№ 1519/2-1141/11 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 1519/2-1141/11

провадження № 61-4323 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка Матвія Пилиповича, на постанову Одеського апеляційного суду від 19 січня

2022 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з заявою про заміну стягувача

та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу

до виконання.

Заява мотивована тим, що рішенням Малиновського районного суду

м. Одеси від 09 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року, у справі

№ 1519/2-1141/2011 частково задоволено позовні вимоги акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2007 року у розмірі 826 561,91 грн, за кредитним договором від 12 квітня 2007 року у розмірі 1 288 336,87 грн, а всього 2 114 898,78 грн; звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки - на 1/7 частину квартири

АДРЕСА_1 . Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитних договорів недійсними.

08 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого

ПАТ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги

за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі

за кредитним договором від 14 лютого 2017 року № 11114078000, укладеним між акціонерним комерційним інноваційним

банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк»,

та ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, заявник просив суд замінити стягувача

з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у вказаній справі, а також поновити строк для пред`явлення виконавчих листів

№ 1519/2-1141/11 до виконання.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2017 року,

з урахуванням ухвали цього ж суду від 21 березня 2018 року

про виправлення описки, замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк»

на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» по виконанню рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2011 року № 1519/2-1141/11. Поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк для пред`явлення виконавчих листів у справі № 1519/2-1141/11 (провадження № 6/521/661/17).

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2017 року скасовано та прийнято постанову, якою справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (провадження № 22-ц/785/6451/18).

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 21 березня 2018 року про виправлення описок в ухвалі суду скасовано та відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про виправлення описок в ухвалі суду (провадження № 22-ц/785/6452/18).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні

та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задоволено частково. Замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» у справі № 1519/2-1141/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитних договорів недійсними.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено (провадження

№ 6/521/49/19).

Вознюк М. П. (у частині задоволених вимог заяви банку про заміну сторони у виконавчому провадженні) та АТ «Дельта Банк» (у частині відмови

в задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання) оскаржили судове рішення районного суду

від 16 квітня 2019 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ПАТ «Дельта Банк» - Шевчук В. В., на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 22-ц/813/4489/20).

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Вознюка М. П. , задоволено частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (провадження № 22-ц/813/4489/20).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2020 року у складі судді Роїк Д. Я. відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Відмовляючи в задоволенні заяви банку, суд першої інстанції виходив

із того, що наданий банком договір купівлі-продажу прав вимоги

за кредитами від 08 грудня 2011 року не відповідає вимогам законодавства, яке врегульовує відносини щодо факторингу та не доводить законність набуття ПАТ «Дельта Банк» такого права. Розмір грошової вимоги, відступленої за цим договором (4 820 646 059,05 грн), перевищував ціну

її відступлення (567 615 976,05 грн). Тобто, ПАТ «Дельта Банк», як новий кредитор, фактично набув право одержати прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною такої вимоги, встановленої самим договором.

Також районний суд зазначав, що на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року існували обмеження щодо виникнення договірних зобов`язальних відносин у частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників-фізичних осіб, визначені у пункті 1 Положення

про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг,

що затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 03 квітня 2009 року

№ 231, а відтак відсутні підстави стверджувати про набуття ПАТ «Дельта Банк» прав і обов`язків як нового кредитора так і іпотекодержателя

за кредитним та іпотечним договорами, які були укладені між

ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк».

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

АТ «УкрСиббанк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), яке не брало участі у розгляді справи, оскаржили судове рішення районного суду від 10 вересня 2020 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Апеляційну скаргу ТОВ

«ФК «Вектор Плюс» задоволено частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2020 року скасовано. Прийнято нову постанову.

Заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» у справі

№ 1519/2-1141/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитних договорів недійсними.

Провадження за заявою ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку

до пред`явлення виконавчих листів до виконання закрито на підставі

пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд апеляційної інстанції виходив із того, що районний суд

не звернув уваги на те, що ПАТ «Дельта Банк» є повним правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором

від 14 лютого 2007 року № 11114078000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , а тому дійшов помилкового висновку про те, що наданий банком правочин

не відповідає вимогам законодавства та не доводить законність набуття ПАТ «Дельта Банк» такого права.

Апеляційний суд також уважав встановленим факт правонаступництва

ПАТ «Дельта Банк» всіх прав та обов`язків ПАТ «УкрСиббанк»

(частина четверта статті 82 ЦПК України), оскільки під час розгляду справи № 2/1522/11962/11 за позовом Вознюка М. П. , який діяв в інтересах малолітньої онуки ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ «Дельта Банк» про визнання іпотечного договору недійсним, було здійснено заміну відповідача з ПАТ «УкрСиббанк»

на ПАТ «Дельта Банк».

Закриваючи провадження у справі в частині поновлення строку

для пред`явлення виконавчих листів до виконання на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд виходив із того,

що зазначені вимоги вже були предметом судового розгляду. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року,

яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні заяви банку

про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання (ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» щодо оскарження ухвали суду в частині вирішення вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, визнано неподаною та повернуто її заявникові).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - Вознюк М. П. , просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 19 січня

2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Судові рішення в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400

ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 19 травня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка М. П., на постанову Одеського апеляційного суду

від 19 січня 2022 року залишено без руху, запропоновано заявникові надати суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу із зазначенням обов`язкових підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, а також сплатити судовий збір

за подання касаційної скарги, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки

її невиконання.

У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вознюк М. П.,

на виконання ухвали касаційного суду надав докази сплати судового збору та уточнену касаційну скаргу із зазначенням обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої

статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка М. П.,

про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду

від 19 січня 2022 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 1519/2-1141/11 із Малиновського районного суду м. Одеси. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка М. П., мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми статей 18, 263,

442 ЦПК України та не враховано, що матеріали справи не містять рішення суду або іншого органу, на підставі якого було проведено заміну стягувача

у виконавчому провадженні. При цьому, у виконавчих листах, виданих Малиновським районним судом м. Одеси 03 квітня 2018 року, стягувачем зазначено ПАТ «УкрСиббанк». Виконавчих листів про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Дельта Банк» останнім не отримано.

Доказів уступки вимоги ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ФК «Вектор Плюс», у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувану постанову апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2011 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 25 червня 2011 року про виправлення описки, у справі № 1519/2-1141/2011 частково задоволено позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором

від 14 лютого 2007 року у розмірі 826 561,91 грн, за кредитним договором від 12 квітня 2007 року у розмірі 1 288 336,87 грн, а всього 2 114 898,78 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки - на 1/7 частину квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову АТ «УкрСиббанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1

до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитних договорів недійсними відмовлено (а. с. 250-255, 262, т. 1).

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси

від 25 червня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у позові

до АТ «УкрСиббанК» про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто

з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках

на користь АТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 1 820,00 грн (а. с. 263-264, т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відхилено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2011 року залишено без змін (а. с. 336-340, т. 1).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого

ПАТ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги

за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі

за кредитним договором від 14 лютого 2017 року № 11114078000, укладеним між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк»,

та ОСОБА_1 (а. с. 358-383, т. 1).

03 квітня 2018 року Малиновським районним судом видано виконавчі листи № 1519/2-1141/11, які було отримано представником ПАТ «Дельта Банк» того самого дня (а. с. 388, т. 1).

11 січня 2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком В. М. винесено постанови про закінчення виконавчого провадження № 56670457 та № 56669476 з примусового виконання виконавчих листів № 1519/2-1141/11 від 03 квітня 2018 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно, заборгованості

за кредитними договорами від 14 лютого 2007 року та від 12 квітня

2007 року у загальному розмірі 2 114 898,78 грн, на підставі пункту 5

частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 107, 110, т. 2).

Оригінали виконавчих листів 15 січня 2019 року повернуто

до Малиновського районного суду м. Одеси та приєднано до матеріалів справи (а. с. 108, 111, т. 2).

07 червня 2019 року, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 16 травня 2019 року № UA-EA-2019-04-05-000009-b, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», було укладено договір № 1496/к про відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ

«ФК «Вектор Плюс» перейшло право вимоги, у тому числі, за договорами про надання споживчого кредиту від 14 лютого 2007 року № 11114078000

та від 12 квітня 2007 року № 11140389000 між АКІБ «УкрСиббанк»

та ОСОБА_1 (а. с. 91-94, т. 3).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада

2021 року у справі № 521/16076/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу права вимоги за кредитами

від 08 грудня 2011 року та договору про відступлення прав вимоги

від 07 червня 2019 року № 1496/к, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка М. П., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині (про заміну сторони у виконавчому провадженні) не відповідає.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано

частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора

чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи

у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Водночас заміна учасника справи його правонаступником допускається

не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі

і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше

не встановлено договором або законом (частина перша статті 514

ЦК України).

Задовольняючи заяву банку про заміну сторони у виконавчому провадженні, апеляційний суд виходив із того, що ПАТ «Дельта Банк»

є повним правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «УкрСиббанк»

за кредитним договором від 14 лютого 2007 року № 11114078000, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого

є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , тому наявні правові підстави для заміни стягувача його правонаступником.

Проте з такими висновками апеляційного суду колегія суддів

не погоджується.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб,

що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1

Закону України «Про виконавче провадження»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке

не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги

із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження

№ 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених

у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц, провадження № 61-10801св21, щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні

на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому

на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21 уточнила висновок щодо можливості заміни сторони виконавчого провадження, якщо таке закінчено.

Зокрема, у пунктах 80, 81, 84, 86, 90, 92, 94 та 97 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що на стадії виконання судового рішення

як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони

у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником

за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому

статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється

на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене,

то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України

«Про виконавче провадження» (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону), зокрема, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу буде визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку (частина перша статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво

на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється саме для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення

в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

Тобто, у випадку закінчення виконавчого провадження заявник,

що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні й підстави для процесуального правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, на час розгляду судом заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні виконавче провадження з виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2011 року було закінчено.

Зокрема, приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком В. М. 11 січня 2019 року винесено постанови про закінчення виконавчого провадження № 56670457 та № 56669476 з примусового виконання виконавчих листів № 1519/2-1141/11 від 03 квітня 2018 року

про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості

на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України

«Про виконавче провадження» (а. с. 107, 110, т. 2).

Оскільки виконавче провадження закінчено 11 січня 2019 року й заявник

не вчиняв дій, спрямованих на відновлення виконавчого провадження, заміна стягувача у виконавчому провадженні в цьому випадку

не відповідатиме завданням цивільного судочинства.

Апеляційний суд на вказані обставини увагу не звернув та дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви

ПАТ «Дельта Банк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, оскільки звернення заявника до суду з питанням про заміну сторони

у виконавчому провадженні, яке закінчене, є неможливим без його відновлення.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 25 червня 2019 року

у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі

№ 910/2954/17).

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем

у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення

з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, і він не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

При вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно

зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, установлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2011 року,

залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області

від 26 жовтня 2011 року у справі № 1519/2-1141/2011, частково задоволено позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Солідарно стягнуто

з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку суму заборгованості

за кредитним договором від 14 лютого 2007 року у розмірі 826 561,91 грн,

за кредитним договором від 12 квітня 2007 року у розмірі 1 288 336,87 грн,

а всього 2 114 898,78 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки,

що належить ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки - на 1/7 частину квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову АТ «УкрСиббанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитних договорів недійсними відмовлено (а. с. 250-255, 336-340, т. 1).

Рішення набрало законної сили 26 жовтня 2011 року.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі

за кредитним договором від 14 лютого 2017 року № 11114078000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого

є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 (а. с. 358-383, т. 1).

Із заявою про заміну стягувача та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання ПАТ «Дельта Банк» звернулося

19 грудня 2017 року (а. с. 353-383, т. 1).

Тобто з дня набрання рішенням районного суду від 09 червня 2011 року законної сили, - з 26 жовтня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» із заявою про видачу виконавчих листів у вказаній справі не зверталося, відповідно,

виконавчі документи до примусового виконання не пред`являло.

Строк їх пред`явлення до виконання зазначено - до 26 жовтня 2014 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, з огляду на відсутність доказів поважності пропуску цього строку (провадження № № 6/521/49/19) (а. с. 181-184, т. 2). Дана ухвала в частині відмови в задоволенні заяви банку про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів

до виконання в апеляційному порядку не переглянута (а. с. 2-4, т. 3).

Отже, зі змісту матеріалів справи та ухвалених судових рішень у цій справі, убачається, що виконавче провадження з виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2011 року у справі

№ 1519/2-1141/11 закінчене, строк пред`явлення виконавчих документів

до виконання сплив 26 жовтня 2014 року й вказаний строк не був поновлений судом за відсутності доказів поважності пропуску цього строку, тоді як заміна стягувача як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, і він не був поновлений судом.

Апеляційний суд наведеного не врахував, у результаті чого помилково задовольнив заяву банку про заміну сторони у виконавчому провадженні

за закінченого виконавчого провадження та за відсутності підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах: від 03 листопада 2020 року у справі

№ 916/617/17, провадження № 12-48гс20, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, провадження № 12-39гс20, від 18 січня 2022 року у справі

№ 34/425, провадження № 12-69гс21, від 08 лютого 2022 року у справі

№ 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, і неодноразово підтриманим Верховним Судом у постановах: від 11 березня 2021 року у справі

№ 910/2954/17 (Касаційний господарський суд), від 10 серпня 2022 року

у справі № 127/2-2509/09, провадження № 61-2001св22, від 31 серпня

2022 року у справі № 2-190/12, провадження № 61-1684св22, та інших.

З огляду на наведене, наявні підстави для скасування постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині (про заміну сторони

у виконавчому провадженні) та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну стягувача

ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки апеляційним судом було ухвалено судове рішення в оскаржуваній частині (про заміну сторони у виконавчому провадженні) з порушенням норм процесуального права і немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, колегія суддів уважає за необхідне постанову Одеського апеляційного суду від 19 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову

у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416

ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення

та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - Вознюка М. П. , то з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 496,20 грн.

Керуючись статтями 141 400 402 409 411 412 415 416 ЦПК України,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка Матвія Пилиповича, задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 19 січня 2022 року в частині вирішення вимог заяви публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні скасувати та ухвалити нове судове рішення у цій частині.

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок) судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк