ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року

м. Київ

справа № 160/13650/24

адміністративне провадження № К/990/14245/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий суддя - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 (судді: Чередниченко В.Є., Шальєва В.А., Іванов С.М.)

у справі №160/13650/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною саме бездіяльність (згідно з імперативними вимогами п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо протиправного невиконання вимог діючого пенсійного законодавства України, яка полягає у нездійсненні своєчасних належних правильних (за Законом) перерахунків розмірів пенсії та своєчасній невиплаті з 01.02.2023, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 перерахованої пенсії саме у повному розмірі без обмеження розмірів відповідних індексацій та без обмеження розмірів загальної суми перерахованої пенсії з обов`язковим врахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн за постановою КМУ №713 згідно оновленої «Довідка про розмір грошового забезпечення за посадою начальник Управління станом на 01.01.2023» від 26.03.2024 вих. №30/11 - 573 у відповідності до імперативних вимог та приписів ст. ст. 3 8 17 19 22 46 55 56 60 64 68 129 Конституції України, ст. ст. 43, 51, 63, 65 Закону України №2262-XII, ст. 9 Закону України №2011-XII, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. ст. 1 - 7, 17 - 19, 26 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні гарантії», Закону України №2050-III на виконання постанов КМУ від 13.02.2008 року №45 (в редакції від 01.01.2016), від 30.08.2017 (в редакції від 30.08.2017 року), від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 №185 та від 21.02.2001 року №159 (в редакції від 21.04.2021 року) без врахування судових рішень у справах №160/9865/19 (стосовно обчислення розміру пенсії виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення), №160/15563/21, №160/8391/22, №160/21136/22, №160/23162/23 (стосовно обчислення розміру пенсії виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену частину перерахованої пенсії саме з моменту порушення моїх прав), №160/4297/23 (стосовно виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн за постановою КМУ №713), які набрали вже законної сили.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідності до вимог та приписів діючого пенсійного законодавства України здійснити відповідні своєчасні належні правильні (за Законом) перерахунки розмірів пенсії та своєчасно (без зайвих зволікань та затримок) виплату з 01.02.2023, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 перерахованої пенсії саме у повному розмірі без обмеження розмірів відповідних індексацій та без обмеження розмірів загальної суми перерахованої пенсії з обов`язковим врахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн за постановою КМУ №713 згідно оновленої «Довідка про розмір грошового забезпечення за посадою начальник Управління станом на 01.01.2023» від 26.03.2024 вих. №30/11-573 у відповідності до імперативних вимог та приписів ст. ст. 3 8 17 19 22 46 55 56 60 64 68 129 Конституції України, ст. ст. 43, 51, 63, 65 Закону України №2262-XII, ст. 9 Закону України №2011-XII, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. ст. 1 - 7, 17 - 19, 26 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні гарантії», Закону України №2050-III на виконання постанов КМУ від 13.02.2008 року №45 (в редакції від 01.01.2016), від 30.08.2017 (в редакції від 30.08.2017), від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №185 та від 21.02.2001 №159 (в редакції від 21.04.2021) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з невиплатою частини перерахованої пенсії та з врахуванням вже виплачених сум, а також з врахуванням судових рішень у справах №160/9865/19 (стосовно обчислення розміру пенсії виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення), №160/15563/21, №160/8391/22, №160/21136/22, №160/23162/23 (стосовно обчислення розміру пенсії виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену частину перерахованої пенсії саме з моменту порушення моїх прав), №160/4297/23 (стосовно виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн за постановою КМУ №713), які набрали законної сили.

РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку в пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за посадою «начальник Управління» станом на 01.01.2023 від 26.03.2024 №30/11-573, виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії максимальним розміром та обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.03.2023, з 01.03.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за посадою «начальник Управління» станом на 01.01.2023 року від 26.03.2024 №30/11-573, виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення та без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з урахуванням індексації пенсії, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсії та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», Постановою КМУ №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2023, Постановою КМУ №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01.03.2024, здійснивши нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з невиплатою частини перерахованої пенсії по день фактичного здійснення перерахунку, з урахуванням вже виплачених сум.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з 01.09.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату щорічної доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000,00 грн, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з 01.09.2023, виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення та без обмеження розміру пенсії, здійснивши нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з невиплатою частини перерахованої пенсії по день фактичного здійснення перерахунку, з урахуванням вже виплачених сум.

У решті позовних вимог відмовлено.

13.01.2025 до суду надійшла заява позивача в порядку ст. 383 КАС України, в якій він просив:

- визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність (згідно з імперативними вимогами п.п. 4), 6) ч. 1 ст. 5, ст. 383 КАС України), які виразилися у протиправному зменшенні розміру пенсії, яку він отримував у розмірі 68 880,34 грн з листопада по грудень 2024 року у відповідності із судовими рішеннями у справі №160/13650/24, до розміру 33 331,23 грн у січні 2025 року, не виконанні у повному обсязі судових рішень у справі №1603650/24 стосовно неправильного нарахування заборгованості та компенсації, їх не виплаті станом на дату звернення до суду з цією заявою.

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в особі начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича відновити виплату пенсії з 01.01.2025 у повному розмірі, а саме у розмірі 68 880,34 грн, яку він отримував з листопада по грудень 2024 року, та забезпечення виконання судових рішень у справі №160/13650/24 у повному обсязі в термін до 01.02.2025.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 заяву, подану у порядку ст. 383 КАС України, задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі №160/13650/24.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату перерахованої пенсії за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 по справі №160/13650/24 ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 31.10.2024 на підставі довідки від 26.03.2024 №30/11-573, виданої Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області, виходячи з розрахунку розміру пенсії 71% від розміру грошового забезпечення для обчислення основного розміру пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених платежів та здійснити виплату нарахованої компенсації втрати частини доходу у зв`язку із невиплатою частини перерахованої пенсії з 01.03.2023 по день фактичного здійснення перерахунку на підставі оновленої довідки.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з тим, що заявником апеляційної скарги не надано суду документ, який підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі - 3028 грн та виявленням розбіжностей в доводах і прохальній частині скарги щодо дати судового рішення, яке оскаржується.

Цією ж ухвалою скаржнику запропоновано надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі, та уточнити вимоги до суду апеляційної інстанції щодо рішення, що оскаржується.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 20.03.2025 та 21.03.2025 від позивача до суду надійшли заяви на усунення недоліків апеляційної скарги.

Позивач, покликаючись на правові позиції та висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05.05.2024 у справі №520/9769/19, від 15.11.2024 у справі №140/8660/20, вказував на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу від 28.02.2025 не сплачується.

Також позивач уточнив, яке рішення ним оскаржується.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 повернуто.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 19.03.2025.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами статті 383 КАСУ передбачено долучення документа про сплату судового збору до заяви, яка подається до суду першої інстанції.

Також суд відхилив посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2024 як на відсутність підстав сплати судового збору, покликаючись на те, що вищезазначеним рішення вирішувалось питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення без розгляду скарги на бездіяльність саме виконавчої служби. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, судовий збір за подання до суду першої інстанції такої скарги не справляється.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.11.2024 у справі №140/8660/20.

Просить ухвалу суду апеляційної інстанції від 01.04.2025 скасувати та справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Відповідач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 383 КАС України у такій заяві зазначається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, серед іншого, за подання до суду іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Таке формулювання вказує на те, що за подання усіх заяв, які передбачені процесуальним законом, підлягає справлянню судовий збір.

Оскільки заява «про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду» передбачена процесуальним законом (стаття 383 КАС України), то за змістом частини першої статті 3 Закону № 3674-VI за її подання підлягає сплаті судовий збір.

Розміри ставок судового збору передбачено статтею 4 Закону № 3674-VI.

Водночас, ставка судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України статтею 4 Закону № 3674-VI не передбачена.

Таким чином, передбачена статтею 383 КАС України заява хоч і віднесена до числа об`єктів справляння судового збору, однак відсутність у Законі № 3674-VI відповідної ставки виключає можливість вимагати його сплати від позивача, що дозволяє зробити висновок про те, що за подання такої заяви судовий збір не підлягає сплаті.

Натомість, відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду передбачено сплату судового збору в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена норма не розрізняє ухвал, за які підлягає сплаті судовий збір, що вказує на те, що судовий збір підлягає сплаті за подання апеляційних скарг на усі без виключення ухвали суду першої інстанції, в т.ч. ухвали, прийняті в порядку статті 383 КАС України.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано документ про сплату судового збору та позивачу необхідно уточнити вимоги до суду апеляційної інстанції щодо рішення, яке оскаржується.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліків апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатом розгляду заяви про встановлення судового контролю.

Розв?язуючи питання відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір" в контексті необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення без розгляду скарги на бездіяльність виконавчої служби Конституційний Суд України в рішенні № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024 (справа про обов`язковість судового рішення) дійшов наступних висновків:

"Ураховуючи, що за подання до суду першої інстанції скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не встановлено справляння судового збору, Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок сплати судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, визначений приписом статті 4 Закону, не можна вважати зрозумілим і справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення як невіддільного складника права на доступ до суду.

Ураховуючи, що згідно з приписами Закону, що їх оспорює ОСОБА_2 , розгляд апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду за наслідками розгляду скарги, поданої відповідно до статті 447 ЦПК України, пов`язаний із потребою сплати особою судового збору, Конституційний Суд України констатує, що має місце необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить про те, що держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а також про брак реального судового контролю на стадії виконання судового рішення, оскільки має місце ускладнення практичної реалізації особою (стягувачем у виконавчому провадженні) її права на доступ до суду, що є порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного процесуального права.

З огляду на наведене, ураховуючи те, що особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, Конституційний Суд України зазначає, що законодавець не діяв відповідно до принципів справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення балансу між інтересами держави в стягненні судового збору та інтересами особи щодо доступу до суду та виконання судового рішення, а також не забезпечив доконечної мети чинення правосуддя - захисту прав і свобод.".

Крім того, у своєму рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 у справі № 3-27/2022(54/22) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення), досліджуючи природу запровадженої статтею 383 КАС України процедури, Конституційний Суд України дійшов наступних висновків:

«Статтею 383 Кодексу, приписи якої оспорює Заявник, установлено один із механізмів судового контролю в адміністративному судочинстві за виконанням судового рішення, ухваленого на користь особи, а саме: порядок визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

…приписи розділу IV „Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу не визначають інших дієвих механізмів для особи-позивача домогтися реального виконання суб`єктом владних повноважень - відповідачем судового рішення, ухваленого на користь такої особи.»

Верховний Суд вже вирішував питання щодо необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, із застосуванням зазначених висновків Конституційного Суду України.

Та у постанові від 15.11.2024 у справі №140/8660/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«… на відміну від статті 447 ЦПК України, судовий контроль в порядку статті 383 КАС України хоч і здійснюється шляхом визнання протиправними вчинених на виконання рішення суду рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача, однак за своєю природою такі заходи також є механізмом забезпечення виконання судових рішень.

Оскаржувана, у справі яка розглядається, ухвала стосується питань апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 383 КАС України.

При цьому, можливість апеляційного оскарження, постановленої в порядку статті 383 КАС України ухвали суду, як і у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України, також поставлена у залежність від сплати судового збору, що також створює необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду і є порушенням конституційних засад та принципів адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, відтак не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.

Натомість, застосовуючи положення частини першої статті 8, частин першої, другої статті 55, статті 129-1 Конституції України як норми прямої дії, з урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України в рішенні № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024, суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви».

За наслідками розгляду зазначеної справи Верховний Суд звернувся до Пленуму Верховного Суду для вирішення питання внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI.

Аналогічних висновків у питанні доступу до суду при здійсненні судового контролю за виконанням судового рішення дійшов Верховний Суд у справах №260/9470/23 (постанова від 08.04.2025), №620/17733/23 (постанова від 15.04.2025).

За таких обставин, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, висновки суду апеляційної інстанції про необхідність сплати позивачем судового збору за подання апеляційної скарги на постановлену в порядку статті 383 КАС України ухвалу суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 7 242 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 скасувати.

Справу № 160/13650/24 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук