Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 154/49/17

провадження № 61-4309св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом - керівник Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за зустрічним позовом - Володимир-Волинська районна державна адміністрація Волинської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -Волинська обласна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Волинської області на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області, у складі судді Лященка О. В., від 20 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я., від 04 лютого 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та інформація про рух справи у суді першої інстанції

У січні 2017 року керівник Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 09 листопада 2010 року між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу, не наданих у власність та користування, загальна площа якої становить 0,6542 га, строком 49 років, орендна плата визначена в розмірі 2 844 грн

за 1 га щорічно.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року внесено зміни до статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно яких розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки землі.

Розпорядженням Володимир-Волинською районною державною адміністрацією від 29 квітня 2019 року встановлено, що розмір орендної плати за користуванням земельними ділянками повинен становити не менше 3 % від нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі від 01 березня 2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яке перебуває в оренді у ОСОБА_1 становить 624 720,32 грн, а тому розмір орендної плати повинен становити 18 741,61 грн на рік.

Посилаючись на те, що законодавча зміна граничного розміру орендної плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, прокурор просив суд внести зміни в пункти 5, 9, 11 договору оренди від 09 листопада 2012 року, укладений між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією та

ОСОБА_1 , зареєстрованим 28 листопада 2011 року в Управлінні Держкомзему у Володимир-Волинському районі Волинської області за

№ 0720500040001337, та викласти їх у наступній редакції:

- «5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною

площею 0,6542 га становить 624 720,32 грн»;

- «9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошовій, розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі на рік із врахуванням індексації на рахунок, вказаний орендодавцем»;

- «11. Орендна плата вноситься у наступні строки - згідно зі

статтею 287 ПК України рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця».

Заочним рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 квітня 2017 року позовні вимоги прокурора задоволено.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 07 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення цього ж суду від 21 квітня 2017 року скасовано, призначено справу до розгляду.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він виконував належним чином умови договору оренди, зокрема щодо сплати орендної плати в розмірі 2 844 грн за 1 га щорічно. У зв`язку із законодавчим встановленням мінімального розміру орендної плати за використання земель державної власності йому було повідомлено про необхідність укладення додаткової угоди до договору оренди, відповідно до умов якої розмір орендної плати становить 18 741,61 грн. Проте його не влаштовує визначений розмір орендної плати. Також 15 вересня 2016 року ним подано заяву до Володимир-Волинської районної державної адміністрації про відмову від оренди земельної ділянки із наведенням відповідних пояснень, яка залишилась без відповіді, згоди щодо розірвання договору оренди не досягнуто.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди від 09 листопада 2012 року, укладений між ним та Володимир-Волинською районною державною адміністрацією.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 20 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, у задоволенні позову керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Володимир-Волинської районної державної адміністрації про внесення змін до договору оренди землі відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Володимир-Волинської районної державної адміністрації про розірвання договору оренди землі задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 09 листопада 2010 року, укладений між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією Волинської області та ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судового збору.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зміна розміру орендної плати є істотною, оскільки встановлений розмір орендної плати, згідно додаткової угоди до договору становить 18 741,61 грн, що значно перевищує розмір орендної плати, передбачений умовами чинного договору оренди землі. Договір оренди землі, укладений між сторонами по справі, внаслідок змін в законодавстві потребує внесення до нього змін, які є істотними та стосуються значного збільшення розміру орендної плати, від сплати якої відповідач відмовляється, оскільки вона є для нього непомірною, про що заявив відразу іншій стороні шляхом направлення письмової заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник прокурора Волинської області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2020 року заступник прокурора Волинської області подав касаційну скаргу на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 04 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 154/49/17 та витребувано матеріали указаної справи із суду першої інстанції.

У травні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року зупинено провадження у справі № 154/49/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 635/4233/19.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року поновлено касаційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень прокурор зазначає

застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 917/517/18, від 15 січня 2020 року у справі № 910/2223/19 (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що судами попередніх інстанцій не перевірено наявності підстав для розірвання договору оренду на підставі положень статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказує, що зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої у договорі оренди землі, а не підставою для розірвання вказаного договору.

Стверджує, що ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції не звертався з вимогами про зменшення площі орендованої земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного йому об`єкту нерухомості, а отже розірвання договору оренди не призведе до припинення обов`язку сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки, на якій розташоване його нерухоме майно. Зазначає, що задоволення позову

ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі не поновить порушене право орендаря, а орендодавець змушений буде звертатися з новим позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Волинської обласної державної адміністрації, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, просить касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Фактичні обставини справи встановлені судами

09 листопада 2010 року між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією Волинської області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з земель запасу, не наданих у власність та користування.

Згідно пунктів 2, 16 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6542 га, у тому числі 0,0178 га - під капітальною одноповерховою забудовою та 0,6264 га - під проїздами, проходами, площадками. Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

Згідно пункту 5 договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не визначена.

Договір укладено на 49 років та після закінчення цього строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк (пункт 8 Договору).

У пунктах 9-13 договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 2 844 грн за 1 га за 1 рік на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 . Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється із врахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання та зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься в строки згідно вимог чинного законодавства.

Розмір орендної плати переглядається в червні місяці кожні три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01 березня 2016 нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки загальною площею 0,6542 га становить

624 720,32 грн.

Розпорядженням голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області № 174 від 29 квітня 2016 року встановлено, що розмір орендної плати за користування земельними ділянками, у тому числі ОСОБА_1 , повинен становити не менше 3 % від нормативно-грошової оцінки, зокрема розмір орендної плати за договором оренди землі між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією Волинської області та ОСОБА_1 повинен становити 18 741,61 грн

на рік (із розрахунку: 624 720,32 грн х 3 % :100%).

Володимир-Волинською РДА було підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі, від укладення якої ОСОБА_1 відмовився.

20 вересня 2016 року на адресу Володимир-Волинської РДА надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він заперечує проти внесення змін до чинного договору оренди землі, а у разі незгоди з його позицією ставить питання про про відмову від подальшої оренди землі та відшкодування витрат, вважаючи, що ним придбаний об`єкт нерухомості, до складу якого включена земельна ділянка.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо вимог прокурора про внесення змін до договору оренди землі

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України (частини перша, друга статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Пунктами 288.5.1, 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом статті 13, частини першої статті 15 та статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Розмір орендної плати, визначений сторонами договору оренди, у випадку, коли об`єктом оренди є землі державної і комунальної власності, має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності,

а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові

від 18 листопада 2019 року у справі № 917/517/18, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, а також підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі

№ 635/4233/19.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою цієї статті визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 13 договору оренди землі від 09 листопада 2010 року передбачено, що розмір орендної плати переглядається в червні місяці кожні три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 договору оренди землі від 09 листопада 2010 року встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

З огляду на зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідно до пунктів 288.5.1, 288.5 статті 288 ПК України підлягає зміні і розмір орендної плати за землю, яка перебуває у користуванні

ОСОБА_1 .

Проте в даному випадку внесення змін до договору оренди землі залежить від вирішення вимог за зустрічним позовом про розірвання договору оренди землі, оскільки відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Щодо вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно пункту 39 договору оренди землі від 09 листопада 2010 року розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У частині другій статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652

ЦК України, при істотній зміні обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 652 ЦПК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 листопада 2019 року у справі № 917/517/18.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту частини другої статті 652 ЦК України при вирішенні спору про розірвання договору в зв`язку з істотною зміною обставин суд має перевірити наявність усіх умов, передбачених пунктами 1-4 частини другої статті 652 ЦК України.

Натомість суд першої інстанцій, задовольняючи позовні вимоги

ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, не досліджував обставин щодо наявність усіх умов, передбачених пунктами 1-4

частини другої статті 652 ЦК України, необхідних для розірвання вказаного правочину у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення цього договору.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, на наведене уваги не звернув та не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо відсутності передумов для розірвання договору оренди землі, передбачених пунктами 1-4 частини другої статті 652 ЦК України, у зв`язку з істотною зміною обставин.

Крім того суди, не дали оцінки доводам прокурора про те, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості належний

ОСОБА_1 .

При цьому розташування на земельній ділянці об`єкту нерухомості, який належить іншій особі обмежує права власника земельної ділянки, а тому і власник такого об`єкту нерухомості повинен діяти добросовісно задля задоволення потреб власника земельної ділянки на отримання прибутку від використання своєї власності іншою особою (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 359/6116/16).

У розглядуваній справі судами встановлено, що в оренду ОСОБА_1 передана земельна ділянка загальною площею 0,6542 га, з яких 0,0178 га - під капітальною одноповерховою забудовою, та 0,6264 га - під проїздами, проходами, площадками.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 порушував перед орендодавцем питання внесення змін до договору оренди в частині зменшення розміру земельної ділянки, яка передається в оренду.

За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраним у справі доказам, тоді як суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не в повній мірі встановив обставини справи та врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскарженої постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович