ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 159/5621/14
провадження № 61-29102св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі - Ковельська міська рада Волинської області, ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 ,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу - ОСОБА_5 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14 липня 2017 року у складі судді Шевчук Л. Я.
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Ковельської міськради Волинської області, ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання частково недійсними рішення Ковельської міськради Волинської області від 24 жовтня 2013 року № 43/10 про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 в оренду терміном на 5 років для ведення огородництва без права зміни цільового призначення, рішення Ковельської міськради Волинської області від 27 березня 2014 року № 53/44, яким внесено зміни до попереднього рішення і ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок терміном на 25 років і слова «для ведення огородництва без права зміни цільового призначення» замінено словами «для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд». Просили визнати недійсним рішення Ковельської міської ради від 10 липня 20І4 року № 57/52, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ОСОБА_3 в оренду строком на 25 років 132 кв.м по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710400000:25:032:0014) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 31/111 від 31 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та Ковельською міською радою про надання в строкове платне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ;
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2015 року позов у даній справі задоволено у повному обсязі. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 01 грудня 2015 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2015 року, залишено без змін.
У липні 2017 року ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2015 року на підставі статті 292 ЦПК України (редакція 2004 року), як особа яка не брала участі у справі, але вважає, що дане рішення стосується його прав та інтересів. Вказує, що суд першої інстанції в своєму рішенні послався на державний Акт про право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_5 , хоча він як власник земельної ділянки по АДРЕСА_1 не був залучений до участі у справі. За таких обставин просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 14 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2015 року питання про права та обов`язки ОСОБА_5 не вирішувалися, а тому підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за його апеляційною скаргою немає. Позивачі у даній справі просили визнати недійсним рішення Ковельської міської ради щодо передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_3 та визнати недійсним договір оренди, укладений між цими сторонами. Суд першої інстанції своїм рішенням визнав недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договори оренди землі. Особі, яка подала апеляційну скаргу, земельна ділянка в оренду не передавалась.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Волинської області від14 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14 липня 2017 року як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права і передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Указує, що апеляційний суд не навів мотивів, з яких дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції не порушує його права та обов`язки, у зв`язку з чим безпідставно повернув апеляційну скаргу.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
Відзив та заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_5 до суду не надходили.
30 жовтня 2017 року надійшло пояснення ОСОБА_3 до касаційної скарги, в якому вона зазначає, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ажде вони є співвласниками земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а суд першої інстанції помилково вказав, що вона є одним власником.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 01 грудня 2015 року, позов у даній справі задоволено:
- визнано недійсним рішення Ковельської міської ради від 24 жовтня 2013 року № 43/10 в частині надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, орієнтованою площею 132 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 , для передачі в оренду строком на 5 років з цільовим призначенням для ведення огородництва без права зміни цільового призначення;
- визнано недійсним рішення Ковельської міської ради від 27 березня 2014 року № 53/44 в частині внесення змін до рішення Ковельської міської ради від 24 жовтня 2013 року № 43/10 про надання ОСОБА_3 дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема до п.п. 5 п. 1, де слова «терміном до 5 років» замінено словами «терміном до 25 років», та слова «для ведення огородництва без права зміни цільового призначення земельної ділянки» замінено на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд по АДРЕСА_1 »;
- визнано недійсним рішення Ковельської міської ради від 10 липня 2014 року № 57/52, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ОСОБА_3 в оренду строком на 25 років площею 132 кв.м по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0710400000:25:032:0014) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд;
- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 31/111 від 31 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та Ковельською міською радою про надання в строкове платне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до статті 13 ЦПК України (редакції, яка діяла на момент звернення з апеляціною скаргою) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право на апеляційне оскарження судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України (редакції, яка діяла на момент звернення з апеляціною скаргою) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Тлумачення статті 13, частини першої статті 292 ЦПК України (редакції, яка діяла на момент звернення з апеляціною скаргою) дає підстави для висновку, що особи, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При зверненні із апеляційною скаргою на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2015 року ОСОБА_5 посилався на те, що на сторінці 9 абзацу 2 оскаржуваного рішення суд першої інстанції незаконно зазначає: «З генерального плану проекту забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , переданої у власність ОСОБА_3 , вбачається, що поміж іншого їй виділено у власність саме земельну ділянку загального користування, на якій знаходиться спірний проїзд (ас 376 т 1)». Вказує, що ця земельна ділянка не належить виключно ОСОБА_3 .
Відповідно до державного акту на право власності ЯМ № 991134 ОСОБА_5 на підставі рішення Ковельської міської ради від 28 січня 2010 року № 66/9 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0763 га, розташованої по АДРЕСА_1 . На зворотньому боці вказаного Акту зазначено, що ОСОБА_5 є співвласником вказаної земельної ділянки. Дані обставини сторонами не заперечуються.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсними рішень Ковельської міської ради щодо передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_3 площею 112 кв.м за адресою АДРЕСА_1 та визнання недійсними договорів оренди цієї земельної ділянки, укладених між ОСОБА_3 та Ковельською міською радою.
З проекту забудови земельної ділянки встановлено, що ОСОБА_3 є забудовником по АДРЕСА_1 , і що оспорюваним рішенням їй виділено саме земельну ділянку загального користування, на якій знаходиться спірний проїзд. Крім того ОСОБА_5 був обізнаний про розгляд справи за позвам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Ковельської міськради Волинської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень Ковельської міської ради щодо передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_3 та визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та Ковельською міською радою, оскільки був свідком у даній справі, проте будь-яких вимог про порушення своїх прав не заявляв.
За таких обставин апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що суд першої інстанції при постановленні зазначеного рішення не вирішував питання про права і обов`язки ОСОБА_5 , а тому обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель
М. М. Русинчук