ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа №160/23498/21

адміністративне провадження № К/990/35637/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

№ 160/23498/21

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про стягнення заробітної плати

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року (головуючий суддя: Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У листопаді 2021 року адвокат Турутя Захар Олегович - представник ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції про стягнення заробітної плати.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року (включно) та індексації грошового забезпечення за період з 16 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно).

- зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року (включно).

- зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 16 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року (включно).

Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на нього.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору у розмірі: 2724 грн та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 10 серпня 2022 року апелянтом подано клопотання про продовження строку сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі. Клопотання обґрунтовано введенням воєнного стану в Україні та відсутністю фінансування.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року задоволено клопотання про продовження строку та надано додатковий час на усунення недоліків - 10 днів з дня отримання апелянтом ухвали суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що 13 жовтня 2022 року відповідачем отримано копію ухвали про продовження строку на усунення недоліків. У зв`язку із тим, що недоліки апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що така апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, Департамент патрульної поліції звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що відповідно до пункту 24 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція сприяє забезпеченню відповідно до закону правового режиму воєнного стану у разі його оголошення по всій території України, у зв`язку з чим на теперішній час всі працівники поліції задіяні до виконання завдань із забезпечення безпеки і порядку в країні. Тому з причин, що не залежали від апелянта, він не міг усунути недоліки, викладені в ухвалі суду, у такий стислий строк.

Також відповідач наголошував про фінансову неспроможність та відсутність коштів для сплати судового збору.

Крім того, скаржник, аналізуючи судову практику, зазначає про те, що Верховний Суд визнав впровадження воєнного стану на території України та фінансову неможливість сплатити судовий збір поважною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк.

Касатор просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для перегляду питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку із визнанням неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та несплатою судового збору.

Недоліки касаційної скарги скаржником було усунуто в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не надходило, копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з касаційною скаргою отримав на електронну пошту 14 червня 2023 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги Департаменту патрульної поліції про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

У постановах Верховного Суду у справі № 182/1768/17(6-а/0182/50/2018) від 24.02.2020, №420/4676/19 від 14 серпня 2020 року, № 320/7209/19 від 28 грудня 2020 року , № 744/658/20 від 21 лютого 2020 року зроблено висновок про те, що залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв`язку з допущеними недоліками та їх виправлення.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що апеляційна скарга відповідача не відповідала вимогам, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до неї було не додано документа про сплату судового збору. Вказана обставина слугувала підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали, судом апеляційної інстанції було встановлено десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

10 серпня 2022 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Департаменту патрульної поліції щодо надання додаткового часу для виконання вимог ухвали суду від 26 липня 2022 року.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Третій апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 11 серпня 2022 року задовольнив клопотання апелянта та надав додатковий строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги була направлена скаржнику засобами поштового зв`язку та отримана ним 13 жовтня 2022 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 63).

Отже, наданий судом строк на усунення недоліків апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції закінчувався 23 жовтня 2022 року, однак матеріали справи не містять жодного документу на виконання ухвали суду від 11 серпня 2022 року.

Суд, звертає увагу відповідача на те, що пунктами 6 та 7 частини п`ятої статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Слід звернути увагу, що відповідач також не був обмежений клопотати перед судом апеляційної інстанції про відстрочення сплати судового збору, якщо у нього виникали труднощі щодо його сплати, однак не заявив такого клопотання.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що скаржник в своєму клопотанні від 10 серпня 2022 року просив лише надати додатковий час для сплати судового збору. Одночасно із цим, окрім посилання на неможливість проведення платежів, недостатність фінансування, на територіальну віддаленість Департаменту, який знаходиться у місті Києві, а Управління у місті Дніпрі та скрутний майновий стан скаржника, викликаний режимом воєнного стану в Україні, орган поліції не надав жодних доказів, які підтверджують вжиття ним хоч якихось заходів задля сплати судового збору.

Водночас в касаційній скарзі скаржник вказує, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та відсутністю фінансування, Департамент патрульної поліції мав достатні підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Конструкція наведеної правової норми дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

Норми частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 460/16272/21.

Щодо посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, суд касаційної інстанції зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. Одночасно, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір.

До того ж, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Стосовно аргументів скаржника щодо введення в країні воєнного стану, Суд зазначає про таке.

Варто зауважити, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022 і від 6 лютого 2023 року.Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Варто акцентувати увагу на тому, що скаржник знав про вимогу ухвали суду щодо сплати судового збору ще з серпня 2022 року. Зазначені обставини свідчать про те, що у відповідача було понад три місяці, щоб усунути вказані недоліки.

Натомість у справі, на момент постановлення оскаржуваної ухвали, у суду апеляційної інстанції не було жодних відомостей про вчинення апелянтом дій спрямованих на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.

Також, касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Ураховуючи те, що апелянтом недоліки апеляційної скарги не були усунуті, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про повернення апеляційної скарги.

Разом з тим, повернення апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення.

У свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" від 07.07.1989).

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну і обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року у справі №160/23498/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду