ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 160/1994/22
адміністративне провадження № К/990/12222/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року (суддя Ільков В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року (колегія у складі суддів Малиш Н.І., Баранник Н.П., Щербака А.А.)
у справі №160/1994/22
за позовом ОСОБА_1
до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області
про визнання протиправними та скасування рішень.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 08.01.2022 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (далі - Личківська сільська рада; відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019 №470-20/VІІ "Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби" в частині включення раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1267 до переліку земельних ділянок, переданих Личківській сільській раді із державної власності, для подальшого їх об`єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням;
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради від 02.06.2021 №319-5/VІІІ "Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби" в частині включення раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1267 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2018 № 4-2440/15/18 СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення (пасовищ) державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів.
3. На замовлення позивача було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області площею 2,00 гектари.
4. Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 16.01.2019 №380/82-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проект землеустрою, який було надано позивачем, визнано таким, що відповідає вимогам чинного земельного законодавства та прийнятим нормативно-правовим актам та погоджено.
5. 22.03.2019 позивач отримала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1208343262019, згідно з яким відомості про обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1267, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані.
6. Позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою щодо затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та за результатами розгляду такої заяви позивачу від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом від 10.05.2019 №Ц-2336/0-1569/0/20-19, де зазначено, що відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
7. Головне управління запропонувало позивачу звернутися до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження.
8. Личківська сільська рада увійшла в Личківську сільську об`єднану територіальну громаду.
9. 05.09.2019 Личківською сільською радою було прийнято рішення «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», у тому числі і спірної земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1267.
10. Згодом позивач звернулася до Личківської сільської ради із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації та надання у власність.
11. 14.09.2020 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийняте рішення за №1043-20/VII, яким відмовлено ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність у зв`язку з тим, що:
- дозвіл на розробку документації із землеустрою був наданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без погодження Личківської сільської ради, та без врахування звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ;
- розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки співпало із земельною ділянкою, яка передбачена для громадських пасовищ;
- бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником у клопотанні та проекті землеустрою, не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, зокрема: захисту і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища (яким вони добросовісно, відкрито і безперервно користувалися більше 15 років); збереження та примноження поголів`я худоби на території громади; стимулювання створенню, розвитку та діяльності сімейних ферм.
12. Вказане рішення відповідача позивач оскаржила в судовому порядку.
13. 02.06.2021 відповідач прийняв рішення «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби», у тому числі і спірної земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1267.
14. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 у справі №160/4379/21 визнано протиправним та скасовано рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1043-20/VII, прийняте 14.09.2020, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1267 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації.
Зобов`язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1267, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
15. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 в частині відмовлених позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову в цій частині, якою позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено. Зобов`язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області у строк, визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим 1222384000:01:002:1267, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 залишено без змін.
16. Враховуючи судові рішення, позивач звернулася до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області з заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації із наданням її у приватну власність позивача.
17. Постановою державного виконавця від 27.01.2022 ВП№67648135 закінчено відповідно до п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме боржник не виконав рішення, яке неможливо виконати без участі боржника.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
18. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши дозвіл на розробку документації із землеустрою, розробив та погодив, в тому числі з державним експертом проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1267, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), звернувся до відповідача із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою.
Однак оскаржуваними рішеннями відповідач фактично відмовив у затвердженні цього проекту землеустрою, зазначивши мотиви, які не узгоджуються з приписами чинного законодавства та суперечать ст. ст. 118 186 186-1 Земельного кодексу України.
19. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), проте відповідного рішення Личківська сільська рада не приймала, а проект землеустрою сільською радою жодним чином не погоджувався.
Крім того, відповідач звертав увагу на те, що в оскаржуваному рішенні є посилання на рішення Личківської сільської ради за №469-13/VII та №470-13/VII від 05.09.2019, якими створено громадські пасовища на території виконавчого комітету Личківської сільської ради за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності в комунальну власність виконавчого комітету Личківської сільської ради та земель запасу комунальної власності в межах населених пунктів для забезпечення потреб власників худоби та здійснення випасання громадського поголів`я. Цим рішенням №470-13/VII від 05.09.2019 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби для створення громадського пасовища орієнтовною площею 98,1227 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих із державної власності в комунальну власність виконавчого комітету Личківської сільської ради шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, у тому числі і спірної земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1267.
02.06.2021 Личківською сільською радою прийнято рішення за №319-5/VIIІ «Про затвердження проекту землеустрою на складення проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», у тому числі і щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1267.
Оскаржувані рішення не мають ознак регуляторного акта, як помилково зазначає позивач, та прийнятті з урахуванням вимог чинного законодавства, в тому числі і Земельного кодексу України.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 14.11.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023, відмовив у задоволенні позову.
21. Суди дійшли висновку, що твердження позивача про те, що затвердження проекту землеустрою є єдиним правомірним рішенням, є передчасними. Наявність у позивача проекту землеустрою сама по собі не породжує у нього будь-яких прав щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1267, і так само не обмежує будь-яким чином речові права Личківської сільської ОТГ на вказану земельну ділянку комунальної власності.
Крім того, неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону є підставою для притягнення винної особи до відповідальності. Проте, це не є підставою для скасування оскарженого рішення згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації".
22. 02.04.2023 представник позивача Кохан В.М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове - про задоволення позову.
23. Як на підставу касаційного оскарження представник позивача покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 20.09.2020 688/2908/16-ц, та Верховного Суду, сформульованих у постановах від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, від 30.08.2018 у справі № 817/586/17, від 30.10.2018 у справі №820/4852/17, від 28.02.2019 у справі № 818/1903/17, від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.10.2020 у справі №480/313/19, від 16.11.2020 у справі №640/5615/19, від 30.09.2019 у справі №815/6124/17, від 26.10.2021 у справі №160/5982/19, від 10.09.2020 у справі №806/965/17, від 25.10.2021 у справі №160/5982/19, від 09.12.2020 у справі №617/763/16-ц, від 24.06.2020 у справі №700/310/20.
Відповідач не бажає передати у власність позивачки земельну ділянку з кадастровим №1222384000:01:002:1267 за процедурою безоплатної приватизації, створює штучні перешкоди, що унеможливлюють передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, протиправно ліквідував запис в Державному земельному кадастрі України щодо зазначеної земельної ділянки.
Личківська сільська рада прийняла рішення від 05.09.2019 №469-13/VII "Про створення громадських пасовищ", від 05.09.2019 № 470-13/VII "Про надання дозволу та складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасу худоби", від 02.06.2021 №319-5/VIII "Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби", які не відповідають нормам законодавства, суперечать одне одному. В оскаржуваному рішенні відповідач визначив два зовсім різні види цільового призначення та види використання однієї і тієї ж земельної ділянки.
Приймаючи рішення №470-13/VII, відповідач порушив Положення про громадські пасовища на території Виконавчого комітету Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, затверджене рішенням Личківської сільської ради №469-13/ VII, наказ Державного комітету України земельних ресурсів від 23.07.2010 №548.
Завдання на розроблення проекту землеустрою та відповідно сам проект відведення земельної ділянки в цілому не містить жодного посилання на те, що земельна ділянка відводиться в загальне користування для створення громадського пасовища.
Також позивач зазначає, що суди не оцінили його аргумент щодо ліквідації земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1267 (яка свідчить про недобросовісну поведінку відповідача).
Надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Личкове для сінокосіння та випасання худоби за наявності виготовлених позивачкою проекту землеустрою за процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок і незатвердження такого проекту сільською радою позбавляє ОСОБА_1 права завершити розпочату нею процедуру отримання у власність земельної ділянки, є несправедливим, дозволяє використання земельної ділянки не для цілей, які передбачені рішенням Личківської сільської ради від 05.09.2019 за №469-13/VII, яким затверджувалися положення про громадські пасовища.
В порушення абз. 1 ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» (акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки) та приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації». Пошук текстів рішень Личківської сільської ради від 05.09.2019 на офіційному сайті лише за реквізитами «дата прийняття», «номер документа», «видавник» бажаного результату не приніс. Здійснивши згодом аналіз змісту веб-сайту за 2019-2020 рр., позивач не знайшов необхідну інформацію, що підтверджує неоприлюднення відповідачем рішень. Позивач акцентував увагу на недотриманні принципів гласності, відкритості, прозорості протягом усього судового розгляду. В підтвердження позивач надавав письмові докази у формі роздруківок публічної інформації з офіційного веб-сайту.
Водночас відповідач в порушення ст. ст. 73-77 КАС України не надав відповідні докази для спростування вищезазначених аргументів позивача, про які зазначав у відзиві на позовну заяву.
24. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2023 відкрито касаційне провадження. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стали доводи щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й наведення підстави касаційного оскарження, передбаченої у п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
25. 04.07.2023 надійшов відзив від відповідача, в якому останній покликався на правомірність рішень судів попередніх інстанцій.
Відповідач звертає увагу на те, що позивач стверджує, що про спірні рішення вона нібито дізналася лише у грудні 2021 року від учасників інших адміністративних справ у подібних (аналогічних) спорах з відповідачем, в яких подібними (тотожними) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а саме ОСОБА_2 (позивачки у справі № 160/4372/21), ОСОБА_3 (позивача у справі № 160/4374/21), ОСОБА_4 (позивачки у справі № 160/4381/21) та ОСОБА_5 (позивача у справі № 160/4376/21). Від них нібито позивачеві стало відомо, що відповідачем до суду були надані додаткові документи, які начебто унеможливлюють відповідача затвердити кожному з них, в т.ч. й позивачці, проекти землеустрою обраних і сформованих ними земельних ділянок, та передати їх їм у власність, оскільки цих земельних ділянок вже не існує як об`єктів права, завдяки існуванню спірних рішень.
Позивач не надала доказів щодо того, коли саме вона нібито дізналася від вказаних нею осіб про наявність спірних у цій справі рішень. Водночас позивач була обізнана з оскаржуваними рішеннями задовго до зазначеного терміну з огляду на вказівку на оскаржуваному рішенні від 05.09.2019 №470-20/VІІ у преамбулі Рішення від 14.09.2020 №1043-20/VІІ, а рішення від 02.06.2021 було опубліковано на офіційній інтернет-сторінці відповідача 06.06.2021.
Цільове призначення «Землі загального користування (громадські пасовища, сіножаті)» не є застосовним щодо новоствореної земельної ділянки. Крім того, не вбачається жодного зв`язку між визначенням цільового призначення і нібито порушенням прав позивача.
Наведена позивачем практика є нерелевантною до правовідносин у цій справі.
Відповідач оприлюднив проекти оскаржуваних рішень у встановлений законодавством спосіб, що підтверджується додатками до відзиву на позовну заяву.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.
27. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Відповідно до п.п. а, б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
29. Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
30. Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
31. Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
32. Відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
33. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
34. Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду
35. Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
36. Частиною 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
37. Абзацом 2 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
38. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
39. Відповідач покликався на те, що проекти рішень та розпоряджень голови Личківської об`єднаної територіальної громади були завчасно опубліковані на офіційній інтернет-сторінці, у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що вказане підтверджується відповідними доказами - скріншотами, які були подані ним до суду першої інстанції у відзиві.
40. Однак відповідно до акту від 01.04.2022 №121 на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив відповідача, в якому було виявлено відсутність всіх зазначених додатків. Про відсутність таких доказів зазначав і позивач (т. 2 , а.с. 129). Судами не було надано оцінки цьому аргументу.
41. Також ані суд першої, ані суд апеляційної інстанції не проаналізували інші доводи позивача та не оцінили відповідні докази, зокрема:
- щодо невідповідності цільового призначення земельної ділянки;
- щодо створення штучних перешкод позивачу у передачі у власність земельної ділянки та невиконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №160/4379/21;
- щодо протиправності ліквідації земельної ділянки.
42. Крім того, відповідач протягом усього розгляду справи покликався на те, що позивачка пропустила строк звернення до суду; не надала доказів на підтвердження того, коли саме їй стало відомо про оскаржувані рішення, а лише заявила, що про існування таких вона дізналася в грудні 2021 року від учасників інших справ: ОСОБА_2 (справа №160/4372/21), ОСОБА_6 (справа №160/4374/21), ОСОБА_4 (справа №160/4381/21), ОСОБА_5 (справа № 160/4376/21). Судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки цим аргументам, важливим для правильного вирішення справи.
43. Відповідно до ст. 246 КАС України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема:
- докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
- мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;
- мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
44. Схожі правові вимоги передбачено до постанови суду апеляційної інстанції (ст. 322 КАС України).
45. Оскаржувані судові рішення цим вимогам не відповідають, мотивованої оцінки важливих для справи аргументів та доказів сторін не містять, що робить неможливим перевірку правильності застосування судами норм матеріального права на стадії касаційного оскарження.
46. Відповідно до п. 1 ч. 2, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 цього Кодексу.
47. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
48. Зважаючи на вище викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим та на підставі ч. 2 ст. 353 КАС України оскаржуване судове рішення належить скасувати, а справу в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради від 02.06.2021 №319-5/VІІІ направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для надання оцінки аргументам сторін з урахуванням висновків Верховного Суду.
Керуючись ст. 341 345 349 350 356 359 375 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі №160/1994/22 скасувати.
Справу №160/1994/22 повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб