ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 1540/3501/18
адміністративне провадження № К/9901/25998/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року (головуючий суддя: Білостоцький О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (колегія суддів: Яковлєв О.В., Градовський Ю.М., Крусян А.В.) у справі №1540/3501/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У липні 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєл-Транс» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення відповідача №0273881307, №0273891307, №0273901307 від 03.07.2018, №0027691708, №0027711408, №0027731408 від 05.07.2018, №0028471406 від 09.07.2018.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0273881307, №0273891307, №0273901307 від 03.07.2018, №0027691708, №0027711408, №0027731408 від 05.07.2018, №0028471406 від 09.07.2018.
Стягнуто з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Бєл-Транс» суму понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом адміністративної справи у суді у розмірі 405 779,70 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації. Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов`язань цього платника) лише податкової інформації не є належним способом діяльності суб`єкта владних повноважень позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача фактичність отримання ТОВ «Бєл-Транс» товарів та послуг від ТОВ «Тір-Буд 1», ТОВ «Консалтингова компанія «Юг-стандарт», ТОВ «Карго-Тім 20», ТОВ «Текс Хауз», ТОВ «Технічний центр «Автогранд» головним управлінням ДФС в Одеській області не перевірялась. Суд зазначив, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ «Бєл-Транс», а також про відсутність у позивача, як покупця послуг та товарів, права на формування витрат у господарської діяльності та податкового кредиту з ПДВ, а тому не позбавляють позивача права на їх відображення у податковому обліку.
Щодо господарських операцій між позивачем та ПП «Фірма Грат», ТОВ «Густо Маркет», ТОВ «Тіротон», ТОВ «Регулус Стимул», ТОВ «Технічний центр «Автогранд», «Авто стандард Україна», ТОВ «Баз», ТОВ «Вілпорт, ТОВ «Вінагро-фуд», ТОВ «Гетрейд фірм», ТОВ «Дом уют», ТОВ «Меркурі дата», ТОВ «Пальміра-юг 2016», ТОВ «Профекс Груп», ТОВ «Торговий дім «Ліном», ТОВ «Трансмет-Юг», ТОВ «Колотраст», ТОВ «Анріка», ТОВ Н-ВК «Нафтохімічні технології», ТОВ «Сонар-Компані», ПП «Тиса-оіл», ПП «Тиса-нафтогаз» відповідачем також було зроблено в акті перевірки висновки про їх нереальність, оскільки ТОВ «Бєл-Транс» не було надано до перевірки в повному обсязі належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а саме договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують отримання товарів, про що контролюючим органом було складено відповідний акт про ненадання документів (т. 5 а.с. 249-251). Як було зазначено з даного приводу представником позивача у судовому засіданні, ТОВ «Бєл-Транс» не надало до перевірки копії документів в паперовому вигляді з огляду на те, що підприємство відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вело всю первинну документацію в електронному вигляді. Разом з тим, 27.06.2017 невідомими особами було здійснено несанкціоноване втручання в роботу комп`ютерів, серверу та програмного забезпечення позивача, внаслідок чого була знищена вся база даних, яка містилась в програмі « 1С» та програмі «М.E.Doc», що призвело до неможливості надання копій відповідних первинних документів відповідачу. Про зазначені обставини 30.06.2017 позивачем було написано заяву (повідомлення) до правоохоронних органів (т. 7 а.с. 22-23). Крім того позивач зазначив, що про вищезазначені обставини було повідомлено і працівників головного управління ДФС в Одеській області, які здійснювали документальну планову виїзду перевірку позивача, однак останніми вони прийняти до уваги із невідомих причин не були. Суд зазначив, що ТОВ «Бєл-Транс» мало право вести облік первинних документів в електронному вигляді. При цьому виготовлення їх копій у паперовому вигляді не є обов`язком підприємства та повинно здійснюватися на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень. Оскільки на час проведення головним управлінням ДФС в Одеській області документальної планової виїзної перевірки позивача, електроні копії документів з незалежних від ТОВ «Бєл-Транс» причин були знищенні, суд погоджується з твердженням представника підприємства, що позивач не мав об`єктивної змоги надати їх копії відповідачу. Разом з тим, зазначені документи були надані ТОВ «Бєл-Транс» до суду та досліджені в судовому засіданні.
Щодо порушень, зазначених відповідачем в акті перевірки, які були визначені товариству через несвоєчасне повернення його працівниками готівкових коштів, виданих їм під звіт, суд зазначив, що кошти, які були наданні ТОВ «Бєл-Транс» своїм працівникам на час виконання службових поїздок для здійснення окремих цивільно-правових дій, а саме придбання деталей на транспортні засоби, були повернуті такими працівниками позивачу під звіт до закінчення п`ятого банківського дня, як то передбачено пп.пп. 170.9.1 та 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України. Суд указав, що строки для повернення особою коштів, наданих їй під звіт і зарахування таких коштів податковим агентом (при несвоєчасному їх поверненні) до доходу особи, сплати з них відповідних податків, встановлено та врегульовано саме Податковим Кодексом України. При цьому позивачем, як було встановлено судом, зазначених строків порушено не було. Також судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що головним управлінням ДФС в Одеській області було невірно розраховано базу оподаткування, з якої вираховувався несплачений позивачем, як податковим агентом, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, оскільки контролюючим органом при складанні реєстрів сум коштів, отриманих під звіт та не повернутих своєчасно, не були враховані вихідні та святкові дні. Суд зазначив, що працівники та посадові особи позивача, перебуваючи у службових поїздках поза територіальними межами місцезнаходження підприємства ТОВ «Бєл-Транс» (м. Біляївка Одеської області), не мали об`єктивної змоги повернути надані їм кошти під звіт для придбання відповідних транспортних деталей, раніше дня повернення з таких поїздок. З огляду на вищезазначене, враховуючи сутність правової природи та мету видачі коштів під звіт, суд визнав, що позивачем не було порушено строків визначених постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 для їх повернення, з огляду на що податкове повідомлення-рішення №0028471406 від 09.07.2018 є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, судом під час розгляду справи було встановлено та не заперечувалось відповідачем, що Головним управлінням ДФС в Одеській області в акті перевірки допущено помилки, зокрема було двічі враховано суми податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ «Карга-Тім 20» та ТОВ «Консалтингова група «Юг-стандарт», що, в свою чергу, призвело до невірного визначення сум спірних податкових повідомлень-рішень №0027691708, №0027711408 та №0027731408 від 05.07.2018.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що у період з 30 травня 2018 року по 19 червня 2018 року, на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на ІІ квартал 2018 року, наказу ГУ ДФС в Одеській області від 08 травня 2018 року № 3109 та направлень на перевірку від 24 травня 2018 року №4071/14-08 - №4077/14-08, ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Бєл-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт № 000517/15-32-14-08/37136296 від 25 червня 2018 року, яким встановлено наступні порушення:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого товариством завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток, на суму 739 572,00 грн, а також занижено податок на прибуток, на суму 8 269 810,00 грн;
- п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого товариством занижено зобов`язання з ПДВ, на загальну суму 9 335 788,00 грн;
- п. 2.11 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2004 року №637, в результаті чого позивачем перевищено встановлені строки використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного датування щодо раніше виданих коштів, а саме сума готівки яка видана під звіт з порушенням строків використання склала 3 486 480,43 грн;
- пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, пп.пп. 170.9.1, 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого позивачем не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 994 037,06 грн;
- пп. 1.2 п. 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, п. 163.1 ст. 163, пп.пп. 164.2.5, 164.2.11, пп. «е» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.9.1, 170.9.2 п.170.9 ст. 170, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся, у розмірі 67 898,71 грн;
- наказу Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року № 49 Про ствердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, внаслідок чого встановлено подання позивачем податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум у триманого з них податку за формою №1-ДФ за перевіряємий період з помилками.
За результатами вищезазначеної перевірки головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- за порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.6 ст. 201 ПК України - ППР №0027691708 від 05.07.2018 року (т. 1 а.с. 101), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 9 335 788,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 333 947, 00 грн;
- за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України - ППР №0027711408 від 05.07.2018 року (т. 1 а.с. 102), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 739 572,00 грн, та ППР №0027731408 від 05.07.2018 (т. 1 а.с. 103), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 8 269 810,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 746 410,00 грн;
- за порушення пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, пп.пп. 170.9.1, 170.9.2 п.170.9 ст.170, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України - ППР №0273881307 від 03.07.2018 (т.1 а.с.98), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 657 487,16 грн;
- за порушення пп. 1.2 п. 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, п. 163.1 ст. 163, пп.пп. 164.2.5, 164.2.11, пп. «е» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп.пп. 170.9.1, 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України - ППР №0273891307 від 03.07.2018 року (т. 1 а.с. 99), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 113 260, 35 грн;
- за порушення п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - ППР №0273901307 від 03.07.2018 року (т. 1 а.с. 100), яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн;
- за порушення п.2.11 гл.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 12.12.2004 №637 - ППР №0028471406 від 09.07.2018 (т. 1 а.с. 104), яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 871 620,11 грн.
Судом під час розгляду справи встановлено, що зазначені в акті перевірки №000517/15-32-14-08/37136296 від 25.06.2018 порушення були визначені контролюючим органом ТОВ «Бєл-Транс» через:
- взаємовідносини позивача з контрагентами-підприємствами, що надавали йому послуги з ремонту автомобільної техніки, а також здійснювали постачання товарів на користь позивача протягом періоду, що перевірявся, а саме: ПП «Фірма Грат», ТОВ «Густо Маркет», ТОВ «Тіротон», ТОВ «Тір-Буд 1», ТОВ «Консалтингова компанія «Юг-стандарт», ТОВ «Карго-Тім 20», ТОВ «Регулус Стимул», ТОВ «Текс Хауз», ТОВ «Технічний центр «Автогранд», а також ТОВ «Авто стандард Україна», ТОВ «Баз», ТОВ «Вілпорт, ТОВ «Вінагро-фуд», ТОВ «Гетрейд фірм», ТОВ «Дом уют», ТОВ «Меркурі дата», ТОВ «Пальміра-юг 2016», ТОВ «Профекс Груп», ТОВ «Торговий дім «Ліном», ТОВ «Трансмет-Юг»; ТОВ «Колотраст», ТОВ «Анріка», ТОВ Н-ВК «Нафтохімічні технології», ТОВ «Сонар-Компані», ПП «Тиса-оіл», ПП «Тиса-нафтогаз» (ППР №0027691708 №0027711408, №0027731408 від 05.07.2018 в частині);
- несвоєчасне повернення до каси підприємства працівниками ТОВ «Бєл-Транс» коштів, наданих їм під звіт (ППР №0273881307, №0273891307, №0273901307 від 03.07.2018, та №0028471406 від 09.07.2018).
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у межах спірних правовідносин на податкові зобов`язання товариства, зокрема, вплинули його господарські операції з контрагентами: ПП «Фірма Грат», ТОВ «Густо Маркет», ТОВ «Тіротон», ТОВ «Тір-Буд 1», ТОВ «Консалтингова компанія «Юг-стандарт», ТОВ «Карго-Тім 20», ТОВ «Текс Хауз», ТОВ «Технічний центр «Автогранд», ТОВ «Авто стандард Україна», ТОВ «Баз», ТОВ «Вілпорт, ТОВ «Вінагро-фуд», ТОВ «Гетрейд фірм», ТОВ «Дом уют», ТОВ «Меркурі дата», ТОВ «Пальміра-юг 2016», ТОВ «Профекс Груп», ТОВ «Торговий дім «Ліном», ТОВ «Трансмет-Юг»; ТОВ «Колотраст», ТОВ «Анріка», ТОВ Н-ВК «Нафтохімічні технології», ТОВ «Сонар-Компані», ПП «Тиса-оіл», ПП «Тиса-нафтогаз», які на думку податкового органу не мали реального характеру.
Суди встановили, що ТОВ «Бєл-Транс» є автотранспортним підприємством, яке надає послуги з перевезення вантажу, має в своєму штаті 79 працівників та орендує значну кількість транспортних засобів, що підтверджується наданими до суду документами (т. 6 а.с. 78-90).
При цьому, з метою обслуговування наявних у користуванні товариства транспортирних засобів та здійснення господарської діяльності ним укладено договори з вищевказаними суб`єктами господарювання на постачання автозапчастин, паливно-мастильних матеріалів та надання відповідних послуг з обслуговування.
У свою чергу, товариством в обґрунтування своїх позовних вимог, надано до суду належним чином складені первинні бухгалтерські документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання товарів (отримання послуг) від зазначених контрагентів з метою використання їх у своїй господарській діяльності (т. 1 а.с. 159-252, т. 2 а.с. 1-252, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-251, т. 5 а.с. 1-214, т. 6 а.с. 78-264, т. 7 а.с. 25-250, т. 8 а.с. 1-250, т. 9 а.с.1-180, т. 13 а.с. 12-83).
Зокрема, між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі замовника) та ТОВ «Технічний центр «Автогранд» (в особі виконавця «СТО») укладено договір на виконання ремонтних робіт № 088/15 від 03 серпня 2015 року (а.с. 159-160 т. 1), за умовами якого СТО виконує технічне обслуговування та ремонт ДТЗ замовника, а останній зобов`язується оплатити надані послуги.
На підтвердження виконання умов договору товариством надано акти прийому-передачі виконаних послуг, рахунки-накладні (а.с. 161 т. 1, т. 2, т. 3, а.с .1-218 т. 4).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ПП «Тиса-нафтогаз» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 14/01-16 від 14 січня 2016 року (а.с. 49 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю паливно-мастильні матеріали, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки матеріалів, товариством надано видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні (а.с. 100-101, 208-210, 212-214 т. 5, а.с. 70-74 т. 13).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Тір-Буд 1» (в особі продавця) укладено договір купівлі-продажу № 29/12 від 30 грудня 2016 року (а.с. 219 т. 4), за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю товар, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов договору, а також факту поставки дизельного палива та скрапленого газу, товариством надано видаткові накладні (а.с. 220-227 т. 4).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «ГустоМаркет» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 24/03 від 24 березня 2017 року (а.с. 228 т. 4), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю товар (шини), а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
Крім того, між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «ГустоМаркет» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 23/10 від 23 жовтня 2017 року (а.с. 229 т. 4), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю товар (шини), а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов договору, а також факту поставки шин, товариством надано видаткові накладні (а.с. 230-240 т. 4).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «КК «Юг-стандарт» (в особі продавця) укладено договір купівлі-продажу № 013/12-15 від 16 грудня 2015 року (а.с. 241-242 т. 4), за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю товар, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов договору, а також факту поставки автозапчастин, товариством надано видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні (а.с. 243-251 т. 4).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Карго-Тім 20» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 1/09 від 01 вересня 2015 року (а.с. 9-10 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю товар (колісні диски), а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов договору, а також факту поставки дисків, товариством надано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (а.с. 11-17 т. 5).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ПП «Фірма Грат» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 75 від 12 грудня 2016 року (а.с. 20-23 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю товар, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов договору, а також факту поставки матеріалів, товариством надано видаткові накладні (а.с. 24-26 т. 5).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Текс Хауз» (в особі постачальника) укладено договір купівлі-продажу № 30-11/16 від 30 листопада 2016 року (а.с. 27-28 т. 5), за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю товар, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов договору, а також факту поставки мастильних матеріалів, товариством надано видаткові накладні (а.с. 29-47 т. 5).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Баз» (в особі продавця) укладено договір поставки № 30/09-15 від 30 вересня 2015 року (а.с. 51 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю автозапчастини, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
Крім того, між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Баз» (в особі продавця) укладено договір поставки № 23/11-15 від 23 листопада 2015 року (а.с. 50 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю автозапчастини, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки запчастин, товариством надано видаткові накладні, рахунки фактури (а.с. 52-59, 168-169, 182-189 т. 5).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Тіротон» (в особі постачальника) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів № 32 від 18 грудня 2015 року (а.с. 10-18 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується безперебійно постачати покупцю паливно-мастильні матеріали, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ПП «Тиса-оіл» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 22/05-17-1 від 22 травня 2017 року (а.с. 61 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю паливно-мастильні матеріали, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки матеріалів, товариством надано видаткові накладні та товарно-транспорті накладні (а.с. 102-114 т. 5).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Вілпорт» (в особі постачальника) укладено договір купівлі-продажу № 3 від 11 січня 2016 року, на підтвердження виконання умов якого, а також факту поставки товарів, товариством надано видаткові накладні (а.с. 16-20 т. 13).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Колотраст» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 11-09/1 від 11 вересня 2017 року, на підтвердження виконання умов якого, а також факту поставки товарів, товариством надано видаткова накладі, товарно-транспортні (а.с. 91-92 т. 5, 79-82 т. 13).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Анріка» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 00146 від 01 липня 2017 року (а.с. 62-63 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю паливно-мастильні матеріали, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки товару, товариством надано видаткові накладні та рахунки на оплату (а.с. 84-90 т. 5).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ НВК «Нафтохімічні технології» (в особі постачальника) укладено договір поставки нафтопродуктів № 24-05/1 від 24 травня 2017 року (а.с. 64-65 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю паливно-мастильні матеріали, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки матеріалів, товариством надано видаткові накладні та рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні (а.с. 93-99 т. 5, а.с. 75-79 т.13 ).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Авто стандарт Україна» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 284 від 03 квітня 2017 року (а.с. 66-67 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю паливно-мастильні матеріали та автозапчастин, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Пальміра-юг 2016» (в особі постачальника) укладено договір поставки продукції № 5 від 24 грудня 2015 року (а.с. 68-69 т. 5), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю паливно-мастильні матеріали та автозапчастин, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки матеріалів, товариством надано видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспорті накладні (а.с. 118-167, 175-178 т. 5).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «ТД «Ліном» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 131 від 27 жовтня 2015 року (а.с. 93-94 т. 6), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю паливно-мастильні матеріали та автозапчастин, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки товарів, товариством надано додаткові угоди, видаткові накладні, рахунки оплати, товарно-транспорті накладні (а.с.81-83, 115-117 т. 5, а.с. 95 т. 6)
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Профекс Груп» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 75 від 27 жовтня 2015 року (а.с. 91-92 т. 6), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю паливно-мастильні матеріали та автозапчастин, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки товарів, товариством надано видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспорті накладні (а.с. 179-181 т. 5)
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Гетрейд фірм» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 010901 від 01 вересня 2017 року, на підтвердження виконання умов якого, товариством надано видаткова накладі (а.с. 108-116 т. 6).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Сонар-Компані» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 22/06/17- СК від 22 червня 2017 року, на підтвердження виконання умов якого, товариством надано видаткова накладі (а.с. 211 т. 5)
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Трансмет-Юг» (в особі постачальника) укладено договір купівлі-продажу № 27/04 від 27 квітня 2016 року (а.с. 100-102 т. 6), за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю товар, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки товарів, товариством надано видаткові накладні, рахунки оплати, товарно-транспорті накладні (а.с. 170-174 т. 5).
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Вінагро-фуд» (в особі постачальника) укладено договір постачання № 03/10-16 від 03 жовтня 2016 року (а.с. 103-107 т. 6), за умовами якого постачальник зобов`язується передати товар, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки товарів, товариством надано видаткові накладні, рахунки фактури (а.с. 190-191 т. 5)
Між ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Меркурі дата» (в особі постачальника) укладено договір поставки товару № 0424п1 від 24 квітня 2017 року (а.с. 21-22 т. 13), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю товар, а останній зобов`язується оплатити отриманий товар.
На підтвердження виконання умов укладених договорів, а також факту поставки товарів, товариством надано додаткові угоди, видаткові накладні (а.с. 27-69 т. 5).
Крім того, щодо операцій ТОВ «Бєл-Транс» (в особі покупця) та ТОВ «Дом уют» (в особі постачальника), згідно укладеного договору купівлі-продажу № 13/08-15Т від 13 серпня 2015 року, товариством надано податкову накладну від 24 серпня 2015 року, операції по якій скориговано розрахунком № 11 від 24 серпня 2015 року, як помилково зареєстровані (а.с. 150-151 т. 5).
У свою чергу, факт отримання та використання у своїй господарській діяльності товарів від зазначених контрагентів підтверджується наданими актами списання ТМЦ.
Між тим, встановлюючи відсутність факту проведення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, податковим органом зазначено, що окрім наявних податкових та видаткових накладних товариством не надано до перевірки первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих відповідні операції.
Проте, за виключенням контрагентів ТОВ «Тір-Буд 1», ТОВ «Консалтингова компанія «Юг-стандарт», ТОВ «Карго-Тім 20», ТОВ «Текс Хауз», ТОВ «Технічний центр «Автогранд», податковий орган не мав жодних сумнівів щодо фізичних можливостей інших контрагентів проводити спірні господарські операції з позивачем.
У свою чергу, щодо контрагентів ТОВ «Тір-Буд 1», ТОВ «Консалтингова компанія «Юг-стандарт», ТОВ «Карго-Тім 20», ТОВ «Текс Хауз», ТОВ «Технічний центр «Автогранд» податковим органом встановлено з наявної у нього податкової інформації факт відсутності певних основних засобів у зазначених контрагентів, а також інформацію про наявність ризикованих господарських операцій цих контрагентів з третіми особами.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Відповідач указує на обставини неврахування судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи запитів щодо надання первинних документів та пояснень та акту від 19.06.2018 №001450/15-32-14-08/37136296 про ненадання оригіналів документів позивачем, у зв`язку із чим вказує на наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначеної у п.4 ч.4 ст.328 КАС України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).
Також уважає, що судом апеляційної інстанції не досліджено обставин, на які посилався відповідач, щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами. Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі щодо наявності у позивача, як покупця послуг та товарів, права на формування витрат у господарської діяльності та податкового кредиту з ПДВ та відображення їх у податковому обліку, не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2020 у справі №802/1255/17-а, від 29.03.2019 у справі №803/5/18, від 05.05.2018 у справі №826/11377/14, від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі №815/3666/16, від 07.10.2019 у справі №1540/4792/18, від 15.10.2019 у справі №826/12746/14 у подібних правовідносинах.
Також посилається на завищення розміру гонорару адвоката та його витраченого часу на правову допомогу. Також, без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 4 статті 328 КАС України, скаржник указав про встановлення фактів неповного та несвоєчасного повернення до каси підприємства працівниками ТОВ «Бєл-Транс» коштів, наданих їм під звіт, що в свою чергу призвело до неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся та неутримання та неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченими пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Таким чином, ураховуючи вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, касаційному перегляду підлягають лише питання правильності формування позивачем витрат у господарської діяльності та податкового кредиту з ПДВ у перевіряємий період, а також обґрунтованість відхилення судами клопотання відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Бєл-Транс» є автотранспортним підприємством, яке надає послуги з перевезення вантажу, має в своєму штаті 79 працівників та орендує значну кількість транспортних засобів, що підтверджується наданими до суду документами (т. 6 а.с. 78-90).
Отже, саме з метою обслуговування наявних у користуванні товариства транспортирних засобів та здійснення господарської діяльності ним укладено договори з вищевказаними суб`єктами господарювання на постачання автозапчастин, паливно-мастильних матеріалів та надання відповідних послуг з обслуговування.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов`язку донарахування йому певних податкових зобов`язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).
Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПКУ), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 ПКУ).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (надалі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Аналіз наведеного свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Отже, як убачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.
Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.
Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Колегія суддів зазначає, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судами попередніх інстанцій було встановлено рух активів (товару), та зв`язок між фактом придбання товару (послуги) і господарською діяльністю позивача.
Твердження скаржника про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів саме по собі, не свідчить про безтоварність угод поставки.
Суд звертає увагу на те, що в ході розгляду адміністративної справи при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень суд перевіряє чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Скаржник у поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №802/1255/17-а, від 29.03.2019 у справі №803/5/18, від 05.05.2018 у справі №826/11377/14, від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі №815/3666/16, від 07.10.2019 у справі №1540/4792/18, від 15.10.2019 у справі №826/12746/14 стосовно підтвердження обставин, що можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.
Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду у вищезгаданих справах сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих сторонами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
При цьому, Суд зазначає, що вказана скаржником підстава для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, а саме, необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, в ході касаційного розгляду справи не підтвердилась.
Так, скаржник в касаційній скарзі просить суд скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах повністю та жодним чином не наводить доводів, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права, що є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд. Скаржник лише зазначив, що судом апеляційної інстанції не були враховані надані відповідачем доводи та докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що в свою чергу не є необґрунтованим відхиленням клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або іншого клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, Суд вказує, що доводи скаржника щодо ненадання позивачем всіх оригіналів первинних документів податковому органу під час проведення перевірки знайшли своє відображення в судових рішеннях, проте були відхилені судами, оскільки суди визнали, що позивач не мав об`єктивної змоги надати їх копії (оригінали) відповідачу.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пунктів 1, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко