Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 1519/2-625/11

провадження № 61-45504св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А., Таварткіладзе О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь грошової суми у розмірі 6 510 950 грн та судового збору у розмірі 760 грн.

Заява мотивована тим, що 14 червня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення по справі № 1519/2-625/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової сумибули задоволені у повному обсязі. 11 вересня 2012 року ОСОБА_1 отримала виконавчі листи від 02 серпня 2012 року, які були подані для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. 27 грудня 2012 року ОСОБА_1 було отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та оригінал виконавчого листа щодо ОСОБА_3 на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» з правом повторного пред`явлення виконавчого документу для виконання в строк до 27 грудня 2013 року, при цьому жодних документів стосовно виконання виконавчого листа № 1519/2-625/11 від 02 серпня 2012 року на ОСОБА_2 ОСОБА_1 не отримувала та вважала, що вказаний виконавчий документ знаходиться на виконанні та виконавче провадження за яким триває.

ОСОБА_1 вказувала, що 11 лютого 2013 року повторно пред`явила виконавчий лист щодо ОСОБА_3 до виконання, а30 грудня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що стягувачу стало відомо лише у вересні 2016 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Також, у вересні 2016 року ОСОБА_1 стало відомо, що матеріалів виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 не має, оскільки провадження за 2012 рік знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання.

ОСОБА_1 просила поновити пропущений з поважних причин строк пред`явлення виконавчих листів, виданих у справі №1519/2-625/11 від 02 серпня 2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 6 510 950 грн і судового збору у розмірі 760,00 грнта видати дублікати вказаних виконавчих листів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси в складі судді: Сегеди О. М. від 12 вересня 2017 року заяву ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів № 1519/2-625/11 відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2012 року у цивільній справі № 1519/2-625/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошової суми.

Видано ОСОБА_1 дублікати виконавчих листів за №1519/2-625/11 відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошової суми.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 11 лютого 2013 року позивачем повторно пред`явила виконавчий лист щодо ОСОБА_3 до виконання. 30 грудня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що стягувачу стало відомо лише у вересні 2016 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Також, у вересні 2016 року, ОСОБА_1 стало відомо, що матеріалів виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 не має, оскільки провадження за 2012 рік знищені, у зв`язку із закінченням строків зберігання. Зазначене рішення суду набрало чинності, однак станом на сьогоднішній день не виконано. Матеріали справи не містять доказів отримання зазначених виконавчих листів позивачем або її представником, а відтак наявні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів та видачі дублікатів виконавчих листів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання відмовлено.

Постанова суду апеляційного суду мотивована тим, щосудом першої інстанції було доведено лише факт того, що виконавчий лист стосовно ОСОБА_3 надійшов до державної виконавчої служби 17 жовтня 2012 року, а 27 грудня 2012 року виконавчий лист був повернений стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Також в матеріалах справи міститься Акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 29 лютого 2016 року в якому міститься перелік виконавчих проваджень, які знищені та відомості по провадженнях, зокрема, відомості про боржника і стягувача. За № 2682 міститься запис про скасування виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 , однак відомостей про знищення виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 вказаний акт не містить. Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту звернення ОСОБА_1 до державної виконавчої служби для примусового виконання виконавчого листа за № 1519/2-625/11 від 02 серпня 2012 року по боржнику ОСОБА_2 . Виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_4 повторно був пред`явлений 11 лютого 2013 року. Вперше ОСОБА_1 поцікавилась про хід виконавчого провадження у вересні 2016 року шляхом відповідного звернення до державної виконавчої служби. Будь-яких поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суду не представлено. Здійснення догляду за батьком та допомога доньки після пологів в США не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, враховуючи його тривалість. Тому апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції неповно дослідив вказані документи і дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для видачі дублікатів виконавчих листів та поновленню строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За таких обставин, апеляційний суд зробив висновок, що судом першої інстанції не були виконані вимоги процесуального закону, що позбавило можливості суд з`ясувати суттєві питання, пов`язані із вирішенням питання про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, у зв`язку з чим ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року підлягає скасуванню.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий апеляційний розгляд. При цьому, посилалася на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що незважаючи на те, що на ухвалу суду першої інстанції надійшла лише апеляційна скарга ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції скасував судове рішення в повному обсязі, в тому числі щодо ОСОБА_3 , хоча від неї апеляційна скарга не надходила, що є порушенням вимог статті 367 ЦПК щодо меж перегляду справи судом апеляційної інстанції. При цьому посилання на частини четверту та п`яту статті 367 ЦПК відсутні, апеляційний суд не послався на будь-які порушення норм процесуального законодавства, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення, і такі порушення відсутні. Представник ОСОБА_2 не мав повноважень на оскарження судового рішення стосовно ОСОБА_3 . Тобто апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги, скасувавши за апеляційною скаргою ОСОБА_2 також судове рішення щодо ОСОБА_3 . Апеляційний суд надав перевагу доводам однієї сторони та не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 , зокрема відповідь Першого Суворовського ВДСВ про перебування на виконанні виконавчого листа щодо ОСОБА_2 . Відмовивши у заяві про видачу дублікату виконавчих листів та поновлення строку на їх виконання, суд порушив принцип цивільного судочинства щодо обов`язковості судового рішення. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 не заперечував проти того, що судове рішення не виконано та підтвердив перебування виконавчого листа щодо ОСОБА_3 на примусовому виконанні. ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд не виконав вимоги частини п`ятої статті 12 ЦПК України, оскільки, для з`ясування усіх обставин справи при розгляді апеляційної скарги необхідною була участь ОСОБА_3 та представника державної виконавчої служби.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року в частині вимог щодо видачі дублікатів виконавчих листів.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року в частині вимог щодо поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2012 року в цивільній справі №1519/2-625/11 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто солідарно грошову суму в розмірі 6 510 950 грн та судовий збір у рівних частках в сумі 760 грн.

11 вересня 2012 року ОСОБА_1 отримала виконавчі листи по справі від 02 серпня 2012 року.

27 грудня 2012 року ОСОБА_1 було отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та оригінал виконавчого листа щодо ОСОБА_3 на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», з правом повторного пред`явлення виконавчого документу для виконання в строк до 27 грудня 2013 року.

11 лютого 2013 року позивачка повторно пред`явила виконавчий лист щодо ОСОБА_3 до виконання. 30 грудня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», з правом повторного пред`явлення виконавчого документу для виконання в строк до 30 грудня 2014 року.

Згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 29 лютого 2016 року в якому міститься перелік виконавчих проваджень, які знищені та відомості по провадженнях, зокрема, відомості про боржника і стягувача. За № 2682 міститься запис про скасування виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 , однак відомостей про знищення виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 вказаний акт не містить.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 із заявою) замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Тлумачення частини першої статті 370 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 із заявою) свідчить, що підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок, що«при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При відмові в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 апеляційний суд вважав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту звернення ОСОБА_1 до державної виконавчої служби для примусового виконання виконавчого листа за № 1519/2-625/11 від 02 серпня 2012 року по боржнику ОСОБА_2 . Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втратаі при вирішенні заяви стягувача про видачу дублікату виконавчого листа слід з`ясовувати саме чи втрачено оригінал виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 .

При відмові в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_4 апеляційний суд вважав, що виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_4 повторно був пред`явлений 11 лютого 2013 року і вперше ОСОБА_1 поцікавилась про хід виконавчого провадження у вересні 2016 року шляхом відповідного звернення до державної виконавчої служби. Втім апеляційний суд не звернув уваги на те, що підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата і при вирішенні заяви стягувача про видачу дублікату виконавчого листа слід з`ясовувати саме чи втрачено оригінал виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_4 .

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів і передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів скасувати.

Передати справу № 1519/2-625/11 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук