ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 160/1096/23

адміністративне провадження № К/990/38554/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/1096/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року (головуючий суддя: Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі: 225 500,00 грн (двісті двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) за безпосередню участь в бойових діях за період з 24 лютого до 31 травня 2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі: 225 500,00 грн (двісті двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) за безпосередню участь в бойових діях за період з 24 лютого до 31 травня 2022 року.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виплатив позивачу в повному розмірі додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - «Постанова №168») за безпосередню участь у забезпеченні бойових дій з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом для захисту та відновлення свого порушеного права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24 лютого до 31 травня 2022 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24 лютого до 31 травня 2022 року, виходячи з розрахунку розміру - 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та виплатити з урахуванням здійснених виплат.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року у справі №160/1096/23 скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням клопотань про уточнення підстав касаційного оскарження, просив скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2023 року.

Скаржник у касаційній скарзі покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у неналежному сповіщенні позивача про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

До того ж, скаржник зазначив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час дії воєнного стану", в цілому, визначення терміну бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями, що проходять службу у частинах підпорядкованих Командування Сил логістики Збройних сил та командуваннями військових частин (підрозділів) Оперативно тактичних-угрупованнь та Оперативно стратегічних- угруповань підпорядкованих Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України у зв`язку - із невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168;

- пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану", в цілому Інструкцій (доручень) Міністра Оборони України від 7 березня 2022 року №248/1217 , від 25 березня 2022 року №248/1298 та від 18 квітня 2022 року №248/1529 (діяли до 1 червня 2022 року), щодо порядку документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями, що проходять службу у частинах підпорядкованих Командування Сил логістики Збройних сил та командуваннями військових частин (підрозділів) Оперативно тактичних-угрупованнь та Оперативно стратегічних- угруповань підпорядкованих Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно п. 2-1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, а саме:

- визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

- визначення чітких строків складання документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває)

- зазначення вичерпних підстав у документах для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

Касаційне провадження у цій справі було відкрито ухвалою Суду від 21 лютого 2024 року на підставі пунктів 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 додатково обґрунтував свою правову позицію, наполягав на своїх вимогах.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив 29 березня 2024 року.

Позивачем було подано також пояснення на заперечення на відповідь на відзив 13 травня 2024 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 3/ДСК від 11 січня 2022 року солдат ОСОБА_1 , сапер розмінування відділення розмінування інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 з 18 січня 2022 року залучений до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях.

Згідно із наказом командувача об`єднаних сил (місто Часів Яр) від 7 лютого 2022 року №30/дск вважати таким, що прибув до складу сил та засобів, та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань з 18 січня 2022 року солдата ОСОБА_1 , сапера розмінування відділення розмінування інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31 травня 2022 року №117 солдат ОСОБА_1 , сапер розмінування-розвідник розвідувальної групи колій (розвідки колій) розвідувального взводу (розвідувальних пунктів) розвідувальної роти є таким, що з 31 травня 2022 року прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування «Схід», які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупованні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до посвідчення про відрядження №13 від 17 січня 2022 року, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 , сапер розмінування відділення розмінування інженерно-саперного взводу в/ч НОМЕР_1 відряджений до АДРЕСА_1 з 18 січня 2022 року для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Довідкою про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення № 6/12-955 від 13 липня 2022 року підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 18 січня 2022 року до 31 травня 2022 року безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

За період з 24 лютого по 31 травня 2022 року позивачу виплачувалася додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, виходячи з розміру винагороди 30000,00 грн на місяць.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - «Закон») держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Тарифну сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - «Порядок №260»).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Пунктом 1 Постанови КМУ №168 (в редакції на час вирішення справи судами) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пунктів 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права,

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однією із підстав відкриття касаційного провадження у цій справі слугував довід скаржника про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке виразилось у неналежному повідомлення позивача про день, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 1 березня 2023 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив у цій справі рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 30-33).

31 березня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу на указане судове рішення (а.с. 36-39).

Ухвалою від 10 квітня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у цій справі (а.с. 59).

Іншою ухвалою від 10 квітня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд закінчив дії по підготовці справи до апеляційного розгляду і призначив справу до розгляду в апеляційному суді на 10:15 25 квітня 2023 року (а.с. 60).

З метою повідомлення учасників справи про день, час та місце судового засідання були підготовані секретарем судових засідань відповідні повістки про виклик для позивача та відповідача (а.с. 61, 62).

З повістки про виклик позивача вбачається, що вона сформована для направлення на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Факт направлення позивачеві повістки про виклик саме на зазначену електронну адресу підтверджено відповідною роздруківкою, з проханням секретаря судових засідань скерованого до адресата повідомити суд про отримання листа (а.с. 63), а також аналогічною за змістом довідкою (а.с. 65).

Жодних підтверджень про її отримання ОСОБА_2 до суду не направляв.

До того ж, у справі міститься телефонограма, сформована секретарем судових засідань від 20 квітня 2023 року, що ОСОБА_1 не відповів на дзвінок, яким працівник суду мав намір повідомити його про день, час та місце розгляду його справи судом апеляційної інстанції (а.с. 64).

Насамкінець, у справі міститься також конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким направлялась повістка ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 67), проте цей конверт повернувся до суду без вручення повістки позивачеві.

Варто зауважити, що зі змісту позовної заяви вбачається, що місцем проживання позивача та отримання пошти, яку повідомив ОСОБА_2 суду, є адреса: місто Дніпро, Криворізьке шосе, 2 (а.с. 1). Але з невідомих причин за цією адресою суд позивача про розгляд скарги не повідомляв.

Попри ці обставини, апеляційний суд, постановою від 25 квітня 2023 року розглянув справу по суті.

Верховний Суд вважає, що за наведених обставин неналежного повідомлення ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції розглянув справи за умови порушення норм процесуального права.

Суд зауважує, що право учасників справи, зокрема, бути належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання та на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

У межах цієї справи апеляційний суд не забезпечив дотримання таких прав позивача.

Варто відзначити, що частина перша статті 310 КАС України передбачає, що апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Як вже зазначалось, окружний суд цю справу розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Тож, суд апеляційної інстанції міг розглянути цю справу у письмовому провадження, проте самим судом було призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Окрім того, стаття 313 КАС України визначає, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції обов`язку завчасного і належного повідомлення сторін, зокрема позивача, про дату, час і місце розгляду справи. Це є безумовною підставою для констатації порушення норм процесуального права, що, у свою чергу, тягне за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Отже, доводи скаржника про те, що апеляційний суд безпідставно розглянув справу за неналежного сповіщення позивача про день, час та місце розгляду справи, позбавивши його права на справедливий апеляційний перегляд справи, є обґрунтованими.

Верховний Суд зауважує, що публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Отже, з огляду на зазначене, Верховний Суд констатує порушення з боку апеляційного суду норм процесуального права, яке тягне за собою обов`язкове скасування постанови суду апеляційної інстанції. Висновки ж апеляційного суду по суті цього спору з огляду на указані процесуальні порушення допущені апеляційним судом, Верховний Суд вбачає передчасними.

Іншим доводам касаційної скарги ОСОБА_2 . Суд наразі оцінки не надає, адже спочатку справа має бути у належному процесуальному порядку переглянута судом апеляційної інстанції із забезпечення права учасників справи на участь в її розгляді, або щонайменше за умови належного повідомлення про день, час та місце розгляду цієї справи..

Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить частково задовольнити, а оскаржувану постанову апеляційного суду - скасувати із направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року скасувати, а справу №160/1096/23 направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

………………….

………………….

………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду