№ 158/3330/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 158/3330/19

провадження № 61-19008св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на постанову Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К., Федонюк С. Ю.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У грудні 2019 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивований тим, що 24 жовтня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 10632 та додаткова угода № BL 10632/К-1 за якою ОСОБА_2 отримав кредит в сумі

92 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами між кредитором та ОСОБА_2 24 жовтня 2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2613, за умовами якого іпотекодавець передав кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: магазин - бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 71,4 кв.м., що знаходиться за адресою

АДРЕСА_1 . На дане майно накладеного заборону відчуження за реєстровим № 2614.

У зв`язку з порушенням позичальником умов вказаного договору та додаткової угоди до нього рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 листопада 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в сумі 110 716,15 грн.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» інфляційні втрати та 3% річних за невиконання зобов`язань за кредитним договором в сумі 89 707, 38 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Оскільки спадкодавець був

і позичальником за кредитним договором і іпотекодавцем за договором іпотеки, після його смерті відбувається заміна позичальника за кредитним договором на спадкоємця, який прийняв спадщину та надалі несе відповідальність за кредитним договором у межах вартості одержаного спадкового майна.

01 серпня 2017 року кредитором направлено на адресу Ківерцівської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців померлого позичальника - іпотекодавця. Зазначену претензію також скеровано приватному нотаріусу Ківерцівського районного нотаріального округу

Кузьміч Н. В. щодо майна померлого ОСОБА_2 , яку зареєстровано у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 249 та долучено до спадкової справи № 50/2017, а також повідомлено спадкоємців померлого про наявність претензії банку.

Із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця до приватного нотаріуса звернувся син спадкодавця - відповідач ОСОБА_1 .

Судові рішення про стягнення заборгованості з позичальника

є невиконаними.

За таких умов до відповідача ОСОБА_1 у порядку спадкування перейшли права та обов`язки іпотекодавця ОСОБА_2 .

Ураховуючи зазначене просив:

- визнати ОСОБА_1 таким, що прийняв спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 на спадкове майно: магазин - бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 71, 4 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від

24 жовтня 2008 року на вказане майно, що належить спадкоємцю -

ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій для задоволення грошових вимог позивача АТ «Універсал Банк» за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 10632 від 24 жовтня 2008 року та додатковою угодою № BL 10632/К-1 від 24 жовтня 2008 року в сумі 202 876,30 грн;

- стягнути з відповідача в користь позивача судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2020 року позов в даній справі задоволено.

Визнано ОСОБА_1 таким, що прийняв у спадщину після смерті померлого ОСОБА_2 - спадкове нерухоме майно: магазин-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 71,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Звернено стягнення на предмет іпотеки: магазин-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 71,4 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 що належить спадкоємцю ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або належним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення грошових вимог АТ «Універсал Банк» за Генеральним договором про надання кредитних послуг BL № 10632 від 24 жовтня 2008 року та Додатковою угодою BL №10632/К-1 від 24 жовтня 2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг BL №10632 від

24 жовтня 2008 року в сумі 202 876, 30 грн.

Стягнено з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 3 842,00 грн.

Суд виходив з того, що саме з моменту отримання банком відомостей про коло спадкоємців померлого боржника починає перебіг позовної давності

у спірних правовідносинах. У спірних правовідносинах початок перебігу позовної давності не може визначатись раніше, оскільки нотаріус не направив кредитору повідомлення про коло спадкоємців, а кредитору не була відома особа, до якої безпосередньо необхідно звернутися з вимогою про її погашення. Позивачем не пропущено преклюзивний строк визначений статтею 1281 ЦК України для звернення з відповідним позовом та наявні всі правові підстави для його задоволення відповідно до статей 1281 1282 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 серпня

2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.

В задоволені позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Стягнено з АТ «Універсал Банк» в користь ОСОБА_1 5 763,00 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що банк, пред`явивши

08 квітня 2013 року боржнику ОСОБА_2 , досудову вимогу про дострокове повернення всього боргу за кредитним договором та посилаючись на пункт 6.1 Генерального договору, змінив строк виконання основного зобов`язання. Позивачем пропущено позовну давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця

( ОСОБА_2 ) починаючи від дати невиконання ОСОБА_2 забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі -

09 травня 2013 року) протягом трьох років (до 09 травня 2016 року), пред`явивши вимогу саме до ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), проте до суду звернувся з позовом лише у грудні 2019 року.

Крім того, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від

08 листопада 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в сумі 110 716,15 грн, яке набрало законної сили

19 листопада 2013 року, що в свою чергу ще раз підтверджує той факт, що банк змінив строк виконання зобов`язання. Навіть і у цьому випадку позивачем пропущено позовну давність за позовом про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки три роки закінчились 19 листопада 2016 року.

У зв`язку із цим, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості у жовтня 2013 році, який розглянутий судом по суті, банк перервав строк позовної давності у спорі щодо погашення останнім спірної кредитної заборгованості, а тому при зверненні у грудні

2019 року до суду із позовом у цій справі щодо тієї ж суми кредитної заборгованості, але шляхом вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, пред`явивши його до спадкоємця, банк пропустив строк позовної давності, що спростовує відповідні доводи позовної заяви.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року АТ «Універсал Банк» звернувся з касаційною скаргою,

в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем у встановлений статтею 1281 ЦК України строк було пред`явлено вимоги до всіх можливих спадкоємців ОСОБА_2 шляхом направлення до нотаріальної контори відповідної претензії від 01 серпня 2017 року.

Спадкоємці не повідомляли кредитора спадкодавця про відкриття спадщини.

Коло спадкоємців встановлено під час розгляду судом першої інстанції даної справи на підставі інформації, витребуваної Ківерцівським районним судом Волинської області у приватного нотаріуса Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Н. В., відповідно до якої із заявою до приватного нотаріуса про прийняття спадщини після смерті померлого ОСОБА_2 звернувся син померлого ОСОБА_1 , від доньки

ОСОБА_3 надійшла заява про відмову від спадщини.

Позов банком до ОСОБА_1 пред`явлено 07 грудня 2019 року.

Із постанови суду апеляційної інстанції неможливо дійти однозначного висновку, з якого саме моменту, на думку суду апеляційної інстанції, розпочався відлік позовної давності. Суд апеляційної інстанції зазначає про наявність вимоги банку до позичальника від 08 квітня 2013 року, проте вказана вимога в матеріалах даної цивільної справи є відсутньою. Крім того, жодного посилання на вказану судом апеляційної інстанції вимогу не міститься в рішенні про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» коштів. Також судом не досліджувався той факт чи вказана вимога взагалі існувала.

Тому Волинським апеляційним судом невірно застосовано статтю 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за позовом АТ «Універсал Банк» до спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Зміст касаційної скарги свідчить, що рішення суду апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовної вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У січні 2021 року ОСОБА_2 подав до суду відзив, у якому просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Відзив мотивований тим, що початок перебігу позовної давності за вимогою позивача до ОСОБА_2 і до відповідача як правонаступника про звернення стягнення на предмет іпотеки чітко визначено судом апеляційної інстанції

09 травня 2013 року. Наявність вимоги підтверджується доказами, які досліджені в судовому засіданні: Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВП 10632 від 24 жовтня 2008 року та додатковою угодою № ВП 10632/К-1 від 24 жовтня 2008 року, позовною заявою, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року у справі № 158/1747/15-ц та свідченням представника позивача, який не заперечив наявність такої вимоги на пряме запитання суду.

Відповідачем у касаційній скарзі наведено чотири постанови Верховного Суду, однак усі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які містяться у них і стосуються матеріалів цієї справи, враховано судами першої і апеляційної інстанції в оскаржених рішеннях. Волинський Апеляційний суд застосував висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові від 13 червня 2018 року по справі

№ 320/9961/15-ц та 08 квітня 2020 року по справі № 668/3285/15-ц. Висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові від 18 червня

2020 року у справі № 607/8116/17 не стосуються цієї справи, оскільки обставини справи різні. Щодо висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 13 березні 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, то у цій справі позовні вимоги залишені без задоволення не тому, що кредитор пропустив строк пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника згідно статті 1281 ЦК України, а тому, що він пропустив позовну давність для пред`явлення вимог до спадкодавця ще за його життя.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі

№ 320/9961/15-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 668/3285/15-ц, від

18 червня 2020 року у справі № 607/8116/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

24 жовтня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 10632 та додаткова угода № BL 10632/К-1, за якою ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 92 000,00 грн зі сплатою 25,25 % річних строком до 01 жовтня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором та додатковою угодою 24 жовтня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, за умовами якого належний ОСОБА_2 на праві власності магазин-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 71,4 кв. м. забезпечує виконання зобов`язання боржника в повному обсязі за договором та/або договорами, що обумовлюють основне зобов`язання. Відповідно до пункту 2.1.1 даного договору іпотеки держатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано у КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за реєстровим № 12 в книзі

№ 1 26 серпня 2008 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 24410893.

Сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому (п. 61. Генерального договору про надання кредитних коштів № LB 10632 від 24.10.2008 року).

08 квітня 2013 року у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань по повернення кредиту, позивачем відповідно до п. 61 Генерального договору від 24 жовтня 2008 року направлено на адресу позичальника вимогу про дострокове погашення кредиту у повному обсязі

з врахуванням процентів та штрафних санкцій, що підтверджується позовною заявою ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

У зв`язку з порушенням позичальником умов вказаного договору та додаткової угоди рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 листопада 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в сумі 110 716,15 грн.

Рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача боргу в сумі 110 716,15 грн та 89 707,38 грн не виконані та відсутні будь які платежі

в рахунок погашення боргу.

Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09 червня 2017 року із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернувся син спадкодавця, відповідач по справі - ОСОБА_1 , інші спадкоємці спадщини не приймали.

01 серпня 2017 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до Ківерцівської державної нотаріальної контри у Волинській області з вимогою про обов`язок спадкодавця, за змістом якої просили прийняти вимогу (претензію) банку як кредитора померлого спадкодавця ОСОБА_2 та довести до відома спадкоємців, які прийняли спадщину про подання цієї вимоги.

Вказана вимога (претензія) державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області 07 серпня 2017 року скерована за належністю приватному нотаріусу Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Н. В., яка нею була зареєстрована в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 249 і долучена до спадкової справи № 50/2017, а також доведено до відома спадкоємців померлого ОСОБА_2 про наявність претензії банку.

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Кузьміч Н. В. від 20 травня

2019 року станом на вказану дату свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям ОСОБА_2 не видавалось.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 668/3285/15-ц (провадження № 61-15989св18) зазначено, що «за змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки

в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється».

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тлумачення частини першої статті 261 ЦК Українидозволяє стверджувати, що початок перебігу позовної давності пов`язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 262, 266ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,

є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності

є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися

в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули

у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня

1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду саме з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не з вимогою прозвернення стягнення на спадкове майно на підставі статей 1281 та 1282 ЦК України.

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок, що при зверненні у грудні 2019 року до суду із позовом у цій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки Банк пропустив позовну давність, оскільки

08 квітня 2013 року заявив ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення всього боргу за кредитним договором чим, змінив строк виконання основного зобов`язання. Звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості у жовтні 2013 році Банк перервав строк позовної давності щодо погашення кредитної заборгованості, а тому позовна давність за вказаною вимогою спливла у жовтня 2016 року, тобто ще за життя спадкодавця.

Посилання апеляційного суду також і на набрання 19 листопада 2013 року законної сили рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від

08 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь

ПАТ «Універсал Банк» заборгованості, як підставу переривання позовної давності, є помилковим, проте це не вплинуло на правильне вирішення справи, а згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині частково ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанова апеляційного суду в оскарженій частині- без змін.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року

в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук