ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року

м. Київ

справа № 160/20149/22

адміністративне провадження № К/990/28073/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 160/20149/22

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович,

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року, ухвалене суддею Горбалінським В.В.,

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Кругового О.О., суддів Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діяв адвокат Мотуз Олександр Володимирович, звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП), в якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ДПП від 19.05.2022 № 288 «Про застосування до працівників ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП дисциплінарних стягнень», в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 01.06.2022 № 815 о/с «По особовому складу», в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

1.3. поновити ОСОБА_1 на службі в ДПП на посаді інспектора відділу патрульної поліції в Автономній республіці Крим та м. Севастополі;

1.4. стягнути з ДПП на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.06.2022 до моменту ухвалення рішення у справі;

1.5. зобов`язати ДПП нарахувати та виплатити їй додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 включно у розмірі 30000,00 грн щомісячно;

1.6. зобов`язати ДПП нарахувати та виплатити їй додаткову винагороду з 19.07.2022 по 05.10.2022 у розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови № 168.

2. Не погоджуючись із підставами звільнення через невихід на службу без поважних причин з 23.04.2022 по 03.05.2022 та самоусунення від виконання основних та додаткових завдань служби в поліції, позивачка зауважила на тому, що в оскаржуваному наказі від 19.05.2022 № 288 відсутні прямі посилання на обставини та на дії або бездіяльність позивача, які відповідач кваліфікував як дисциплінарний проступок за порушення пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції (частина перша статті 64 Закону України «Про Національну поліцію») та абзаців 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських.

2.1. У цьому зв`язку позивачка підкреслила, що після вторгнення російської федерації на територію України робота патрульної поліції в місті Херсон була нестабільною, т.в.о. начальника Відділу патрульної поліції в Автономній республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_5 не надав точних та послідовних вказівок щодо поведінки поліцейських після вторгнення російських військ на територію міста Херсон.

2.2. Позивачка наполягала на тому, що керівництво не доводило до відома поліцейських інформації щодо порядку несення служби, натомість повідомило, що в такий час працівникам необхідно перебувати вдома і чекати вказівок щодо подальших дій, що нею і було зроблено. Так, на момент захоплення російськими військами міста Херсона позивачка перебувала вдома та чекала подальших вказівок від керівництва, однак їх не отримала. Пояснювала, що з міркувань безпеки весь час перебування в окупації вона з дому не виходила без крайньої необхідності. Через відсутність безпечних умов, відсутність транспорту та гарантій безпеки для поліцейських та цивільних осіб позивачка не мала можливості виїхати з тимчасово окупованої території, як і не мала можливості виїхати з окупованої території самостійно через відсутність власного автотранспорту. Більше того, в необхідності виїзду з окупованої території позивачка мала сумніви, оскільки місцем несення її служби є саме цей регіон, а вказівок покидати територію від керівництва вона не отримувала.

2.3. Ураховуючи, що в оскаржуваному наказі від 19.05.2022 № 288 не зазначено, в чому конкретно полягає самоусунення позивачки від виконання основних і додаткових завдань служби в поліції, як не слідує із цього наказу, що до відома позивачки доводився факт запровадження будь-яких змін щодо несення служби з урахуванням окупації міста Херсон, позивачка вважала, що цей наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а отже підлягають задоволенню і похідні вимоги про скасування наказу від 01.06.2022 № 815 о/с в частині звільнення позивачки, поновлення її на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2.4. Поруч із цим, позивачка зазначила, що їй за вищевказані періоди має бути виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн, передбачена Постановою № 168.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. ОСОБА_1 з 10.08.2020 проходила службу в поліції на посаді інспектора відділу патрульної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у званні лейтенанта поліції.

4. У зв`язку з військовою агресією російської федерації Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

5. Наказом Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження поліцейськими служби в період дії воєнного стану» зобов`язано всіх поліцейських, які перебувають на тимчасово окупованих територіях протягом 1 доби виїхати на підконтрольну Україні територію для реєстрації та постановки на облік.

6. Наказом ДПП від 03.05.2022 № 535 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками відділу патрульної поліції в АРК Крим та м. Севастополі ДПП, що виразилося у невиході на службу без поважних причин з 23.04.2022 по 03.05.2022 в умовах воєнного стану.

7. За результатами службового розслідування ДПП складено висновок службового розслідування від 17.05.2022, яким встановлено наступне:

7.1. 03.05.2022 за вх. № 18205 до УМАЗ ДПП надійшла доповідна записка заступника начальника відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі Департаменту патрульної поліції (далі - ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 (вих. від 03.05.2022 №2538/41/23-2022) стосовно виявленого факту порушення службової дисципліни у діях, зокрема, інспектора ВПП в АР Крим та м. Севастополі, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що виразилось у невиході на службу без поважних причин у період дії воєнного стану з 23.04.2022 по 06.05.2022.

7.2. В ході проведення службового розслідування по зазначеному факту з метою надання оцінки правомірності дій окремих працівників ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП для всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, 03.05.2022 за допомогою електронної комунікації (смс-повідомлення) до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Миколаївській області ДПП запрошено для надання пояснення інспектора відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП, лейтенанта поліції ОСОБА_1, за номером телефону НОМЕР_1 , що зазначений в її особовій справі. Однак, ОСОБА_1 не з`явилася у призначену дату [06.05.2022] та не повідомила про наявність поважних причин свого неприбуття, а отже вважається такою, що відмовилась від надання пояснень.

7.3. 06.05.2022 заступником начальника ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3, у присутності інспектора взводу № 2 ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , поліцейського взводу № 1 ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП капрала поліції ОСОБА_2 , поліцейського взводу № 1 ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП рядового поліції ОСОБА_7, складено акт про відмову надати пояснення лейтенантом поліції ОСОБА_1 (вих. № 2569/41/23-2022 від 06.05.2022).

7.4. Опитаний заступник начальника відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_5 пояснив, що з 24.02.2022 за наказом начальника відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП підполковника поліції Лехновської Г.Г. про евакуацію особового складу підрозділу ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП, виїхав з м. Херсона у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану на території України. Підполковником поліції Лехновською Г.Г. повідомлено, що визначене місце евакуації та подальше несення служби буде відбуватись у м. Миколаїв. Списки по особовому складу ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП були підготовлені заздалегідь та забезпечений транспорт для евакуації. Вищезазначену інформацію доведено до особового складу поліцейських ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДІЛІ на шикуванні опитуваним.

7.5. Після евакуації до м. Миколаєва розроблений графік несення служби працівниками ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП, водночас є співробітники, що не з`являються за місцем несення служби, яким неодноразово вказували про необхідність прибуття як безпосередніми командирами так і керівництвом ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП. Окрім того, особовому складу управління доведено інформацію про виданий наказ НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, відповідно до якого працівники мали можливість закріпитись для несення служби за найближчим територіальним (відокремленим) підрозділом.

7.6. Опитаний заступник начальника відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_3 пояснив, що 24.02.2022 за наказом начальника відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП підполковника поліції Лехновської Г.Г. про евакуацію особового складу підрозділу ВПП в АР Крим та м Севастополі ДПП, виїхав з м Херсона в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану на території України. Підполковником поліції Лехновською Г.Г. повідомлено, що визначене місце евакуації та подальше несення служби буде відбуватись у м. Миколаєві. Списки по особовому складу ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП були підготовлені заздалегідь. Вищезазначену інформацію доведено до особового складу поліцейських ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП. Після евакуації до м. Миколаєва розроблений графік несення служби працівниками ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП, однак є співробітники, що не з`являються за місцем несення служби, яким неодноразово вказували про необхідність прибуття як безпосередніми командирами так і керівництвом ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП. Окрім того особовому складу управління доведено інформацію про виданий наказ НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, відповідно до якого працівники мали можливість закріпитись для несення служби за найближчим територіальним (відокремленим) підрозділом.

7.7. Опитана поліцейська взводу № 1 відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП капрал поліції ОСОБА_2 пояснила, що 24.02.2022 близько 4.30 подзвонив командир та повідомив, що заступник начальника відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП об`явив збір по тривозі. Близько 09.00 прибула на визначену точку збору у м. Херсоні по вул. Адмірала Сенявіна, 128 (УПП в Херсонській області ДПП). Підполковником поліції Лехновською Г.Г. через заступника начальника ОСОБА_5 доведено наказ, яким визначено місце евакуації та повідомлено, що подальше несення служби буде відбуватись у м. Миколаїв. Списки по особовому складу ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП були підготовлені заздалегідь. Вищезазначену інформацію доведено ОСОБА_5 також до особового складу поліцейських ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП. Після евакуації до м. Миколаєва розроблений графік несення служби працівниками ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП, однак є співробітники, що не з`являються за місцем несення служби, яким неодноразово вказували про необхідність прибуття як безпосередніми командирами так і керівництвом відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП. Крім того особовому складу управління доведено інформацію про виданий наказ НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, відповідно до якого працівники мали можливість закріпитись для несення служби за найближчим територіальним (відокремленим) підрозділом.

7.8. Опитаний поліцейський взводу № 2 відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП сержант поліції ОСОБА_6 пояснив, що виїхав з окупованої території Херсонської області 27.04.2022. Раніше не було змоги це зробити у зв`язку з тим, що окупаційні війська не пропускали без будь-яких причин та пояснень. Керівник підрозділу неодноразово наголошував та наказував, що потрібно евакуюватися до м. Миколаїв так як там тимчасово дислокується підрозділ відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі Департаменту патрульної поліції. У свою чергу наказ про евакуацію опитуваний виконав, по мірі змоги виїзду. Окрім того особовому складу управління доведено інформацію про виданий наказ НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, відповідно до якого працівники мали можливість закріпитись для несення служби за найближчим територіальним (відокремленим) підрозділом.

7.9. Опитаний поліцейський взводу № 1 відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП рядовий поліції ОСОБА_7 пояснив, що виїхав з окупованої території Херсонської області 16.04.2022. Раніше не було змоги це зробити у зв`язку з тим, що окупаційні війська не пропускали без будь яких причин та пояснень. Керівник підрозділу неодноразово наголошував та наказував, що потрібно евакуюватися до м. Миколаїв так як там тимчасово дислокується підрозділ відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі Департаменту патрульної поліції. У свою чергу наказ про евакуацію опитуваний виконав, по мірі змоги виїзду. Окрім того особовому складу управління доведено інформацію про виданий наказ НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, відповідно до якого працівники мали можливість закріпитись для несення служби за найближчим територіальним (відокремленим) підрозділом.

7.10. Опитаний поліцейський взводу № 2 відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП старший сержант поліції ОСОБА_8 пояснив, що виїхав з окупованої території Херсонської області 27.04.2022. Раніше не було змоги це зробити у зв`язку з тим, що окупаційні війська не пропускали без будь яких причин га пояснень. Керівник підрозділу неодноразово наголошував та наказував, що потрібно евакуюватися до м. Миколаїв так як там тимчасово дислокується підрозділ відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі Департаменту патрульної поліції, У свою чергу наказ про евакуацію опитуваний виконав, по мірі змоги виїзду. Окрім того особовому складу управління доведено інформацію про виданий наказ НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, відповідно до якого працівники мали можливість закріпитись для несення служби за найближчим територіальним (відокремленим) підрозділом.

7.11. Опитаний поліцейський взводу № 1 відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП капрал поліції ОСОБА_9 пояснив, що виїхав з окупованої території Херсонської області 09.04.2022. Раніше не було змоги це зробити у зв`язку з тим, що окупаційні війська не пропускали без будь яких причин та пояснень. Керівник підрозділу неодноразово наголошував та наказував, що потрібно евакуюватися до м. Миколаїв так як там тимчасово дислокується підрозділ відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі Департаменту патрульної поліції. У свою чергу наказ про евакуацію опитуваний виконав, по мірі змоги виїзду. Окрім того особовому складу управління доведено інформацію про виданий наказ НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, відповідно до якого працівники мали можливість закріпитись для несення служби за найближчим територіальним (відокремленим) підрозділом.

7.12. Опитана поліцейська взводу № 1 відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі ДПП капрал поліції ОСОБА_10 пояснила, що виїхала з окупованої території Херсонської області 09.04.2022. Раніше не було змоги це зробити у зв`язку з тим, що окупаційні війська не пропускали без будь яких причин та пояснень. Керівник підрозділу неодноразово наголошував та наказував, що потрібно евакуюватися до м. Миколаїв так як там тимчасово дислокується підрозділ відділу патрульної поліції в АР Крим та м. Севастополі Департаменту патрульної поліції. У свою чергу наказ про евакуацію опитувана виконала, по мірі змоги виїзду. Окрім того особовому складу управління доведено інформацію про виданий наказ НПУ «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 № 190, відповідно до якого працівники мали можливість закріпитись для несення служби за найближчим територіальним (відокремленим) підрозділом.

7.13. Водночас ОСОБА_1 в порушення Присяги поліцейського самоусунулась від виконання основних та додаткових завдань, покладених на ДПП в умовах правового режиму воєнного стану, оголошеного на всій території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Такі дії інспектора ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дискредитують звання поліцейського, негативно впливають на оцінку діяльності поліцейських та підривають авторитет Національної поліції України.

7.14. ОСОБА_1 не повідомила про відсутність можливості виконати наказ про прибуття до УПП в Миколаївській області ДПП та не обґрунтувала причин невиконання наказу.

7.15. На підставі наведеного службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 з 23.04.2022 по 03.05.2022 була відсутня на службі без поважних причин, про що складено відповідний акт про відсутність на службі, що свідчить про вчинення нею дисциплінарного проступку, що тягне за собою накладення відповідного дисциплінарного стягнення.

7.16. ОСОБА_1 не виконала усного наказу начальника ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП підполковника поліції Лехновської Г.Г. про евакуацію підпорядкованих працівників вказаного підрозділу з членами їх сімей в напрямку міста Миколаїв, про причину невиконання наказу та не прибуття до УПП в Миколаївській області ДПП не повідомила, натомість маючи змогу та достатній період часу для того щоб прибути для несення служби до УПП в Миколаївській області ДПП або до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, відповідно до вимог наказу НПУ від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» цього не зробила.

8. Відповідно до довідки ВКЗ Управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП від 03.08.2022 в період, з 10.03. до 17.05.2022, з тимчасово окупованої території Херсонської області, виїхало 163 поліцейських управління патрульної поліції в Херсонської області ДПП.

9. Згідно з довідкою УКЗ ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 №1037/2/02-2022 станом на 24.02.2022 штатна чисельність поліцейських в ГУНП в Херсонській області складала 2419 одиниць, некомплект складав 302 посади, фактична чисельність поліцейських складала 2117 працівників. Станом на 18.04.2022 з тимчасово окупованої території України, зокрема м. Херсона та Херсонської області на підконтрольну Україні територію всього евакуювався (передислокувався) 781 поліцейський. Станом на 09.05.2022 - 1467 поліцейських. Станом на 31.05.2022 - 1525 поліцейських.

10. За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, станом на 30.05.2022 року, за даними операторів мобільного зв`язку тимчасово окуповану територію Херсонської області покинуло 178 224 особи жителів Херсонської області.

11. Наказом ДПП від 19.05.2022 № 288 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до інспектора ВПП в АР Крим та м. Севастополі до лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (пункт 1 наказу).

12. Наказом ДПП від 01.06.2022 № 815 о/с відповідно до пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0166215), інспектора, звільнено зі служби в поліції з 01.06.2022.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ДПП щодо ненарахування та невиплати позивачці додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, зобов`язано ДПП нарахувати та виплати позивачці означену додаткову винагороду за вказані періоди, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

13.1. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р Херсонська та Миколаївська області включені до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», що відповідно до пункту 1 Постанови № 168, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 (застосовується з 24.02.2022) є підставою для виплати додаткової винагороди поліцейським у розмірі 30000 грн щомісячно.

13.2. Отже, зважаючи на те, що згідно з довідкою про доходи від 01.03.2023 №468 позивачці не виплачувалася означена додаткова винагорода починаючи з 24.02.2022 по момент звільнення зі служби в поліції 01.06.2022, а висновком службового розслідування від 17.05.2022 встановлено фактичну відсутність позивачки на службі у період з 23.04.2022 по 06.05.2022, то суд цієї інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності ДПП в частині ненарахування та невиплати позивачці додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, у зв`язку з чим вважав за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачці таку додаткову винагороду за вказаний період з урахуванням висновків суду, неведених у цьому рішенні.

13.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказів ДПП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення її зі служби, суд першої інстанції виходив з того, що, починаючи з 24.02.2022 та до моменту звільнення зі служби позивачка перебувала на окупованій території Херсонської області та про жодні спроби прибути до місця дислокації підрозділу у місті Миколаїв керівництву не повідомляла, посилаючись в позовній заяві на неможливість громадянам України, які залишилися на окупованій території, виїхати з регіону, так як не було створено безпечних умов, не було організовано транспорту та гарантій безпеки ні для виїзду поліцейських та їх родин, ні для цивільних осіб, а тому позивачка зазначала, що вона не намагалася покинути окуповану територію України та вказувала на те, що вона весь час перебувала за місцем проживання та на вулицю не виходила через стурбованість за своє життя.

13.4. Відхиляючи доводи позивачки про неможливість виїхати з тимчасово окупованого регіону, суд цієї інстанції урахував відомості, встановлені в ході службового розслідування, відповідно до яких у період з 10.03. до 17.05.2022 з тимчасово окупованої території Херсонської області виїхало на підконтрольну територію 163 поліцейських управління патрульної поліції в Херсонської області ДПП з урахуванням обставин бойових дій, а за інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, станом на 30.05.2022, за даними операторів мобільного зв`язку тимчасово окуповану територію Херсонської області за тих же умов покинуло 178 224 жителів Херсонської області.

13.5. За висновком суду першої інстанції, позивачка, будучи обізнаною про наявність наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження поліцейськими служби в період дії воєнного стану», яким зобов`язано всіх поліцейських, які перебувають на тимчасово окупованих територіях протягом 1 доби виїхати на підконтрольну Україні територію для реєстрації та постановки на облік, не повідомила негайно безпосередньому керівнику про відсутність можливості виконати цей наказ, як того вимагає частина друга статті 5 Дисциплінарного статуту. Зазначені позивачкою підстави для залишення на окупованій території Херсонської області, за оцінкою цього ж суду, не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби та дислокації підрозділу, у якому проходила службу позивачка, а поліцейському не надано повноважень самостійно визначати місце несення служби чи змінити підрозділ, або ж самостійно усунутися від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.

13.6. У цьому зв`язку, суд першої інстанції підкреслив, що служба в поліції вимагає наявності у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях, а тому позивачка будучи під Присягою поліцейського мала вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Отже, враховуючи, що позивачка була відсутня на робочому місці за місцем дислокації підрозділу, не вжила заходів щодо прибуття до місця дислокації підрозділу у місті Миколаїв, то суд цієї інстанції погодився з висновками службового розслідування, сформованого у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану на території України, про те, позивачка самоусунулася від виконання службових обов`язків поліцейського від захисту Українського народу, територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

13.7. Підсумовуючи наведене суд першої інстанції уважав доведеним належними та допустимими доказами наявність у діях позивачки складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги поліцейського та вважав накладене дисциплінарне стягнення, як необхідний засіб підтримання службової дисципліни, співмірним із допущеним проступком, а тому не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів ДПП від 19.05.2022 № 288 та від 01.06.2022 № 815 о/с року в частині, що стосуються позивачки, та, як наслідок, і підстав для задоволення решти похідних позовних вимог.

14. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2023 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а апеляційна скарга ДПП задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ДПП про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 та зобов`язання ДПП нарахувати та виплатити позивачці означену додаткову винагороду за вказаний період, прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовляючи у задоволені позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що однією із обов`язкових умов для виплати поліцейському додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, є факт несення відповідної служби в умовах воєнного стану.

14.2. Однак, встановлені у цій справі обставини, свідчать про те, що з 24.02.2022 позивачка постійно перебувала на тимчасово окупованій території м. Херсон та функціональних обов`язків не виконувала, постійно перебуваючи за місцем своєї реєстрації, не покидала житла без крайньої необхідності, про що сама зазначає в позові. Своєю чергою, відповідач заперечував фактичне залучення позивачки до несення служби під час воєнного стану та підкреслював неможливість нею несення служби та виконання завдань з охорони публічного порядку через відсутність для цього відповідних сил та засобів на вказаній території в обумовлений період.

14.3. Отже, за оцінкою суду апеляційної інстанції, очевидним є те, що позивачка не несла відповідної служби в органах поліції під час воєнного стану, за виконання обов`язків якої Постановою № 168 передбачена додаткова винагорода у розмірі 30000 грн, а тому остання не набула права на отримання цієї додаткової винагороди.

14.4. В іншій частині позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції як із рішенням по суті спору так і з мотивами його ухвалення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

15. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз О.В., звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просила скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2023 повністю, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та передати в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

15.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

15.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця посилалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» при вирішенні питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції, які перебувають на окупованих територіях внаслідок війни і неможливості їх покинути.

15.3. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, які вважали доведеним у її діях складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги поліцейського, скаржниця наголосила на тому, що при прийнятті рішення про застосування дисциплінарного стягнення до позивачки, відповідач мав би врахувати, що перебування в умовах окупації та в умовах війни у м. Херсон є позаштатною ситуацією. Підкреслюючи, що в своїй роботі кожен поліцейський виходить з того, що він є захищеним державною владою всіх рівнів, що він в межах чинного законодавства з метою реалізації наданих йому функцій може застосовувати надану йому владу, взаємодіяти з іншими установами, застосовувати спеціальні засоби та зброю, скаржниця звертала увагу на те, що поліцейські не пристосовані та закон їх не зобов`язує так само ефективно діяти в умовах перебування на територіях, де відсутня будь-яка українська влада з одночасною присутністю ворожих військ.

15.4. Скаржниця наголосила на тому, що весь час перебування на окупованій території, при майже постійній відсутності телефонного зв`язку та інтернету, вона все ж знаходила періодичні можливості контактувати з керівництвом ДПП, а відповідач, своєю чергою, заблокувавши офіційну електронну адресу, пояснюючи це кібератаками, звузив такі можливості щодо комунікації зі своїми співробітниками, що залишилися в окупації. Позивачка підкреслювала, що зі свого боку вона постійно давала про себе знати відповідачу, систематично здійснювала комунікацію з різними працівниками ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП, а висновки відповідача про те, що позивачка з 23.04.2022 по 03.05.2022 не перебувала на службі ґрунтуються лише на тому, що остання не перебувала у м. Миколаєві, водночас відповідачем не надано доказів, що він доніс до неї свою вимогу щодо передислокації і що позивачка була обізнана щодо цього. При цьому зауважила, що в силу своїх посадових обов`язків сама безпосередньо не виконувала функції щодо забезпечення громадського порядку, не патрулювала місцевість, а працювала в офісі, її робочим місцем було приміщення ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП за адресою: м. Херсон, вул. Адмірала Сєнявіна, буд. 128, а до кола її повноважень входило здебільшого оформлення відповідей на звернення, запити, скарги, організація проведення службових розслідувань, оформлення матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності поліцейських тощо, а тому могла продовжувати виконувати такі функції і перебуваючи на окупованій території.

15.5. Сторона касатора наполягала на тому, що позивачка, будучи молодою жінкою, усвідомлюючи ставлення ворога до українських громадян, мала об`єктивний та цілком виправданий страх за збереження свого здоров`я при виході на вулицю та перетинанні блокпостів та мала стурбованість відносно того, що до неї можуть бути застосовані репресії або навіть фізичне знищення, якщо ворогу стане відомо про те, що позивач є поліцейською, а тому намагалася без крайньої необхідності не перебувати поза межами свого житла протягом всього часу перебування на окупованій території, щоб не провокувати ворожих військових на протиправні дії відносно себе.

15.6. За таких умов, на переконання скаржниці, жодним чином не може бути обґрунтований висновок відповідача про самоусунення позивачки від служби та наявності складу в її діях дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги поліцейського. Скаржниця уважає, що відповідачем не вказано в оскаржуваних наказах в чому конкретно полягають протиправні дії чи бездіяльність позивача і як ці дії пов`язуються з визначеними законом обов`язками поліцейського, а також не наведено мотивів, які саме чинники вплинули на обрання відповідачем найсуворішого виду стягнення - звільнення зі служби в поліції, чому менш суворі види не могли забезпечити виконання основної мети дисциплінарного стягнення - виховання поліцейського.

15.7. У цьому ж зв`язку скаржниця посилалася на неврахування висновку щодо застосування норм статті 2 КАС України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 620/4545/22, щодо обов`язків суду надати оцінку всім ключовим доводам сторони та, застосовуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі ухвалити обґрунтоване рішення, що стало підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

15.8. Поряд із цим, скаржниця підкреслювала, що, перебуваючи у статусі поліцейського, вона була наділена правом на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

16. Ухвалою Суду від 04.09.2023 визнані поважними підстави пропуску ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2023 у справі № 160/20149/22, поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк, відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою № К/990/28073/23.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05.06.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

18. Із доводами касаційної скарги не погодився Департамент патрульної поліції та подав письмовий відзив, за змістом якого просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

18.1. Відповідач, своєю чергою, наполягав на тому, що в порушення Присяги поліцейського позивачка самоусунулася від виконання основних та додаткових завдань, покладених на Департамент патрульної поліції в умовах правового режиму воєнного стану, оголошеного на всій території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та не повідомляла про відсутність можливості виконати наказ про прибуття до УПП в Миколаївській області ДПП і не обґрунтувала причини невиконання наказу. Водночас за приписами частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту НПУ дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції, а окремі дисциплінарні проступки, серед яких, і залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. Відповідач звертав увагу Суду на те, що суттєвою обставиною, за якої позивачкою вчинений дисциплінарний проступок, є воєнний стан, тобто той стан, коли на поліцейського покладено додаткові повноваження, а Український народ розраховує на те, що поліцейські як представники держави, будуть сумлінно виконувати свої обов`язки.

18.2. ДПП підкреслив те, що позивачка мала статус поліцейського, що зобов`язувало її виконувати обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, склала Присягу поліцейського та була державним службовцем, який несе службу особливого характеру, а тому її доводи щодо неможливості евакуюватися, у зв`язку з відсутністю «зелених коридорів» не можуть бути розцінені як поважність відсутності на службі в період дії воєнного стану, оскільки служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях. Тим більше на фоні того, що за інформацією УКЗ ГУНП в Херсонській області протягом 22 днів (з 18.04.-09.05.2022) вдалося виїхати, на підконтрольну територію України 686 атестованих працівників ГУНП в Херсонській області, відповідно до довідки ВКЗ Управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП від 27.08.2022 в період з 10.03.2022 по 17.05.2022 з тимчасово окупованої території Херсонської області виїхало 163 поліцейських управління патрульної поліції в Херсонської області Департаменту патрульної поліції, разом з родинами, серед них полонених, поранених чи загиблих під час виїзду з тимчасово окупованої території не було. За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, станом на 30.05.2022, за даними операторів мобільного зв`язку тимчасово окуповану територію Херсонської області покинуло 178 224 особи жителів Херсонської області.

18.3. У зв`язку з цим відповідач наголосив на тому, що очевидним є те, що позивач у період з 24.02.2022 не несла відповідної служби в органах поліції під час воєнного стану, за виконання якої Постановою № 168 передбачена додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, а тому не набула права на отримання додаткової винагороди. Отже, за доводами цього учасника справи, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ДПП щодо ненарахування та невиплати останній додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати їй означену винагороду, та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків суду, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

19. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

20. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

21. Спірні правовідносини склалися у зв`язку із звільненням поліцейського зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, в основу мотивів застосування якого покладено те, що після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну та введення в державі воєнного стану позивачка не виконала наказ керівника про евакуацію з міста Херсона, не знайшла способів і можливостей виконати наказ та покинути окуповану територію, не повернулася до виконання службових обов`язків поліцейського на підконтрольній Збройним Силам України території та протягом тривалого часу була відсутня на службі без поважних, на думку відповідача, причин, що він розцінив як самоусунення від виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану, визнавши вчинене порушення службової дисципліни несумісним зі службою в поліції та достатньо вагомим для застосування до позивачки найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

22. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

23. Слід констатувати, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд неодноразово викладав правові висновки щодо застосування, зокрема, статті 64 Закону № 580-VIII, зокрема у постановах від 11.04.2024 у справі №420/9545/22, від 13.06.2024 у справі №420/2566/23, від 17.10.2024 у справі №420/18085/22, від 17.10.2024 у справі №420/3026/23, від 18.10.2024 у справі №280/6535/22, від 23.10.2024 у справі № 420/9461/22, від 31.10.2024 у справі №420/9854/22 та інш. Висновки у наведених справах є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав відступати від них у цій справі і надалі зауважує таке.

24. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII).

25. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

26. Частиною першою статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

27. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, серед іншого: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

28. Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

29. До основних повноважень поліції, визначених частиною першою статті 23 Закону № 580-VIII, серед іншого, пунктом 24 віднесено участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

30. Додаткові повноваження поліції визначені статтею 24 Закону № 580-VIII, частиною першою якої обумовлено, що виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.

31. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

32. Частиною третьою статті 24 Закону № 580-VIII визначено, що у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

33. Указом Президента України від 23.02.2022 № 63/2022 «Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України», затвердженому Законом України від 23.02.2022 № 2101-IX, строком на 30 діб введено на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайний стан з 00 годин 00 хвилин 24.02.2022.

34. Пунктом 3 цього Указу Національній поліції України, серед інших органів, у підпорядкуванні яких є утворені відповідно до законів України військові формування, постановлено забезпечити сприяння згідно з повноваженнями у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану.

35. Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 на виконання Указу Президента України № 63/2022 від 23.02.2022 особовий склад Національної поліції переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим.

36. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

37. Пунктом 2 цього Указу постановлено військовому командуванню разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

38. Частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

39. Статтею 10 вказаного Закону встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування.

40. Відповідно до статті 16 Закону № 389-VIII за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

41. Аналіз наведених нормативних положень дозволяє дійти висновку про те, що законодавством прямо віднесено до повноважень поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов`язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.

42. Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX розширено повноваження поліції на період дії воєнного стану, зокрема, пунктом 1 розділу I стаття 8 Закону № 580-VIII доповнена частиною четвертою такого змісту: « 4. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Цей Закон набрав чинності 01.05.2022 та згідно з пунктом 2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2123-IX пункт 1 розділу I цього Закону діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.

43. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Дисциплінарний статут НПУ).

44. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

45. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

46. Службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України. Тобто поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

47. Положення статей 8, 18 Закону № 580-VIII та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

48. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, серед іншого, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

49. Наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа (частини перша статті 4 Дисциплінарного статуту НПУ).

50. Наказ може видаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів (частина третя статті 4 Дисциплінарного статуту НПУ).

51. Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. Віддавати (видавати) незаконний наказ або такий, що не пов`язаний із службовою діяльністю поліції або виходить за межі посадових (функціональних) обов`язків керівника, забороняється. Керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону (частини четверта - шоста статті 4 Дисциплінарного статуту НПУ).

52. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту НПУ поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

53. Частиною п`ятою статті 5 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

54. Отже, виконання явно незаконного наказу та невиконання правомірного наказу є порушенням службової дисципліни, що становить склад дисциплінарного проступку та тягне за собою дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом НПУ.

55. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

56. Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

57. Дисциплінарним проступком у силу положень статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

58. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частини друга статті 14 Дисциплінарного статуту НПУ).

59. У справах № 420/18085/22, № 420/9545/22, № 420/9854/22, № 420/2566/23 та інших, які були переглянуті Верховним Судом в касаційному порядку, встановлено, що ще у жовтні 2021 року ГУНП в Херсонській області розроблено детальний План евакуації ГУНП в Херсонській області, яким передбачено основні етапи та послідовність проведення евакуаційних заходів, такі ж плани евакуації розроблялись у всіх територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП в області, на підставі яких у період 3-5.11.2021 з особовим складом територіальних (відокремлених) та структурних підрозділів ГУНП в Херсонській області проводилися практичні тренування. Для забезпечення евакуаційних заходів територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в області УОАЗОР ГУНП розроблено два алгоритми дій керівників підрозділів під час раптового військового вторгнення, якими передбачалася евакуація особового складу підрозділу наявним автотранспортом (службовим та приватним). Розроблені алгоритми були надіслані в усі територіальні (відокремлені) підрозділи з інструкцією по їх застосуванню. Після введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України в умовах воєнного вторгнення та бойових дій на території Херсонської області наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце. На виконання цього наказу більшість особового складу підрозділів ГУНП в Херсонській області передислокувалося в безпечне місце, де продовжили нести службу в умовах воєнного стану.

60. За обставинами цієї справи позивачка була у числі поліцейських, які залишилися на тимчасово окупованій території.

61. Наказом Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження поліцейськими служби в період дії воєнного стану» зобов`язано всіх поліцейських, які перебувають на тимчасово окупованих територіях протягом 1 доби виїхати на підконтрольну Україні територію для реєстрації та постановки на облік.

62. Згідно з довідкою УКЗ ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 №1037/2/02-2022 станом на 24.02.2022 штатна чисельність поліцейських в ГУНП в Херсонській області складала 2419 одиниць, некомплект складав 302 посади, фактична чисельність поліцейських складала 2117 працівників. Станом на 18.04.2022 з тимчасово окупованої території України, зокрема м. Херсона та Херсонської області на підконтрольну Україні територію всього евакуювався (передислокувався) 781 поліцейський. Станом на 09.05.2022 - 1467 поліцейських. Станом на 31.05.2022 - 1525 поліцейських. За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, станом на 30.05.2022 року, за даними операторів мобільного зв`язку тимчасово окуповану територію Херсонської області покинуло 178 224 особи жителів Херсонської області.

63. Відповідно до довідки ВКЗ Управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП від 03.08.2022 в період, з 10.03. до 17.05.2022, з тимчасово окупованої території Херсонської області, виїхало 163 поліцейських управління патрульної поліції в Херсонської області ДПП.

64. Однак ОСОБА_1 станом на 03.05.2022 не виконала усного наказу начальника ВПП в АР Крим та м. Севастополі ДПП підполковника поліції Лехновської Г.Г. про евакуацію підпорядкованих працівників вказаного підрозділу з членами їх сімей в напрямку міста Миколаїв, про причину невиконання наказу та не прибуття до УПП в Миколаївській області ДПП не повідомила, натомість маючи змогу та достатній період часу для того щоб прибути для несення служби до УПП в Миколаївській області ДПП або до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, відповідно до вимог наказу НПУ від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» цього не зробила.

65. При цьому, позивачка не стверджує про те, що не знала про існування цього наказу, її доводи в цій частині зводяться до того, що їй не було доведено встановленим порядком наказів про евакуацію з окупованої території. Такі доводи неодноразово були предметом оцінки Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 13.06.2024 у справі № 420/2566/23, від 17.10.2024 у справі № 420/18085/22 та інш., де Суд, з урахуванням неможливості довести письмові накази під підпис або ж оголосити їх особисто кожному поліцейському, який залишився на тимчасово окупованій території, погоджувався з висновками судів попередніх інстанції про те, що доведення таких наказів в усному порядку через телефонні месенджери цілком відповідає частині третій статті 4 Дисциплінарного статуту.

66. Позивачка в усіх свої заявах по суті у цій справі постійно наголошувала на тому, що через телефонні месенджери перебувала на постійному зв`язку як з керівництвом управління патрульної поліції в Херсонської області ДПП так і з іншими колегами. Отже, в умовах сьогодення, зокрема, стану розвитку інформаційних технологій, а також специфіки роду діяльності позивача, немає підстав вважати, що вона перебувала у стані цілковитої невизначеності щодо вторгнення вранці 24.02.2022 військ рф на територію України, необізнаності про ситуацію, яка склалася в Херсонській області як і подальшої вказівки керівництва евакуюватися. Із цих же мотивів немає причин вважати, що вибір позивачки не полишати цю територію був несвідомим.

67. Оцінюючи доводи про неналежне доведення до відома поліцейського наказу щодо необхідності залишити окуповану територію та недоліки форми такого наказу, Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами, зокрема, у постановах від 13.06.2024 у справах № 420/2566/23 та № 420/1936/23 указав на те, що поліцейський має усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та має, навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

68. Фактична відсутність позивачки на службі підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з актів та матеріалами службового розслідування. Факт невиходу на службу не заперечує і не спростовує сама позивачка.

69. ОСОБА_1 зі свого боку не визнає наявності в її діях дисциплінарного проступку та не вважає, що причини відсутності на службі не були поважними, доводить, що була позбавлена можливості безпечно для життя і здоров`я покинути окуповану територію, дістатися м. Миколаєва та звернутися до найближчого функціонуючого підрозділу Національної поліції, власного транспорту вона не має. Врешті її аргументи зводяться до недостатнього сприяння відповідача в організації безпечного маршруту, автомобільного транспорту, інформаційної та організаційної координації; відсутністю погоджених гуманітарних коридорів з території Херсонщини.

70. У постанові від 17.10.2024 у справі № 420/3026/23 у подібних правовідносинах Верховний Суд зауважив, що при вирішенні питання чи мав відповідач підстави стверджувати про несумісність зі службою в поліції дисциплінарних порушень, які ставляться позивачці у провину, та чи слід розцінювати наведені нею причини невиходу на службу поважними, визначальне значення має зв`язок між державою і поліцейським, який в світлі специфіки виконуваної ним функції є носієм частини її суверенної влади, що відображено в змісті Присяги поліцейського та набуває особливого значення в особливий період, зокрема, із введенням в державі правового режиму воєнного стану через повномасштабне вторгнення.

71. За усталеною позицією Верховного Суду, сформованою на підставі аналізу норм Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту НПУ (постанови Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 160/11795/20, від 17.10.2024 у справі № 420/3026/23, від 21.11.2024 у справі № 640/9688/22 та багатьох інших) з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

72. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

73. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

74. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

75. Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил етичної поведінки поліцейських встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

76. Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

77. Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

78. Як уже зазначалося, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

79. Водночас держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов`язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов`язання залишити окуповану територію з метою подальшого виконання службових обов`язків.

80. Питання кадрового наповнення службовцями, які перебувають з державою в спеціальних відносинах, заснованих на вірності і відданості та діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів, що набуває особливої ваги під час воєнного стану, лежить в площині реалізації державою її суверенної влади.

81. У цьому випадку публічний інтерес полягає у формуванні корпусу поліцейських з тих осіб, які здатні виконувати свої специфічні функціональні обов`язки в умовах, що відрізняються від мирного часу та відповідним реагуванням на випадки, які свідчать про нездатність забезпечити їх виконання.

82. Тож, враховуючи специфіку відносин між державою і працівником поліції, позивачка повинна була знати про основні евакуаційні заходи, усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та повинна була, навіть за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

83. Не викликає жодного сумніву посилання позивачки на ризик для життя і здоров`я під час такого переміщення, втім функціональні обов`язки поліцейського так само передбачають вірогідність виникнення ситуацій, небезпечних для життя і здоров`я під час несення служби, що водночас вимагає їх розв`язання, а не уникнення.

84. Служба в поліції передбачає необхідність у її працівників певних психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях тощо.

85. Поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення поліцейським місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.

86. Зважаючи на наведене Суд погоджується з позицією судів, що позивачка, будучи поліцейською, повинна була виконувати обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склала Присягу поліцейського та несла службу особливого характеру. Нездатність відповідати цим вимогам у розглядуваному випадку вказує на несумісність зі службою в поліції.

87. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.10.2024 у справі № 420/3026/23, від 21.11.2024 у справі № 640/9688/22 у подібних правовідносинах.

88. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували те, що позивачка, яка наразі стверджує про своє бажання продовжувати службу в поліції та ставить перед судом питання про поновлення її на посаді, зі свого боку, не навела жодних доводів та не надала доказів, які б свідчили, що вона, перебуваючи на цій посаді, слідуючи Присязі поліцейського, вчиняла активні дії з метою отримання інформації від керівництва про свою подальшу поведінку в умовах правого режиму воєнного стану, докладала всіх можливих зусиль щоб віднайти способи для виїзду на підконтрольну Україні територію з метою постановки на облік та, усвідомлюючи свою високу відповідальність, повернення до виконання обов`язків поліцейського. Зокрема, позивачкою не указано коли, за яких обставин вона намагалася виїхати, а також за яких обставин їй не вдалося цього зробити.

89. За наведених обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами службового розслідування належним чином підтверджено вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, який полягає в порушенні службової дисципліни у зв`язку з невиходом на службу з 23.04.2022 по 03.05.2022 без поважних причин, що є несумісним з проходженням служби в поліції справ, суперечить змісту Присяги поліцейського, оскільки підриває довіру громадян до працівників поліції, тому наразі відсутні правові підстави для скасування спірних наказів.

90. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

91. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо (зокрема, постанови Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 420/9545/22, від 17.10.2024 у справах № 420/3026/23 та № 420/18085/22 та інш.).

92. Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

93. У розглядуваному випадку судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

94. Оспорювані накази та висновок службового розслідування, на якому вони ґрунтуються, містять чіткі і зрозумілі посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких комісія дійшла відповідних висновків, склад дисциплінарного проступку, який ставиться позивачці у провину, висвітлено у тих межах умотивованості, як того вимагає закон.

95. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

96. Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що накладене дисциплінарне стягнення на позивачку є співмірним із виявленим проступком та є необхідним засобом підтримання службової дисципліни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

97. Беручи до уваги викладене, за наслідками касаційного перегляду Верховний Суд вважає необґрунтованими наведені скаржницею посилання на наявність передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій.

98. Реагуючи на доводи касаційної скарги в частині необґрунтованості відмови позивачці судом апеляційної інстанції у задоволенні її позовних вимог про зобов`язання ДПП нарахувати та виплатити їй додаткову винагороду, установлену пунктом 1 Постанови № 168, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 включно у розмірі 30000,00 грн щомісячно, за період з 19.07.2022 по 05.10.2022 у розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, Суд зазначає таке.

99. По-перше, ці доводи у касаційній скарзі наведені без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційне провадження з цих підстав не відкривалося.

100. По-друге, Верховний Суд аналізував аналогічні доводи у подібних правовідносинах у постанові від 23.10.2024 у справі № 420/9461/22, де погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування та виплати поліцейському додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, ураховуючи, що протягом заявленого періоду цей поліцейський не виконував службові обов`язки за штатною посадою, не брав безпосередню участь у бойових діях, не забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, був відсутній за місцем дислокації ГУНП в Херсонській області, а також не перебував на обліку в інших територіальних органах Національної поліції України, та був відсутній на службі з 24.02.2022 без поважної причини.

101. Ці висновки є релевантними і до обставин цієї справи, а тому висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є правильними.

102. Решта наведених скаржницею доводів фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанції та вказують на незгоду скаржниці із правовою оцінкою, наданою судами обставинам цієї справи.

103. Колегія суддів повторює, що до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

104. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття цього касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду справи.

105. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

106. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

107. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

108. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

109. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

110. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині- без змін.

111. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв?язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 359 350 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у нескасованій частині та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак