№ 160/27532/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 лютого 2023 року

справа № 160/27532/21

адміністративне провадження № К/990/1190/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Чебикіна Сергія Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 червня 2022 року (суддя - Рянська В. В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року (судді: Чередниченко В. Є., Панченко О. М., Іванов С. М.)

у справі № 160/27532/21

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

30 грудня 2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - платник податку, відповідач у справі), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 3587725,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та має податковий борг у зазначеній сумі, який обліковується в інтегрованих картках платника податків відповідача: з податку на доходи фізичних осіб 3 302 563,14 грн, військового збору 275 199,43 грн, податку на нерухоме майно 9962,50 грн. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, за результатами якої складено акт № 13345/04-36-33-05/ НОМЕР_1 від 29 листопада 2019 року. На підставі зазначеного акту 13 лютого 2020 року податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб - № 0006943305 на суму 3 302 393,14 грн, № 0006933305 на суму 170,00 грн та податкове повідомлення-рішення з військового збору - № 0006953305 на суму 275199,34 грн, які направлено на адресу відповідача та 21 травня 2020 року повернуто до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання. Податковий борг з податку на нерухоме майно в сумі 9962,50 грн виник внаслідок несплати у встановлені строки сум грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 28 березня 2018 року (з терміном сплати 05 вересня 2018 року) № 409/3 на суму 1076,71 грн; №409/2 на суму 2436,30 грн; №409/1 на суму 5186,13 грн, №00000545-5250-0463 від 21 січня 2019 року (з терміном сплати 30 квітня 2019 року) на суму 595,68 грн, №0018761-5140-0463 від 25 березня 2020 року (з терміном сплати 03 серпня 2020 року) на суму 667,68 грн, які направлено на адресу відповідача та повернуто на адресу контролюючого органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Інформація щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня. У зв`язку з несплатою до бюджету податкового боргу стосовно ОСОБА_1 було сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 103294-17 від 25 вересня 2018 року, яку направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання. Несплата відповідачем податкового боргу стала підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у справі №160/27532/21, позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету України податковий борг у сумі 3 587 725,07 грн (три мільйони п`ятсот вісімдесят сім тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 07 копійок).

09 січня 2023 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.

09 лютого 2023 року справа № 160/27532/21 надійшла до Верховного Суду.

Висновки судів попередніх інстанцій

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг, податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року не скасовані у визначеному законом порядку, доказів погашення заборгованості відповідач не надав, а тому наявні підстави для задоволення позову та стягнення непогашеної суми податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на адресу відповідача за відомим місцем його проживання/останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення, та відповідач не повідомляв податковий орган про зміну такої адреси, при цьому зазначені податкові повідомлення-рішення не було вручено адресату з незалежних від позивача обставин (з інших причин), а тому податкове зобов`язання набуло статусу узгодженого.

Щодо доводів про те, що відповідач не був повідомленим належним чином про день, час та місце розгляду цієї справи судом першої інстанції, що на його думку є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зауважив, що під час розгляду судом першої інстанції цієї справи, на підставі інформації наданої відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо вибуття відповідача з місця реєстрації його проживання (а. с. 52) суд дійшов правильного висновку про необхідність застосування для виклику відповідача положень статті 130 КАС України щодо розміщення виклику відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та зробив це, що підтверджується відповідними викликами (повідомленнями) наявними в матеріалах справи (а. с. 59, 77, 83, 96).

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Зокрема, відповідач наголошує, що взагалі не був обізнаний про прощення йому кредитором (АТ «Банк Кредит Дніпро») боргу за кредитними договорами. Жодне податкове повідомлення-рішення позивача про нарахування податкового боргу відповідач не отримав. Про нарахування податкового боргу відповідач довідався лише з рішення суду першої інстанції від 01 червня 2022 року, копія якого отримана під розписку 18 серпня 2022 року.

Скаржник посилається на пункт 31.1 статті 31 ПК України, за яким строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Заявник касаційної скарги вважає, що такого обов`язку у відповідача не виникло у зв`язку з тим, що він не був обізнаний про прощення кредитором (АТ «Банк Кредит Дніпро») боргу за кредитними договорами: №090807-БЗБ від 09 серпня 2007 року, № 201207-ИЗБ від 20 грудня 2007 року, 181105/1-ПЗБ від 18 листопада 2005 року. Сам по собі факт направлення кредитором боржнику поштою повідомлення про прощення боргу - не свідчить про обізнаність останнього про ці обставини.

На переконання відповідача, до даних правовідносин слід застосувати приписи підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, згідно з якими кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідач стверджує, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини отримання відповідачем повідомлень кредитора про прощення (анулювання) боргу. Про прощення боргу за кредитними договорами відповідачу стало відомо лише 25 серпня 2022 року після ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції.

Крім того, скаржник вважає, що повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання не свідчить про неможливість пошти вручити документ, оскільки така причина прямо не передбачена законом, а обставини про вжиття поштою заходів для доставки кореспонденції адресату - не встановлені, тим більше, що ці події припали на військовий стан в Україні.

Відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

13 лютого 2023 року від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно з копіями розрахунків податкового боргу та витягами з інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 , відповідач має податковий борг на загальну суму 3 587 725,07 грн, у тому числі:

- податковий борг з податку на доходи фізичних осіб - 3 302 563,14 грн (податок на доходи фізичних осіб 2 641 914,51 грн; штрафні санкції: 170,00 грн, 660 478,63 грн);

- податковий борг з військового збору - 275 199,43 грн (військовий збір 220 159,54 грн, штрафні санкції 55 039,89 грн);

- податковий борг з податку на нерухоме майно - 9 962,50 грн.

Податковий борг з податку на нерухоме майно в сумі 9962,50 грн виник внаслідок несплати у встановлені строки сум грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 28 березня 2018 року № 409/3 на суму 1076,71 грн, №409/2 на суму 2436,30 грн, №409/1 на суму 5186,13 грн, №00000545-5250-0463 від 21 січня 2019 року на суму 595,68 грн, №0018761-5140-0463 від 25 березня 2020 року на суму 667,68 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) та повернуто до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов`язань, контролюючим органом відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 103294-17 від 25 вересня 2018 року, яку було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору виник внаслідок несплати у встановлені строки сум грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом.

Так, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за результатами проведеної у період з 18 листопада 2019 року до 22 листопада 2019 року документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт №13345/04-36-33-05/ НОМЕР_1 від 29 листопада 2019 року, яким встановлено такі порушення платником податків:

1) підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік;

2) підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та пункту 167.1 статті 167, з урахуванням підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 розділу ІV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України у зв`язку з отриманням доходу, як додаткового блага, у виді анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 2 641 914,51 грн;

3) підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у зв`язку з отриманням доходу, як додаткового блага, у виді анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, в результаті чого донараховано військовий збір за 2018 рік у сумі 220 159,54 грн.

В акті зазначено, що згідно з відомостями ЦБД ДРФО платником податків ОСОБА_1 отримано доходи у виді додаткового блага прощення (анулювання) кредитором суми боргу в період з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року в сумі 14 678 233,59 грн, з них:

- 4 828 238,54 грн, які включено АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу за формою № 1ДФ за 2 квартал 2018 року за ознакою доходу « 126»;

- 9 849 995,05 грн, які включено АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу за формою № 1ДФ за 3 квартал 2018 року за ознакою доходу « 126».

Відповідно до відомостей ЦБД ДРФО із сум доходу у виді додаткового блага прощення (анулювання) кредитором суми боргу, отриманого ОСОБА_1 у 2 і 3 кварталах 2018 року, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір не нараховувався та до бюджету не сплачувався.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0006943305 від 13 лютого 2020 року на підставі акта перевірки ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 2 641 914,51 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 660 478,63 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0006933305 від 13 лютого 2020 року на підставі акта перевірки ОСОБА_1 донараховано військовий збір у сумі 220 159,54 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 039,89 грн.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0006933305 від 13 лютого 2020 року на підставі акта перевірки до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі 170,00 грн.

Правове регулювання

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За приписами підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 31.1. статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як передбачено пунктом 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції до 23 травня 2020 року) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пункт 58.3. статті 53 ПК України змінено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (набрав чинності з 23 травня 2020 року), а саме викладено в такій редакції: «Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу».

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.

Згідно з пунктом 70.1. статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.

Відповідно до пункту 70.7. статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (в редакції чинній на час направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.

Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Висновки суду

Податковим кодексом України встановлено обов`язок фізичної особи - платника податків у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняття відповідного рішення кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати дані Державного реєстру та облікової картки платника та/або розшукувати місцезнаходження платника податку, а тому контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою 12 вересня 2022 року на виконання вимог статті 296 КАС України місцем свого проживання/перебування зазначив ту саму адресу, за якою направлялися податкові повідомлення-рішення, а саме: АДРЕСА_1 .

Суди попередніх інстанцій установили, що податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на адресу відповідача за відомим місцем його проживання/останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення, та відповідач не повідомляв податковий орган про зміну такої адреси, однак податкові повідомлення-рішення не було вручено адресату з незалежних від позивача обставин (з інших причин).

Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи зазначені обставини, погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що визначене у податкових повідомленнях-рішеннях податкове зобов`язання набуло статусу узгодженого.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення пунктів 95.1-95.4 статті 95, пункту 59.5 статті 59 ПК України, установив той факт, що у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 28 березня 2018 року № 409/3 на суму 1076,71 грн, №409/2 на суму 2436,30 грн, №409/1 на суму 5186,13 грн, №00000545-5250-0463 від 21 січня 2019 року на суму 595,68 грн, №0018761-5140-0463 від 25 березня 2020 року на суму 667,68 грн, контролюючим органом вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу. Податкова вимога форми «Ф» № 103294-17, сформована 25 вересня 2018 року, була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та повернута відправнику за закінченням терміну зберігання. Оскільки податковий борг не був погашений, податкова вимога додатково (повторно) не надсилається.

Податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року не скасовані у визначеному законом порядку, податкова заборгованість не погашена, а тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення непогашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів Верховного Суду визнає безпідставними доводи скаржника щодо необхідності дослідження судами при розгляді цього спору обставин дотримання кредитором обов`язку повідомити платника податку про прощення (анулювання) боргу, оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, якими були визначені відповідні зобов`язання, не є предметом дослідження у справі.

Щодо доводів скаржника про те, що відповідач не був повідомленими належним чином про день, час та місце розгляду цієї справи судом першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність цих доводів, оскільки під час розгляду цієї справи суд першої інстанції направив запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, у якому зазначено «Відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних», прошу надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку відділу адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ». Тобто, суд запитав відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку, а не лише щодо зазначеної в запиті адреси особи, як стверджує скаржник.

Норми процесуального закону не покладають на суд обов`язок встановлювати місце роботи учасника справи, повідомити суд про місце роботи/служби є правом особи, а тому доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів визнає безпідставними та вважає правильним застосування судом першої інстанції для виклику відповідача положень статті 130 КАС України, а саме розміщення виклику відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як підстава касаційного оскарження - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України у подібних правовідносинах, не доведена відповідачем. По-перше, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно застосування підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, по-друге, положення цього підпункту з урахуванням фактичних обставин щодо повідомлення кредитором про прощення боргу підлягають дослідженню і застосуванню на стадії оскарження податкових повідомлень-рішень, що не є предметом судового розгляду в цій справі.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Чебикіна Сергія Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2022 року у справі № 160/27532/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк