ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 160/11725/22
провадження № К/990/3253/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Єресько Л. О., Радишевської О. Р.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровському області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування постанов, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Щербака А. А., суддів: Баранника Н. П., Малиш Н. І.
І. Суть спору
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровському області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Слобожанський відділ ДВС), у якому просить:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Слобожанського відділу ДВС Донченко Єлизавети Миколаївни від 21 липня 2022 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 323773,71 грн з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 55750721;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Слобожанського відділу ДВС Донченко Єлизавети Миколаївни від 21 липня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 55750721, де боржником вказано ОСОБА_1 .
2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваних постанов як таких, що прийняті з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), оскільки матеріали виконавчого провадження підтверджують, що будь-яких заходів примусового виконання рішення, як такі, що привели до виконання рішення суду, в даному випадку відсутні.
Позивач стверджує, що у справі № 904/1454/20 його визнано банкрутом, внаслідок недостатності майна боржника у зв`язку з чим його звільнено від боргів.
Наголошує, що без реального стягнення боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу, створюються умови для стягнення з боржника подвійного збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Вважаючи постанови відповідача про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 09 лютого 2018 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Донченко Єлизаветою Миколаївною прийнято постанову ВП № 55750721 про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 199/3329/15-ц, виданого 04 травня 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 234 083,12 грн; судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 654,00 грн; всього - 3 237 737,12 грн.
4. 08 липня 2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Донченко Єлизаветою Миколаївною прийнято постанову ВП № 55750721 про заміну стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форінт».
5. 10 січня 2020 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Донченко Єлизаветою Миколаївною прийнято постанову ВП № 55750721 про передачу виконавчого провадження до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
6. 13 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
7. 13 жовтня 2020 року постановою Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/1454/20, зокрема, припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 .
Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 - Хандуріна Дмитра Вікторовича .
Визнано боржника ОСОБА_1 - банкрутом.
Введено відносно фізичної особи - ОСОБА_1 процедуру погашення боргів.
8. 26 січня 2021 року постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1454/20 у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" відмовлено. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року у справі № 904/1454/20 залишено без змін.
9. 25 травня 2021 року постановою Верховного Суду по справі № 904/1454/20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року у справі № 904/1454/20 залишено без змін.
10. 19 травня 2022 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області затверджено звіт керуючого реалізацією майна арбітражного керуючого Хандуріна Д. В. про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 13 жовтня 2020 року по 21 лютого 2022 року у розмірі 106 426,35 грн та понесених витрат у ході проведення процедури погашення боргів боржника в сумі 2 260,00 грн.
Затверджено звіт керуючого реалізацією у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Д. В.
Завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 .
Припинено повноваження керуючого реалізацією майна арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича .
Закрито провадження у справі № 904/1454/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними.
Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
Протягом п`яти років після визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.
11. 20 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Слобожанського відділу ДВС із заявою, в якій просив, закрити виконавче провадження ВП № 55750721.
12. 21 липня 2022 року державним виконавцем Слобожанського відділу ДВС Донченко Є. М. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 323 773,71 грн.
13. Разом з цим 21 липня 2022 року державним виконавцем Слобожанського відділу ДВС Донченко Є. М. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 310,00 грн.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року позов задоволено.
15. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 55750721 не одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме - 21 липня 2022 року, тобто вже після прийняття Господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 19 травня 2022 року, якою заборгованість ОСОБА_1 у сумі 3 237 737,12 грн, що визначена у виконавчому листі № 199/3329/15-ц від 04 травня 2016 року, вважається погашеною та ОСОБА_1 звільнено від вказаного боргу.
Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що виконавчий збір у вказаному виконавчому провадженні на підставі оскаржуваної постанови стягується з боржника без реального стягнення суми боргу з боржника, без реального виконання рішення суду, а також з боргу, який на момент винесення цієї постанови не існує.
16. Третій апеляційний адміністративний суд від 16 листопада 2022 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року та ухвалив нове, яким в позові відмовив.
17. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи вказане рішення, виходив з того, що при винесенні спірних постанов державний виконавець правомірно керувався приписами статті 27 Закону № 1404-VIII, відповідно до частини другої якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
При цьому апеляційний суд зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 09 лютого 2018 року не скасована.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. Позивач подав касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.
19. У касаційній скарзі автор зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення свого рішення не врахував висновків щодо застосування до спірних правовідносин статті 27 Закону № 1404-VIII, викладених у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 823/1824/17, від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 520/9144/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/16620/19 та від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19 в частині про неможливість стягнення виконавчого збору без реального виконання.
Разом з цим автор скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень статті 27 Закону № 1404-VIII у правовідносинах коли особу, яка має статус боржника у виконавчому провадженні, визнано боржником та звільнено від боргів за наслідками розгляду справи про неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
20. Верховний Суд ухвалою від 28 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
21. Представник Слобожанського відділу ДВС подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
25. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
26. За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII (в редакції, що була чинною на час відкриття виконавчого провадження) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
27. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 55750721 від 09 лютого 2018 року), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
28. За приписами пунктів 1 - 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:
за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
у разі виконання рішення приватним виконавцем;
за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною дев`ятою цієї ж статті Закону № 1404-VIII обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
29. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
30. Так, частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
31. Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
VI. Позиція Верховного Суду
32. Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності винесення державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору та про мінімальних витрат виконавчого провадження на підставі статей 27 та 42 Закону № 1404-VІІІ у виконавчому провадженні, яке відкрито на час дії редакції Закону № 1404-VІІІ, яка була чинна до 28 серпня 2018 року.
33. При цьому спірні постанови фактично винесено державним виконавцем після розгляду справи про неплатоспроможність позивача, в якій суд заборгованість останнього, що визначена у виконавчому листі, визнав погашеною, а позивача звільнив від боргу.
34. З аналізу наведених правових норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року висновується, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
35. Верховний Суд неодноразово висловлював правові висновки щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII, в редакції, діючій до 28 серпня 2018 року, зокрема, у постановах 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19, від 29 липня 2020 року у справі № 1340/5050/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 280/5959/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, від 21 січня 2021 року у справі № 640/3430/19, від 28 січня 2021 року у справі № 420/769/19 та від 20 травня 2021 року у справі № 640/32814/20.
36. Водночас Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, за змістом яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
37. Отже, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалася, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
38. Судами встановлено, що державний виконавець під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 21 липня 2022 року за ВП № 55750721 визначив суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню з боржника у розмірі 323773,71 грн, тобто, 10 % від суми зазначеної у виконавчому документі - виконавчому листі № 199/3329/15-ц, виданому 04 травня 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 234 083,12 грн; судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 654,00 грн; всього - 3 237 737,12 грн.
39. Наведене свідчить, що державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.
40. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
41. Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
42. У постановах від 28 січня 2021 року у справі № 420/769/19, від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/19, від 21 січня 2021 року у справі № 640/3430/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20 Верховний Суд констатував, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
43. При цьому, судами встановлено, що під час перебування виконавчого документа № 199/3329/15-ц на примусовому виконанні державним виконавцем не було здійснено стягнення на користь стягувача, адже 13 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства та за результатами розгляду справи № 904/1454/20, рішенням суду, яке набрало законної сили, зокрема, визнано боржника ОСОБА_1 - банкрутом та введено відносно фізичної особи - ОСОБА_1 процедуру погашення боргів.
В подальшому 19 травня 2022 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, зокрема, завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Закрито провадження у справі № 904/1454/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
Враховуючи вказане судове рішення, 20 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Слобожанського відділу ДВС із заявою, в якій просив, закрити виконавче провадження ВП № 55750721, внаслідок чого державним виконавцем прийнято спірні постанови від 21 липня 2022 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 323 773,71 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 310,00 грн.
44. Отже, з урахуванням того, що внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 323 773,71 грн.
45. Таким чином, Верховний Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правовідносин статті 27 Закону № 1404-VІІІ, в редакції, яка діє після 28 серпня 2018 року, не врахувавши, що у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршеним у зв`язку із прийняттям змін до вказаної правової норми, що суперечить статті 58 Конституції України.
46. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 420/2013/22.
47. Стосовно правомірності прийняття відповідачем постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 55750721 варто зазначити, що пунктом 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) встановлено, що мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку).
48. Таким чином, Інструкцією передбачено обов`язкове віднесення витрат пов`язаних з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору до мінімальних витрат виконавчого провадження.
49. Оскільки постанова про стягнення виконавчого збору у вказаному виконавчому провадженні підлягає скасуванню, тому витрати пов`язані із винесенням вказаної постанови не підлягають включення до розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
50. За таких обставин та правового врегулювання, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги.
51. Третій апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.
52. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року підлягає скасуванню, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 260 341 344 349 352 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 160/11725/22 скасувати.
3. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 160/11725/22 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Л. О. Єресько
О. Р. Радишевська