Постанова

Іменем України

01 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 152/1023/21

провадження № 61-4449св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року у складі судді Соколовської Т. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позову

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті її сина - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_4 , який усе своє майно заповів дітям: їй, ОСОБА_1 , і сину, ОСОБА_5 . Вона вступила у фактичне володіння майном померлого та отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті батька на 1/2 домоволодіння на АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат ОСОБА_5 , який за життя не отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька. Крім того, брату на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 останні роки свого життя не міг самостійно забезпечити умови свого проживання, оскільки потребував постійного стороннього догляду, допомоги та піклування. Брат проживав разом із нею і фактично знаходився на її повному утриманні, вона його доглядала, лікувала та поховала за власний рахунок. Ні його дружина ОСОБА_2 , ні син ОСОБА_3 не піклувалися про нього, не цікавилися його здоров`ям та життям, не надавали жодної матеріальної допомоги.

Після смерті ОСОБА_5 його син ОСОБА_3 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, не встигнувши оформити свої спадкові права.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його мати - відповідач у справі ОСОБА_2 , яка не цікавилась життям ОСОБА_5 , не підтримувала з ним жодних стосунків, і в разі отримання нею спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , зокрема 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , будуть порушені законні права позивача на будинок, який належить її сім`ї та є спадковим майном її померлого батька.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шаргородський районний суд Вінницької області рішенням від 14 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала належних, допустимих та переконливих доказів потреби спадкодавця в отриманні допомоги від спадкоємця та ухилення сина від надання допомоги батькові, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреби спадкодавця в допомозі саме цієї особи, тоді як за змістом частини п`ятої статті 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів в сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Вінницький апеляційний суд постановою від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року змінив у частині відмови в задоволенні позову з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, оскільки позивач не надала доказів потреби спадкодавця ОСОБА_3 в наданні допомоги відповідачем, а також доказів того, що відповідач свідомо не виконувала встановленого законом обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані, що могло бути підставою для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті сина.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 16 травня 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року і постанову Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16, від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15, від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18, від 01 червня 2021 року у справі № 742/1475/19; суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надавали жодної допомоги ОСОБА_5 , вони не проживали разом, не вели спільне господарство, відповідач не цікавилась життям ОСОБА_5 та не підтримувала з ним жодних відносин, будучи обізнаною про його стан здоров`я, що дає підстави для усунення відповідача від прав на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 червня 2022року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , який 10 листопада 2003 року склав заповіт, яким усе своє майно заповів своїм дітям ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .

31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке видане Шаргородською державною нотаріальною конторою на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на іншу частину спадкового майна не видавалося.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частину спірного будинку, яка належала його батькові ОСОБА_4 , яку він прийняв, але не встиг оформити, та на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності від 25 січня 2001 року.

07 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата, на підставі якої приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Собканюк П. Л. відкрив спадкову справу.

14 листопада 2018 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся син спадкодавця, ОСОБА_3 .

У зв`язку з прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем першої черги - сином померлого ОСОБА_3 позивач позбавлена можливості отримати спадщину як спадкоємець другої черги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті батька - ОСОБА_5 , але не встиг оформити свої спадкові права.

Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Тульчинської нотаріальної контори подала мати померлого, ОСОБА_2 , та тітка, ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 Тульчинською державною нотаріальною конторою Вінницької області відкрита спадкова справа № 558/2021.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить спадкове майно, що залишилося після смерті його батька, ОСОБА_5 , яке він прийняв, але не оформив своїх спадкових прав у зв`язку зі смертю, а саме: 1/2 частина будинку на АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Суди встановили, що після смерті ОСОБА_4 спадщину за заповітом прийняли його діти: позивач та син, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв його син - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його мати ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею першої черги після його смерті.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 за життя ОСОБА_3 оспорювала його право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , а також перебування ОСОБА_3 в безпорадному стані та потреби в допомозі, яку відповідач умисно не надавала.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

Встановивши, що позивач не довела, що спадкодавець ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані та потребував допомоги, а відповідач, у свою чергу свідомо не виконувала встановленого законом обов`язку щодо надання такої допомоги, що відповідно до статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті сина ОСОБА_3 .

Аргументи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують, зводяться до тлумачення норм законів на власний розсуд та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16, від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15, від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18, від 01 червня 2021 року у справі № 742/1475/19.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2021 року в незміненій частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов