ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року

м. Київ

справа № 149/905/21

адміністративне провадження № К/9901/34930/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (суддя - Павлюк О. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 (колегія суддів у складі: Боровицького О. А., Матохнюка Д. Б., Шидловського В. Б.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

19.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 866260 від 23.02.2021.

Разом з позовною заявою представником позивача - адвокатом Матяшем Д. Ю. було подано клопотання про поновлення строків на оскарження постанови, яке мотивовано тим, що строк оскарження постанови минув 05.03.2021. Позивач звернувся до Хмільницького бюро безоплатної правової допомоги 04.03.2021, однак доручення для надання безоплатної правової допомоги адвокату надійшло на пошту 09.03.2021, тому вважає, що строк пропущений позивачем з поважної причини.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.04.2021 в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Матяша Д. Ю. про поновлення строку на звернення до суду щодо оскарження постанови серії БАА № 866260 від 23.02.2021 відмовлено, позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку. Цією ж ухвалою суд першої інстанції надав позивачу строк на усунення недоліків терміном до 30.04.2021, однак не більше десяти днів з дня вручення даної ухвали.

На виконання вимог ухвали від представника позивача - адвоката Матяша Д. Ю. надійшло уточнене клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивовано тим, що позивач об`єктивно не мав можливості своєчасно звернутись до суду з позовом у встановлений строк, оскільки йому не було надано відповідної кваліфікованої правової допомоги. Крім того, зазначає, що ним 12.03.2021 було направлено відповідний адвокатський запит до Хмільницького РВП щодо надання копій документів та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, відповідь на який надійшла лише 16.04.2021, а тому тільки тоді він міг прийняти рішення про достатність фактичних даних для звернення до суду.

Позивач у встановлений судом строк для усунення недоліків жодних клопотань на адресу суду не направляв.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.05.2021, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернуто позивачеві у зв`язку із неналежним обґрунтуванням причин пропуску строку звернення до суду,

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача - адвокат Матяш Д. Ю. подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати, а справу направити до суду для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження).

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що позивач у передбачений Законом спосіб скористався своїми процесуальними права щодо призначення йому адвоката за рахунок державних коштів, однак об`єктивно не мав можливості звернутись своєчасно із позовом до суду, оскільки у передбачений строк йому не було надано відповідної кваліфікованої допомоги.

Наголошує на тому, що судом не враховано, що від волі позивача не залежав строк обробки працівниками центру безоплатної правової допомоги його звернення та призначення адвоката. Зазначає, що звернувшись до Хмельницького бюро правової допомоги та отримавши погодження як особа, яка має право на безоплатну правову допомогу, позивач виконав усі вимоги для того, щоб йому було призначено представника. Отже, вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували поважності пропуску процесуального строку, оскільки позивач своєчасно звернувся для отримання безоплатної правової допомоги, отримав погодження та очікував призначення адвоката.

Крім того, зазначає, що для уникнення безпідставного звернення до суду без належних доказів, ним 12.03.2021 було направлено відповідний адвокатський запит до Хмільницького ВП щодо надання копій документів та відеозапису з нагрудної камери інспектора СРПП, про яку зазначалось в оскаржуваній постанові, адже окрім самої постанови клієнт йому не надав жодних додаткових доказів. Відповідь на запит надійшла лише 16.04.2021, а тому тільки тоді він міг прийняти рішення про достатність фактичних даних для звернення до суду.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

20.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області та постанову Сьомго апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 149/905/21.

Ухвалою Верховного від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області та постанову Сьомго апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Під час розгляду цієї касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду враховує норми частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно зі статтею 2 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено Законом України від 02.06.2011 № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу».

Частинами першою та другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначені статтею 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Так, центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: 1) приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; 2) забезпечує складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) забезпечує участь захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 4) забезпечує участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 5) забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 6) укладає контракти з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі; 7) укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг); 8) видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 9) приймає рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону; 10) подає клопотання до Координаційного центру з надання правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону; 11) приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; 12) подає Координаційному центру з надання правової допомоги звіти про свою діяльність; 13) виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено, що після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.

Предметом оскарження у цій справі є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 866260, винесена 23.02.2021 поліцейським СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Бондарем Д. А., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255.00 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що разом з позовною заявою представником позивача - адвокатом Матяшем Д. Ю. було подано клопотання про поновлення строків на оскарження постанови, яке мотивовано тим, що строк оскарження постанови минув 05.03.2021, позивач звернувся до Хмільницького бюро безоплатної правової допомоги 04.03.2021, однак доручення для надання безоплатної правової допомоги адвокату надійшло на пошту 09.03.2021.

12.03.2021 представником позивача було направлено відповідний адвокатський запит до Хмільницького РВП щодо надання копій документів та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, відповідь на який надійшла 16.04.2021. Разом з тим, позов надійшов до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області лише 19.04.2021.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказані обставини не можуть вважатися поважною причиною для поновлення строку на подання адміністративного позову, оскільки поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 підписана його представником - адвокатом Матяш Д. Ю. До позовної заяви адвокатом було додано копії Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи аргументи сторін та висновок судів попередніх інстанцій, у цій справі правова проблема полягає в такому питанні: як слід обраховувати строк звернення до адміністративного суду у випадку, коли позивач своєчасно звернувся за безоплатною правовою допомогою, отримав погодження, проте у передбачений строк йому не було надано відповідної кваліфікованої допомоги для своєчасного звернення до суду з адміністративним позовом.

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

До того ж, у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - «Конвенція») кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справі «Bellet v. France»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 05.12.2018 (справа № 11-989заі18) зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Разом з цим, необхідно зважати на права скаржників на компетентне та ефективне юридичне представництво, а також на позитивні зобов`язання держави, які витікають з пункту «d» частини третьої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року (далі - Пакт) та пункту «с» частини третьої статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що тут мова йде не просто про «призначення» захисника, який би виступав від імені обвинуваченого, а про те, щоби право на юридичну допомогу реалізовувалося практично та ефективно аби забезпечити достатній захист (рішення у справах «Artico v. Italy», «Imbrioscia v. Switzerland», «Daud v. Portugal»). Оцінити чи було юридичне представництво практичним та ефективним можна лише на підставі конкретних обставин справи, дивлячись на процес в цілому (рішення у справі «Kulikowski v. Poland»).

За загальним правилом, що сформульоване у практиці Європейського суду з прав людини, незалежно від того, скористався скаржник послугами безоплатної правової допомоги або приватного адвоката, одного призначення або дозволу на представлення інтересів скаржника з боку відповідальних органів влади може виявитися недостатньо, оскільки останній має право на «практичну і ефективну», а не «теоретичну і ілюзорну» правову допомогу. Держава не несе відповідальності за кожну помилку адвоката в рамках правової допомоги, а також за дії захисту - це є предметом розгляду між скаржником і його адвокатом, у рамках правової допомоги або поза ними. У той же час, якщо неможливість або нездатність адвоката, який надає правову допомогу, ефективним чином представляти інтереси скаржника очевидна або належним чином представлена ??увазі відповідальних національних органів влади, вони зобов`язані втрутитися. Національні суди не повинні пасивно спостерігати за випадками неефективного юридичного представництва. Якщо того вимагають обставини справи, суду необхідно вивчити, якою мірою адвокат виконує свої обов`язки (рішення у справах «Artico v. Italy», «Sannino v. Italy», «Kamasinski v. Austria», «Cuscani v. the United Kingdom»).

У касаційній скарзі представник позивача - адвокат Матяш Д. Ю. зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували поважності пропуску процесуального строку, оскільки позивач своєчасно (04.03.2021, тобто у переддень закінчення строку на оскарження винесеної щодо нього постанови) звернувся для отримання безоплатної правової допомоги, отримав погодження та очікував призначення адвоката. Тобто, позивач у передбачений Законом спосіб скористався своїми процесуальними права щодо призначення йому адвоката за рахунок державних коштів, однак об`єктивно не мав можливості звернутись своєчасно із позовом до суду, оскільки у передбачений строк йому не було надано відповідної кваліфікованої допомоги.

Вказані доводи касаційної скарги є доречними і важливими та заслуговують на увагу і, коли ставилися перед судами попередніх інстанцій, були залишені ними без належної правової оцінки.

У розглядуваному випадку суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду та відкриття провадження у справі, не встановили яких-небудь виключних обставин, які могли б виправдати обмеження права заявника на правову допомогу, не з`ясували з чиєї провини сталося пропущення строку на звернення до адміністративного суду, не виправили процесуальних недоліків, які виникли на стадії відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків щодо пропуску строку звернення до суду та, відповідно, до необхідності повернення позовної заяви позивачу.

За приписами частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

В силу вимог частини 4 цієї статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій були порушені вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції: з`ясування підстав, вказаних у заяві позивача для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.05.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук В.М. Соколов