ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 160/21596/21
провадження № К/990/19692/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Державної служби геології та надр України до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Златіна С. В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Прокопчук Т. С., суддів: Шлай А. В., Кругового О. О.
І. Обставини справи
1. У листопаді 2021 року Державна служба геології та надр України звернулась до суду з позовом до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Соборний відділ ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Соборного ВДВС про арешт майна від 01 червня 2018 року № 56468741.
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, закрито провадження у справі № 160/21596/21 за позовом Державної служби геології та надр України до Соборного ВДВС про визнання протиправною та скасування постанови.
3. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що розгляд цієї справи має бути здійснено судами загальної юрисдикції в порядку господарського судочинства з урахуванням суб`єктного складу сторін у справі, а не адміністративного судочинства.
4. Таку позицію Дніпропетровського окружного адміністративного суду підтримав і Третій апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Позивач, уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
Аргументи скарги зводяться до того, що правова позиція, яка висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/16025/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15, від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19, а також у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 820/5502/17, на яку посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, не може застосовуватись до спірних правовідносин, які склались у цій справі, оскільки суб`єктний склад учасників правовідносин, предмет спору, а також характер спірних правовідносин не є тотожними.
Стверджує, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема, від 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18 та від 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17, неодноразово підкреслювала, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Вказує, що позивач звернувся до суду з вимогою про скасування постанови державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, якою накладено арешт на майно Казенного підприємства «Південукргеологія», яке не є власністю останнього, а перебуває у нього на праві оперативного управління.
У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм процесуального права.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
7. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
8. Позивачем за приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
9. Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
10. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
11. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
12. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
13. Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі зводиться до оскарження Державною службою геології та надр України постанови державного виконавця Соборного ВДВС про арешт майна Казенного підприємства КП "Південукргеологія" у зведеному виконавчому провадженні.
14. Матеріали справи свідчать, що у зведеному виконавчому провадженні ВП № 56468741, відкритому на підставі судових наказів та виконавчих листів про стягнення заробітної плати, виданих Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, боржником зазначено КП "Південукргеологія", а стягувачем - ОСОБА_1 .
15. Постановою державного виконавця Соборного ВДВС від 01 червня 2018 року по виконавчому провадженню ВП № 56468741 накладено арешт на майно КП "Південукргеологія".
16. Зі змісту позову висновується, що позовні вимоги обґрунтовані правом Державної служби геології та надр України розпорядитися арештованим майном у порядку, передбаченому Законом України «Про управління об`єктами державно власності».
17. При цьому позивач у справі, що розглядається, а саме Державна служба геології та надр України не є стороною у зведеному виконавчому провадженні ВП № 56468741, але вважає себе особою уповноваженою власником майна, на яке накладено арешт у виконавчому провадженні ВП № 56468741, на володіння, користування та розпорядження майном КП "Південукргеологія".
18. Отже спір стосується правовідносин, пов`язаних з розпорядженням Державною службою геології та надр України правом власності на арештоване майно боржника, тобто КП "Південукргеологія", у зведеному виконавчому провадженні № 56468741.
19. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/16025/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15 та від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19.
20. Так, у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію, яка полягає у тому, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
21. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/16025/18 висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
22. У справі № 813/1341/15 підставою для звернення до суду слугувало те, що накладення арешту на майно, яке належить третій особі та перебуває в іпотеці у позивача (товариства), обмежує забезпечене іпотекою право товариства на першочергове задоволення вимог за кредитним договором.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року висловила правову позицію, яка зводиться до того, що оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 60 Закону № 606-ХІV (стаття 59 Закону № 1404-VІІІ).
Спір про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на майно є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
Суди помилково розглянули справу за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі має приватноправовий характер.
З цих підстав Велика Палата Верховного Суду вказала, що позбавлена можливості висловитися щодо неузгодженості правових позицій касаційних судів цивільної та адміністративної юрисдикцій Верховного Суду в питанні застосування норм матеріального права щодо зняття арешту, накладеного на предмет іпотеки.
23. У справі № 340/25/19 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 22 січня 2020 року, в якій сформувала правову позицію, яка зводиться до того, що спір за позовом спадкоємця боржника у виконавчому провадженні до органу державної виконавчої служби з приводу зняття арешту, накладеного на майно спадкодавця, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
24. Варто зауважити, що у справі, яка розглядається, позивачем є Державна служба геології та надр України, яка не є стороною у зведеному виконавчому провадженні, відкритому на підставі судових наказів та виконавчих листів про стягнення заробітної плати, виданих Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, боржником зазначено КП "Південукргеологія", а стягувачем - ОСОБА_1 .
25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 висловила правову позицію, яка полягає у тому, що особа, яка не є стороною виконавчого провадження і не наділена процесуальним правом оскарження вимоги приватного виконавця в порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), може реалізувати відповідне право в порядку адміністративного судочинства.
26. Варто зазначити, що приписами статей 339 340 ГПК України передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
27. За правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
28. Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", якою урегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
29. За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.
30. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
31. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
32. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 927/395/13 та у справі № 5028/16/2/2012, від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16.
33. Водночас, для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій.
34. Як зазначалось вище, предметом оскарження Державною службою геології та надр України у цій справі є рішення державного виконавця щодо накладення арешту майна КП «Південукргеологія» у зведеному виконавчому провадженні ВП № 56468741, яке оформлено відповідною постановою від 01 червня 2018 року.
35. При цьому слід зауважити, що у разі наявності єдиного суб`єкта примусового виконання (державного виконавця) закон визначає єдиний порядок проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні, зокрема, арешт накладається з урахуванням всіх виконавчих документів. Тобто стягнення відбувається одночасно за всіма виконавчими документами.
36. У пунктах 99 - 104 постанови від 09 червня 2022 року у справі № 11-443сап20 Велика Палата Верховного Суду висловила таку позицію:
"99. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
100. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
101. Такі ж приписи містяться й у Цивільному процесуальному кодексі України.
102. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) наголошувала на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
103. Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18, справи за позовами осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
104. Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Тобто, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення відбувається в процедурі позовного провадження."
37. Отже, ключовим у справі, яка розглядається, є те, що позивач, оскаржуючи рішення державного виконавця, не є стороною зведеного виконавчого провадження. Оскарження дій, рішень та бездіяльність державного та/або приватного виконавця таким суб`єктом звернення у зведеному виконавчому провадженні, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, віднесено до адміністративної юрисдикції.
38. Таким чином, на переконання колегії суддів, спірні правовідносини, які склались у цій справі, є саме публічно-правовими.
39. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
40. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
V. Судові витрати
41. Оскільки справа направляється на продовження розгляду, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити.
2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 160/21596/21 скасувати.
3. Справу № 160/21596/21 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова