Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 153/656/19

провадження № 61-15657св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - секретар виконавчого комітету Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області Джосан Ольга Петрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Секретар виконавчого комітету Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області Джосан Ольга Петрівна, про визнання заповіту нікчемним

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2020 року у складі судді Гаврилюк Т. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У травні 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати нікчемним заповіт ОСОБА_4 , складений 08 лютого 2019 року та посвідчений секретарем виконавчого комітету Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області Джосан О. П. (далі - секретар сільської ради) 08 лютого 2019 року за реєстровим номером 26.

На обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 року - батько ОСОБА_4 , після смерті якого у встановлений законом строк вони звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, де їм стало відомо про складений батьком заповіт на ім`я відповідача, який посвідчений секретарем сільської ради 08 лютого 2019 року, який не можна вважати дійсним, оскільки він складений в той час, коли батько був у вкрай тяжкому стані і через сім днів після складання заповіту помер.

Заповіт складався за місцем проживання ОСОБА_4 в присутності свідків, у зв`язку з хворобою заповідача підписаний ОСОБА_6 та посвідчений секретарем сільської ради.

Оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, за відсутності волевиявлення заповідача, не прочитаний вголос заповідачем, що виключає можливість участі свідків відповідно до абзацу другого частини другої статті 1248 ЦК України.

Заповіт не відповідає вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядку) , оскільки в ньому відсутні відомості про дату народження свідків; посвідчувальний напис на заповіті, записаному зі слів заповідача - Додаток № 1; відсутній посвідчувальний напис на заповіті, посвідченому при свідках на бажання заповідача - додаток № 2; посвідчувальний напис на заповіті від імені особи, яка не може сама прочитати текст заповіту в голос - додаток № 3; відсутній посвідчувальний напис на заповіті від імені особи, яка не може підписатися власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби тощо - додаток № 5, посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису фізичної особи, що підписалась за іншу особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби тощо, не може власноручно підписатися - додаток № 13; посвідчувальні написи не зареєстровані в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, як того вимагає пункт 2.12 розділу ІІ Порядку та без сплати державного мита за кожну нотаріальну дію, яку секретар сільської ради зобов`язана була б вчинити у разі посвідчення заповіту в цьому конкретному випадку.

Ураховуючи наведене, позивачі просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ямпільський районний суд Вінницької області рішенням від 21 липня 2020 року позов задовольнив. Визнав нікчемним заповіт ОСОБА_4 , складений 08 лютого 2019 року та посвідчений секретарем Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області 08 лютого 2019 року за реєстровим номером 26. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний заповіт складено з порушенням нормативно-правових актів, тому є нікчемним та не породжує для сторін юридично-правових наслідків.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Вінницький апеляційний суд постановою від 29 вересня 2020 року рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2020 року залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом спростовуються висновками, що викладені в постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 607/15112/17-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 22 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 533/900/17.

На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає про те, що як у змісті заповіту, так і у змісті посвідчувального напису неодноразово міститься посилання на хворобу заповідача, і зазначена чітка адреса його місця проживання, за якою вчиняється посвідчення заповіту. За таких обставин причина, через яку нотаріальна дія вчинялась за місцем проживання ОСОБА_4 , чітко зазначена.

Оскільки спадковий договір ОСОБА_4 не укладався, тому жодної необхідності у роз`ясненні заповідачу змісту статті 1307 ЦК України у секретаря Великокісницької сільської ради не було.

Секретар сільської ради зазначив у заповіті прізвище, ім`я, по батькові кожного зі свідків, рік їх народження, місце проживання, реквізити їхніх паспортів, на підставі яких було встановлено їх особи. Тих даних, які зазначені у заповіті і які стосуються осіб свідків, цілком достатньо для їх ідентифікації.

Посилання суду на порушення секретарем Великокісницької сільської ради пункту З глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є безпідставним, оскільки посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, має керуватись не Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Посвідчення заповіту відбувалось у присутності двох свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зазначення у посвідчувальному написі запису « ОСОБА_7 » є опискою, і замість « ОСОБА_7 » слід читати « ОСОБА_7 », що підтверджується відповідною довідкою, у прийнятті якої апеляційний суд безпідставно відмовив.

Складений ОСОБА_4 заповіт був прочитаний вголос декілька разів, у том числі і свідками, і секретарем сільської ради. Зміст заповіту чітко чув і розумів ОСОБА_4 і декілька разів підтверджував, що саме цей зміст заповіту відповідає його дійсному волевиявленню. Ці обставини третя особа ОСОБА_10 підтвердила і в суді апеляційної інстанції.

Встановивши, що заповіт, складений 08 лютого 2019 року, який від імені ОСОБА_4 підписано ОСОБА_6 та посвідчено у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 секретарем Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, є оспорюваним правочином, Ямпільський районний суд Вінницької області мав би відмовити у позові хоча б на тій підставі, що відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України оспорюваний правочин не може бути визнаний нікчемним, а тому обраний позивачами спосіб захисту цивільних прав не відповідає вимогам закону, що є самостійною підставою для відмови у позові.

До Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивовані тим, що нікчемний правочин є недійсним через

невідповідність вимогам закону, незалежно від визнання його таким. У випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність відповідно до закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. При цьому для встановлення недійсності такого правочину не потрібно оцінювати жодних обставин, за яких його було вчинено, воно досягається шляхом зіставлення змісту правочину та норм законодавства. З огляду на викладене обраний ними спосіб захисту - визнання заповіту нікчемним - є не лише належним, а і єдиним можливим способом захисту права на спадщину після смерті батька, на яку вони мають право як спадкоємці за законом. Такий спосіб захисту не суперечить вимогам закону, тобто є законним і відповідає меті захисту наших прав.

Недотримання секретарем сільської ради Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування в частині посвідчення заповіту призвело до його нікчемності на підставі частини першої статті 1257 ЦК України.

21 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшло заперечення секретаря сільської ради на відзив, яке мотивоване тим, що вона як посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, керувалася Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, а не Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і не порушувала норм пункту 3 глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при посвідченні заповіту ОСОБА_4 .

Разом з тим при виготовленні заповіту технічними засобами вона у посвідчувальному написі допустила технічну помилку: замість прізвища « ОСОБА_7 » записано « ОСОБА_7 », що було виявлено в судовому засіданні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 листопада 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 січня 2019 у с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області померла ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницької області помер ОСОБА_4 .

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , як і відповідач ОСОБА_3

08 лютого 2019 року ОСОБА_4 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій, діючи добровільно та попередньо ознайомлений з вимогами законодавства щодо недійсності правочинів, на його бажання у присутності свідків - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на випадок своєї смерті склав заповіт, яким усе його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом, заповів своєму синові ОСОБА_3 . У зв`язку з хворобою заповідача на його особисте прохання та за його дорученням, після прочитання заповіту секретарем сільської ради, а також свідками вголос, цей заповіт у присутності заповідача підписано ОСОБА_6 . Окрім того, суд встановив, що на зворотній стороні заповіту свідком уже зазначено: « ОСОБА_7 ».

Із копії витягу з журналу для реєстрації нотаріальних дій (а. с. 56-57) та дослідженого у судовому засіданні його оригіналу суд встановив, що 08 лютого 2019 року за № 26 ОСОБА_6 підписав посвідчений заповіт ОСОБА_4 , зауважень сторін не надійшло.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на диспансерному обліку з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ст., ішемічної хвороби серця, часто хворів та звертався за медичною допомогою. 06 лютого 2019 року було чергове звернення, оглянутий на дому. Скаржився на загальну слабкість, недомагання, задишку, запаморочення, періодичні болі в ділянці серця, самостійно не міг пересуватися. ОСОБА_4 надавалась медична допомога з приводу цієїхвороби, призначено стаціонар вдома з 06 лютого 2019 року та призначено лікування. ОСОБА_4 на момент огляду лікарем ЗПМС 06 лютого 2019 року був у свідомості (повідомлення КП «Ямпільський РМЦ ПМСД Ямпільської районної ради» Великокісницької амбулаторії загальної практики сімейної медицини Вінницької області від 06 травня 2019 року № 319).

Поховання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за встановленими на території сільської ради місцевими традиціями за власні кошти здійснював ОСОБА_3 (довідка виконавчого комітету Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 14 червня 2019 року).

Також ОСОБА_3 доглядав батька за життя (довідка виконавчого комітету Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 19 червня 2019 року № 931).

22 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Ямпільського районного нотаріального округу Вінницької області Бешинської Г. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Ямпільського районного нотаріального округу Вінницької області Бешинської Г. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 ; 14 червня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Ямпільського районного нотаріального округу Вінницької області Бешинської Г. А. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 (спадкова справа № 103/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ).

Рішенням виконавчого комітету Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 10 листопада 2015 року № 50 «Про покладення обов`язків з вчинення нотаріальних дій на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області» на секретаря сільської ради покладено обов`язки з вчинення нотаріальних дій на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 16 червня 2020 року № 6 ОСОБА_4 на час складання заповіту від 08 лютого 2019 року на психічні розлади не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

Позивач ОСОБА_1 , якого було допитано як свідка, нічого не зміг повідомити суду як свідок, послався на свої пояснення, які він давав суду як позивач.

Позивач ОСОБА_2 , яку було допитано свідка, вказувала на те, що заповіт визначено неправильно. Батько був лежачим на той час, тому не міг говорити і її не бачив, бо очі були закриті. Лікар з батьком не розмовляв. Вона не намагалася вести з батьком розмову. Коли відповідач сказав батьку повернутися, той нічого не сказав у відповідь. У будинку батька 06 лютого 2019 року вона перебувала приблизно протягом двадцяти хвилин.

Із показань третьої особи ОСОБА_10 , яку було допитано як свідка, суд встановив, що ОСОБА_4 швидко помер після смерті дружини. Він прийшов до сільської ради оформити смерть дружини. Тоді ОСОБА_4 говорив, що він може розраховувати лише на допомогу відповідача.

Із показань свідка ОСОБА_6 встановлено, що в лютому 2019 року він був присутній на складанні заповіту ОСОБА_4 , якого він давно знає. ОСОБА_4 вирішив скласти заповіт на сина ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що той за ним доглядав. Покійний просив, щоб до нього прийшли син і донька, тобто позивачі, але ніхто не приходив. ОСОБА_6 прийшов до ОСОБА_4 додому разом з дружиною та іншим свідком. ОСОБА_4 привітався з ними, розмовляли про життя. Чекали секретаря, потім вона зачитала їм правила складання заповіту і їхні права, прочитали заповіт. ОСОБА_4 не міг сам розписатися, але він все розумів, був в адекватному стані. 08 лютого 2019 року він віддав паспорт секретарю сільської ради. Першою заповіт читала секретар сільської ради, а потім почала ознайомлювати всіх. Вона запропонувала прочитати заповіт ОСОБА_4 , але той не міг. Заповіт вголос він не читав, вголос читала секретар сільської ради.

Із показань свідка ОСОБА_7 встановлено, що 08 лютого 2019 року її попросив бути свідком відповідач. Вона віддала паспорт відповідачеві, а той завіз до сільської ради, пізніше поїхали до батька відповідача. Потім приїхала секретар сільської ради, прочитала в голос заповіт, потім вона сама прочитала заповіт. ОСОБА_4 привітався з нею, був на той час при пам`яті, при свідомості. Секретар сільської ради пропонувалаОСОБА_4 прочитати заповіт, але він не міг, і заповіт прочитала секретар сільської ради. Вона особисто заповіт читала про себе. Під час зачитування заповіту, крім неї, у кімнаті був відповідач, його дружина, ОСОБА_8 і її чоловік.

Із показань свідка ОСОБА_8 встановлено, що він був присутній під час складання заповіту. У сільській раді здали паспорти і поїхали до ОСОБА_4 , а потім приїхала секретар сільської ради. ОСОБА_4 сидів, і перебував у нормальному стані, привітався з ним. ОСОБА_4 погано бачив, і йому було важко читати, тому за нього в голос заповіт читала секретар сільської ради. Свідок також читав заповіт, але про себе. ОСОБА_4 не міг писати, але підписати документ міг. Під час зачитування заповіту у кімнаті був присутній відповідач та його дружина.

Із показань свідка ОСОБА_13 у судовому засіданні суд встановив, що приблизно рік тому його запросили до чергового пацієнта, якого він знав давно. Були скарги на задишку, болі в серці, запаморочення. Призначив лікування, медична сестра ходила виконувати призначення. Це було 06 лютого 2019 року ОСОБА_4 був при свідомості, на всі питання відповідав адекватно. При огляді був присутній син покійного ОСОБА_3 . На його думку, при такому захворюванні, на розумові здібності людини нічого не повинно впливати.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236 - 1240 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248 1249 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

При цьому, враховуючи, що за розташуванням ця стаття є останньою у главі 85 ЦК України про спадкування за заповітом, за правилами розміщення правових норм стаття 1257 встановлює правові наслідки саме тих вимог, які викладені до форми та посвідчення заповіту у главі 85 ЦК України.

Виходячи з наведеного недотримання будь-яких інших вимог не може мати наслідком недійсність заповіту на підставі частини першої статті 1257 ЦК України.

Тобто контекстуальний аналіз частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, її статтях 1247-1249, 1253.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17.

Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Згідно з частиною другою статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України».

Суди встановили, що 08 лютого 2019 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким усе своє майно заповів своєму синові - відповідачу у справі, водночас при складанні заповіту секретар сільської ради допустила помилки.

Оскільки заповідач ОСОБА_4 недієздатним чи обмежено дієздатним визнаний судом не був, тому мав право на складання заповіту; заповіт має письмову форму та посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування; зміст заповіту, текст якого був зачитаний уголос секретарем сільської ради та роз`яснений заповідачу, був належним чином доведений до його відома в присутності двох свідків, а також запрошеної заповідачем для підписання заповіту секретаря сільської ради; заповіт був фактично прочитаний уголос заповідачу в присутності свідків та відповідав його волі, зареєстрований у встановленому законом порядку, тому підстав уважати його нікчемним немає.

Дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту стало відомо у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, свідків, та особу, яка підписує заповіт замість заповідача, а не на заповідача. Тому складання заповідачем заповіту в присутності інших осіб не може розцінюватися як порушення таємниці заповіту.

Самі по собі посилання позивачів про порушення закону при посвідченні заповіту з підстав того, що заповіт не був зачитаний кожним із свідків уголос, не свідчать про нікчемність заповіту, адже він був прочитаний заповідачу уголос секретарем сільської ради в присутності свідків, що не спростовує та не заперечує наявність волевиявлення заповідача на розпорядження своєю власністю на випадок смерті.

У цивільному законодавстві нікчемність правочинів передбачена у випадках, встановлених законом, підстав для чого у наведеній ситуації не вбачається.

Недійсність заповіту з мотивів розширювального розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, матиме наслідком порушення принципу свободи заповіту.

Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першою статті 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача.

Визнання заповіту нікчемним без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а в разі якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.

Призначення ОСОБА_3 спадкоємцем є правом заповідача ОСОБА_4 , визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України. Волевиявлення заповідача було вільним і зміст заповіту щодо призначення відповідача спадкоємцем майна відповідало його внутрішній волі.

Інший підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення секретарем сільської ради законодавства, яке регулює порядок її діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з нотаріальним процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

З огляду на викладене Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні спірних правовідносин.

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вирішуючи спір, суди неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалення незаконних рішень, що відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що позов не підлягає задоволенню, сплачений відповідачем судовий збір при зверненні з апеляційною скаргою в розмірі 1 262,00 грн та касаційною скаргою в розмірі 1 536,80 підлягає стягненню з позивачів на його користь.

Керуючись статтями 141 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - секретар виконавчого комітету Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області Джосан Ольга Петрівна, про визнання заповіту нікчемним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 1 399, 40 грн (одна тисяча триста дев`яносто дев`ять гривень 40 коп.) судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун