ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 160/12318/21

адміністративне провадження № К/990/8564/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, прийняте у складі судді Ількова В.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кругового О.О. (головуючий), Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просив суд стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.12.2020 до 21.05.2021, в сумі 165852,18 грн., з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не було своєчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі. Фактично позивача було поновлено на роботі 21.05.2021 року (з 01.12.2020 року) натомість позивачу не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Позивач з 31.01.2007 року проходив публічну службу на різних посадах в органах прокуратури.

5. З 09.08.2019 року позивач обіймав посаду начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури (наказ №1229к від 09.08.2019 року).

6. 02.04.2020 року Кадрова комісія №2 прийняла рішення №108 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатом складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», відповідно до якого:

- керуючись пунктами 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктом 6 розділу І, пунктом 5 розділу II Порядку проходження прокурорами атестації, враховуючи, що начальник відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 59 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації;

- у зв`язку із цим начальник відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури, ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.

7. 30.04.2020 року прокурором Дніпропетровської області видано наказ №378к, яким, керуючись пунктом 7 частини 1статті 11 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14 травня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії №2.

8. Не погоджуючись з прийнятим наказом про звільнення, позивач оскаржив його до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

9. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року у справі №160/5928/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії, Дніпропетровської обласної прокуратури про скасування рішення кадрової комісії, наказу про звільнення, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 за № 378к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури у Дніпропетровській обласній прокуратурі з 15.05.2020 року. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з 15.05.2020 року (включно) по 01.12.2020 року (включно) в сумі 197038,06 грн. (сто дев`яносто сім тисяч тридцять вісім гривень 06 копійок). Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 29768,34 грн.

10. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі №160/5928/20 частково змінено. Викладено абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі з 15.05.2020 року». В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі №160/5928/20 залишено без змін.

11. Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 28 квітня 2021 року №1133к скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 30.04.2020 року за № 378к про звільнення позивача з посади начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 14 травня 2020 року.

11.1. Пунктом 2 наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 28 квітня 2021 року №1133к поновлено позивача на посаді начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 15 травня 2020 року.

11.2. Встановлено, що фактично позивача було ознайомлено з наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 28 квітня 2021 року №1133к - 21 травня 2021 року, про що свідчить його особистий підпис в цьому наказі.

11.3. Таким чином, фактично саме з цієї дати позивач і був поновлений на роботі відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року у справі №160/5928/20.

12. Позивач, вважаючи, що має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.12.2020 року по 21.05.2021 року в сумі 165852,18 грн., з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 30 вересня 2021 рок, адміністративний позов задоволено частково.

13.1. Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.12.2020 року по 21.05.2021 року, включно, в сумі 164 434.64 грн., з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших платежів.

13.2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що відповідачем не виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі в порядку та в строки встановлені Законом, відтак на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку у розмірі 164 434.64 грн. за період з 02.12.2020 року по 21.05.2021 року включно.

15. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 30 вересня 2021 року в адміністративній справі №160/12318/21 змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, абзац другий резолютивної частини рішення викладено в такій редакції:

«Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.12.2020 року по 20.05.2021 року включно в сумі 163017.10 грн., з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

15.1. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року в адміністративній справі залишено без змін.

16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №5928/20 про поновлення позивача на роботі прийнято судом 01.12.2020 року, натомість, наказ про поновлення позивача на роботі прийнято Дніпропетровською обласною прокуратурою лише 21.05.2021 року, а тому в силу приписів ст. 236 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.12.2021 року по 20.05.2021 року, включно тобто до дати видання наказу про поновлення на роботі 21.05.2021 року, але не включаючи її. Періодом затримки виконання рішення суду необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі. Відтак, враховуючи, що відповідачем наказ про поновлення позивача на роботі прийнято 21.05.2021 року, розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду слід обраховувати до цього часу. Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого судом неправильно обраховано розмір середнього заробітку, якій підлягає стягненню на користь позивача.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

17. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати їх рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

18. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі відповідач зазначив пункт перший частини четвертої статті 328 КАС України.

18.1. Заявник пояснив, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги неправильно застосував положення ст.236 КЗпП, без урахування висновків, викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №522/13736/15 від 10.10.2019, Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 30.01.2018 та у справі №711/8446/16-ц від 13.03.2019. Крім того, при визначенні розміру стягнутої суми судом апеляційної інстанції суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц щодо застосування положень ст.117 КЗпП України.

18.2. Крім того, скаржник зазначив, що фактична можливість ознайомлення ОСОБА_1 з наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1133к від 28.04.2021 про поновлення його на посаді була відсутня до 21.05.2021 у зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці. 28.04.2021 року прокуратурою області направлено лист ОСОБА_1 за № 07-888вих-21 на поштову адресу: АДРЕСА_1 та на електронну адресу про необхідність з`явитися до обласної прокуратури для ознайомлення із наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1133к від 28.04.2021 про поновлення його на посаді. Аналогічні листи направлено позивачу поштовим та електронним зв`язком 30.04.2021 року №07-902вих-21, 07.05.2021 №07-921вих-21. 17.05.2021 №07-968вих-21. 25.05.2021 №07-996вих-21. Крім того, на його електронний номер було здійснено неодноразові дзвінки. Всі вихідні документи надіслані адресату простою поштою. Формування конвертів відправки простою поштою не передбачає описів вкладення та поштових квитанцій. Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 до 21.05.2021 до обласної прокуратури не з`являвся, наказ про поновлення його на роботі вручено не було. Із вказаним наказом позивач ознайомився під підпис лише 21.05.2021 року. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 фактично з 28.04.2021 по 21.05.2021 на робочому місці не з`являвся та до роботи не заступав, а також за відсутності вини обласної прокуратури у зазначених обставинах, правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за правилами ст. 236 КЗпП України немає.

18.3. При цьому, відповідач посилається на те, що у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі. Крім того, при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання. Таким чином, право позивача претендувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі матеріальний закон пов`язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу, фактичним допуском незаконного звільнення на роботі. При цьому, суд також має встановити вину роботодавця у невиданні наказу про поновлення працівника на роботі.

19. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

V. Джерела права й акти їх застосування

20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

22. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

23. Приписи статті 236 Кодексу законів про працю України передбачають, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

24. За правилами встановленими статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

25.Частиною другою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

26. При цьому пунктом 3 частини першої статті 371 КАС передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

VI. Висновок Верховного Суду

27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суть спору полягає у визначенні наявності у позивачки права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на роботі.

29. Як встановлено судами попередніх інстанцій і не заперечується відповідачем, позивачку було поновлено на посаді судовим рішенням, яке не було виконано негайно відповідачем.

30. Положеннями статті 235 КЗпП України законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

31. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

32. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

33. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

34. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням із часу його оголошення в судовому засіданні.

35. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).

36. Приписи статті 236 Кодексу законів про працю України передбачають, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

37. Тобто відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

38. Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №480/69/19.

39. Таким чином суди першої та апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення відповідно до приписів статті 236 КЗпП України з відповідача на користь позивачки середнього заробітку.

40. Також, з огляду на викладені приписи законодавчих норм, Суд звертає увагу на те, що ними не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру за певних обставин середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

41. Висновки аналогічного змісту наведені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.06.2018 у справі №826/808/16 та від 24.09.2019 року у справі № 826/16191/17.

42. Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №522/13736/15 від 10.10.2019, Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 30.01.2018 та у справі №711/8446/16-ц від 13.03.2019, у справі №761/9584/15-ц від 26.06.2019, Верховний Суд зазначає таке.

43. Для визначення подібності цих правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

44. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

45. Проаналізувавши правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру та юридичної природи спірних правовідносин, з яких виник спір у наведеній скаржником справі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі в оскаржуваній частині, на предмет їх подібності, а відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскарженого рішення суду апеляційної інстанції по суті, колегія суддів зазначає таке.

46. Правовий висновок у справі №522/13736/15 стосувався питання визначення строку пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі

47. У справі №910/4518/16 судами розглядалось питання поширення на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пільги щодо сплати судового збору, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

48. У справі 711/8446/16-ц судами розглядалося питання належності відповідача у справі та необхідності, у зв`язку з цим, розгляду вимог позивача за правилами господарського судочинства.

49. У справі № 761/9584/15-ц предиетом спору було стягнення заробітної плати за роботу у вихідні дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

50. За таких обставин, Верховний Суд не приймає посилання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №522/13736/15 від 10.10.2019, Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 30.01.2018 та у справі №711/8446/16-ц від 13.03.2019, у справі №761/9584/15-ц від 26.06.2019, з огляду на те, що у вказаних справах та у цій справі правовідносини регулюються різними нормами законодавства, тому ствердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не застосовано правові висновки, викладені у вказаних постановах є необґрунтованими.

51. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

52. Доводи скаржника не спростовують висновків судів і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин. З огляду на це підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

53. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

VII. Судові витрати

54. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, з урахуванням внесених постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року змін та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №160/12318/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова