ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 160/26624/23
адміністративне провадження № К/990/19447/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №160/26624/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою адвоката Кириленка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, прийняте у складі головуючого судді Лозицької І.О., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Коршуна А.О., суддів Чепурнова Д.В.,Сафронової С.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 10.08.2022 по 30.08.2022, з 01.11.2022 по 05.11.2022, з 10.12.2022 по 20.12.2022;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 10.08.2022 по 30.08.2022, з 01.11.2022 по 05.11.2022, з 10.12.2022 по 20.12.2022.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та у періоди з 10.08.2022 по 05.11.2022, з 10.12.2022 по 20.12.2022 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Донецької області на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині): №218 від 10.08.2022, №309 від 05.11.2022, №346 від 10.12.2022, №356 від 20.12.2022, що підтверджується довідкою від 06 травня 2023 року №354. Однак йому не в повній мірі було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду, у зв`язку із чим на адресу відповідача було направлено адвокатський запит. Листом від 17.07.2023 за №642/4362 надано витяги з наказів стосовно проходження військової служби позивачем та довідку про доходи, з аналізу якої вбачається, що позивача було позбавлено додаткової грошової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.
3. На думку позивача, така бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової допомоги за вказаний період є протиправною, а притягнення його до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для позбавлення права на виплату додаткової винагороди.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що матеріали справи не містять доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів в період з 10.08.2022 по 30.08.2022, з 01.11.2022 по 05.11.2022, з 10.12.2022 по 20.12.2022, тому відповідачем було нараховано і виплачено позивачу додаткову грошову винагороду за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", а тому позові вимоги не підлягають задоволенню.
6. Також суди відхили довідку військової частини НОМЕР_1 від 06 травня 2023 року №354, як доказ безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки вона не містить в собі відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань).
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, адвокат Кириленко Андрій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
8. У касаційній скарзі скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування:
1) пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час дії воєнного стану»,
- в цілому переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309,
у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168;
2) пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»,
- в цілому Окремого доручення №912/з/29 від 23 червня 2022 року, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Cил України та командуванням військових частин, у зв`язку із застосуванням положень зазначеного доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а саме:
у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин, у зв`язку із застосуванням положень зазначеної телеграми для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 (діючої на момент спірних правовідносин),
визначення переліку документів, достатніх для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди.
9. Також у касаційній скарзі представник позивача посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 №912/з/29 з підстав відсутності його державної реєстрації.
ІV. Позиція інших учасників справи
10. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Прокопенка О.Б., Радишевської О.Р., від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
12. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а також підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
13. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Деревицької від 25 листопада 2024 року №1319/0/78-24 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для розгляду цієї справи здійснено заміну судді Прокопенка О.Б. на суддю Уханенка С.А .
14. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 28 листопада 2024 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , солдат військової служби за мобілізацією, до 20.12.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
16. У періоди з 10.08.2022 по 05.11.2022, з 10.12.2022 по 20.12.2022 позивач безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Донецької області на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині): №218 від 10.08.2022, №309 від 05.11.2022, №346 від 10.12.2022, №356 від 20.12.2022, що підтверджується довідкою від 06 травня 2023 року №354.
17. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2022 №356 солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 колишнього розвідувальника-далекомірника 2 розвідувального взводу розвідувальної роти, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у відставку за пп. «б» (за станом здоров`я з виключенням з військового обліку), з 20.12.2022 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18. 07.04.2023 адвокат Задорожня В.О. звернулася із адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 про надання інформації щодо підстав ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у вересні 2022 року.
19. Листом №642/4362 від 17.07.2023 військова частина НОМЕР_1 повідомила адвоката про розгляд запиту та надала документи: витяг з наказу від 05.11.2022 №309, витяг з наказу від 23.11.2022 №327, витяг з наказу від 03.12.2022 №337, витяг з наказу від 10.12.2022 №346, витяг з наказу від 20.12.2022 №356, довідку про доходи від 17.07.2023 №4622, довідку про безпосередню участь у бойових діях від 06.05.2023 №354, копію результатів службового розслідування.
20. Відповідно до довідки про доходи від 17.07.2023 №4622 нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_1 , за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року у жовтні 2022 року виплачено 321746,18 грн, з яких у жовтні 2022 року та листопаді виплачено 100 000,00 грн та у грудні 56829,90 грн.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
21. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, (далі - Закон №2011-XII), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
24. За приписами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
25. Згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
26. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197 (далі - Порядок № 260).
27. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
28. Цього ж дня (24.02.2022 року) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, п. п. 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
29. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
30. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
31. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
32. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
33. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці 1 пункту 1 Постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
34. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.
35. Відповідно до пункту 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
36. Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.
37. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абз. 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).
38. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
39. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, Міністр оборони України видав Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
40. В Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29, яке діяло протягом спірного періоду, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
41. Пунктом 3 цього Окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
42. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
43. Пунктом 4 цього ж окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
44. У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
45. Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн або 30000,00 грн здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
46. У цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000 грн за місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
47. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення від 23.06.2022 року № 912/з/29).
48. Пункт 9 Окремого доручення обумовив до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включати військовослужбовців, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.4 пункту 9);
вживати алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.8 пункту 9).
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
49. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
50. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
51. Стосовно доводів касатора про незастосовність Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 №912/з/29 до спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає таке.
52. Верховний Суд у постановах від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23, від 25 жовтня 2024 року у справі №560/13291/22 вже розглядав питання застосовності цього акту в контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, військовослужбовцям Збройних Сил України та дійшов такого висновку.
53. Зокрема, у зазначених постановах Верховний Суд зазначив про те, що під час прийняття такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
54. З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
55. Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 року №912/з/29, підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
56. Однак Верховний Суд зауважив, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
57. З огляду на зазначене Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 з підстав відсутності його державної реєстрації.
58. Така позиція є застосовною до обставин цієї справи, тому твердження представника позивача щодо незастосовності Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 до спірних правовідносин є необґрунтованим.
59. Установлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000,00 гривень, у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.
60. Спірні правовідносини у цій справи виникли у зв`язку з відмовою відповідача виплатити позивачу збільшену додаткову винагороду за період з 10.08.2022 по 30.08.2022, з 01.11.2022 по 05.11.2022, з 10.12.2022 по 20.12.2022, у зв`язку з відсутністю підстав для нарахування та виплати такої додаткової винагороди.
61. Суди першої та апеляційної інстанцій рішення про відмову у задоволенні позову мотивували тим, що позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у спірному періоді у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.
62. Верховний Суд уважає вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на неповністю установлених обставинах справи, які у сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.
63. За приписами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
64. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (частина п`ята статті 77 КАС України).
65. Так, згідно з пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойового наказу (бойового розпорядження);
журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
66. Суди дійшли висновку про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період без належного з`ясування обставин, щодо яких виник спір, а саме: які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач упродовж спірного періоду, та якими доказами це підтверджується.
67. Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час, а також чи перебував у зоні бойових дій.
68. У цьому контексті Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
69. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться такі документи: копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 №3608 про призначення службового розслідування з метою з`ясування обставин неприбуття до місця дислокації підрозділу військовослужбовця ОСОБА_1 після виписки з медичного закладу; копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2022 №1735 про результати проведення службового розслідування; копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2022 №2006 про притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - оголошено сувору догану.
70. При цьому, суди попередніх інстанцій не надали оцінку вказаним наказам відповідача, обмежившись лише посиланням на відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період.
71. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
72. За наведеного Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.
73. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.
74. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають суду касаційної інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.
75. Водночас критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
76. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
77. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
78. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
79. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
80. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу адвоката Кириленка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року скасувати, а справу №160/26624/23 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко