№ 160/18292/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 160/18292/24

адміністративне провадження № К/990/2/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/18292/24

за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року (прийняту у складі головуючого судді Турлакової Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого-судді Чабаненко С.В., суддів: Білак С.В., Юрко І.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - ВК Першотравенської МР, відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправними дії ВК Першотравенської МР щодо відмови (бездіяльність) у наданні позивачці:

- рішення Виконавчого комітету про затвердження висновку про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу про відмову від прийняття спадщини від імені її неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її батька;

- висновок органів опіки та піклування про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу про відмову від прийняття спадщини від імені її неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ії батька;

- витяг з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради від 03 травня 2024 року;

2) зобов`язати ВК Першотравенської МР надати ОСОБА_1 :

- витяг з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради від 03 травня 2024 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2024 року ОСОБА_1 , на підставі вимог статті 1273 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, звернулась до відповідача, в інтересах своєї малолітньої дитини, з заявою про надання дозволу органу опіки і піклування про відмову від прийняття спадщини, залишеної померлим батьком дитини. Заява була обґрунтована тим, що спадщина, залишена батьком дитини, надмірно обтяжена боргами спадкодавця.

Відповідач повідомив ОСОБА_1 , що орган опіки та піклування не має можливості надати дозвіл на відмову від спадщини, оскільки з поданих заявницею документів неможливо встановити належне спадкове майно малолітній дитині, ОСОБА_2 .

На повторно подану 13 травня 2024 року позивачкою заяву щодо надання відповідного дозволу відповідач повідомив, що відповідь була надана у листі від 08 травня 2024 року.

Позивачка наполягає, що вона позбавлена можливості оскаржити акт індивідуальної дії у суді , оскільки відповідач не надав їй ні витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини, ні висновку органів опіки та піклування, ні рішення Виконавчого комітету про затвердження відповідного висновку та не опублікував їх у визначений законодавством спосіб.

Короткий зміст судових рішень

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом ОСОБА_1 . Роз`яснено позивачці право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року залишено без задоволення., а саму ухвалу без змін.

5. Судові рішення обґрунтовані тим, що спірні правовідносини виникли у сфері сімейних відносин та стосуються правомірності рішення органу опіки та піклування, що свідчить про наявність у цій справі приватного інтересу, пов`язаного із потребами окремої особи, яка вступає у приватноправові відносини для задоволення свого приватного інтересу. Як наслідок, спірні правовідносини мають приватноправовий характер та стосуються особистих (немайнових) прав, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 01 січня 2025 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржниця просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій своїми рішеннями обмежили право ОСОБА_1 та її доньки на доступ до правосуддя.

ОСОБА_1 вважає, що справа підсудна адміністративному суду, оскільки стосується бездіяльності відповідача щодо прийняття витребуваних рішень.

Наполягає, що суди помилково застосували до спірних правовідносин висновок Великої палати Верховно Суду викладений в постанові від 06 листопада 2019 року по справі № 756/4477/18, оскільки відповідачем у спірних правовідносинах не приймалось рішення, яке порушує або може вплинути на її цивільні права та інтереси.

7. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 січня 2025 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Коваленко Н.В. і Стеценка С.Г.

8. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

9. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду вказаних судових рішень.

На підставі службової записки судді-доповідача Стрелець Т.Г. від 25 лютого 2025 року про проведення повторного автоматизованого розподілу, у зв`язку з відпусткою судді Коваленко Н.В., здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду її заміну на суддю Тацій Л.В.

10. Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2025 року призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 27 лютого 2025 року.

ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що спір пов`язаний з захистом особистих немайнових прав позивачки та її доньки, а тому має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Отже, під час касаційного розгляду справи необхідно встановити, чи правильного висновку дійшли суди попередніх інстанцій щодо непідсудності цього спору адміністративному суду.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За нормами пункту 2 частини першої статті 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з нормами пунктів 1, 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Особливістю публічно-правового спору є суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

12. Визначаючи характер спірних правовідносин та суть інтересу позивачки, колегія суддів КАС ВС зазначає про таке.

Спірні правовідносини виникли внаслідок ініціювання ОСОБА_1 питання щодо надання дозволу органу опіки і піклування про відмову від прийняття спадщини від імені її неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як спадщина, залишена батьком дитини, ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , надмірно обтяжена боргами спадкодавця.

Відповідно до частини першої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування (частина четверта статті 1273 ЦК України).

Позивачка вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття відповідного рішення за наслідком розгляду її заяви та ненадання його їй.

Згідно із нормами частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Аналогічного змісту норми містяться і в статті 18 Сімейного Кодексу України, а саме, що способом захисту сімейних прав та інтересів зокрема є визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тому, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, визнання незаконною бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року по справі № 756/4477/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, оскільки направлені на захист особистих майнових прав та інтересів ОСОБА_1 та її дитини, пов`язаних з бажанням відмовитись від спадку.

13. Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги, що до спірних правовідносин не може бути застосований висновок Великої Палати Верховного Суду по справі № 756/4477/18, оскільки відповідачем не приймалось відповідне рішення, що може вплинути на права та інтереси позивачки.

Так, згідно наведеного висновку, в ньому йде мова не тільки про захист порушеного права шляхом визнання незаконними (протиправними) рішень суб`єкта владних повноважень, але і визнання незаконною бездіяльності допущеної таким суб`єктом.

Тому, посилання позивачки на неприйняття відповідачем відповідного рішенння за результатом розгляду її заяви, поданої на виконання вимог статті 1273 ЦК України, не позбавляє її права на захист своїх інтересів в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів КАС ВС вважає доцільним зауваження суду апеляційної інстанції, що позивачка помилково підміняє поняття процесуальної дії «збирання доказів» у відповідності до приписів ЦПК України зі зверненням до адміністративного суду з цим позовом.

14. Разом з цим, колегія суддів КАС ВС зауважує, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Тому, адміністративний суд не може розглядати спір, який належить за підсудністю цивільному суду.

З огляду на наведене, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про непідтвердження доводів касаційної скарги, що цей спір пов`язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин. Наведені обставини свідчать, що цей спір стосується майнових прав та інтересів позивачки та її дитини.

15. Так відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).

Підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені у статті 170 КАС України, згідно із пунктом 1 частини першої якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, з огляду на заявлені вимоги позивачки, підстави позову, фактичні обставини справи та суб`єктний склад, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та що наявні підстави для відмови у відкритті провадження по справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки цей спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

16. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 346 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року по справі № 160/18292/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.