№ 160/11418/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 160/11418/22

адміністративне провадження № К/990/21882/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 (колегія суддів у складі: Малиш Н. І., Щербака А. А., Баранник Н. П.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 16.01.2016 по 31.12.2017;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.01.2016 по 31.12.2017;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати на період карантину до грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової доплати на період карантину до грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017. Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати на період карантину до грошового забезпечення за період з січня по червень та з серпня по грудень 2021 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375. Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату на період карантину до грошового забезпечення за період з січня по червень та з серпня по грудень 2021 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволенні відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 у задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції відмовлено. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 повернуто скаржнику на підставі статей 169 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги, яка була залишена без руху, а саме: судовий збір сплачено у розмірі меншому, ніж визначено законодавством.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем було направлено клопотання, в якому зверталась увага суду на те, що під час звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем у позовній заяві заявлено три позовні вимоги, однак Департаментом патрульної поліції в апеляційній скарзі оскаржується рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 в частині задоволених двох позовних вимог. Також зверталась увага, що відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Отже, на думку скаржника, при звернені до суду апеляційної інстанції зі скаргою в частині оскаржуваних позовних вимог немайнового характеру, а саме: двох, то сума, що повинна бути сплачена при поданні апеляційної скарги складає: 2977,20 грн ((2481 грн*0,4) *150% = 1488,60 грн, 1488,60*2 = 2977,20грн).

Позиція інших учасників справи

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

19.06.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 160/11418/22.

Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач шляхом використання засобів поштового зв`язку на зазначене рішення суду 24.02.2023 направив апеляційну скаргу, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 01.03.2023. Разом із апеляційною скаргою скаржником було подано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 2977,20 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 апеляційна скарга відповідача була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 296 КАС України (до апеляційної скарги додано документ про сплату судового збору у розмірі меншому ніж визначено законом).

При розрахунку суми судового збору суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було заявлено три позовні вимоги немайнового характеру. Відтак, як зазначив суд, сума, що повинна бути сплачена при поданні апеляційної скарги складає: 4465,80 грн ((2481 грн*0,4)*150% = 1488,60грн, 1488,60*3 = 4465,80 грн).

Оскільки разом із апеляційною скаргою скаржником було подано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 2977,20 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1488,60 грн та подати до суду відповідні докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції встановив позивачу десятиденний строк з дати отримання копії даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 02.03.2023 скаржник отримав 09.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

На виконання вимог вищевказаної ухвали скаржником подано до суду клопотання, у якому він просив вважати сплачений судовий збір у розмірі 2977,20 грн, таким, що сплачений у повному обсязі. На обґрунтування своїх доводів скаржник зазначав, що в суді апеляційної інстанції він оскаржує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 в частині задоволених позовних вимог та на підтвердження своїх доводів послався на частину четверту статті 6 Закону України «Про судовий збір».

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.05.2023 у задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції відмовив. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі № 160/11418/22 повернув скаржнику з підстав неусунення ним недоліків апеляційної скарги, що стали підставою для залишення такої без руху.

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги Третій апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та додаткової доплати на період карантину до грошового забезпечення та зобов`язано вчинити певні дії. На думку суду, оскільки в оскаржуваному рішенні не міститься вказівки на суми, що підлягають стягненню за цим судовим рішенням, тому відсутній критерій, який дозволяє застосовувати частину четверту статті 6 Закону України «Про судовий збір» при розрахуванні судового збору у цій справі. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при поданні апеляційної скарги скаржником мав бути сплачений судовий збір у розмірі 4465,80 грн. Оскільки станом на 04.05.2023 (з урахуванням терміну більшого, ніж необхідно на поштовий перебіг) скаржником не сплачено судовий збір у повному обсязі, а отже недоліки апеляційної скарги не були усунуті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подана ним апеляційна скарга підлягає поверненню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Надаючи правову оцінку встановленим апеляційним судом обставинам справи щодо подання апеляційної скарги та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.

Так, Верховний Суд в постанові від 05.01.2021 у справі № 1718/2-а-834/11 зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10.02.2022 у справі № 560/11791/21, від 25.05.2022 у справі № 380/8038/21, від 12.09.2022 у справі № 120/16601/21-а, від 18.01.2023 у справі № 160/6211/21, від 13.04.2023 у справі № 640/19270/21.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до апеляційної скарги.

Пунктом першим частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Таким чином, судовий збір - це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.

Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі не усунення такого недоліку, така скарга повертається особі, яка її подала.

Так, з матеріалів справи убачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а саме: скаржнику слід доплатити судовий збір у розмірі 1488,60 грн.

Водночас ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 апеляційну скаргу відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 повернуто скаржнику у зв`язку із тим, що недоліки апеляційної скарги, визначені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023, у встановлений судом строк не було усунуто.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується в цілому. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача, в якому скаржник просив вважати сплачений судовий збір у розмірі 2977,20 грн таким, що сплачений у повному обсязі. На обґрунтування своїх доводів скаржник зазначав, що в суді апеляційної інстанції скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на частину четверту статті 6 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при поданні апеляційної скарги скаржником мав бути сплачений судовий збір у розмірі 4465,80 грн. При цьому суд зазначив, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не міститься вказівки на суми, що підлягають стягненню за цим судовим рішенням, а отже відсутній критерій, який дозволяє застосовувати частину четверту статті 6 Закону України «Про судовий збір» при розрахуванні судового збору у цій справі.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду не погоджується та вважає за необхідне вказати таке.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Залишаючи без руху подану відповідачем апеляційну скаргу та обраховуючи судовий збір, суд апеляційної інстанції виходив з розміру судового збору, який мав би бути сплачений за подання цього позову до суду першої інстанції.

Водночас рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017 та зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017; визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати на період карантину до грошового забезпечення за період з січня по червень та з серпня по грудень 2021 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 та зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату на період карантину до грошового забезпечення за період з січня по червень та з серпня по грудень 2021 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18 указав, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі № 160/11418/22 тільки у частині задоволених позовних вимог, тобто щодо двох позовних вимог немайнового характеру. На вказаному наголошував відповідач і у клопотанні від 14.03.2023, яке було подано на виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 про залишення апеляційної скарги без руху. Так, на обґрунтування вказаного клопотання було зазначено, що відповідачем заявлено про перегляд двох позовних вимог немайнового характеру, то судовий збір має бути сплачений у розмірі 2977,20 грн ((2481 грн * 0,4) * 150% * 2). Таким чином судовий збір, сплачений відповідачем охоплює саме частину задоволених позовних вимог та розрахований у відповідності до положень частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір».

Однак, як зазначено вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при поданні апеляційної скарги скаржником мав бути сплачений судовий збір у розмірі 4465,80 грн (три позовні вимоги немайнового характеру).

При цьому, здійснивши аналіз положень частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції виснував, що така може бути застосована лише щодо вимог, в яких міститься вказівка про стягнення конкретних сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням.

З огляду на таке, колегія суддів зазначає, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що розрахунок суми судового збору, яка підлягає сплаті, у тому числі, за подання апеляційної скарги, залежить від характеру позовних вимог (майнові, у тому числі про стягнення сум, або немайнові) та обсягу оскарження судового рішення, прийнятого за результатами їх розгляду.

А тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» при розрахуванні судового збору у цій справі є помилковим. Тобто, судом апеляційної інстанції було помилково визначено необхідність сплати відповідачем судового збору виходячи з усіх позовних вимог, а не з тих позовних вимог, які оскаржуються в апеляційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - липень 2022 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 гривня (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).

З урахуванням вимог вищезазначених норм законів та КАС України, колегія суддів доходить висновку, що розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду в частині оскарження задоволених вимог, у даному випадку, становить 2977,20 грн ((2481 грн * 0,4) * 150% * 2), а не 4465,80 грн, як помилково порахував суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, доводи, наведені відповідачем щодо неправильного визначення судом апеляційної інстанцій розміру судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, є обґрунтованими.

Вищевказані висновки щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у певній частині задоволених/відмовлених у задоволенні вимог узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19.03.2019 у справі № 820/2538/18, від 17.06.2021 у справі № 819/2366/17, від 22.02.2023 у справі № 440/10617/21, від 13.04.2023 у справі № 640/19270/21.

У зв`язку з вищевикладеним, Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги відповідача відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Тому, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» та неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, призвело до безпідставного повернення апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції у цій справі, а тому ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи касаційної інстанції щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду, знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, Третій апеляційний адміністративний суд, ухваливши рішення від 04.05.2023 про повернення апеляційної скарги, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук