ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №155/1180/17

адміністративне провадження №К/9901/17703/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Локачинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Матковської З.М., суддів Бруновської Н.В, Шавеля Р.М.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати нечинним рішення Локачинського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Волинської області від 18 травня 2017 року, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком; зобов`язати Локачинське об`єднане Управління пенсійного фонду України Волинської області перерахувати пенсію за віком, врахувати трудовий стаж, зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 згідно із пунктом 18 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме - що ОСОБА_1 працював водієм з 20 лютого 1998 року по 30 серпня 2001 року в КСПАФ «Відгодівельник», яке 9 березня 2000 року було перейменовано в СВК «Відгодівельник», що 6 березня 2001 року було перейменовано в ПОАФ «Відгодівельник».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Горохівського районного суду Волинської області від 15 серпня 2017 року позов задоволено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов дійшов висновку, що неналежне оформлення стажу роботи позивача у трудовій книжці, відсутність відповідних документів в трудовому архіві не є підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Локачинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задоволено. Постанову Горохівського районного суду Волинської області від 15 серпня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до матеріалів справи долучено копію трудової книжки НОМЕР_3 , засвідченої печаткою та підписом роботодавця, яка містить відомості про роботу позивача в ПОАФ «Відгодівельник» за період з 28 березня 2005 року по 15 травня 2005 року.

Водночас подана позивачем для перерахунку пенсії копія трудової книжки серії НОМЕР_4 від 20 лютого 1998 року містить відомості про роботу виключно за період з 20 липня 1998 року по 30 серпня 2001 року, які не засвідчені печаткою роботодавця, така відсутня і на титульній сторінці трудової книжки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем подана трудова книжка, яка не оформлена в установленому порядку, у зв`язку із чим, суд прийняв рішення про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що факт роботи позивача в КСПАФ «Відгодівельник» підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_4 , виданої на ім`я позивача 20 лютого 1998 року, в якій зазначено відомості про роботу, а саме роботу позивача водієм з 20 лютого 1998 року по 30 серпня 2001 року в КСПАФ «Відгодівельник». Надати документи встановленого зразка для призначення/перерахунку пенсії позивач не мав і не має змоги через незалежні від нього причини об`єктивного характеру. Записи в зазначені трудовій книжці несуть вичерпну інформацію, необхідну для призначення та перерахунку пенсії відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому відсутні будь-які підстави для твердження про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії. Крім того, факт роботи позивача підтверджують свідки, допитані в судовому засіданні суду першої інстанції.

Вважає, що судом першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права та прийнято законне рішення про задоволення позовних вимог.

Позиція інших учасників справи

11 липня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №155/1180/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 3 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №155/1180/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 березня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 10 травня 2017 року звернувся з заявою до Локачинського ОУПФУ Волинської області про перерахунок пенсії.

Листом від 18 травня 2017 року №1964/02-47 Локачинське ОУПФУ Волинської області відмовило позивачу в перерахунку пенсії через те, що запис у трудовій книжці не завірений печаткою організації.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Виходячи з аналізу зазначених норм вбачається, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків тільки у випадку відсутності трудової книжки та інших документів, якими підтверджується трудовий стаж, і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що спірний період роботи позивача з 20 лютого 1998 року по 30 серпня 2001 року в КСПАФ «Відгодівельник» може бути підтверджений показаннями свідків, оскільки до матеріалів справи долучено копію трудової книжки НОМЕР_3 , засвідченої печаткою та підписом роботодавця, яка містить відомості про роботу позивача в ПОАФ «Відгодівельник» (правонаступник КСПАФ «Відгодівельник») за період з 28 березня 2005 року по 15 травня 2005 року.

Позивачем не було наведено жодних доводів, чому в зазначеній трудовій книжці немає записів про його роботу в спірний період, однак є записи про його роботу за період з 28 березня 2005 року по 15 травня 2005 року. Також позивачем не наведено переконливих доводів про те, що ним вчинялися дії для отримання інших документів для підтвердження спірного стажу, при цьому судами попередніх інстанцій не встановлено, що ПОАФ «Відгодівельник» є ліквідованим і у позивача була відсутня така можливість.

Водночас відповідачем були здійснені відповідні запити до ПОАФ «Відгодівельник» та до Трудового архіву Горохівського району Волинської області, на що було отримано лише відповідь останнього про те, що документи з особового складу КСПАФ «Відгодівельник» на зберігання в архів не надходили, тому підтвердити стаж роботи немає змоги.

З приводу доводів касаційної скарги щодо права позивача на перерахунок пенсії на основі спірного стажу, запис про який міститься в трудовій книжці НОМЕР_4 від 20 лютого 1998 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1.1, 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, страховий стаж за період роботи до 1 січня 2004 року обчислюється на підставі записів у трудовій книжці.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до заяви про перерахунок пенсії було подано трудову книжку, в якій зазначено, що з 20 лютого 1998 року по 30 серпня 2001 року працював в КСПАФ «Відгодівельник». Однак, як слідує із записів у в трудовій книжці, запис не завірений печаткою організації.

Відповідно до пункт 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій спільним наказом Мінпраці, Мін`юсту Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, у разі звільнення працівника записи роботи засвідчуються підписом роботодавця і його печаткою.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, подана позивачем для перерахунку пенсії копія трудової книжки серії АН №412264 від 20 лютого 1998 року містить відомості про роботу виключно за період з 20 лютого 1998 року по 30 серпня 2001 року, які не засвідчені печаткою роботодавця, така відсутня і на титульній сторінці трудової книжки.

Відповідно до пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін`юсту Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Тому, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачем подана трудова книжка (АН №412264 від 20 лютого 1998 року), яка не оформлена в установленому порядку.

Враховуючи зазначене вище правове регулювання спірних відносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко