ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

справа № 160/10591/24

касаційне провадження № К/990/36983/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 (суддя Калугіна Н.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 (головуючий суддя - Шлай А.В., судді - Круговий О.О., Баранник Н.П.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, Управління, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до бюджету у розмірі 10257,32 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.04.2024 позовну заяву в частині залишив без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині та встановив позивачу 10 днів для надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902 із наданням доказів поважності причин його пропуску.

Позивач 03.05.2024 надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом у визначеній судом частині.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що строк давності зупинявся в такі періоди: з 18.03.2020 по 17.03.2022 - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для всіх платників податків; з 07.03.2022 по 24.11.2022 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків; у періоді з 07.03.2022 по 17.03.2022 - одночасно діяли пункт 522 і підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків; з 17.03.2022 по 01.08.2023 - відповідно до пункту 102.9 статті 102 ПК України (з 17.03.2022 по 27.05.2022 норма діяла без виключень, а з 27.05.2022 по 01.08.2023 - з виключеннями щодо випадків, передбачених ПК України); у періоді з 17.03.2022 по 24.11.2022 - одночасно діяли підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України і пункт 102.9 статті 102 ПК України; з 24.11.2022 по 01.08.2023 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 ПК України, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 ПК України у періоді з 27.05.2022 по 01.08.2023 - пункт 102.9 статті 102 ПК України діяв із виключеннями, передбаченими підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України; з 01.08.2023 - для груп платників з податковим боргом, який виник до 24.02.2022, згідно з підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Позивач наголосив, що для платників податків, які визначені підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України і які мають податковий борг, що виник до 24.02.2022, перебіг строку давності не відновився. З урахуванням викладеного просив прийняти заяву про поновлення строку звернення до суду та відкрити провадження у справі.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 03.07.2024, позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902 повернув позивачеві.

Повертаючи позов у зазначеній судом частині, суди виходили з того, що контролюючим органом пропущено строк звернення до суду та не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду з позовом в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902. Суди дійшли висновку, що позивач, звернувшись до суду з позовом 23.04.2024, та з урахуванням зупинення перебігу строків, пропустив 1095-денний строк звернення до суду з позовом в частині стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902 на 20 днів.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання перебігу строку позовної давності, встановленого статтею 102 ПК України з урахуванням положень абзацу з пункту 59.1 статті 59 ПК України.

У касаційній скарзі позивач доводить, що судами не враховано, що ним дотримано строк звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902 на суму 1450,00 грн, оскільки податковий борг по цій податковій декларації виник 19.02.2018, а не 19.11.2017 з тих підстав, що строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 ПК України для стягнення податкового боргу розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у платника податків борг, що перевищує зазначену суму виник лише 19.02.2018. На думку скаржника, строк у 1095 днів повинен обчислюватись з 19.02.2018, а не з 19.11.2017, як було визначено судами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.10.2024 поновив Управлінню строк на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08.05.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №160/10591/24, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.01.2025 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 08.01.2025.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є стягнення контролюючим органом з платника податків податкового боргу в сумі 10257,32 грн, який виник внаслідок несплати платником податків у встановлені терміни сум грошових зобов`язань згідно з:

податковою декларацією від 02.11.2017 №32902, термін сплати 19.11.2017 на суму 1450,00 грн, враховуючи переплату у розмірі 754,31 грн, наявної до виникнення податкового боргу, сума заборгованості по цій податковій декларації склала 695,69 грн;

податковою декларацією від 16.02.2018 №10742, термін сплати 19.02.2018 на суму 2825,11 грн;

податковою декларацією від 16.05.2018 №16947, термін сплати 20.05.2018 на суму 2023,75 грн;

податковою декларацією від 06.07.2018 №19361, термін сплати 19.08.2018 на суму 4455,45 грн;

пеня по єдиному податку, нарахована відповідно до статті 129 ПК України на загальну суму 257,32 грн.

Надаючи оцінку правомірності повернення судами позову у даній справі за спірними правовідносинами, Верховний Суд виходить із такого.

Спірним питанням у цій справі є застосування строку позовної давності, встановленого статтею 102 ПК України у спорах про стягнення контролюючим органом з платника податків податкового боргу та можливості застосування положень абзацу з пункту 59.1 статті 59 ПК України під час обчислення строку давності для його стягнення.

За правилами частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено право на звернення до адміністративного суду суб`єктів владних повноважень виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим же Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що строк подачі податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Судами попередніх інстанцій установлено, що строк подачі декларації позивача від 02.11.2017 №32902 - до 10.11.2017, відповідно, строк сплати узгодженого грошового зобов`язання - до 20.11.2017 включно. З 21.11.2017 визначена у декларації та не сплачена сума податку вважається податковим боргом.

Судами першої та апеляційної інстанцій проаналізовано нормативно-правові акти, якими зупинявся перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

Так, відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі ПК України) зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану та доповнено статтю 102 ПК України пунктом 102.9, яким передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

У подальшому на підставі Закону №3219-IX від 30.06.2023 пункт 102.9 статті 102 ПК України виключено з 01.08.2023.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 дійшов висновку, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Судом апеляційної інстанції здійснено розрахунок строку позовної давності, за яким з 21.11.2017 строк у кількості 1095 днів мав сплинути 20.11.2020 за звичайних умов. Однак, з 18.03.2020 цей строк зупинився. З 18.03.2020 по 20.11.2020 - 248 днів, які залишились у позивача на звернення до суду станом на день зупинення строку. З 01.08.2023 цей строк відновлено. З 01.08.2023 по 23.04.2024 (день подачі позовної заяви) - 268 днів.

Суди установили, що позовна заява з вимогою про стягнення податкового боргу за податковою декларацією №32902 подана до суду поза межами 1095 днів, кількість порушених днів - 20 (268-248).

Обставини, які перешкоджали позивачу подати позовну заяву до суду протягом 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу і які мали бути визнані поважними, позивачем суду не повідомлено.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника про неврахування судами, що строк у 1095 днів повинен обчислюватись з 19.02.2018, а не з 19.11.2017, оскільки судами надано оцінку цим доводам, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

За правилами пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

За правилами пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Ураховуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає правильними висновок судів попередніх інстанцій, що терміном сплати грошового зобов`язання за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902 (3 квартал) є 20.11.2017 (з урахуванням приписів абзацу 13 пункту 57.1 статті 57 ПК України).

Ураховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 23.04.2024, та з урахуванням наведеного вище зупинення перебігу строків, колегія суддів погоджується з висновками судів про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом в частині стягнення податкового боргу за податковою декларацією №32902 від 02.11.2017.

Суд наголошує, що строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними та є обмеженими в часі.

Частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 24.02.2021 у справі №9901/313/20, Верховного Суду, викладених у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі №320/2915/20.

Колегія суддів враховує встановлені судами обставини щодо не наведення позивачем і не надання доказів в підтвердження поважних причин пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом в частині стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Положеннями наведеної норми КАС чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання процесуальних обов`язків, встановлених законом або судом. Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові від 17.05.2022 у справі №826/13250/18.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції, крім іншого, з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160 161 КАС України, чи подана вона особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; з`ясовує наявність чи відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та наведені правові норми, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для повернення позивачу позовної заяви в частині стягнення податкового боргу за податковою декларацією №32902 від 02.11.2017.

Доводи касаційної скарги та її обґрунтування не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень і задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства. Порушень норм процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова