ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 160/20365/23

адміністративне провадження № К/990/40994/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (суддя Савченко А.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (суддя-доповідач Шальєва В.А., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.),

у справі № 160/20365/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) подала до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якому просила:

- стягнути витрати, пов`язані з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі, на загальну суму 63041,65 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 серпня 2017 року №406 ОСОБА_1 зараховано курсантом на перший курс навчання до Військової академії (м. Одеса) та на підставі наказу начальника Військової академії від 11 серпня 2017 року №48-РС призначено на посаду курсанта.

11 серпня 2017 року між Міністерством оборони України в особі т.в.о. начальника Військової академії полковника ОСОБА_2 та курсантом ОСОБА_3 був укладений контракт на час навчання до присвоєння військового звання «лейтенант».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 серпня 2017 року №188 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 31 серпня 2017 року зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.

Наказом начальника Військової академії від 22 березня 2018 року №23-РС курсанта першого навчального курсу солдата ОСОБА_1 відраховано з навчання у Військовій академії (м. Одеса) та виключено зі списків особового складу академії та зі всіх видів забезпечення.

Згідно із довідкою-розрахунком від 22 березня 2018 року №1/55/287 ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відшкодувати витрати на його утримання.

Позивач направив вимогу-пропозицію від 14 липня 2023 року №26/1/48 відповідачу, в якій він просив протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги сплатити суму заборгованості на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 63 041,65 грн, та за відсутності можливості єдиноразової сплати зазначеної суми протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми, повідомивши розмір можливих щомісячних платежів.

У зв`язку із невідшкодуванням витрат у добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 63 041,65 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року позов залишено без руху та встановлено позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, залишеної без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, відмовлено у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку звернення до суду, позов залишено без розгляду.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди виходили з того, що, оскільки спірні правовідносини пов`язані із публічною службою, то позивач мав звернутися за вирішенням спору у місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, який необхідно обраховувати з моменту відрахування відповідача з військової академії, оскільки саме з цього моменту позивач повинен був дізнатись про порушення особою (відповідачем) договірних умов (умов контракту), відтак про набуття права на звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, починаючи з 23 березня 2018 року (наступний день після 22 березня 2018 року), розпочався перебіг місячного строку звернення позивача до суду з вимогами, пов`язаними з проходженням, звільненням з публічної служби відповідача, а позивач звернувся до суду лише 14 серпня 2023 року, тобто із порушенням строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Урахувавши, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку, а обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів, зокрема, звернення позивача до відповідача із вимогою-пропозицією від 14 липня 2023 року про відшкодування витрат не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду та залишив позовну заяву без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової академії (м. Одеса), у якій позивач просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, а справу №160/20365/23 направити до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що Верховним Судом сформовано сталу позицію у цій категорії спорів, відповідно до якої саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду (постанови від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20).

Також позивач зазначає, що наявність заборгованості звільненого курсанта та його обізнаність з такою заборгованістю, не створює обов`язку військової академії у місячний строк звертатись до суду з адміністративним позовом. Військова академія вживає заходів для погашення заборгованостей колишніми курсантами у добровільному порядку, пропонує варіанти сплати частинами чи з відстроченням платежів, у тому числі й шляхом спілкування в телефонному режимі, і лише після вжиття таких заходів та фактичної відмови курсанта чи інших осіб добровільно відшкодувати витрати, - звертається до суду, що і було зроблено у даному випадку.

Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, на підставі частини другої статті 328 КАС України.

29 грудня 2023 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 14 серпня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України на 15 серпня 2024 року.

Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини 2 статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

Так, на стадії касаційного провадження спірним є питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з цим позовом.

Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 63041,65 грн.

Підставою для залишення позовної заяви без розгляду був висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини п`ятої статті 122 КАС України, становить один місяць й обчислюється з моменту відрахування відповідача з військової академії, оскільки саме з цього моменту позивач повинен був дізнатись про порушення особою (відповідачем) договірних умов (умов контракту), зокрема, з 23 березня 2018 року.

Позиція позивача у касаційній скарзі зводиться до того, що він звернувся до відповідача з вимогою-пропозицією від 14 липня 2023 року №26/1/48 про порядок та строки відшкодування витрат.

Разом з тим, добровільного переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача в рахунок існуючої заборгованості відповідач не здійснив, з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми до позивача не звертався. Таку бездіяльність відповідача було кваліфіковано як відмову від добровільного відшкодування витрат.

З огляду на викладене, як стверджує позивач, саме така відмова відповідача від добровільного відшкодування витрат слугувала обставиною для звернення до суду, яка настала лише у серпні 2023 року.

Перевіряючи правильність застосування судами норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок №964).

Згідно з пунктами 3, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12 грудня 2018 року).

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 24 грудня 2019 року у справі № 824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року у справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року у справі №140/2024/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 520/8425/19, тощо.

Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), №420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 був відрахований з навчання та виключений зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення 22 березня 2018 року.

При цьому відповідачем тільки 14 липня 2023 року, тобто більше ніж через чотири роки, направлено відповідачу вимогу-пропозицію про необхідність протягом 10 днів з моменту отримання вимоги сплатити суму заборгованості з витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 63 041,65 грн.

Як зазначалось вище, пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Разом з тим, з Довідки-розрахунку від 22 березня 2018 року №1/55/287 убачається, що ОСОБА_1 22 березня 2018 року ознайомився з Довідкою-розрахунком, згоден з розрахунком та взяв на себе зобов`язання добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі.

Проте, у вказаній Довідці-розрахунку, а саме: в пункті визначення кінцевої дати для відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, така дата не зазначена.

Після отримання рапорту ОСОБА_1 про небажання продовжувати навчання позивач повинен був здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в академії, зазначити загальну суму відшкодування у наказі про звільнення та надати час останньому на добровільне відшкодування таких витрат, і тільки у разі відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, позивач міг набути право звернутись до суду з відповідним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що даний позов подано із суттєвим (більше 4-х років) порушенням строку на звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, і позивачем не подано доказів в обґрунтування поважності причин, які об`єктивно перешкоджали йому або ускладнювали реалізацію права на судовий захист.

За встановлених у справі обставин початок перебігу строку не може бути пов`язаний з відмовою ОСОБА_1 добровільно відшкодувати витрати, оскільки позивач не визначив строк відшкодування. Однак, позивач протягом чотирьох років (з 2018 року) був обізнаний про невиконання відповідачем вимоги про відшкодування витрат на навчання, про що також свідчить повторне направлення вимоги-пропозиції про відшкодування цих витрат (від 14 липня 2023 року), в якій вже визначений порядок та строки відшкодування.

Незазначення у Довідці-розрахунку від 22 березня 2018 року строку, в якій відповідач має сплатити відшкодування витрат на навчання, свідчить про пасивну поведінку позивача у здійсненні захисту прав, невжиття ним жодних активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватись).

Звернення позивача до відповідача із вимогою про відшкодування витрат на навчання 14 липня 2023 року, більше ніж через чотири роки, не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав та інтересів; він має довести, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду у встановлений законом строк.

Своєю чергою, відрахування ОСОБА_1 з навчання у Військовій академії (м. Одеса) 22 березня 2018 року та в подальшому направлення йому вимоги про відшкодування витрат на навчання 14 липня 2023 року, більше ніж через чотири роки, свідчить про надмірне зволікання та зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №420/20386/23, правовідносини у якій є подібними до цієї справи.

Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Проте позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.

Посилання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20, від 01 лютого 2024 року у справі №400/210/21, колегія судів не приймає, оскільки вони не можуть слугувати прикладом правильного застосування норм процесуального права у цій справі через відмінність обставин справ, наведених позивачем, та цієї справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду у силу частини шостої статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М.В. Білак

О.А. Губська