ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 160/19902/21

адміністративне провадження № К/990/29638/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Дашутіна І.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 (суддя - Голобутовський Р.З.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербака А.А.) у справі №160/19902/21.

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод» (далі - ПрАТ «ДМЗ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне міжрегіональне управління ДПС) від 12.10.2021 №000/369/32-00-01-03-32 та №000/368/32-00-01-03-32.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПрАТ «ДМЗ» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування підстав оскарження ПрАТ «ДМЗ» посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №810/4391/16, від 11.12.2018 у справі №803/2094/15, від 20.12.2018 у справі №815/4992/16, від 02.06.2021 у справі №200/10502/19-а, від 14.09.2022 у справі №200/12446/19-а, від 27.02.2020 у справі №814/120/15.

В обґрунтування своїх доводів ПрАТ «ДМЗ» посилається на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, а саме - пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, статей 73 77 242 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано всі обставини справи та не надано їм повну оцінку, що має значення для належного вирішення справи. Також зазначає, що сертифікати якості та товарно-транспортні накладні не є первинними документами для цілей бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, щодо відсутності товарно-транспортних накладних посилається на те, що за умовами укладених договорів поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалась на склад покупця, що виключає необхідність складення товарно-транспортних накладних. Щодо порушення контрагентами податкового законодавства зазначає, що судами не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 11.12.2018 у справі №803/2094/15, відповідно до якого перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість.

У відзиві на касаційну скаргу Східне міжрегіональне управління ДПС зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Дніпропетровський металургійний завод» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року (вх. №9199049725 від 20.07.2021 року) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення.

За результатами проведеної перевірки складено акт №698/32-00-07-01-03-27/05393056 від 17.09.2021, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

пунктів 44.1 та п 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2021 року на суму 11880241,00 грн., що в свою чергу призвело до порушення:

пункту 200.1, абз. «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в червні 2021 року в розмірі 5508004,00 грн.;

пункту 200.1, абз. «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодування в червні 2021 року в розмірі 6372237,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилався на те, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами здійснено не було та має місце маніпулюванню податковою звітністю. Зокрема, зазначив, що в ході перевірки встановлено відсутність придбання ТОВ «КРОНА ІМПУЛЬС», ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД», ТОВ «СХІДЕНЕРГОМАШ», ТОВ «ДЕФЕНД КОМПАНІ» товару протягом 2021 року, який було реалізовано в адресу ПрАТ «ДМ3». Протягом проведення перевірки не наданні документи, що підтверджують транспортування товару, відвантаженого на адресу ПрАТ «ДМ3» (товарно-транспортні накладні, дорожні листи, залізничні накладні тощо), окрім залізничних накладних з постачання вугілля ТОВ «СПЕЦГІДРОПОСТАЧ» та ТОВ «БІТ ОІЛ». Також вказує на відмову у наданні документів, запитуваних в ході перевірки, по суб`єктам господарювання, взаємовідносини з якими задекларовані в податковій декларації за травень 2021 року на суму ПДВ 10963408 грн., у зв`язку з наявністю декларування в податковій декларації з ПДВ за червень 2021 року залишку від`ємного значення за травень 2021 року (рядок 16.1 декларації), який впливає на формування від`ємного значення за червень 2021 року та на суму бюджетного відшкодування у червні 2021 року.

На підставі висновків акту перевірки Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 12.10.2021 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№000/369/32-00-01-03-32, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації вх.№9199049725 від 20.07.2021 року за червень 2021 року на суму 5508004,00 грн.;

№000/368/32-00-01-03-32, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації вх.№9199049725 від 20.07.2021 року за червень 2021 року на суму 6372237,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3186118,50 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що підтверджують/спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - властивостей придбаних товарів, умов перевезення, зберігання тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи з урахуванням специфіки предмету та умов укладених правочинів.

Судами також встановлено, між ПрАТ «ДМЗ» (абонент) та ТОВ ВКФ «НАЙС» (власник) укладено договір №285/2015 від 01.03.2015 на приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, у відповідності до умов якого власник зобов`язується надавати абоненту послуги з прийому до гідротехнічної споруди №1 та транспортуванню до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно до умов договору, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому власником послуг на умовах цього договору та дотримуватись порядку передачі дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, що встановлені цим договором. З цим договором встановлюється цілодобовий режим приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод абонента.

ПрАТ «ДМЗ» (покупець) та ТОВ «СТРОНГ-ПРАЙД» (постачальник) укладено договір №1643/2018 від 09.10.2018, у відповідності до якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до специфікації (додаток №44 від 28.05.2021 до договору №1643/2018 від 09.10.2018) постачальник зобов`язується поставити плавиковошпатовий концентрат марки ФК-75 з вмістом фтористого кальцію не менше 75%, фр.10-150 мм у кількості 20 тон, загальною вартістю 218005,92 грн, в тому числі ПДВ 36334,32 грн. на умовах поставки CPT - склад покупця Інкотермс-2010.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «КРОНА ІМПУЛЬС» (постачальник) укладено договір №373/2020 від 01.06.2020, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору.

Також, між позивачем та ТОВ «ДЕФЕНД КОМПАНІ» (постачальник) укладено договір №193/2021 від 04.03.2021, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до специфікації (додаток №4 від 22.04.2021 до договору №193/2021 від 04.03.2021), з урахуванням змін згідно додаткових угод №2 від 31.05.2021 та №3 від 30.06.201 року, постачальник зобов`язується поставити вапно комове, негашене, марки ВС-1, фр. 10х50 мм у кількості 2 тони, загальною вартістю 6180000,00 грн, в тому числі ПДВ 1030000,00 грн. на умовах поставки залізничним транспортом в піввагонах із застосуванням вагонних вкладишів DDP, станція призначення Горяїнове Придніпровської ж.д., код станції 451307, код вантажоодержувача 3171, в редакції Інкотермс-2010.

Між ПрАТ «ДМЗ» (покупець) та ТОВ «СХІДЕНЕРГОМАШ» (постачальник) укладено договір №599/2020 від 23.07.2020, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до специфікації (додаток №7 від 18.03.2021 до договору №599/2020 від 23.07.2020) постачальник зобов`язується поставити кришку ч.29826 у кількості 39 шт, фланець ч.№12-1000372 у кількості 34 шт, цеглотримач верхній, коксова сторона ч.76/1026-07 у кількості 20 шт, цеглотримач верхній, машинна сторона ч.76/1026-06 у кількості 20 шт, цеглотримач нижній ч.76/1025 у кількості 30 шт, загальною вартістю 413254,80 грн, в тому числі ПДВ 68875,80 грн. на умовах поставки DDP, склад покупця (в редакції Інкотермс-2010).

Також, у відповідності до специфікації (додаток №8 від 22.03.2021 до договору №599/2020 від 23.07.2020) постачальник зобов`язується поставити цеглотримач середній ч.76/101 у кількості 30 шт, загальною вартістю 38484,00 грн, в тому числі ПДВ 6414,00 грн. на умовах поставки DDP, склад покупця (в редакції Інкотермс-2010).

Між ПрАТ «ДМЗ» (замовник) та ТОВ «ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА» (виконавець) укладено договір №739/2019 від 16.04.2019, у відповідності до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по капітальному ремонту вантажної дрезини ДГКу №3320, а саме: капітальний ремонт дизеля; капітальний ремонт гідропередачи; капітальний ремонт компресора ВВ-07/08; капітальний ремонт карданних валів 2 (дві) одиниці; згідно з умовами цього договору, відомістю дефектів, планової калькуляції (додатки №№1, 2, 3, 4 до цього договору) та інших документі, що передбачені цим договором та були погоджені сторонами.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано суду копії укладених договорів, додаткових угод до них, видаткових накладних, податкових накладних, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, прибутковий ордер, рахунки на оплату, рахунки-фактури, прибуткові ордери, залізничні накладні, планові калькуляції, акти здачі-прийняття робіт тощо.

Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку господарським операціям ПрАТ «ДМЗ» з його контрагентами та досліджуючи надані документальні докази, вважав достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та послуг фактично не мали реального характеру, що, в свою чергу, доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Разом з тим, слід звернути увагу й врахувати, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду (постанови від 16.07.2019 у справі № 805/686/17-а, від 12.07.2019 у справі № 808/109/18, від 09.07.2019 у справі № 810/1762/16 тощо) самостійно наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Скаржник зазначає, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Дослідивши рішення судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд звертає увагу на те, що зміст встановлених обставин в оскаржених судових рішеннях фактично відображає висновки контролюючого органу, висловлені в акті перевірки №698/32-00-07-01-03-27/05393056 від 17.09.2021 щодо нереальності господарських операцій позивача.

Верховний Суд зазначає, що мотиви судових рішень та обґрунтування позиції суду щодо спірних правовідносин не можуть обмежуватись констатацією факту виявленого за наслідком перевірки порушення. Відповідні обставини мають бути перевірені доказами та отримати належну юридичну оцінку, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення спору.

При цьому слід врахувати, що перевірці судів підлягали фізичні, технічні та технологічні можливості певного суб`єкта господарських відносин до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу та можливе залучення працівників (виконавців) за цивільно-правовими угодами; наявність основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, зокрема з`ясувати зобов`язану сторону щодо фактичної поставки товару та умови перевезення; наявність приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування спірних податкових зобов`язань.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв`язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, достовірного з`ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 250 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод» - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 у справі №160/19902/21 - скасувати.

Справу № 160/19902/21 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк І.В. Дашутін Р.Ф. Ханова