ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2025 року
м. Київ
справа № 160/19128/23
адміністративне провадження № К/990/8165/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (головуючий суддя - Сліпець Н.Є.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді: Чередниченко В.Є., Іванов С.М.)
у справі №160/19128/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державна установа «Водянська виправна колонія (№146)»,
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді.
I. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на публічній службі за період з 08 вересня 2022 року по день ухвалення рішення суду, з розрахунку 928,16 грн за кожен календарний день, з вирахуванням обов`язкових зборів та платежів.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі наказу Міністерства юстиції України №2734/к від 17 листопада 2021 року «Про виконання дисциплінарного стягнення» його, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , звільнено 23 листопада 2021 року з посади начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)».
3. Не погоджуючись з вказаним наказом, він оскаржив його в судовому порядку, за наслідками розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2734/к від 17 листопада 2021року «Про виконання дисциплінарного стягнення» в частині пункту 1, яким звільнено 23 листопада 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з посади начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр № 75» з 24 листопада 2021 року. Стягнуто з державної установи «Широківський виправний центр № 75» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2021 року по 07 вересня 2022 року з розрахунку 928,16 грн у розмірі 267 310,10 грн, з вирахуванням обов`язкових зборів та платежів.
4. Проте, незважаючи на наявність вказаного судового рішення, яке набрало законної сили на займаній посаді його не поновлено.
5. Посилаючись на положення вимог статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та враховуючи тривале невиконання судового рішення, позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 у справі № 160/25710/21 за період з 08 вересня 2022 року по день винесення судом рішення у цій справі.
6. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за період з 08 вересня 2022 року по 15 вересня 2023 року в розмірі 246 890,56 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
8. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду начальника державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)», яка, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 08 грудня 2021 року № 4394/5, перейменована у Державну установу «Водянська виправна колонія (№ 146)».
10. Наказом Міністерства юстиції України № 2711/к від 15 листопада 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» за порушення службової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення на начальника державної установи «Широківський виправний центр (№75)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 у виді звільнення з посади.
11. На підставі наказу Міністерства юстиції України № 2734/к від 17 листопада 2021 року «Про виконання дисциплінарного стягнення» звільнено 23 листопада 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з посади начальника державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)».
12. Не погоджуючись із підставами звільнення, позивач оскаржив вказаний наказ до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №160/25710/21 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2711/к від 15 листопада 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким за порушення службової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення на начальника державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 у виді звільнення з посади. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2734/к від 17 листопада 2021 року «Про виконання дисциплінарного стягнення» в частині пункту 1, яким звільнено 23 листопада 2021 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з посади начальника державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр № 75» з 24 листопада 2021 року. Стягнуто з державної установи «Широківський виправний центр № 75» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 листопада 2021 року по 07 вересня 2022 року, з розрахунку 928,16 грн, у розмірі 267 310,10 грн, з вирахуванням обов`язкових зборів та платежів.
13. В подальшому, 26 червня 2023 року Міністерство юстиції України звернулось до суду з заявою про роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року по справі № 160/25710/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
14. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року відмовлено відповідачу в роз`ясненні судового рішення у справі № 160/25710/21.
15. Наказом відповідача від 15 вересня 2023 року № 1502/к, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративні суду від 07 вересня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 160/25710/21, скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 2711/к «Про накладення дисциплінарного стягнення», скасовано пункт 1 наказу Міністерства юстиції України 17 листопада 2021 року №2734/к «Про виконання дисциплінарного стягнення та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)» з 24 листопада 2021 року.
16. Вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 160/25710/21, за період з 08 вересня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі у справі №160/25710/21, про поновлення позивача на посаді, що підлягало негайному виконанню, відповідачем фактично виконано 15 вересня 2023 року.
18. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку про те, що невиконання відповідачем протягом певного часу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року про поновлення позивача на посаді, має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
19. Суди установили, що розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 928,16 грн.
20. Розрахувавши період затримки виконання рішення у 266 робочих днів, суди першої та апеляційної інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, визначили суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою виконання судового рішення про поновлення на посаді, у розмірі 246 890,56 грн (928,16 грн х 266 робочих днів).
21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що передумовою для негайного виконання рішення, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби та поновлення на посаді у відносинах публічної служби є пряме зазначення про це в самому судовому рішенні або за заявою учасників справи чи з власної ініціативи суд може постановити ухвалу в порядку письмового провадження, якою звернути до негайного виконання рішення.
22. На думку скаржника, позивач керуючись вимогами статті 236 КЗпП України та статті 383 КАС України, мав право звернутися до суду першої інстанції із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а не з новим публічно-правовим спором про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який фактично вважається вирішеним та, як наслідок, суди попередніх інстанції залишили поза увагою, що розгляд вказаного питання позивачем обрано не у спосіб, визначений законом, оскільки питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення не може розглядатися як новий публічно-правовий спір.
23. Крім цього, скаржник вважає, що якщо судом прямо не зазначено, що рішення підлягає негайному виконанню, останнє підлягає виконанню після вступу в законну силу з урахуванням приписів статті 255 КАС України.
24. Скаржник також вказує на те, що при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі необхідно застосувати два попередні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата, у даному випадку - прийняття рішення про поновлення позивача на посаді.
25. Тому, суди попередніх інстанції помилково розрахували середньоденну заробітну плату з розрахунку 928,16 грн, що, в свою чергу, суперечить Порядку №100, оскільки якщо рішення суду про поновлення на посаді прийнято 07 вересня 2022 року, то в розрахунок має бути враховані два попередні місяці до дня постановлення вказаного судового рішення, тобто липень-серпень 2022 року, а не два попередні місяці, які були взяті в розрахунок при вирішенні спору про поновленні на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
26. Також, скаржник вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини восьмої статті 235 КЗпП України та частини другої статті 371 КАС України, відповідно до яких рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню, про що суд, який ухвалив рішення зазначає прямо в рішенні або може за заявою учасників справи або з власної ініціативи винести ухвалу в порядку письмового провадження, якою звернути до негайного виконання рішення суду.
27. Звертає увагу на допущене судами попередніх інстанцій порушення процесуальних норм та неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України).
28. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить закрити касаційне провадження, оскільки доводи відповідача щодо невірного застосування судами норм матеріального та процесуального права не мають законного підґрунтя.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
30. Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді.
32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
34. Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
35. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
36. Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
37. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
38. Відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
39. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, передбачено положеннями статті 236 КЗпП України.
40. Так, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
41. У аспекті доводів касаційної скарги з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно зазначити, що Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки про застосування статті 235 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтею 371 КАС України щодо негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді.
42. Так, у справі № 640/19103/19 Верховний Суд, зокрема, указав, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
43. Водночас у справі № 640/10445/21 Верховний Суд зауважив, що з аналізу вищевказаних положень КАС України та КЗпП України висновується, що звільнений без законної підстави працівник підлягає поновленню на попередній роботі. Роботодавець зобов`язаний виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі добровільно і негайно шляхом видання про це наказу. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивості обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно - з дати його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав працівника, гарантованих Конституцією України. В разі невиконання рішення суду в добровільному порядку воно підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.
44. Подібні висновки сформовано, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі № 813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі № 815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 280/5260/19, від 27 січня 2022 року у справі № 580/5185/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, від 23 березня 2023 року у справі № 420/8539/21.
45. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає про відсутність необхідності формування висновку про застосування статті 235 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтею 371 КАС України щодо негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді.
46. В контексті наведеного, слід зазначити про безпідставність доводів скаржника, що обов`язковою передумовою для негайного виконання рішення про поновлення на посаді є пряме зазначення про це в самому судовому рішенні або звернення до негайного виконання рішення шляхом постановлення ухвали.
47. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 160/25710/21 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр № 75» з 24 листопада 2021 року.
48. Однак, наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника державної установи «Широківський виправний центр (№ 75)» видано лише 15 вересня 2023 року.
49. Отже, наявний факт затримки виконання відповідачем указаного судового рішення, оскільки відразу після його оголошення таке рішення не було виконане.
50. При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що оскільки положення статті 235 КЗпП України в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, відсутність у судовому рішенні (зокрема, в його резолютивній частині) вказівки про це, не позбавляє рішення обов`язковості його виконання з моменту проголошення.
51. Доказів відсутності об`єктивної можливості виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 160/25710/21 негайно, після його ухвалення, Міністерством юстиції України не надано, судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріалами справи не підтверджено.
52. Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
53. Отже, передбачений частиною четвертою статті 254 КАС України механізм зупинення перебігу строку виконання судового рішення внаслідок подання заяви про роз`яснення такого судового рішення не може бути застосовано до судових рішень, які підлягають негайному виконанню, оскільки такі взагалі не передбачають можливості будь-якого розстрочення чи відстрочення їх виконання, що підтверджується правовою позицією, яку викладену в постанові Верховного Суду від 14 березня 2024 року у справі № 640/16392/20.
54. Тому, доводи касаційної скарги про те, що подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку для його виконання є необґрунтованими.
55. Також безпідставними є твердження скаржника, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення не може розглядатися як новий публічно-правовий спір.
56. Позивач вправі обирати на свій розсуд спосіб правового захисту, чим в даному випадку він і скористався, звернувшись до суду з адміністративним позовом, а не із заявою в порядку встановлення контролю за виконанням судового рішення.
57. Стосовно аргументів скаржника про те, що в силу положень статей 236 КЗпП України та 383 КАС України позивач повинен звернутися до суду першої інстанції, який розглядав спір, із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а не з новим публічно-правовим спором про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який фактично вважається вирішеним, то такі є безпідставними з огляду на таке.
58. Відповідно до приписів частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
59. Таким чином, приписами статті 383 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
60. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
61. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
62. Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
63. У цій справі, позивачем заявлені вимоги про стягнення коштів, у зв`язку із затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, тобто між позивачем та відповідачами виник новий спір, як наслідок невиконання роботодавцями судового рішення у справі № 160/25710/21 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, що виключає можливість його розгляду в порядку, встановленому статтею 383 КАС України.
64. Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2022 року у справі №560/7496/20 дійшов висновку про те, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).
65. У тексті касаційної скарги відповідач указує, що судами попередніх інстанцій неправильно взято в розрахунок середнього заробітку два попередні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, а саме: липень - серпень 2022 року. На переконання відповідача подією, з якою пов`язана виплата, слід вважати прийняття рішення про поновлення на роботі - 07 вересня 2022 року у справі № 160/25710/21.
66. Вказані доводи скаржника колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
67. Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2022 року у справі № 560/7496/20 дійшов висновку про те, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).
68. Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
69. Отже, у цьому випадку позивача фактично позбавлено права на отримання заробітної плати внаслідок не виконання відповідачем рішення суду у справі №160/25710/21.
70. Таким чином, у цьому випадку подією, з якою пов`язана виплата затримки виконання рішення суду, є день незаконного звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
71. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 становив 928,16 грн, який визначено в рішенні суду № 160/25710/21 про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що набрало законної сили, тому не потребує доказування.
72. Отже, при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі суди попередніх інстанцій виходили із середньоденної заробітної плати у розмірі 928,16 грн і, як наслідок, обґрунтовано дійшли висновку, що стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток в розмірі 246 890,56 грн.
73. При цьому, доводів щодо незгоди з обрахунком робочих днів у період з 08 вересня 2022 року по 15 вересня 2023 року касаційна скарга не містить.
74. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи фактично зводяться до власного трактування норм матеріального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
75. Ураховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги, з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
76. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
77. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 160/19128/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду