ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 160/12371/22
провадження № К/990/10078/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Єресько Л. О.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівка» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Олефіренко Н. А., суддів: Білак С. В., Шальєвої В. А.
І. Суть спору
1. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іванівка» (далі - ТОВ «Іванівка») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317947 від 28 липня 2022 року, винесену Відділом Укртрансбезпеки.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що уповноваженими особами Відділу Укртрансбезпеки за результатами перевірки транспортного засобу марки MAN TGX 18/440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ТОВ «Іванівка», установлено порушення вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф.
Позивач вказує на безпідставність накладеного штрафу, оскільки порушення законодавства про автомобільний транспорт ним не вчинялось.
Стверджує, що вантажні перевезення здійснювались в межах України за маршрутом Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Світлогірське, вул. Центральна, 21 Б - м. Дніпро, Запорізьке шосе, та на вимогу представника контролюючого органу водієм надано затребувані документи.
Вважаючи постанову Укртрансбезпеки від 28 липня 2022 року № 317947 протиправною, ТОВ «Іванівка» звернулось до суду з вимогою про її скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ТОВ «Іванівка» зареєстроване як юридична особа 30 жовтня 2000 року за кодом ЄДРПОУ юридичної особи 31004377 та має основний вид економічної діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).
4. 15 лютого 2022 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 14 лютого 2022 року № 014455 посадовими особами Відділу проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
5. Так, в ході проведення перевірки зупинено транспортний засіб марки TGX 18/440, державний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Іванівка» та виявлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено статтею 60 вказаного Закону, а саме: під час перевірки транспортного засобу відсутні документи передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутня особиста картка водія до цифрового тахографа, внаслідок чого відповідачем складено акт № 326572 від 15 лютого 2022 року.
6. Разом з цим 08 липня 2022 року Відділом складено повідомлення про розгляд справи за № 20284/23/24-22, яким ТОВ «Іванівка» запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі вищевказаного акту проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з 10:00 год. у приміщенні Відділу.
7. За результатами розгляду справи начальником Відділу винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317947 від 28 липня 2022 року, що передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16 листопада 2022 року в позові відмовив.
9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з правомірності застосованого до позивача адміністративно-господарського штрафу, оскільки позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
При цьому суд першої інстанції зазначив, що процедурні порушення, які полягли у пропуску Відділом Укртрансбезпеки двомісячного строку розгляду справи, передбаченого пунктом 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, жодним чином не нівелюють факт вчиненого порушення позивачем.
10. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 21 лютого 2023 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 та прийняв постанову, якою позовні вимоги задовольнив.
10.1. Визнав протиправною та скасував постанову Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317947 від 28 липня 2022 року.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов до такого висновку з огляду на процесуальне порушення процедури здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки факт складання акту мав місце 15 лютого 2022 року, а справу Укртрансбезпекою розглянуто лише 28 липня 2022 року, тобто майже за спливом п`яти місяців, що суперечить пункту 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 та зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності.
IV. Касаційне оскарження
12. Представник Укртрансбезпеки подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпункту "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Так, автор посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в межах строку, визначеного нормами статті 250 Господарського кодексу України.
13. Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою Укртрансбезпеки на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
14. Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
18. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
19. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
20. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
21. Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
22. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).
23. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
24. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
25. Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
26. Згідно з пунктом 2.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385), транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
27. Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
28. Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
29. В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
30. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій передбачені у статті 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з частиною першою якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
31. В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
32. Згідно з пунктом 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
33. Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
VI. Позиція Верховного Суду
34. З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
35. При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (п. 3.3 Інструкції № 385).
36. Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
37. При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
38. В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
39. У справі, що розглядається, контролюючим органом на підставі акту від 15 лютого 2022 року № 326572 винесено оскаржувану постанову від 28 липня 2022 року № 317947, якою застосовано до позивача як перевізника адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення, яке полягло у здійсненні вантажних перевезень за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частиною першою статті 60 Закону № 2344-III.
40. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції фактично виходив з приписів пункту 25 Порядку № 1567, в якому визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Таким чином, констатувавши порушення контролюючим органом двомісячного строку розгляду справи про правопорушення під час винесення постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу, апеляційний суд її скасував.
41. Своєю чергою, у доводах касаційної скарги автор вказує на положення статті 250 ГК України, якою визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.
42. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 вказав, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Також Верховний Суд наголосив, що строки, визначені в статті 250 ГК України, не можуть бути способом легалізації триваючого правопорушення; вони мають слугувати засобом створення правової визначеності для особи, зокрема, щодо неможливості застосувати до неї заходів відповідальності після закінчення встановлених цією статтею строків.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року у справі №7-рп/2001, яка стосувалась відповідальності юридичних осіб, притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.
Стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема, щодо визначення строків застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави. При цьому, законодавець може диференціювати строки притягнення до відповідальності, процедуру застосування заходів впливу до порушників законодавства залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються зазначеним законодавством.
Разом з цим, у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 (з посиланням на постанову Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі № 21-126а14) Верховний Суд зазначив, що при застосуванні статті 250 ГК України слід враховувати таку обставину як триваючий характер правопорушення. Строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно форм відповідальності карального (майнового) характеру, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (зокрема, примусові заходи організаційно-правового характеру).
Згодом цей висновок щодо застосування норм права також застосовано Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року під час касаційного розгляду справи № 826/4778/16.
43. Водночас, Верховним Судом не висловлювався висновок про застосування норм статті 250 ГК України у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації Укртрансбезпекою повноважень, під час застосування статті 60 Закону № 2344-III, тобто застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
44. Беручи до уваги раніше викладені підходи Верховного Суду щодо правозастосування норм статті 250 ГК України, які можуть бути застосовані й до справи, яка розглядається, колегія суддів вважає за необхідне викласти такі мотиви.
45. Так, зі змісту статті 250 ГК України висновується, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.
46. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
47. Другий обмежувальний строк, встановлений у вказаній статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
48. Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
49. У справі, що розглядається, акт проведення перевірки складено 15 лютого 2022 року, а спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 28 липня 2022 року.
50. Наведене свідчить, що територіальний орган Укртрансбезпеки, фактично порушивши строк розгляду справи, передбаченого пунктом 25 Порядку № 1567, застосував до позивача адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України.
51. Варто зауважити, що вказані строки мають принципово різне значення, адже пункт 25 Порядку № 1567 стосується строку розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 ГК України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.
52. Зі встановлених судами обставин слідує, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 ГК України, що свідчить про правомірність прийняття постанови.
53. Також варто зазначити, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який продовжений подальшими Указами Президента України.
54. Вказана обставина зазначалась відповідачем у доводах відзиву на позовну заяву в обґрунтування порушення строку розгляду справи.
55. Враховуючи, що як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, встановлено порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, спірна постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною.
56. При цьому, процедурні порушення при розгляді справи відповідачем жодним чином не нівелюють факт вчиненого порушення ТОВ «Іванівка» законодавства про автомобільний транспорт.
57. Отже, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позову.
58. Третій апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.
59. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року підлягає скасуванню, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 160/12371/22 скасувати.
3. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 160/12371/22 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
Л. О. Єресько