№ 160/23506/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа №160/23506/23

адміністративне провадження № К/990/14796/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 160/23506/23

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Семененка Я.В., суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), у якому позивач просив:

визнати бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування до стажу роботи, який надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 наступних періодів: з 01.09.1973 по 30.08.1975 (1 р. 11 м. 30 дн.) - навчання в Дніпропетровській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР; з 01.09.1981 по 10.07.1984(2 р. 10 м. 10 дн.) - період роботи на посаді викладача цивільного та трудового права в Дніпропетровському технікумі радянської торгівлі;

зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, який надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 наступні періоди: з 01.09.1973 по 30.08.1975 (1 р. 11 м. 30 дн.) - половину періоду навчання в Дніпропетровській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР; з 01.09.1981 по 10.07.1984 (2 р. 10 м. 10 дн.) - період роботи на посаді викладача цивільного та трудового права в Дніпропетровському технікумі радянської торгівлі;

зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дня набуття права на перерахунок з урахуванням раніше здійснених виплат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області врахувати періоди навчання ОСОБА_1 в Дніпропетровській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР та роботи на посаді викладача цивільного та трудового права в Дніпропетровському технікумі радянської торгівлі та перерахувати довічне грошове утримання, є протиправною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 позов ОСОБА_1 задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні періоди навчання та роботи позивача мають бути зараховані до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового забезпечення. Таке право, як зазначив суд першої інстанції, повинно визначатися виходячи із законодавства, що діяло на час призначення позивача суддею.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 14.03.2024 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, погодившись з позицією позивача та висновками суду першої інстанції про те, що соціальні гарантії судді не можуть бути звужені внаслідок прийняття нових законів, якими визначався статус судді, врахував, що періоди навчання не у вищому навчальному закладі та роботи на посаді викладача технікуму не підлягають зарахуванню до стажу судді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 - залишити в силі.

У касаційній скарзі позивач покликається на те, що в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020, якою залишено без змін рішення Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №9901/537/19.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суд від 03.06.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 10.12.2001 №1205/2001 призначено на посаду судді господарського суду Дніпропетровської області.

16.07.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади судді господарського суду Дніпропетровської області на підставі постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VIII «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Дніпропетровської області у відставку».

З серпня 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України у м. Дніпрі (правонаступник - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.

Заявою від 06.05.2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання у зв`язку з тим, що при призначенні довічного грошового утримання йому не враховано декілька періодів, а саме: з 01.09.1973 по 30.08.1975 (1р. 11м.30дн.) - навчання в Дніпропетровській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР; з 01.09.1981 по 10.07.1984 (2р. 10м. 10 дн.) - період роботи на посаді викладача цивільного та трудового права в Дніпропетровському технікумі радянської торгівлі.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08.06.2023 за № 26583-19930/К-01/8-0400/23 повідомлено ОСОБА_1 про відмову у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді.

Вважаючи відмову у врахуванні відповідних періодів роботи до стажу для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок звільнення судді визначено Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з посади судді), Законом України «Про статус суддів» (Закон №2862-ХІІ).

Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.

Частиною першою статті 120 Закону № 2453-VI передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до статті 135 Закону №2453-VІ, який був чинним на час звільнення позивача з посади судді, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Перелік посад, робота на яких зараховувалася до стажу роботи на посаді судді, передбачений статтею 135 Закону №2453-VІ, є вичерпним.

При цьому, можливість зарахування педагогічної роботи до стажу роботи, що дає право на відставку і виплату вихідної допомоги, була передбачена лише для суддів Конституційного Суду України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Законом №2453-VІ, під час дії якого позивача звільнено з посади судді, не була передбачена можливість зарахування до стажу роботи судді періодів навчання та роботи, про які зазначено позивачем в позові.

Обґрунтованими є також і висновки судів про те, що при визначенні стажу роботи судді застосуванню підлягає як те законодавство, яке діяло під час призначення на посаду судді, так і те, яке було чинним станом на дату звільнення з посади судді.

Так, пунктом 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, який набув чинності після звільнення позивача з посади судді, але передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають також положення Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 (далі Закон № 2862-XII).

Статтею 43 Закону №2862-XII передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів у країни, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 №584/95 (чинною до 20.03.2008, далі - Указ Президента України №584/95) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді" від 03.09.2005 №865 (чинної до 01.01.2012) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах.

Таким чином, законодавством, яке діяло на час призначення позивача на посаду судді, передбачалася можливість зарахування до стажу судді половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах.

Водночас, Дніпропетровська спеціальна середня школа міліції МВС СРСР не відносилась вищих навчальних закладів у системі освіти, а строк навчання у середній школі міліції не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посади судді.

Так само, період роботи позивача на посаді викладача цивільного та трудового права в Дніпропетровському технікумі радянської торгівлі не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, через те, що нормами законодавства, які були чинними як на час призначення позивача на посаду судді так і на час його звільнення з цієї посади, не було передбачено можливості зарахування до стажу судді періоду педагогічної роботи.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020, якою залишено без змін рішення Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №9901/537/19, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з такого.

У справі №9901/537/19, на яку послався заявник касаційної скарги Суд дійшов висновку про те, що для обчислення стажу судді, який дає право на відставку, застосуванню підлягають положення статті 7 Закону № 2862-ХІІ (чинної на момент призначення позивачки на посаду судді).

Отже, у цій справі суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду у справі №9901/537/19, тоді як доводи позивача, за фактичних обставин справи, стосуються застосування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд» № 2509-VIII, який набрав чинності 05.08.2018 (після звільнення позивача у відставку).

Таким чином, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У скарзі також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні постанови.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі № 160/23506/23- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко