ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №159/4550/16-а (2-а/159/171/16)

адміністративне провадження №К/9901/22102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Смоковича М.І.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Присяжнюка Богдана Олександровича на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року (головуючий суддя - Левицька Н.Г., судді: Обрізко І.М., Нос С.П.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Присяжнюка Богдана Олександровича

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

01.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 Кодексу про адміністративні правопорушення України серії АР № 030763 від 18.11.2016.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач зупинив його 18.11.16 о 13 год. по вул. Грушевського, 2 у м. Ковелі Волинської області та зазначив, що він не був пристебнутий ременем безпеки. 18.11.16 р. о 13 год. 45 хв. На тому же місці відповідач виніс оскаржувану постанову. Позивач зазначив, що відповідач, розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, без дотримання вимог ч. 2 ст. 33, ст. ст. 245 278 279 КУпАП, не дав йому можливості скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Вказав, що відповідач, підійшов до автомобіля позивача, виніс оскаржувану постанову без: підготовки до розгляду справи, оголошення посадової особи, яка розглядає справу; його особи, дослідження доказів, заслуховування його. Позивач вважав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки правопорушення не вчиняв.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2012 року, у позовних вимогах було відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що будь - яких доказів того, що позивачем о 13 год. 45 хв. 18.11.16 р. по вул. Грушевського у м. Ковелі Волинської області під час керування вищезазначеним автомобілем не було вчинене правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, позивач суду не надав. Всі вимоги, що передбачені ст. 283 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови дотримано. Крім того, суд вказав, що справа відповідачем була розглянута на місці вчинення правопорушення з огляду на положення ст. 258 КУпАП.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року було скасовано постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2012 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Скасовано постанову інспектора патрульної поліції роти № 3 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП старшого лейтенанта поліції Присяжнюка Богдана Олександровича АР № 030763 від 18.11.2016 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить. З урахуванням наведеного, суд зауважив, що об`єктивні докази, які б достеменно свідчили про скоєне позивачем порушення в матеріалах справи відсутні. В частині прохання апелянта провадження по адміністративній справі - закрити, в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вказав, що таке не може бути задоволене, оскільки в даному випадку в провадженні апеляційного суду розглядається справа щодо оскарження правомірності винесення рішення суб`єкта владних повноважень, а не провадження у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, суд апеляційної інстанції, зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що обов`язок доказування саме відсутності вчинення адміністративного правопорушення лежить на позивачеві не відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

24 лютого 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, в якій просив її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що спірна постанова складена відповідно до вимог статті 222 КУпАП. Неправомірних дій зі сторони відповідача вчинено не було, оскільки він діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства. Скаржник долучив до касаційної скарги відеозапис з нагрудної камери патрульного, який ним не було надано в якості доказу по справі до судів попередніх інстанцій з технічних причин (відсутність електронних носіїв інформації (дисків)). Скаржник зазначив, що з вказаного відеозапису можна чітко встановити, що водій ОСОБА_1 був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 ПДР України.

Позивачем по справі до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

О 13 год. 45 хв. 18.11.2016р. по вул. Грушевського у м. Ковелі Волинської області відповідач виявив, що позивач як водій автомобіля марки "БМВ 5231", н.з. НОМЕР_1 , обладнаного засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки.

На місці зупинення, що є місцем вчинення адміністративного правопорушення - по вул. Грушевського у м. Ковелі Волинської області 18.11.2016, відповідачем було винесено оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 Кодексу про адміністративні правопорушення України серії АР № 030763.

У оскаржуваній постанові відповідач зазначив, що о 13 год. 45 хв. 18.11.16р. по вул. Грушевського, 2 у м. Ковелі Волинської області, позивач як водій керував автомобілем марки "БМВ 5231", н. з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в ПДР України, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Як встановлено частиною 5 статті 121 КУпАП Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 2.3в Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, відповідачем не надано.

При цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає, що Суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази, тому відеозапис з нагрудної камери патрульного не підлягає дослідженню під час касаційного перегляду судових рішень попередніх інстанцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.3 «в» Правил дорожнього руху України, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії АР № 030763 від 18.11.2016 року.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Присяжнюка Богдана Олександровича - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді М.І. Смокович

Н.В. Шевцова