доводи по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про відмову у задоволенні його клопотання про допит дітей не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки суди ухвалили рішення про відмову у задоволенні позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться, виключно, до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Власюка Ігоря Тимофійовича залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк