№ 15/318-08-27/218-08 - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 15/318-08-27/218-08

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (судді: Тихий П. В. - головуючий, Хачатрян В. С., Шутенко І. А.) у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД"

про розірвання договору купівлі-продажу.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2008 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Київській області (далі - РВ ФДМУ) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД" (далі - ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД"), в якому просило суд:

- розірвати договір купівлі-продажу від 17.07.2001 № 28-НБ-ЗД, укладений між РВ ФДМУ та ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД";

- повернути об`єкт незавершеного будівництва - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича Національної академії наук України, розташований за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, промвузол, до державної власності в управління РВ ФДМУ.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач неодноразово листами повідомляв покупця (ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД"), що за ненадання документів, що підтверджують виконання умов договору купівлі-продажу, орган приватизації змушений буде звернутися до суду про розірвання договору, але відповіді від відповідача не надійшло.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2009 (суддя Мамалуй О. О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2010 (судді: Сіверін В. І., Білоконь Н. Д., Бондаренко В. П.), позовні вимоги задоволено.

4. Ухвалою Вищого господарського суду від 02.03.2010 касаційну скаргу ТОВ "Агробудпереробка-ЛТД" повернуто скаржнику на підставі пункту 6 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. ОСОБА_1 (особа, яка не брала участь у справі, але яка вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки) з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2009.

6. На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що саме він є власником спірного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об`єкта незавершеного будівництва: Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича Національної академії наук України, розташованого за адресою: Київська область, м. Бровари, промвузол, укладеного 15.08.2003 між позивачем та ОСОБА_1 .

7. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2009 у справі № 15/318-08-27/218-08.

8. Ухвалу мотивовано тим, що станом на час постановлення судового рішення, яке ОСОБА_1 оскаржує в апеляційному порядку, положення ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали можливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, й у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить ухвалу апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Скаргу мотивовано тим, що результат тлумачення норм апеляційним судом не відповідає принципам справедливості, розумності та не узгоджується із положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), адже спір не є вирішеним.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

11. У відзиві на касаційну скаргу РВ ФДМУ просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 15/318-08-27/218-08 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

13. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

14. У справі порушено питання щодо допуску до апеляційного провадження скарги, яка подана до суду апеляційної інстанції після набрання чинності 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", на рішення місцевого суду, яке було предметом апеляційного перегляду за правилами ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

15. Станом на час постановлення судового рішення, яке ОСОБА_1 оскаржує в апеляційному порядку, положення ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали можливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, й у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.

16. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

17. Частиною першою статті 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

18. Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 272 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

19. Водночас розділом ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачено можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень, перегляд яких вже було здійснено у порядку, визначеному ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

20. Здійснення перегляду судового рішення, законність якого вже була предметом апеляційного розгляду (здійсненого за правилами, чинними на час набрання рішенням законної сили), є порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

21. Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254 та постановах Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 12/116-12/21, від 16.03.2020 у справі № 911/3061/15, від 29.03.2021 у справі № 921/1359/14-г/5, від 08.04.2021 у справі № 5015/2286/12, від 08.04.2021 у справі № 57/173-10 відступати від яких колегія суддів не вважає за необхідне.

22. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

23. В основі принципу юридичної визначеності як одного із істотних елементів принципу верховенства права лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

24. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 62 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII), тобто поваги до остаточного рішення суду.

25. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" № 32053/13).

26. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

27. Судова колегія також звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2021 у справі № 42/254, якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

28. Поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 ГПК України на правовідносини з оскарження такого рішення, що припинилися в період чинності ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини третьої статті 3 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

29. З огляду на те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.

30. Водночас судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження, після чого закрито на підставі статті 264 ГПК України. За наведених обставин дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження були процесуально необхідними, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду рішення суду, яке не підлягає оскарженню, і в разі його апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції діяв би не як "суд, встановлений законом" у розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 904/4837/15, від 08.04.2021 у справі № 5015/2286/12, від 08.04.2021 у справі № 57/173-10.

31. Таким чином, аргументи скаржника щодо відсутності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2009 у справі № 15/318-08-27/218-08 не знайшли підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

32. Посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16 та від 14.08.2019 у справі № 62/112, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними з правовідносинами у справі, яка розглядається (№ 15/318-08-27/218-08), оскільки у справах № 910/14369/16 і № 62/112 рішення суду першої інстанції, оскаржуване особою, яка не брала участь у справі, але яка вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, в апеляційному, касаційному порядку або за нововиявленими обставинами не переглядалось.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

34. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

36. Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

37. З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розподіл судових витрат

38. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 15/318-08-27/218-08 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай