ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року

м. Київ

справа № 160/19144/21

адміністративне провадження № К/990/22270/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Мартинюк Н. М., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду в особі Танасевич Олени Володимирівни, Державної судової адміністрації України, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 (суддя - Букіна Л. Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 (колегія суддів у складі: Бишевської Н. А., Добродняк І. Ю., Семененка Я. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

11.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Вищого антикорупційного суду в особі Танасевич О. В., Державної судової адміністрації України, Державного підприємства «Інформаційні судові системи», в якому просила:

- визнати протиправною діяльність Вищого антикорупційного суду в особі Танасевич О. В., що виразилась у внесенні до Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірної інформації, зареєстрованої 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Інформаційні судові системи», яка виразилась в ухиленні від вилучення з Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірної інформації, зареєстрованої 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 КК України;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, що виразилась у неприйнятті заходів контролю та впливу по вилученню Державним підприємством «Інформаційні судові системи» із Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірної інформації, зареєстрованої 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 КК України;

- зобов`язати Державне підприємство «Інформаційні судові системи» вилучити із Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірну інформації, зареєстровану 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 КК України;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити контроль за виконанням Державним підприємством «Інформаційні судові системи» зобов`язання щодо вилучення із Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірної інформації, зареєстрованої 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 КК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2021, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022, позовну заяву повернуто заявнику.

Постановляючи ухвалу про повернення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачкою порушено правила об`єднання позовних вимог в заявленому позові. Суд указав на те, що вимоги до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки дане підприємство не є суб`єктом владних повноважень та не має належної адміністративної правосуб`єктності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що Державна судова адміністрація України безумовно є суб`єктом владних повноважень. Таким же суб`єктом є Державне підприємство «Інформаційні судові системи», оскільки воно створене Державною судовою адміністрацією України, організаційно перебуває у структурі Державної судової адміністрації України та наділене виключною компетенцією по веденню та розповсюдженню публічною інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень щодо її внесення, вилучення, захисту, обмеження доступу до неї. Окрім Державного підприємства «Інформаційні судові системи» цими функціями не наділений жодний інший орган і така його діяльність має публічно-правовий характер, а не приватний.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що саме Державна судова адміністрація України є держателем Реєстру, у зв`язку з чим виключається адміністративна відповідальність підприємства, на думку скаржниці, є безпідставними, оскільки лише Державне підприємство «Інформаційні судові системи» наділено повноваженнями щодо вилучення спірної недостовірної інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Позиція інших учасників справи

Державне підприємство «Інформаційні судові системи» у відзиві на касаційну скаргу позивачки просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

18.08.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 160/19144/21.

Ухвалою Верховного від 06.10.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства у силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Згідно з частинами першою, шостою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас у цій статті в частинах четвертій, п`ятій та шостій встановлено заборони об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких закон встановлює особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята цієї статті).

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Вищого антикорупційного суду в особі Танасевич О. В., Державної судової адміністрації України, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалюючи судове рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги позивачки, зокрема, до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки дане підприємство не є суб`єктом владних повноважень та не має належної адміністративної правосуб`єктності.

У зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачкою порушено правила об`єднання позовних вимог, а тому за правилами пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню позивачці.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 640/3356/20 дійшов висновку, що Державне підприємство «Інформаційні судові системи» є розпорядником публічної інформації (судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень) в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» як суб`єкт, якому делеговані повноваження щодо адміністрування Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» та підпункту 3 пункту 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, Верховний Суд у цій справі зазначив, що до числа розпорядників публічної інформації належать не тільки суб`єкти владних повноважень, а й інші суб`єкти права, то наявність суб`єкта владних повноважень як сторони не є обов`язковою ознакою цієї категорії спорів. Для відкриття провадження у цій категорії справ достатньо припущення позивача про те, що не надана на його запит інформація містить ознаки публічної. Питання про те, чи дійсно запитувана інформація є публічною, належить досліджувати після відкриття провадження у справі. Так само лише під час судового розгляду спору належить з`ясовувати, чи належить відповідач до кола розпорядників інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Тлумачення пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.

З аналізу наведених норм процесуального права колегія суддів Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що в оскаржуваних судових рішеннях не досліджувалось питання, що позивачка також звернулася до суду з адміністративним позовом, зокрема, до Вищого антикорупційного суду в особі Танасевич О. В., яка є суддею цього суду, та просила визнати протиправною, на її думку, діяльність Вищого антикорупційного суду в особі Танасевич О. В., яка виразилась у внесенні до Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірної інформації про ухвалений Вищим антикорупційним судом 18.12.2019 вирок стосовно неї.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16, відповідно до яких дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за пунктом 1 частиною 1 статті 170 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України зазначив, що стаття 169 КАС України не передбачає повернення частини позовних вимог.

Як зазначено вище, в позові позивачкою заявлено декілька вимог до різних відповідачів.

За правилами пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України суд перевіряє зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Також, з врахуванням статті 172 КАС України суд здійснює перевірку на дотримання правил об`єднання та можливості роз`єднання позовних вимог.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового та передчасного висновку щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та про наявність підстав для застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк В.М. Соколов