№ 1507/268/2012 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 1507/268/2012

провадження № 61-10622св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

залучені до участі у справі правонаступники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,

відповідач - Червоноармійська сільська рада Болградського району Одеської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. М., від 19 травня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання права власності на земельну ділянку.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6 , якій належала земельна ділянка розміром 1,74 га. Позивач вказував, що після смерті матері належну їй земельну ділянку успадкували в рівних частках він та його батько ОСОБА_7 , як спадкоємці за законом першої черги. Після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та якому також належала земельна ділянка розміром 1,74 га, позивач прийняв спадщину у встановленому законом порядку, але оформити спадщину на вказані земельні ділянки він не може у зв`язку з тим, що за життя його батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не була проведена державна реєстрація цих земельних ділянок в державному земельному кадастрі та вказаним земельним ділянкам не наданий кадастровий номер. Крім того, у зв`язку із тим, що у свідоцтві про смерть його матері ОСОБА_6 її ім`я та по батькові записане як « ОСОБА_6 », а в свідоцтві про його народження та в свідоцтві про укладення шлюбу між його батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ім`я та по батькові його матері записане як « ОСОБА_9 », у нього виникла потреба у встановленні в судовому порядку факту родинних відносин між ним та його померлою матір`ю ОСОБА_6 , а також факту реєстрацію шлюбу між його померлими батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, встановити факт родинних відносин між ним та його матір`ю ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт реєстрації шлюбу між його батьками ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право власності на дві земельні ділянки розміром 1,74 га, які розташовані на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області, як за спадкоємцем першої черги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Болградського районного суду Одеської області у складі судді Тимошенко І. В. від 06 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був проведений 24 квітня 1961 року Червоноармійським бюро ЗАГС Болградського району Одеської області, актовий запис № 22.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності

на земельну ділянку розміром 1,74 га, розташовану на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_6 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

на підставі державного акта на право приватної власності на землю

серія РІ № 457917, виданого Болградською райдержадміністрацією 02 січня

2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2261-т.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності

на земельну ділянку розміром 1,74 га, розташовану на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_7 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

на підставі державного акта на право приватної власності на землю

серія РІ № 457918, виданого Болградською райдержадміністрацією 02 січня

2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2262-т.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є рідним сином ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується поданими доказами. Позивач є спадкоємцем першої черги, фактично прийняв спадщину після смерті свого батька, оскільки постійно проживав із ним, вступивши у фактичне володіння спадковим майном.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого

2012 року в частині визнання права власності на земельні ділянки скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку розміром 1,74 га, розташовану на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_6 ,

а також про визнання права власності на земельну ділянку розміром

1,74 га, розташовану на території Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_7 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не встановив коло спадкоємців, вирішив спір без участі ОСОБА_5 , яка є спадкоємицею першої черги після померлих батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а отже і належним відповідачем у справі

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 червня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, від 23 грудня 2019 року

у справі № 303/1816/17, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17,

від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 21 жовтня 2020 року

у справі № 569/15147/17, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі вказано, що при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ОСОБА_5 не було надано жодних доказів на підтвердження обставин її постійного проживання за однією адресою із спадкодавцями. Суд апеляційної інстанції помилково визнав надані ОСОБА_5 документи на підтвердження реєстрації місця проживання за однією адресою зі спадкодавцями достатніми для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України. Сама по собі відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання за певною адресою, на думку заявника, не може однозначно свідчити про постійне місце проживання особи за адресою реєстрації, тим більше за наявності доказів, що спростовують такі обставини.

Заявник також посилається на те, що ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року безпідставно поновлено ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року та відкрито апеляційне провадження у цій справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання права власності на земельну ділянку призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_6 належала земельна ділянка, площею 1,74 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоноармійської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю.

ОСОБА_10 належала земельної ділянка площею 1,74 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоноармійської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

17 червня 2016 року ОСОБА_5 , особа яка не приймала участі у розгляді справи, звернулася до суду з апеляційною скаргою. Заявницею також було порушено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначала, що оскаржуваним рішенням суду її права порушені, оскільки вона є спадкоємцем першої черги після смерті своїх батьків, проживала та була зареєстрована разом з ними в одному будинку з 1992 року, що підтверджується копією паспорта.

Спір виник стосовно спадкового майна, право на яке належало ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , а саме земельних ділянок.

Згідно пояснень ОСОБА_11 , представника ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з позовом до Червоноармійської сільської ради, оскільки ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою позивача, не проживала за місцем проживання батьків.

ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги після смерті батьків ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно зі статтею 72 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання ОСОБА_5 апеляційної скарги вперше) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13, від 03 травня 2013 року) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року пункт 41) (пункт 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 вказаного рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

17 червня 2016 року ОСОБА_5 , особа яка не приймала участі у розгляді справі, вперше звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року. Заявницею також було порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року залишено без руху.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року у зв`язку із невиконанням вимог ухвали Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року.

Копію ухвали Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2016 року ОСОБА_5 отримала 06 грудня 2016 року.

Повторно із апеляційною скаргою на рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року заявниця звернулася 06 грудня 2016 року, порушивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року залишено без руху для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу квитанції про сплату судового збору та обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копію вказаної ухвали для виконання направлено апеляційним судом на адресу заявниці, зазначену в апеляційній скарзі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року визнано неподаною і повернуто заявниці, у зв`язку із невиконанням ухвали Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року. Вказано, що на протязі чотирьох місяців перебування цивільної справи в апеляційному суді ОСОБА_5 жодним чином не цікавилася рухом, розглядом справи, ухилялася від отримання судових повідомлень.

Копію вказаної ухвали Апеляційного суду Одеської області від 20 березня 2017 року представником ОСОБА_5 - ОСОБА_12 отримано 29 травня 2017 року.

08 червня 2017 року ОСОБА_5 повторно (втретє) подала апеляційну скаргу на рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року, порушивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року поновлено ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року та відкрито апеляційне провадження.

Поновлюючи ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року, апеляційний суд дійшов висновку, що причина для поновлення процесуального строку обґрунтована та клопотання підлягає задоволенню.

Апеляційний суд задовольнив клопотання заявниці про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, при цьому не зазначив мотивів прийняття такого рішення, не навів фактичних обставин, з якими був пов`язаний пропуск процесуального строку, лише обмежився вказівкою на наявність у заявниці поважних причин для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.

У частині першій статті 73 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги вперше й вдруге) передбачено, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 210 ЦПК України (у зазначеній редакції) ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно частини третьої статті 297 ЦПК України (у зазначеній редакції) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Частина третя статті 354 чинної редакції ЦПК України передбачає, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, щоапеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Подібний висновок висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

У касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року, а тому Верховний Суд вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 лютого 2012 року.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року постановлена без додержання норм процесуального права, без належного дослідження доказів, які можуть підтверджувати поважність причин пропуску строку на апеляційне скарження, не відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постановівід 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасувати.

Передати справу № 521/2816/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту реєстрації шлюбу, визнання права власності на земельну ділянку до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович