№ 1527/2-109/11 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 1527/2-109/11

провадження № 61-17516св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_7 ,

відповідач за зустрічним позовом - Одеська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У вересні 2004 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні, визначення порядку користування.

Позов мотивовано тим, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 грудня 1991 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою, належить 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_1 . Вищевказане домоволодіння складається з двох кам`яних будов, що позначені на схематичному плані літерами: літ. «А» - житловою площею 49,1 кв.м та літ. «Б» - недобудованої будівлі, з надвірними спорудами, що позначені під літ. «В» - літньої кухні, «Г», «Д» - сараї, «Е» - погреб, що розташовані на земельній ділянці площею 502 кв.м. У 1998 році, на підставі дозволу Інспекції ДАБК № 65/98 від 12 лютого 1998 року, позивач здійснив реконструкцію належної йому частини будинку «літ. «А», «Ж», «К». Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської Ради № 1422 від 22 жовтня 2003 року збудована споруда була прийнята до експлуатації. Після цього у позивача виникла необхідність у проведенні реєстрації розпорядження в КП «ОМБТІ та РОН», а також в отриманні нових правовстановлюючих документів. Однак, здійснити реєстрацію права власності позивач не має можливості, оскільки проти цього заперечують відповідачі.

Крім того, сторони не можуть вирішити питання щодо спільного користування земельною ділянкою.

Посилаючись на викладене, уточнивши в подальшому позов, ОСОБА_6 суд зобов`язати відповідачів не перешкоджати йому у проведенні реєстрації та отриманні правових документів на реконструйовану та прийняту в експлуатацію будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з частини жилого будинку, який позначено на схематичному плані літ. «А» (жила кімната 1-3, площею 13,40 кв.м, кухня 1-2, площею 10,5 кв.м, веранда 1-1 площею 3,2 кв.м, туалет 1-4, площею 2 кв.м) з прибудовою «А-1», в складі квартири АДРЕСА_2 загальною площею 136,5 кв.м, а також визначити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою.

У лютому 2005 року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подали позов до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про виділення в натурі 1/3 частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом № 1-6119, виданого Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою 14 травня 1997 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у рівних частках належить по 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Фактично між співвласниками склався певний порядок користування житловими приміщеннями у будинку. Однак, у 1998 році їх двоюрідний брат - ОСОБА_6 , який також прийняв у спадщину частину указаного домоволодіння, замість гаража літ «К» та сараю літ «Ж» на земельній ділянці загального користування здійснив будівництво двоповерхового будинку та бажає збільшити свою 1/3 частку у спірному домоволодінні. На проведення указаних дій позивачі свою згоду не дають та вважають, що зведений будинок входить до 1/3 його частки у домоволодінні.

Посилаючись на викладене, просили виділити їм в натурі із будинку літ. «А» жили кімнати: № 3-4, площею 13,9 кв.м, 3-3, площею 8,2 кв.м, кухню літ. 3-2, площею 7,5 кв.м, 3-1 коридор, площею 1,8 кв.м, а також надвірні споруди літ. «В» літня кухня, «Д», «Г» - сараї, «Е» погріб з шийкою; зобов`язати КП «ОМБТІ та РОН» видати свідоцтво про право власності; визначити межі землекористування в натурі; закріпити існуючи частки співвласників у вигляді нових домоволодінь; зобов`язати ОСОБА_6 відновити двері на горище для обслуговування електричної мережі, ремонту даху, а також ремонту димоходів в будинку літ. «А».

У вересні 2006 року ОСОБА_6 уточнив свої позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на ідеальну частку домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з реконструйованої та зданої в експлуатацію будівлі літ «А-1» (частини житлового будинку літ «А» - коридор 1-1, площею 3,1 кв.м, кухня - 1-2, площею 10,5 кв.м, жила кімната 1-3, площею 13,40 кв.м, туалет 1-4, площею 2 кв.м.

У липні 2007 року ОСОБА_8 помер, в якості правонаступника до справи залучено його дружину ОСОБА_1 .

У жовтні 2008 року ОСОБА_5 , ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 , Суворовської районної адміністрації м. Одеси, Управління архітектури та містобудування Одеського міськвиконкому про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання недійсними актів, поділ нерухомого майна в натурі.

Позов мотивовано тим, що рішенням Ленінського РВК № 235/ від 21 вересня 1995 року за ОСОБА_6 залишено право власності на частку домоволодіння АДРЕСА_1 у складі самовільно збудованих сараю літ. «Ж», площею 4*2,7 м, гаража літ «К», площею 5,3*3 м. Позивачі вважають, що даний правовий акт є незаконним та суттєво порушує їх права як співвласників спірного домоволодіння. Так, підставою даного рішення була заява ОСОБА_6 від 24 травня 1995 року та висновок ГУАМ м. Одеси № 96/95 від 10 серпня 1995 року. Позивачі вказують, що ніколи не надавали ОСОБА_6 згоди на таку забудову. Крім того, гараж літ. «К» названий як сарай літ. «И» був споруджений в 1974 році та є власністю всіх співвласників домоволодіння. Вважають, що розпорядження Ленінського РВК № 189 від 05 червня 1997 року, яким затверджено протокол засідання МВК, ескізний проект на реконструкцію житлового будинку «А», з розширенням, надбудовою 2 поверху у домобудівлі АДРЕСА_1 , за заявою власника ОСОБА_6 також є незаконним. Так, підставою для даного розпорядження була заява ОСОБА_6 від 30 жовтня 1996 року та висновок УАМ м. Одеси № 22/97-Л від 24 квітня 1997 року. Проте, позивачі ніколи не надавали згоду ОСОБА_6 на проведення реконструкції. Також позивачі вважають незаконним розпорядження № 1422 від 22 жовтня 2003 року «Про затвердження державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту - реконструйованого житлового будинку АДРЕСА_1 ». Дана реконструкція зачіпає їх права як співвласників будинку, оскільки відповідач частину приміщення використовує під магазин і це обмежує їх права на користування частинами приміщеннями, які перебувають у їх користуванні. Вважають, що ОСОБА_6 порушив будівельно-технічні норми під час реконструкції.

Посилаючись на викладене, просили:

- визнати неправомірними дії ОСОБА_6 щодо подання до органів місцевого самоврядування завідомо неправдивих відомостей та документів;

- визнати недійсним рішення № 235/ від 21 версеня 1995 року про залишення права власності на частку домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 у складі самовільно збудованих сараю «Ж», площею 4,0 х 2,7 м, гаража «К», площею 5,3 х 3 м;

- визнати недійсним висновок ГУ AM Одеського міськвиконкому 96/95-К від 10 серпня 1995 року про можливість залишення права власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним розпорядження № 189 від 05 червня 1997 року, яким затверджено протокол засідання МВК та ескізний проект на реконструкцію житлового будинку «А» частки, з розширенням, надбудовою 2 поверху, домобудівлі АДРЕСА_1 за заявою власника ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним Розпорядження № 1422 від 22 жовтня 2003 року «Про затвердження державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту - реконструйованого житлового будинку АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_6 »;

- визнати недійсним висновок УАМ м. Одеси № 22/97-Л від 24 квітня 1997 року;

- зобов`язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійсненні права власності на домоволодіння та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , які він чинить співвласнику ОСОБА_5 , та відновити становище спірного домоволодіння, яке існувало до самовільної перебудови; зобов`язати ОСОБА_6 оформлювати та надавати до органів влади та місцевого самоврядування документи у повної відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі, отримувати письмову згоду співвласників ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на оформлення права власності на частину домоволодіння та частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_6 здійснення (продовження, закінчення) добудови, надбудови, перебудови, завершення реконструкції домобудівлі літери «А» без письмової згоди співвласників та оформлення «робочого» проекту забудови; зобов`язати ОСОБА_6 відновити спільний вхід до горища домобудівлі літери «А», який він знищив у процесі реконструкції; зобов`язати ОСОБА_6 відновити спільну дворову водонапірну колонку, яку він знищив у процесі реконструкції; зобов`язати ОСОБА_6 відновити лівий опорний стовп та спільні дворові ворота, яки він пошкодив у процесі реконструкції; надати ОСОБА_5 ключі від дворових воріт та надати реальну можливість ставити у дворі власну автомашину.

- розподілити нерухоме майно у вигляді домобудівлі літери «А», та земельну ділянку загальною площею 502 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та спадкоємцями ОСОБА_8 спільно, ОСОБА_10 в натурі наступним чином:

- позивачці ОСОБА_5 надати частину домобудівлі літера «А», у вигляді квартири АДРЕСА_3 , у складі житлової кімнати 2-3 13,6 кв.м, кухні 2-2 площею 7,2 кв.м, веранди 2-1 площею 5,1 кв.м; а також надати у постійне користування 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 167,3 кв.м, у тому числі, ту, на якої розташоване нерухоме майно, що її належить, та прилеглу до нього.

- надати ОСОБА_9 та спадкоємцям ОСОБА_8 у спільну часткову власність 1/3 частину домобудівлі літера «А», у вигляді квартири АДРЕСА_4 , у складі житлових кімнат 3-4 площею 13,9 кв.м, 3-3, площею 8,2 кв.м, кухні 3-2 площею 7,5 кв.м, коридору 3-1 площею 1,8 кв.м; надати у постійне користування 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 167,4 кв.м, у тому числі ту, на якої розташоване нерухоме майно, що їм належить та прилеглу до них.

- надати відповідачеві ОСОБА_6 частину домобудівлі літера «А» у вигляді квартири АДРЕСА_2 , у складі кімнати 1-3 площею 13,4 кв.м, кухні 1-2, вбиральню 1-4 площею 2 кв.м, коридор 1-1 площею 2,9 кв.м; частину земельної ділянки загальною площею 167,3 кв. метрів, у тому числі, ту, на якої розташоване нерухоме майно, що йому належить, та прилеглу до неї дворовий проїзд (мостіння між літерами «А» та «Б») площею кв.м залишити у загальному користуванні.

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 , Суворовської районної адміністрації м. Одеси, Управління архітектури та містобудування Одеського міськвиконкому про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання недійсними актів, поділ нерухомого майна в натурі.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 вступила в права спадкування після померлого чоловіка ОСОБА_8 , тому вважає за необхідне приєднатися до позову ОСОБА_5 та ОСОБА_9 шляхом вступу у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. Підстави позову та позовні вимоги фактично є аналогічними з позовними вимогами, які заявлені ОСОБА_5 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , Суворовської районної адміністрації м. Одеси, Управління архітектури та містобудування Одеського міськвиконкому.

З огляду на викладене, просила виділити ОСОБА_9 та ОСОБА_1 у спільну часткову власність: 1/3 частину домобудівлі літера «А», у вигляді квартири АДРЕСА_4 , у складі житлових кімнат 3-4 площею 13,9 кв.м, 3-3, площею 8,2 кв.м, кухні 3-2 площею 7,5 кв.м, коридору 3-1 площею 1,8 кв.м; надати у постійне користування 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 167,4 кв. метрів, у тому числі, ту, на якій розташоване нерухоме майно, що їм належить, та прилеглу до них.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , в якості правонаступника до справи залучено його сина - ОСОБА_11 .

У лютому 2010 року ОСОБА_5 уточнила позов до ОСОБА_6 , треті особи: Управління архітектури та містобудування Одеської міської Ради, Суворовська районна адміністрація ОМР, Четверта Одеська державна нотаріальна контора, Шоста Одеська державна нотаріальна контора.

Уточнений позов мотивовано тим, що відповідно до рішення Ленінського районного народного суду м. Одеси від 31 липня 1986 року, частка ОСОБА_12 , спадкоємцем якого є відповідач ОСОБА_6 , складає меншу ніж 1/3 частину від спірного домоволодіння, а саме: при розподілі спільного майна до його власності перейшла тільки чітко визначена частина літери «А», у складі житлової кімнати 1-3 площею 13,4 кв.м, кухні 1-2 площею 9,2 кв.м, частини веранди літери «А» 1-І площею 5,5 кв.м. Оскільки дана частина домоволодіння є фактично менше ніж 1/3 на 21,93 кв.м, то з відповідачів - ОСОБА_13 , спадкоємцями якої були брати ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , спадкоємцем якої є ОСОБА_5 , відповідно до рішення суду, було стягнуто на користь ОСОБА_12 грошова компенсація у загальній сумі 410 рублів, по 205 рублів з кожного з відповідачів, що станом на 20 червня 2006 року, тобто складання останнього технічного паспорту спірного домоволодіння - складало 11 241 грн. Указане рішення суду ОСОБА_12 не оскаржувалось, набрало законної сили, було добровільно виконане спадкодавцями позивачів. ОСОБА_12 прийняв від ОСОБА_13 та ОСОБА_15 грошову компенсацію в загальній сумі 410 рублів та в подальшому ніколи не претендував на отримання долі, більшої, ніж на його користь було присуджено відповідно до вказаного рішення Ленінського районного суду м. Одеси від 31 липня 1986 року (справа № 2-638-1986).

Посилаючись на викладене, просила:

- визнати неправомірними дії ОСОБА_6 , яки виразилися у поданні до органів місцевого самоврядування завідомо неправдивих відомостей та документів, з метою отримання дозволу на протизаконну реконструкцію;

- визнати недійсним рішення Ленінської районної адміністрації м. Одеси № 235/2 від 21 вересня 1995 року про залишення права власності на частку домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 у складі самовільно збудованих сараю «Ж» та гаражу «К»;

- скасувати Висновок ГУАМ Одеського міськвиконкому 96/95-К від 10 серпня 1995 року на можливість залишення права власності на частку домоволодіння по АДРЕСА_1 за заявою власника ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним розпорядження Ленінської районної адміністрації м. Одеси № 189 від 05 червня 1997 року, яким «затверджено протокол засідання МВК, ескізний проект на реконструкцію житлового будинку «А» частки з розширенням, надбудовою 2-го поверху домобудівні АДРЕСА_1 за заявою власника ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним розпорядження Ленінської районної адміністрації м. Одеси № 1422 від 22 жовтня 2003 року «Про затвердження державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту реконструйованого житлового будинку АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_6

- визнати недійсним Висновок УАМ Одеського міськвиконкому № 22/97-Л від 24 квітня 1997 року;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане 09 вересня 1999 року ОСОБА_5 державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Щукіною Л. С.;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане 03 грудня 1991 року ОСОБА_6 державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Богдановою Н. В.;

- зобов`язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійснені права власності та користування житлом, яки він чинить позивачу ОСОБА_5 , як співвласнику житлового домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_6 відновити становище спільного домоволодіння, яке існувало до здійсненої ним самовільної перебудови та добудови; зобов`язати ОСОБА_6 оформляти та надавати до органів влади та місцевого самоврядування документи тільки у повної відповідності до вимог чинного законодавства, після узгодження у письмовій формі із позивачами, як співвласниками; заборонити ОСОБА_6 здійсннювати будь-які дії з добудови, перебудови, реконструкції, оформлення права власності на частину домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , без письмової згоди позивачів, як співвласників, та оформлення належним чином дозвільної документації, у тому числі, робочого проекту забудови.

- зобов`язати ОСОБА_6 відновити спільний вхід до горища домобудівні літери «А»; зобов`язати ОСОБА_6 прибрати та вивезти сміття та залишки будматеріалів, яки він протиправно склав та зберігає у спільному дворі біля стіни будівлі літери «Б» та зобов`язати усунути перешкоди, які ОСОБА_16 чинить ОСОБА_5 у користуванні та закінченні будівництва належної їй будівлі літера «Б»; зобов`язати ОСОБА_6 вручити ОСОБА_5 ключі від спільних дворових воріт та усунути перешкоди у паркуванні особистої автомашини у спільному дворі.

- розподілити в натурі нерухоме майно у вигляді домобудівні «А» та спільну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками та визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до часток кожного у спільному домоволодінні, право власності у порядку спадкування на наступне нерухоме майно:

- ОСОБА_5 - частину домобудівлі літери «А» у наступному складі: квартиру АДРЕСА_3 , у складі кімнати 2-3, кухні 2-2, веранди 2-1, 1/2 частину погребу літера «Е», та частину спільної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, ту, на якій розташоване належне їй нерухоме майно, та прилеглу до нього, а саме землю під квартирою АДРЕСА_3 , під мостінням з боку двору біля квартири АДРЕСА_3 , землю під недобудованою будівлею літера «Б», земельну ділянку, що розташована у дворі домоволодіння та обмежена забудовами: літера «Б», сарай «Г», погребом літера «Е», огородженням від домоволодіння АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_5 право власності на вказану частину нерухомого майна та земельну ділянку у порядку спадкування за законом за спадкодавцем ОСОБА_15

- ОСОБА_6 - частину домобудівні літера «А» у вигляді квартири АДРЕСА_2 , у складі кімнати 1-3, кухні літ. 1-2, вбиральні літ. 1-4, коридору 1-1, а також частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться під самовільною забудовою, яку неправомірно збудував ОСОБА_6

- дворовий проїзд (мостіння) між домобудівлями літер «А» та «Б», дворовий в`їзд та ворота залишити у спільному загальному користуванні.

- зобов`язати ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_5 перешкоди у здійсненні права власності та користування належним їй нерухомим майном та земельною ділянкою, розташованими за даною адресою, шляхом забезпечення вільного входу, в`їзду, володіння, користування, розпорядження, мешкання, ремонтування та закінчення будівництва будівлі літери «Б»;

- стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

У березні 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 уточнили позовні вимоги до ОСОБА_6 , в яких додатково просили:

- визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 14 травня 1997 року на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частках, яке видане Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою;

- виділити їм спільно, у рівних частках частину домоволодіння літ. «А», у складі: кв. АДРЕСА_4 , у складі кімнат 3-4, кімнати 3-3, кухні 3-2, коридору 3-1, літня кухня літера «В», сарай літера «Д», сарай літера «Г», 1/2 частина погребу літера «Е», та частина земельної ділянки площею 183,23 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, ту, на якій розташоване належне їм нерухоме майно, та прилеглу до нього, а саме - землю під квартирою АДРЕСА_4 , землю під господарськими спорудами літери «В», «Д», «Г», частину сараю літера «Е» (приблизно 93,58 кв.м), земельну ділянку прилеглої території двору (площею приблизно 89,65 кв.м).

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_11 право спільної часткової власності у рівних частках на вказану частину нерухомого майна та земельну ділянку, у порядку спадкування за закономза спадкодавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які успадкували вказане нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_13

- стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , та ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі по 50 000 грн кожному, на користь ОСОБА_5 - 20 000 грн.

У серпні 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 уточнли позовні вимоги до ОСОБА_6 , а саме виключили із раніше заявлених позовні вимоги про:

- визнання недійсним рішення Ленінської районної адміністарції м. Одеси № 235/2 від 21 вересня 1995 року про залишення права власності на частку домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 у складі самовільно збудованих сараю «Ж» та гаражу «К»;

- скасування висновку ГУАМ Одеського міськвиконкому 96/95-К від 10 серпня 1995 року на можливість залишення права власності на частку домоволодіння по АДРЕСА_1 за заявою власника ОСОБА_6 ;

- визнання недійсним розпорядження Ленінської районної адміністрації м. Одеси № 189 від 05 червня 1997 року, яким «затверджено протокол засідання МВК, ескізний проект на реконструкцію житлового будинку «А» частки з розширенням, надбудовою 2-го поверху домобудівні АДРЕСА_1 за заявою власника ОСОБА_6 ;

- визнання недійсним Розпорядження Ленінської районної адміністрації м. Одеси № 1422 від 22 жовтня 2003 року «Про затвердження державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту реконструйованого житлового будинку АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_6

- визнання недійсним висновку УАМ Одеського місквиконкому № 22/97-Л від 24 квітня 1997 року.

25 лютого 2011 року ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 уточнили позовні вимоги до ОСОБА_6 , в якій додатково просили визнати недійсним свідоцтва про на спадщину за законом, яке було видане 14 травня 1997 року на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_17 . Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою.

У жовтні 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом в іншому провадженні до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 про внесення змін до свідоцтв про право власності на майно у порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є родичами, їхні померлі батьки - спадкодавці ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 були рідним братом та сестрами. Під час життя між спадкодавцями, яки були співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 502 кв.м, виник спір щодо розподілу та порядку встановлення порядку користування спільним домоволодінням, даний спір був розглянутий в судовому порядку та відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Одеси від 31 липня 1986 року у справі № 2-638-1986, був здійснений розподіл спільного домоволодіння між співвласниками. Дане судове рішення не оскаржувалось сторонами, набрало законної сили та було виконане: ОСОБА_12 отримав від ОСОБА_15 та ОСОБА_13 грошову суму 410 рублів у якості компенсації за зменшену долю у спільному домоволодінні. Отже, доля спадкодавця ОСОБА_12 склала 27/100 часток від даного домоволодіння, а саме, частина будівлі, що позначена під літерою «А», у складі житлової кімнати 1-3 площею 13,4 кв.м, кухні 1-2 площею 9,2 кв.м, частину веранди під літерою «а» - 1.1. площею 5,5 кв.м, що дорівнюється 28,1 кв.м. Відповідно, доля спадкоємця ОСОБА_6 також складає 27/100 часток від спільного домоволодіння, в позначеної судовим рішенням частині, загальною площею 28,1 кв.м. Тому ОСОБА_6 не має права та не може претендувати на будь-яки інші споруди, що розташовані у дворі спільного домоволодіння, окрім частки домобудівлі під літерою «А» загальною площею 28,1 кв.м, що позначена у його технічному паспорті, як квартира АДРЕСА_2 . Долі спадкодавців ОСОБА_15 та ОСОБА_13 згідно судового рішення від 31 липня 1986 року складали по 36,5/100 частин кожної, тому і доля спадкоємця ОСОБА_5 складає 36,5/100 частин від спільного домоволодіння АДРЕСА_1 . Після смерті спадкодавця ОСОБА_12 , у 1991 році, під час оформлення власного свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування, ОСОБА_6 приховав від нотаріуса судове рішення від 31 липня 1986 року, внаслідок чого нотаріус помилково та неправомірно включила до власності ОСОБА_6 1/3 частину домоволодіння, у тому числі, відповідні 1/3 частини надвірних споруд: літньої кухні «В», сараю «Г», сараю «Д», льоху «Е», які не належали на праві власності спадкодавцеві ОСОБА_12 . У зв`язку з цим, після смерті спадкодавця ОСОБА_15 , під час оформлення для спадкоємця ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріусом також не було враховане дане судове рішення та порахована доля спадкоємця ОСОБА_5 відповідно до помилкового свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_6 , внаслідок чого у свідоцтві про право власності на відповідні чистини даного домоволодіння в порядку спадкування є суттєві помилки, а частки спільного домоволодіння в позивачки значно зменшена, а частка ОСОБА_6 безпідставно збільшена. Крім того, відносно спільного домоволодіння в частині недобудованої будівлі під літерою «Б» раніше розглядався спір між тими ж самими сторонами, рішенням Апеляційного Суду Одеської області від 14 липня 2006 року у справі № 22-220/2006 свідоцтва про право на спадщину відповідачів були визнані частково недійсними; із майна спадкоємця ОСОБА_6 була виключена частина недобудованої будівлі під літерою «Б», та визнане право власності на недобудовану будівлю під літерою «Б» в цілому за ОСОБА_5 . Дане судове рішення набрало законної сили.

На підставі викладеного, просила:

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане 03 грудня 1991 року ОСОБА_6 державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Богдановою Н. В., виключити із переліку майна, на яке видане дане свідоцтво, наступне нерухоме майно: 1/3 частину літньої кухні під літерою «В», 1/3 частину сараю під літерою «Г», 1/3 частину сараю під літерою «Д», 1/2 льоху під літерою «Е»;

- зобов`язати державного нотаріуса Четвертої Одеської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_6 нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, в яке внести відповідні зміни, виключивши із переліку майна, на яке видається свідоцтво: 1/3 частину житлового недобудованого будинку під літерою «Б», 1/3 частину літньої кухні під літерою «В», 1/3 частину сараю під літерою «Г», 1/3 частину сараю під літерою «Д»,1/2 № льоху під літерою «Е»;

- зобов`язати державного нотаріуса Четвертої Одеської державної нотаріальної контори видати на ім`я спадкоємців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, в яке внести відповідні зміни, виключивши із переліку майна, на яке видасться свідоцтво: 1/3 частину житлового недобудованого будинку під літерою «Б»;

- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 09 вересня 1999 року ОСОБА_5 державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Щукіною Л. С. та включити до переліку спадкового майна, на яке видається дане свідоцтво, наступне нерухоме майно: частину житлової будівлі під літерою «А» у складі житлової кімнати 2-3 площею 13,6 кв.м, кухні 2-2 площею 7,2 кв.м, веранди 2-1 площею 5,1 кв.м, 1/2 льоху під літерою «Е»;

- зобов`язати державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори видати на ім`я спадкоємця ОСОБА_5 нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, в яке включити до переліку майна, на яке видається свідоцтво: частину житлової будівлі під літерою «А» у складі житлової кімнати 2-3 площею 13,6 кв.м, кухні 2-2 площею 7,2 кв.м, веранди 2-1 площею 5,1 кв.м, недобудований будинок під літерою «Б» - в цілому, 1/2 частину льоху під літерою «Е»;

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 , ОСОБА_11 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про внесення змін в свідоцтва про право власності на майна у порядку спадкування, розподіл домоволодіння в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Підстави вищевказаних вимог є аналогічними, які були заявлені ОСОБА_5 у позові, поданому у жовтні 2011 року.

В зв`язку з цим, позивачі просили:

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_6 , яке видано 03 грудня 1991 року нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Богдановою Н. В., виключивши із переліку майна, на яке видане дане свідоцтво, наступні будівлі: 1/3 частини літньої кухні під літерою «В», 1/3 частини сараю під літерою «Г» , 1/3 частини сараю під літерою «Д» (ці частини будівель підлягають включенню в свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 і ОСОБА_11 ) - 1/3 частини льоху під літерою «Е», яка підлягає включенню в свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 в рівних частинах.

- виправити належну йому частку домоволодіння замість 1/3 на 27/100;

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 , яке видане 09 вересня 1991 року нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Щукіною Л. С., виключивши із переліку майна, на яке видано дане свідоцтво наступні будівлі: 1/3 частини літньої кухні під літерою «В», 1/3 частини сараю під літерою «Г», 1/3 частини сараю під літерою «Д»;

Ці частини будівель підлягають включенню в свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 і ОСОБА_11 ;

- зобов`язати нотаріуса виправити належну їй частку домоволодіння замість 1/3 на 36,5/100;

- зобов`язати державного нотаріуса Четвертої Одеської державної нотаріальної контори видати на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 , спадкодавцем якої є ОСОБА_8 , та спадкоємця ОСОБА_11 , спадкодавцем якого є ОСОБА_9 , свідоцтво про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, виправити належну їм частку домоволодіння замість 1/3 частини на 36,5/100, та включити в свідоцтво наступне спадкове майно за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках кожному: частину житлової будівлі під літерою «А» у складі житлової кімнати 3-4 площею 13,9 кв.м, житлової кімнати 3-3 Площею 8,2 кв.м, кухні 3-2 площею 7,5 кв.м, коридору 3-1 площею 1,8 кв.м; літню кухня під літерою «В» площею 14,8 кв.м; сарай під літерою «Г» площею 16,25 кв.м; 1/2 частину льоху під літерою «Е» площею 6 кв.м;

- визначити право користування земельною ділянкою площею 183,23 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 у тому числі ту, на якій розташоване належне їм нерухоме майно і прилеглу до нього, а саме землю під частиною будівлі літера «А» і землю під господарськими спорудами літер «В», «Г», «Д», 1/2 літери «Е» (приблизно 93,58 кв.м) та земельну ділянку прилеглої території двору (приблизно 89, 65 кв.м).

У грудні 2011 року ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , Четвертої та Шостої Одеської державної нотаріальної контори, підстави заявлених позовних вимог були аналогічними раніше заявленим.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_11 ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень та розпоряджень районної адміністрації, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, усунення перешкод у здійсненні права власності, розподіл спадкового майна, визначення порядку користування земельною ділянкою і домоволодінням, стягнення моральної шкоди та позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 ОСОБА_5 про визнання права власності були об`єднані в одне провадженняіз позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 про затвердження ідеальних часток та усунення перешкод в будівництві, а також за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про виділ в натурі 1/3 частки з майна та визначення порядку користування земельною ділянкою.

У січні 2012 року ОСОБА_1 , ОСОБА_11 звернулись з уточненим позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , Четвертої та Шостої Одеської державної нотаріальної контори про внесення змін в свідоцтва про право власності на майна у порядку спадкування, в якому зазначили про залучення в якості співвідповідачів Четверту та Шосту Одеські державні нотаріальні контори.

У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до Одеської міської Ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 грудня 1991 року, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації 06 березня 1992 року № 5932, належить 1/3 літери «А» - 49,1 кв.м з надвірними спорудами, зазначеними літ. «В» - літня кухня, літ. «Г», «Д» - сараї, літ. «Е» - шийка погреба, огородження, І-ІІІ-Vмостіння, розташованих на земельній ділянці 502 кв.м. У 1995 році на підставі згоди співвласників (якими на той час були мої тітки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 ), завіреної у встановленому законом порядку начальником ЖЕУ 16 травня 1995 року та доданих документів, виконавчий комітет Ленінської районної ради народних депутатів 21 вересня 1995 року затвердив рішення 235/2 щодо залишення з оформленням права приватної власності домоволодіння АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_6 сараю літ. «Ж», гаражу літ. «К». Зазначене рішення зареєстровано позивачем в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації від 31 вересня 1995 року, що підтверджується відміткою на технічному паспорті від 02 липня 1991 року. В тому ж році, позивач отримав згоду від співвласників на реконструювання однієї третьої літери «А», яку він успадкував від батька і вже належних йому госпбудівель сараю - «Ж» та гаражу - «К». Згода на реконструкцію належних позивачу будівель була завірена повторно у 1996 році. Тоді ж були отриманні необхідні документи: висновок по проекту реконструкції СГПЧ-6 від 04 лютого 1997 року № 32, висновок по проекту головного державного санітарного лікаря м. Одеси від 28 лютого 1997 року № 31269, висновок по проекту управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 24 квітня 1997 року № 489. Протоколом МВК Ленінської районної ради народних депутатів № 3 від 05 червня 1997 року позивачу погоджено ескізний проект реконструкції жилого будинку з необхідністю отримання дозволу на виконання будівельних робіт у інспекції ДАБК. ОСОБА_6 на підставі норм чинного законодавства і актів органів місцевого самоврядування та зазначених документів отримано дозвіл на виконання будівельних робіт від 12 лютого 1998 року № 65/98. Реконструкція проводилася за участю експерта з технічного нагляду ОСОБА_18 на підставі Трудової угоди від 12 лютого 1998 року, а також архітектора проекту ОСОБА_19 . Реконструйована споруда була прийнята в експлуатацію та узгоджена відповідними органами державного контролю та органами місцевого самоврядування. ОСОБА_6 стверджує, що у 2009 році в зв`язку з неналежним станом несучих конструкцій, крівлі, стін та балок, (що вбачається з фотофіксації), він був вимушений провести капітальний ремонт належної йому частини домоволодіння. Згідно з даними технічного паспорту виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» станом на 08 квітня 2010 року площа належної йому будівлі складає 165,1 кв.м.

Посилаючись на викладене, просив визнати за ним право власності на домоволодіння загальною площею 165,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з веранди 12,5 кв.м, коридору 2,8 кв.м, гаражу 11,8 кв.м, підсобної 11,4 кв.м, підсобної 13,6 кв.м, туалету 0,9 кв.м, жилого 14,7 кв.м, жилого 17,5 кв.м санвузлу 6, кв.м жилого 10,4 кв.м, коридору 5,9 кв.м, кухні-їдальні 13,3 кв.м, санвузлу 2,9 кв.м, жилого 11,7 кв.м, жилого 15,8 кв.м, жилого 13,9.

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 , ОСОБА_11 уточнили позовні вимоги до ОСОБА_6 та просили:

- визнати неправомірними дії ОСОБА_6 , які виразилися у поданні до органів місцевого самоврядування завідомо неправдивих відомостей та документів, з метою отримання дозволу на протизаконну реконструкцію;

- визнати недійсним Рішення Ленінської районної адміністрації м. Одеси № 235/2 від 21 вересня 1995 року про залишення права власності на частку домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 у складі самовільно збудованих сараю «Ж» та гаражу «К»;

- визнати недійсним Розпорядження Ленінської районної адміністрації м. Одеси № 189 від 05 червня 1997 року, яким «затверджено протокол засідання МВК, ескізний проект на реконструкцію житлового будинку «А» частки з розширенням, надбудовою 2-го поверху домобудівні АДРЕСА_1 за заявою власника ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним Розпорядження Ленінської районної адміністрації м. Одеси № 1422 від 22 жовтня 2003 року «Про затвердження державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту реконструйованого житлового будинку АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним дозвіл ІДАБК на реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_5 від 24 квітня 1997 року;

- визнати недійсним Висновок УАМ Одеського міськвиконкому № 22/97-Л від 24 квітня 1997 року;

- зобов`язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійснені права власності та користування житлом, яки він чинить позивачу ОСОБА_5 , як співвласнику житлового домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_6 відновити становище спільного домоволодіння, яке існувало до здійсненої ним самовільної перебудови та добудови; зобов`язати ОСОБА_6 оформляти та надавати до органів влади та місцевого самоврядування документи тільки у повної відповідності до вимог чинного законодавства, після узгодження у письмовій формі із позивачами, як співвласниками; заборонити ОСОБА_6 здійснення будь-яких дій з добудови, перебудови, реконструкції, оформлення права власності на частину домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , без письмової згоди позивачів, як співвласників, та оформлення належним чином дозвільної документації, у тому числі, робочого проекту забудови;

- зобов`язати ОСОБА_6 відновити спільний вхід до горища домобудівні літери «А»; зобов`язати ОСОБА_6 прибрати та вивезти сміття та залишки будматеріалів, яки він протиправно склав та зберігає у спільному дворі біля стіни будівлі літери «Б» та зобов`язати усунути перешкоди, які ОСОБА_16 , чинить ОСОБА_5 , у користуванні та закінченні будівництва належної їй будівлі літера «Б»; зобов`язати ОСОБА_6 вручити ОСОБА_5 ключі від спільних дворових воріт та усунути перешкоди у паркуванні особистої автомашини у спільному дворі;

- зобов`язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди у здійсненні права власності та користування належним їм нерухомим майном та земельними ділянками, шляхом забезпечення вільного входу, виїзду, володіння, користування, мешкання, ремонтування;

- стягнути з ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі по 50 000 грн кожному.

З раніше заявлених позовних вимог були виключені вимоги щодо визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, розподіл будинку в натурі.

У червні 2015 року ОСОБА_5 остаточно уточнила позовні вимоги до ОСОБА_6 , в яких просила:

- здійснити розподіл в натурі між сторонами спільного нерухомого майна - домоволодіння у складі житлової будівлі літера «А», двору та та надвірних споруд, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває у приватної власності сторін на праві спільної часткової власності, відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 25-14 від 22 жовтня 2014 року - варіанту 1, та додаткової експертизи, наступним чином:

- співвласникові ОСОБА_5 - квартиру АДРЕСА_3 , у складі кімнати 2-3 площею 13,6 кв.м, кухні 2-2 площею 7,2 кв.м, веранди 2-1 площею 5,1 кв.м, 1/2 погребу літера «Е», та виділити у користування частину земельної ділянки загальною площею 200, 86 кв.м, що визначена у варіанті 1 вказаного Висновку експертизи;

- співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності по 1/2 - квартиру АДРЕСА_4 у складі житлових кімнат 3-3 площею 8,2 кв.м, 3-4 площею 13,9 кв.м, кухні 3-2 площею 7,5 кв.м, коридору 3-1 площею 1,8 кв.м, літньої кухні літера «В» площею14,8 кв.м, сараю літера «Д», площею 13,4 кв.м, сараю літер «Г», площею 16,3 кв.м, 1/2 погребу літера «Е», та виділити у користування частину земельної ділянки загальною площею 163, 23 кв.м, що визначена у варіанті 1 вказаного Висновку експертизи;

- співвласникові ОСОБА_6 - квартиру АДРЕСА_6 , та виділити у користування частину земельної ділянки загальною площею 137, 91 кв.м, що визначена у варіанті 1 вказаного Висновку експертизи;

- припинити для ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 право спільної часткової власності на відповідні частини домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати за кожним зі сторін окремо право приватної власності на відповідну визначену частину даного нерухомого майна;

- визначити для сторін порядок користування дворовою територією домоволодіння за вказаною адресою, відповідно до висновку судової експертизи, варіант 1, з метою і подальшої приватизації кожною із сторін відповідних земельних ділянок;

- зобов`язати ОСОБА_6 впродовж 15 діб встановити металеву огорожу уздовж в їзду (входу) у двір домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до схеми, що визначена у варіанті 1 вказаного Висновку експертизи, та у той самий термін за власний кошт відновити вхід до горища домобудівлі літера «А», яке було ним самовільно зруйноване під час самовільної перебудови даної будівлі;

- зобов`язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійснені права власності та користування спільним домоволодінням АДРЕСА_1 , яки він чинить позивачам, як співвласникам даного домоволодіння та прилеглою територією, наступним шляхом:

- прибрати та зібрати сміття та залишки будматеріалів із спільного двору, що протиправно складене ним біля стіни будівлі літери «Б».

- не перешкоджати ніяким чином позивачу ОСОБА_5 у закінченні будівництва належної їй на праві власності будівлі під літерою «Б»;

- не перешкоджати позивачам у вільному проході, проїзді, володінні, користуванні, розпорядженні, мешканні, ремонтуванні даного спільного домоволодіння, встановленні огорожі відповідно до висновку судової експертизи (варіант 1), оформленні необхідних та достатніх документів для отримання державних актів на право власності відповідними частинами земельної ділянки за вказаною адресою.

- не перешкоджати ОСОБА_5 та забезпечити вільний доступ для користування, контролю, ремонту, відновлення існуючої спільної інженерної системи водопроводу та водовідводу;

- не перешкоджати ОСОБА_5 в здійсненні необхідних та достатніх дій щодо укріплення стіни між частиною будівлі літери «А», що належить ОСОБА_5 , та частиною цієї будівлі, що належить ОСОБА_6 , та була ним самовільно послаблена в процесі самовільної перебудови даної будівлі.

В остаточних позовних вимогах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили визнати право на спадкове майно, що залишилось після померлих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , у звязку з неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2016 року у справі було допущено процесуальне правонаступництво та замість померлого ОСОБА_11 допущено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, з урахуванням ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2016 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси якого представляє його мати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Одеської міської Ради про визнання права власності, про затвердження ідеальних часток та усунення перешкод у будівництві задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частку житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», з прибудовами літ. «а», літ. «а-1», житлової прибудови «А-1», літньої кухні літ. «В», сараїв літ. «Д, Г», погріб літ. «Е», № 2 -огорожа, ворота, І-ІІІ, ІV - вимощення, загальною площею 222,4 кв.м, житловою площею 119,7 кв.м, підсобна площа - 102,7 кв.м, що розташовані на земельній ділянці, площею 502 кв.м.

Встановлено, що 1/3 частка житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 у житловому будинку літ. «А» з прибудовами літ, «а», літ. «а1», складається в складі приміщень:

квартира АДРЕСА_2 , загальною площею, у тому числі житлової прибудови літ. «А-1», складає 107,5 кв. м, у тому числі житлова - 42,6 кв.м, підсобна 64,9 кв.м.

Перший поверх: 1-5 веранда, площею 12,5 кв.м; 1-6 коридор, площею 2,8 кв.м; 1-7 гараж, площею 11,8 кв.м; 1-8 підсобна, площею 11,4 кв.м; 1-9 підсобна, площею 13,6 кв.м; 1-10 туалет, площею 0,9 кв.м.

Другий поверх: 1-11 житлова, площею 14,7 кв.м; 1-12 житлова, площею 17,5 кв.м; 1-13 санвузол, площею 6,0 кв.м; 1-14 житлова, площею 10,4 кв.м; 1-15 коридор, площею 5,9 кв.м.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Одеської міської Ради, в частині визнання права власності на житлову прибудову літ. «А-2» та мансарду над літ. «А-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 залишено без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності, визначення порядку користування земельної ділянкою та домоволодінням було задоволено частково.

Визначено порядок користування житловим будинком з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , згідно якого:

виділено у користування ОСОБА_6 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 : у житловому будинку літ. «А» з прибудовами літ, «а», літ. «а1» в складі приміщень:

Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею, в тому числі житлової прибудови літ. «А-1», складає 107,5 кв.м, у тому числі житлова - 42,6 кв.м, підсобна 64,9 кв.м.

Виділено у користування ОСОБА_5 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 : у житловому будинку літ. «А» з прибудовою літ, «а», літ. «а1», в складі приміщень:

квартира АДРЕСА_3 ; 2-1 туалет, площею 5,1 кв.м; 2-2 коридор, площею 7,2 кв.м; 2-3 житлове, площею 13,6 кв.м, загальною площею 25,9 кв.м, у тому числі житлова - 13,6 кв.м, підсобна площа 16,2 кв.м, а також незавершений будівництвом житловий будинок літ. «Б», 1/2 частину погребу літ. «Е»;

Виділено у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 :

1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , а саме: у житловому будинку літ. «А» з прибудовами літ, «а», літ. «а1» в складі приміщень:

квартира АДРЕСА_4 : 3-1 коридор, площею 1,8 кв.м; 3-2 кухня, площею 7,5 кв.м; 3-3 житлова, площею 8,2 кв.м; 3-4 житлова, площею 13,9 кв.м, загальною площею складає 31,4 кв.м, у тому числі житлова - 22,1 кв.м, підсобна 9,3 кв.м, а також надвірні споруди: сарай літ. «Д»; Сараї літ «Г»; літня кухня літ. «В»; 1/2 частину погребу літ. «Е».

Зобов`язано ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у здійснені права власності та користування житловим будинком з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , а саме:

- прибрати та зібрати сміття та залишки будматеріалів, які розміщені на території земельної ділянки біля будівлі під літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 ;

- не перешкоджати ОСОБА_5 у закінченні будівництва незавершеного будівництвом будинку під літерою «Б», за адресою: АДРЕСА_1 ;

- не перешкоджати ОСОБА_5 у здійсненні будівельно-ремонтних робіт, належній їй частини будинку, а також у встановленні паркану, відповідно до висновку судової експертизи;

- забезпечити вільний ОСОБА_5 доступ для користування, контролю, ремонту, відновлення існуючої спільної інженерної системи водопроводу та водовідводу;

- відновити вхід до горища житлового будинку літера «А», за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про зобов`язання ОСОБА_6 впродовж 15 діб встановити металеву огорожу уздовж в`їзду (входу) у двір домоволодіння АДРЕСА_1 , оформленні необхідних та достатніх документів для отримання державних актів на право власності відповідними частинами земельної ділянки за вказаною адресою, про зобов`язання встановлення металевої огорожі залишено без задоволення.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_8 на 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що в цілому складається: з житлового будинку літ. «А», з прибудовами літ. «а», літ. «а-1», житлової прибудови «А-1», літньої кухні літ. «В», сараїв літ. «Д, Г», погріб літ. «Е», № 2 -огорожа, ворота, І-ІІІ, ІV - вимощення, загальною площею 222,4 кв.м, житловою площею 119,7 кв.м, підсобна площа - 102,7 кв.м, що розташовані на земельній ділянці, площею 502 кв.м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на 1/12 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що в цілому складається: з житлового будинку літ. «А», з прибудовами літ. «а», літ. «а-1», житлової прибудови «А-1», літньої кухні літ. «В», сараїв літ. «Д, Г», погріб літ. «Е», № 2 -огорожа, ворота, І-ІІІ, ІV - вимощення, загальною площею 222,4 кв.м, житловою площею 119,7 кв.м, підсобна площа - 102,7 кв.м, що розташовані на земельній ділянці, площею 502 кв.м.

Визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом після померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на 1/12 частину житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що в цілому складається: з житлового будинку літ. «А», з прибудовами літ. «а», літ. «а-1», житлової прибудови «А-1», літньої кухні літ. «В», сараїв літ. «Д,Г», погріб літ. «Е», № 2 -огорожа, ворота, І-ІІІ, ІV - вимощення, загальною площею 222,4 кв.м, житловою площею 119,7 кв.м, підсобна площа - 102,7 кв.м, що розташовані на земельній ділянці, площею 502 кв.м.

Визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 502 кв.м по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , згідно якого:

виділено у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 територію загального користування площею 137,56 кв.м «5-4-3-7-11-10-9-12-17-16-15-14-20-19- 18-5».

Межі території загального користування описуються наступним чином:

- від точки 5 (яку необхідно отримати відступом в 2,60 м. від зовнішньої стіни незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «Б») по прямій лінії на відстані 12,70 м до точки 4;

- поворот ліворуч по прямій лінії на відстані 2,20 м до точки 3;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні прибудови літ. «а1» на відстані 5,40 до точки 11;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні прибудови літ. «а» та літньої кухні літ. «В» на відстані 6,80 м до точки 10;

- поворот ліворуч по прямій лінії по зовнішній стіні літньої кухні літ. «В» на відстані 3,20 м до точки 9;

- поворот праворуч по прямій лінії по існуючій огорожі на відстані 3,40 м. до точки 12;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні сараю літ. «Г» на відстані 3,20 м до точки 17;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні сараю літ. «Д» на відстані 0,80 м до точки 16;

- поворот ліворуч по прямій лінії по зовнішній стіні сараю літ. «Д» на відстані 3,30 м до точки 15;

- поворот ліворуч по прямій лінії по зовнішній стіні сараю літ. «Д» на відстані 5,20 м до точки 14;

- поворот праворуч по прямій лінії по існуючій огорожі на відстані 5,40 м до точки 20;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «Б» на відстані 9,90 м до точки 19;

- поворот ліворуч по прямій лінії по зовнішній стіні незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «Б» на відстані 9,50 м до точки 18;

- поворот праворуч по прямій лінії по існуючій огорожі зі сторони АДРЕСА_1 на відстані 2,60 м до первинної точки відліку - до точки 5.

ОСОБА_5 виділено у користування земельну ділянку загальною площею 199,85 кв.м (з врахуванням забудови приміщеннями житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ. «а1», житловим будинком літ. «Б» (не введене в експлуатацію) та надвірною спорудою погребом літ. «Е», межі якої описуються наступним чином:

Перша земельна ділянка «3-2-6-7-3», площею 36,06 кв.м:

- від точки 3 від точки зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А» квартира АДРЕСА_3 по прямій лінії по внутрішній перегородці між приміщеннями № 2-3 та № 3-4, далі по внутрішній перегородці прибудови літ. «а-1» між приміщеннями № 2-1 та № 3-1 на відстані 8,70 м до точки 2;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні прибудови літ. «а1» на відстані 4,10 м до точки 6;

- поворот праворуч по прямій лінії будинку літ. «А» з прибудовою літ. «а 1» на відстані 8,80 м до точки 7;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній лінії житлового будинку літ. «А» на відстані 4,10 м до первинної точки відліку - до точки 3.

Друга земельна ділянка «18-19-20-21-18», площею 95,01 кв.м:

- від точки 18 від точки зовнішньої стіни незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «Б» по прямій лінії по зовнішній стіні на відстані 9,50 м до точки 9;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «Б» на відстані 9,90 м до точки 20;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «Б» на відстані 9,50 м до точки 27;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні незавершеного будівництвом житлового будинку літ. «Б» на відстані 9,90 м до первинної точки відліку - точки 18.

Таким чином, площа земельної ділянки, запропонованої виділити співвласнику ОСОБА_5 , при запропонованому першому варіанті порядку користування складає 199,85 кв.м, у тому числі:

- площа в території загального користування - 68,78 кв.м;

- площа запропонованого до виділення першої ділянки - 36,06 кв.м.

Вищевказана площа другої ділянки - 95,01 кв.м, що на 33,53 кв.м більше належної площі відповідно до ідеальної частки.

Вхід на територію земельної ділянки, запропонованої виділити у користування співвласнику ОСОБА_5 , організувати зі сторони АДРЕСА_1 .

Співвласникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виділено у користування земельну ділянку загальною площею 162,21 кв.м (з врахуванням забудови приміщеннями житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ. «а, а-1», та надвірними спорудами), межі якої описуються наступним чином:

Перша земельна ділянка «6-8-9-10-11-7-6», площею 62,24 кв.м:

- від точки 6 від точки зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А» квартира АДРЕСА_2 по прямій лінії на відстані 4,70 м до точки 8;

- поворот праворуч по прямій лінії на відстані 15,60 м до точки 9;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні літньої кухні літ. «В» на відстані 3,20 м до точки 10;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні літньої кухні літ. «В» на відстані 6,80 м до точки 11;

- поворот ліворуч по прямій лінії по зовнішній стіні прибудови літ. «а-1» на відстані 1,30 м до точки 7;

- поворот праворуч по прямій лінії по внутрішній перегородці прибудови літ. «а-1» між приміщеннями № 2-1 та № 3-1 та далі по внутрішній перегородці житлового будинку літ. «А» між приміщеннями № 2-3 та № 3-4 на відстані 8,80 м до первинної точки відліку - до точки 6.

Друга земельна ділянка «14-15-16-17-12-13-14-15», площею 31,19 кв.м:

- від точки 14 від точки існуючої огорожі по прямій лінії по зовнішній стіні сараю літ. «Д» на відстані 5,20 м до точки 15;

- поворот праворуч по прямій лінії на відстані 3,30 м до точки 16:

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні сараю літ. «Д» на відстані 0,80 м до точки 17;

- поворот ліворуч по прямій лінії по зовнішні стіні сараю літ. «Г» на відстані 3,20 м до точки 12;

- поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні сараю літ. «Г» на відстані 4,40 м до точки 13;

- поворот вправо по прямій лінії по стіні сараїв літ. «Г, Д» - існуючій огорожі на відстані 6,50 м до первинної точки відліку - до точки 14.

Таким чином, площа земельної ділянки, запропонованої виділити співвласникам ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 при запропонованому першому варіанті порядку користування складає 162,21 кв.м, у тому числі:

- площа в території загального користування - 68,78 кв.м;

- площа запропонованої до виділення першої ділянки - 62,24 кв.м;

Площа другої ділянки, що виділяється - 31,19 кв.м, що на 4,01 кв.м менше належної площі відповідно до ідеальної частки.

Вхід на територію земельної ділянки, яку запропоновано виділити у користування співвласникам ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , організувати зі сторони АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 виділено у користування земельну ділянку загальною площею 139,94 кв.м «1-2-3-4-5-1», що на 27,39 кв.м менше належної площі відповідно до ідеальної частки (з врахуванням забудови приміщеннями житлової прибудови літ. «А-1» та самочинної житлової прибудови літ. «А-2»), межі якої описуються наступним чином:

- від точки зовнішньої стіни житлової прибудови літ. «А-1» - точки 1 по прямій лінії на відстані 12,80 м до точки 2;

- поворот праворуч по прямій лінії по внутрішній стіні самочинно збудованої житлової прибудови літ. «А-2» на відстані 8,70 м до точки 3;

- далі по прямій лінії на відстані 2,20 м до точки 4;

- поворот праворуч по прямій лінії на відстані 12,70 м до точки 5;

- поворот праворуч по прямій лінії по існуючій огорожі зі сторони АДРЕСА_1 і далі по зовнішній стіні житлової прибудови літ. «А-1» на відстані 10,90 м до первинної точки відліку - точки 1.

Вхід на територію земельної ділянки, запропонованої виділити у користування співвласнику ОСОБА_6 , зберегти зі сторони АДРЕСА_1 .

Встановлено земельний сервітут на земельній ділянці, що виділяється у користування ОСОБА_6 , відповідно до якого, необхідно зобов`язати ОСОБА_6 забезпечити безперешкодний доступ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до труб водопроводу, які прокладені під бетонною доріжкою та оглядового колодязя комунікацій, який розташовано з фасадної сторони земельної ділянки біля вхідної хвіртки по АДРЕСА_1 .

Вищевказаний сервітут є чинним до встановлення кожним із співвласників ОСОБА_6 , ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 самостійних підключень до системи водопостачання.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання за ним права власності на житлову прибудову літ. «А-1» по АДРЕСА_1 . При цьому суд зазначив, що визнання права власності на дане приміщення не змінює розмір частки ОСОБА_6 у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , тобто вона залишається у розмірі 1/3 частки, оскільки докази того, що реконструкція частини домоволодіння була здійснення за згодою інших співвласників відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинно збудовані житлові приміщення, а саме на житлову прибудову літ. «А-2» та мансарду над літ. «А-2», суд виходив з того, що такі вимоги повинні вирішуватись в позасудовому порядку, органами Державного будівельно-технічного контролю.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 , суд виходив з того, що остання, як співвласник домоволодіння, має право вимагати від інших співвласників усунення перешкод своїх прав, а тому вважав за необхідне зобов`язати ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_5 у здійснені права власності та користування житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки в натурі із спільної часткової власності, місцевий суд зазначив, що для вирішення указаного питання необхідний висновок експерта, однак матеріали справи були повернуті від експерта без виконання, а клопотань про проведення повторної експертизи у справі не заявлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_5 про зобов`язання ОСОБА_6 впродовж 15 діб встановити металеву огорожу уздовж в їзду (входу) у двір домоволодіння АДРЕСА_1 , суд виходив з того, що відповідні витрати повинні бути розподілені між сторонами, відповідно до їх часток у спільній частковій власності.

Також суд вважав за необхідне встановити порядок користування будинком між співвласниками відповідно до існуючого порядку, який склався між сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_6 , суд виходив з їх недоведеності.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Одеської міської ради про стягнення витрат на встановлення розмежувального паркану та в`їзних воріт, а також щодо зобов`язання розірвання сервітуту з перенесенням комунікацій з території земельної ділянки, що йому виділена у разі продажу будинку залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення з відповідачів витрат на встановлення розмежувального паркану та в`їзних воріт, суд першої інстанції виходив з того, що кожен із співвласників має право встановити паркан, а також ворота за свій рахунок відповідно до їх часток у спільній частковій власності, а у разі відмови брати участь у відповідних витратах - стягнути їх в судовому порядку. При цьому вказав, що на час розгляду справи, суду не надано відповідні розрахунки щодо встановлення паркану, а також воріт, тому підстави для визначення відповідної суми коштів відсутні.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6 щодо зобов`язання розірвання сервітуту з перенесенням комунікацій з території земельної ділянки, що йому виділена, у разі продажу будинку, суд виходив з того, що судове рішення не може бути прийняте під умовою.

У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали до суду апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року.

У липні 2017 року ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року та додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року до участі у справі було залучено правонаступника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , відхилено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року та додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішень місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_7 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від09 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявниці на підставі частини другої статті 393 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

31 січня 2022 року від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій останні не погоджуються з ухваленими у справі судовими рішеннями.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи та зупинено дію оскаржених судових рішень.

11 січня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Ленінського районного народного суду м. Одеси від 31 липня 1986 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 , ОСОБА_15 про розділ домоволодіння у порядку спадкування та визначення порядку користування земельною ділянкою ОСОБА_12 з літ. «А» було виділено на праві особистої власності жилу кімнату 1-3, площею 13,40 кв.м, кухню 1-2, площею 9,20 кв.м, з веранди літ. «а» 1-1 площею 5,50 кв.м домоволодіння АДРЕСА_1 .

Крім того, з відповідачів на користь ОСОБА_12 стягнуто різницю у вартості часток в розмірі по 205 рублів.

03 грудня 1991 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за № 2-4300, згідно з яким до ОСОБА_6 перейшла спадщина після померлого ОСОБА_12 увигляді 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , що складалось з двох жилих будов, які позначені в схематичному плані літ. «А»- 49,1 кв.м, жилої площі та літ. «Б», які підлягає введенню в експлуатацію, з надвірними спорудами, що позначені літ. «В» - літня кухня, «Г, Д»- сараї, «Е» - шийка з погребом, № 1-2 -огорожа, І-ІІІ-У мостіння, що розташовані на земельній ділянці, площею 502 кв.м.

Право власності ОСОБА_6 на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстровано в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації 06 березня 1992 року.

14 травня 1997 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , зареєстроване в реєстрі за №3- 1526, згідно якого до останніх у рівних частках перейшла спадщина після померлої ОСОБА_13 у вигляді 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , що складалось з двох жилих будов, які позначені в схематичному плані літ. «А» - 49,1 кв.м, жилої площі та літ. «Б», які підлягає введенню в експлуатацію, з надвірними спорудами, що позначені літ. «В» - літня кухня, «Г, Д, Ж»- сараї, «Е» - погреб, № 1-2 -огорожа, І-V мостіння, що розташовані на земельній ділянці, площею 502 кв.м.

Право власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації 09 червня 1997 року.

09 вересня 1999 року Шостою Одеською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_5 , зареєстроване в реєстрі за № 4-3325, згідно якого до ОСОБА_5 перейшла спадщина після померлої ОСОБА_15 у вигляді у вигляді 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , що складалось з цілому з одного житлового будинку кам`яного будинку житловою площею 49,1 кв.м, зазначеного на плані - «А», та одного житлового незакінченого будівництвом будинку, зазначеного на плані - «Б», та господарчих споруд: літньої кухні - «В», гаражу «Г», сараю - «Д», погребу «Е», огородження «1,2», мостіння І-V мостіння, що розташовані на земельній ділянці, площею 502 кв.м.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2006 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними, визнання права власності на домобудівництво задоволено частково.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_6 , виданого Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою 03 грудня 1991 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4300, виключено зі складу спадкового майна, на яке видається свідоцтво, відомості про право власності на 1/3 частину будинку під літ. «Б»;

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , виданого Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою 14 травня 1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1526, виключено зі складу спадкового майна, на яке видано свідоцтво, відомості про право власності на 1/3 частину будинку під літ. «Б»;

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_5 , видане Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 09 вересня 1999 року, зареєстроване в реєстрі за № 4-3325 в частині, що стосується включення в спадкове майно 1/3 частини будинку під літ. «Б».

В свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_5 , видане Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 09 вересня 1999 року, зареєстроване в реєстрі № 4-3325, включено в спадкове майно, на яке ОСОБА_5 видано свідоцтво, в тому числі жилий не закінчений будівництвом будинок, зазначений на плані під літ «Б».

Встановлено, що спірне домоволодіння було побудоване ще за часів Російської імперії та було придбане ОСОБА_12 .

Згідно висновку Управління архітектури та містобудівництва ВК ОМР № 1419 від 1995 року мається можливість прийняття до експлуатації сараю літ. «Ж», гаражу літ. «К», які побудовано ОСОБА_6 .

Розпорядженням Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 235/2 від 21 вересня 1995 року було залишено з оформленням права особистої власності в домоволодінні АДРЕСА_1 ОСОБА_6 сарай літ. «Ж», розміром 4,0х2,7 м, гараж літ. «К», площею 5,3 кв.м.

Відповідно до висновку № 22/97-л від 24 квітня 1997 року Управління архітектури та містобудівництва ВК ОМР був узгоджений проект реконструкції жилого будинку літ. «А» з розширенням, надбудовою 2-го поверху.

Відповідно до розпорядження Ленінської РА № 189 від 10 червня 1997 року був затверджений протокол засідання міжвідомчої комісії № 3 від 05 червня 1997 року та затверджений ескізний проект реконструкції жилого будинку літ. «А» з розширенням, надбудовою 2-го поверху.

12 лютого 1998 року ОСОБА_6 отримав дозвіл № 65/98 від ІДАБК м. Одеси на реконструкцію жилого будинку по АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Суворовської РА ОМР № 1422 від 22 жовтня 2003 року було затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації - житлового будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , загальною площею 136,5 кв.м, а також копію розпорядження вирішено надіслати до КП «ОМБТІ та РОН» для видачі свідоцтва по право власності взамін існуючих правових документів.

З листа КП «ОМБТІ та РОН» від 03 грудня 2003 року вбачається, що 13 листопада 2003 року всі співвласники відмовились від підпису в акті про встановлення фактичного користування будівлями у домоволодінні.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 , актовий запис № 6391 від 23 липня 2007 року, зареєстрований Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

Після померлого ОСОБА_8 в спадщину вступила його дружина ОСОБА_1 , однак свідоцтво про право на спадщину вона не отримувала.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 9053 від 21 листопада 2008 року, зареєстрований Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

Після померлого ОСОБА_9 в спадщину вступив його син ОСОБА_11 , однак свідоцтво про право на спадщину він не отримував.

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та після його смерті залишилась спадщина у вигляді 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , яку він не встиг оформити після померлого батька ОСОБА_9 .

Після померлого ОСОБА_11 в спадщину вступили його неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ОСОБА_4 .

Під час розгляду справи було проведено судову будівельно-технічну експертизу № 24-14 від 22 жовтня 2014 року, відповідно до висновку якої на земельній ділянці АДРЕСА_1 розташовані наступні будівлі і споруди: житловий будинок літ. «А» з прибудовами літ. «а», літ. «а-1»; житлова прибудова літ. «А-2» з мансардою - самочинно збудована; житлова прибудова літ. «А-1»; житловий будинок літ. «Б» - не введений в експлуатацію; літня кухня - літ. «В»; сараї літ. «Д, Г»; погріб літ. «Е», № 2-огорожа - ворота, вимощення, № 1 оглядовий колодязь комунікацій.

У фактичному користуванні співвласника ОСОБА_5 знаходяться наступні приміщення житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ. «а1», надвірні будівлі та споруди: житловий будинок літ. «А» з прибудовою літ, «а», літ. «а1» в складі приміщень: квартира АДРЕСА_3 ; 2-1 туалет, площею 5,1 кв.м; 2-2 коридор, площею 7,2 кв.м; 3-3 житлове, площею 13,6 кв.м.

Площа квартири АДРЕСА_3 житлового будинку літ. «А» згідно копії технічного паспорту від 02 квітня 2010 року складає 25,9 кв.м, у тому числі житлова - 13,6 кв.м.

У користуванні ОСОБА_5 також перебуває незавершений будівництвом житловий будинок літ. «Б»; а також частина погребу літ. «Е».

Вхід в приміщення обстежуваного житлового будинку літ. «А» з прибудовою літ. «а-1», які знаходяться в фактичному користуванні співвласника ОСОБА_5 , здійснюється із внутрішньої загальної території земельної ділянки через вхідні двері.

У фактичному користуванні співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_11 знаходяться наступні приміщення житлового будинку літ. «А» з прибудовами літ. «а1», літ. «а», надвірні будівлі та споруди: житловий будинок літ. «А» з прибудовами літ, «а», літ. «а1» в складі приміщень: квартира АДРЕСА_4 : 3-1 коридор, площею 1,8 кв.м; 3-2 кухня, площею 7,5 кв.м; 3-3 житлова, площею 8,2 кв.м; 3-4 житлова, площею 13,9 кв.м.

Площа квартири АДРЕСА_4 житлового будинку літ. «А» згідно копії технічного паспорту від 02 квітня 2010 року складає 31,4 кв.м, у тому числі житлова - 22,1 кв.м.

У користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_11 також перебувають сарай літ. «Д»; сарай літ «Г»; літня кухня літ. «В»; частина погребу - літ. «Е».

Вхід в приміщення обстежуваного житлового будинку літ. «А» з прибудовами літ. «а», літ. «а1», які знаходяться в фактичному користуванні співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , здійснюється з внутрішньої загальної території земельної ділянки через вхідні дерев`яні двері.

У фактичному користуванні співвласника ОСОБА_6 знаходяться наступні приміщення житлової прибудови літ. «А-1», самочинної житлової прибудови літ. «А-2»: житлова прибудови літ. «А-1» самочинне» в складі приміщень:

квартира АДРЕСА_2 : перший поверх: 1-5 веранда, площею 12,5 кв.м; 1-6 коридор, площею 2,8 кв.м; 1-7 гараж, площею 11,8 кв.м; 1-8 підсобна, площею 11,4 кв.м; 1-9 підсобна, площею 13,6 кв.м; 1-10 туалет, площею 0,9 кв.м;

другий поверх: 1-11 житлова, площею 14,7 кв.м; 1-12 житлова, площею 17,5 кв.м; 1-13 санвузол, площею 6,0 кв.м; 1-14 житлова, площею 10,4 кв.м; 1-15 коридор, площею 5,9 кв.м.

площа квартири АДРЕСА_2 житлових прибудов літ. «А-1» згідно копії технічного паспорту від 02 квітня 2010 року складає 107,5 кв.м, у тому числі житлова - 42,6 кв.м.

Житлова прибудова літ. «А-2» з мансардою збудовані самочинно.

Площа квартири АДРЕСА_2 житлових прибудов літ. «А-1, А-2» згідно копії технічного паспорту від 02 квітня 2010 року складає 57,6 кв.м, у тому числі житлова - 41,4 кв.м.

Загальна площа житлових прибудов літ. «А-1, А-2 », згідно копії технічного паспорту від 02 квітня 2010 року складає 165,10 кв.м, у тому числі житлова - 84,0 кв.м.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України.

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктів власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Юридична доля поліпшень, зроблених одним із співвласників у спільному майні, підлягає визначенню згідно із положеннями частин третьої-п`ятої статті 357 ЦК України, за змістом яких співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов`язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об`єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв`язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень;

2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників; 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном у відповідності з домовленістю між співвласниками.

У разі якщо співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди зробив у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, він набуває право власності на таку добудову (прибудову) виключно, якщо це не порушує прав інших співвласників.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 761/34735/17 (провадження № 61-9064св19).

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.

Правила частини третьої статті 357 ЦК України стосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. При цьому обов`язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити поліпшення, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не стосуються інших часток у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до яких не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов`язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.

У ЦК України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.

Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників;

2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої

статті 331 ЦК України); 3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно з домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України).

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що до ОСОБА_6 перейшла спадщина після померлого ОСОБА_12 у вигляді 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , що складалось з двох жилих будов, які позначені в схематичному плані літ. «А»- 49,1 кв.м, жилої площі та літ. «Б», які підлягає введенню в експлуатацію, з надвірними спорудами, що позначені літ. «В» - літня кухня, «Г, Д»- сараї, «Е» - шийка з погребом, № 1-2 -огорожа, І-ІІІ-У мостіння, що розташовані на земельній ділянці, площею 502 кв.м.

ОСОБА_6 було проведено реконструкцію належної йому частини будинку.

Так, відповідно до висновку № 22/97-л від 24 квітня 1997 року Управління архітектури та містобудівництва ВК ОМР було узгоджено проект реконструкції жилого будинку літ. «А» з розширенням, надбудовою 2-го поверху.

Відповідно до розпорядження Ленінської районної адміністрації № 189 від 10 червня 1997 року був затверджений протокол засідання міжвідомчої комісії № 3 від 05 червня 1997 року та затверджений ескізний проект реконструкції жилого будинку літ. «А» з розширенням, надбудовою 2-го поверху.

12 лютого 1998 року ОСОБА_6 отримав дозвіл № 65/98 від ІДАБК м. Одеси на реконструкцію жилого будинку по АДРЕСА_1 .

Встановлено, що таким чином ОСОБА_6 була фактично збудована житлова прибудова літ. «А-1» в складі приміщень: квартира АДРЕСА_2 - перший поверх: 1-5 веранда, площею 12,5 кв.м; 1-6 коридор, площею 2,8 кв.м; 1-7 гараж, площею 11,8 кв.м; 1-8 підсобна, площею 11,4 кв.м; 1-9 підсобна, площею 13,6 кв.м; 1-10 туалет, площею 0,9 кв.м; другий поверх: 1-11 житлова, площею 14,7 кв.м; 1-12 житлова, площею 17,5 кв.м; 1-13 санвузол, площею 6,0 кв.м; 1-14 житлова, площею 10,4 кв.м; 1-15 коридор, площею 5,9 кв.м.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_6 права власності на житлову прибудову літ. «А-1» по АДРЕСА_1 в складі приміщень: квартири АДРЕСА_2 - перший поверх (1-5 веранда, площею 12,5 кв.м; 1-6 коридор, площею 2,8 кв.м; 1-7 гараж, площею 11,8 кв.м; 1-8 підсобна, площею 11,4 кв.м; 1-9 підсобна, площею 13,6 кв.м.; 1-10 туалет, площею 0,9 кв.м) та другий поверх: 1-11 житлова, площею 14,7 кв.м.; 1-12 житлова, площею 17,5 кв.м.; 1-13 санвузол, площею 6,0 кв.м.; 1-14 житлова, площею 10,4 кв.м.; 1-15 коридор, площею 5,9 кв.м.

При цьому визнання права власності на дане приміщення не змінює розмір частки ОСОБА_6 у праві власності на домоволодіння, тобто вона залишається у розмірі 1/3 частки.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинно збудовані житлові приміщення, а саме на: житлову прибудову літ. «А-2» та мансарду над літ. «А-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 підлягають вирішенню у позасудовому порядку шляхом звернення до відповідних органів влади.

В той же час, оскільки сторони в процесі розгляду справи заявляли позовні вимоги про визначення порядку користування будинком між співвласниками, то суди вірно встановили цей порядок, ураховуючи розмір часток сторін та з огляду на існуючий порядок, який склався між сторонами.

Крім того, оскільки сторони по справі також заявляли вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , то суди із врахуванням вимог частини другої статті 120 та частини другої статті 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 24-14 від 22 жовтня 2014 року, встановили цей порядок.

При цьому суди правильно вказали, що земельна ділянка перебуває у користуванні сторін, а не на праві приватної власності, у зв`язку з чим жодна із сторін не має права ставити питання про відшкодування вартості земельної ділянки.

Щодо вимог про встановлення земельного сервітуту

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом статей 91 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 позбавлені доступу до труб водопроводу та оглядового колодязя комунікацій, у зв`язку із чим задоволення їх потреб неможливо здійснити іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту.

При таких обставинах судами обґрунтовано встановлено земельний сервітут на земельній ділянці, що виділяється у користування ОСОБА_6 , відповідно до якого, необхідно зобов`язати ОСОБА_6 забезпечити безперешкодний доступ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до труб водопроводу, які прокладені під бетонною доріжкою та оглядового колодязя комунікацій, який розташовано з фасадної сторони земельної ділянки біля вхідної хвіртки по АДРЕСА_1 .

Щодо вимог про усунення перешкод у здійснені права власності та користування житловим будинком з надвірними спорудами

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Встановлено, що судом оглядалось домоволодіння АДРЕСА_1 та було встановлено, що дійсно біля будинку літ. «Б» розміщені будівельне сміття. ОСОБА_6 не заперечував того факту, що саме він склав будівельне сміття. Судом також було встановлено, що в житловому будинку літ. «А» відсутній вхід до горища, оскільки це було викликано проведеною ОСОБА_6 будівництвом мансарди на прибудовою літ. «А-2». Крім того, судом було встановлено, що будинок під літ. «Б» покинутий, а також не придатний для проживання.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про зобов`язання ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_5 у здійснені права власності та користування житловоим будинком з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .

Щодо вимог про стягнення витрат на встановлення розмежувального паркану та в`їзних воріт

Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Таким чином, відповідні витрати повинні бути розподілені між сторонами, відповідно до їх часток у спільній частковій власності.

Вирішуючи спір у вказаній частині вимог, суди правильно виходили з того, що кожний із співвласників має право встановити паркан, а також ворота за рахунок співвласників, відповідно до їх часток у спільній частковій власності, а також у разі відмови брати участь у відповідних витратах, їх стягнути в судовому порядку.

При цьому, установивши, що на час розгляду справи відсутні відповідні розрахунки щодо встановлення паркану та в`їзних воріт, у зв`язку із чим неможливо визначити відповідну суму коштів для стягнення, дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні у вказаній частині позовних вимог ОСОБА_6 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є тотожними до правовідносин у справі, що переглядається.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій допущено арифметичні помилки у розмірах житлових будинків та при визначенні меж користування земельною ділянкою не заслуговують на увагу, оскільки заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідною заявою про їх виправлення.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів та установлених на їх підставі обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки.

Разом із цим встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року, залишених без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, була зупинена ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2022 року, тому необхідно поновити їх виконання.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 липня 2016 року, додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року, залишених без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов