ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 листопада 2024 року

справа № 160/373/24

адміністративне провадження № К/990/38867/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпродормостобуд»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (суддя - Бухтіярова М. М.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (судді: Головко О. В., Суховаров А. В., Ясенова Т. І.),

у справі №160/373/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпродормостобуд»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Дніпродормостобуд» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2023 року № 0337980406, яким до Товариства застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за період лютий-грудень 2022 року, січень-квітень 2023 року в ЄРПН, на загальну суму 431 831,99 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

14 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Дніпродормостобуд» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №160/373/24.

30 жовтня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства після усунення позивачем недоліків касаційної скарги, витребувано справу з суду першої інстанції.

Справа №160/373/24 в електронному вигляді надійшла до Верховного Суду 01 листопада 2024 року, а в паперовому - 20 листопада 2024 року.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди попередніх інстанцій установили, що Приватне акціонерне товариство «Дніпродормостобуд» зареєстроване 05 червня 2003 року, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 32495478; перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра); місцезнаходження юридичної особи: 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 30.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності за КВЕД: 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 10 червня 2003 року.

16 жовтня 2023 року відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України, у порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, головним державним інспектором Правобережного відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства «Дніпродормостобуд» (код ЄДРПОУ 32495478) щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки №37124/04-36-04-06/32495478 від 16 жовтня 2023 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: допущена затримка реєстрації в ЄРПН 505-ти податкових накладних з датою складання: лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень 2023 року, з датою реєстрації в ЄРПН березень, травень, квітень, липень, серпень 2023 року.

20 листопада 2023 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Н» №0337980406, згідно з яким до Приватного акціонерного товариства «Дніпродормостобуд» застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за період лютий-грудень 2022 року, січень-квітень 2023 року в ЄРПН, на загальну суму 431831,99 грн.

Відповідно до Додатку до податкового повідомлення-рішення №0337980406 від 20 листопада 2023 року розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН такий: за податкові накладні, складені з лютого 2022 року - січень 2023 року у розмірі 10%, 30%, 40%, 50%, за податкові накладні, складені з лютого 2023 року по квітень 2023 року, у розмірі 2%, 5%, 10%, 15%.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції застосували положення пункту 120-1.1. статті 120-1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, врахували позицію Верховного Суду в подібних категоріях справ, та дійшли висновку, що в межах спірних правовідносин позивач склав податкові накладні з лютого по грудень 2022 року, з січня по квітень 2023 року, та зареєстрував їх в ЄРПН з порушенням строку, а тому відповідач правомірно застосував штрафні (фінансові) санкції щодо податкових накладних, складених з лютого 2022 року по січень 2023 року, на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а щодо податкових накладних, складених з лютого по квітень 2023 року з урахуванням положень пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 1, 4, частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України. Скаржник доводить наявність підстав відкриття касаційного провадження, визначених пунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми процесуального права, а саме пункт 3 частини першої статті 236 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає, що ухвалою Третій апеляційний адміністративний суд від 20 серпня 2024 року по справі №160/373/24 необґрунтовано відхилив клопотання Товариства про зупинення провадження по справі №160/373/24 до набрання законної сили рішенням по справі №160/15899/24. При цьому, в поданому клопотанні підприємством зазначалося про наявність вмотивованого зв`язку між справами № 160/373/24 та №160/15899/24, адже вирішення питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0337980406 від 20 листопада 2023 року безпосередньо пов`язано із вирішенням питання про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №55578 від 17 жовтня 2022 року щодо можливості своєчасного виконання підприємством свого податкового обов`язку, в якому податковим органом невмотивовано встановлено таку можливість. Такі висновки суду апеляційної інстанції Товариство вважає необґрунтованими, з огляду на пункт 109.1. статті 109 ПК України, відповідно до якого, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Крім того, позивач доводить, що в аспекті зазначеного питання, суд апеляційної інстанції також не врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30 квітня 2024 року по справі №160/12823/23 (адміністративне провадження №К/990/12394/24), в якому Верховним Судом зазначено:

«Враховуючи те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не надали оцінку обставинам, на які посилається Товариство стосовно неможливості виконати податковий обов`язок щодо подання звітності протягом певного часу, як і не зупинили провадження у цій справі до вирішення іншої справи, предметом розгляду в якій є саме правомірність рішення контролюючого органу про можливість виконання Товариством своїх податкових обов`язків, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги позивача, скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції».

Щодо даного питання Товариство додатково звернуло увагу на те, що камеральна перевірка підприємства була проведена 16 жовтня 2023 року, а до податкового органу із заявою про неможливість виконання податкових обов`язків Товариство звернулося до 26 вересня 2022 року, тобто задовго до моменту проведення перевірки та у строки, визначені Порядком № 225.

Рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №55578 від 17 жовтня 2022 року про можливість своєчасного виконання Товариством своїх податкових обов`язків в період дії воєнного стану є предметом адміністративної справи №160/15899/24.

Щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, позивач вказав на неправильне застосування підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Зокрема, помилка судів попередніх інстанцій полягала в тому, що останніми не було встановлено і досліджено обставини щодо кожної податкової накладної, з урахуванням відповідного правового регулювання та загально-правового принципу дії норми права у часі, адже з аналізу переліку податкових накладних/розрахунків коригування, зазначених в акті камеральної перевірки, вбачається, що 15-ть із 505-ти податкових накладних за номером № 695, 694, 887, 697, 724, 719, 712, 715, 717, 704, 700, 723, 716, 707 та 709 зареєстровані в ЄРПН - 15 липня 2022 року.

Щодо решти податкових накладених позивач наголошує, що суди попередніх інстанцій порушили норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, які передбачають звільнення від відповідальності, зокрема за порушення строків реєстрації податкових накладних, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року по справі №160/373/24, направити справу №160/373/24 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

06 листопада 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому податковий орган просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано мотивували правове регулювання спірних правовідносин, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування положень пункту 120-1.1. статті 120-1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України стосовно застосування штрафних фінансових санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних за спірний період.

При цьому, колегія суддів приймає доводи скаржника стосовно неповноти встановлення судами обставин у справі, які полягають у не дослідженні доказів щодо кожної податкової накладної, з урахуванням відповідного правового регулювання, адже з аналізу переліку податкових накладних/розрахунків коригування, зазначених в акті камеральної перевірки, вбачається, що 15-ть із 505-ти податкових накладних за номером № 695, 694, 887, 697, 724, 719, 712, 715, 717, 704, 700, 723, 716, 707 та 709 зареєстровані в ЄРПН - 15 липня 2022 року.

З урахуванням обмежених повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), колегія суддів визнає, що неповнота дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі дає підстави для скасування судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд.

На думку Суду, правова оцінка відповідних порушень, що лягли в основу спірного індивідуального акта, судами попередніх інстанцій за відповідними правилами КАС України, вимагає ретельної перевірки на підставі відповідних доказів.

Колегія суддів Верховного Суду також приймає доводи заявника касаційної скарги стосовно наявності обставин щодо неможливості виконати Товариством податковий обов`язок, які є предметом дослідження в іншій справі, і прийняте в іншій справі рішення безпосередньо вплине на обов`язок позивача своєчасно реєструвати податкові накладні та відповідно правомірність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків реєстрації.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/15899/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпродормостобуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 17 жовтня 2022 року №55578 про можливість виконання ПРАТ «Дніпродормостобуд» своїх податкових обов`язків на період воєнного стану.

12 вересня 2024 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №160/15899/24, яким частково задовольнив позовну заяву Товариства, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №55578 від 17 жовтня 2022 року, зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «Дніпродормостобуд» від 26 вересня 2022 року №26/09-1. В решті позовних вимог відмовив. На час касаційного розгляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №160/15899/24 набрало законної сили.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що позивач подав до суду апеляційної інстанції письмове клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі № 160/373/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/15899/24.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 серпня 2024 року зазначене клопотання Товариства залишив без задоволення, мотивувавши його тим, що суд надає оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень в межах підстав його прийняття та дотримання законодавчо встановленої процедури в процесі його прийняття. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач в даній справі не зазначав в якості підстав позову оскарження рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 55578 від 17 жовтня 2022 року. Крім того, цей суд зазначив, що під час апеляційного розгляду справи суд не досліджує нові обставини або докази, які не досліджувалися та не перевірялися судом першої інстанції та які виникли після закінчення розгляду справи в суді першої інстанції, а лише перевіряє обґрунтованість висновків суду першої інстанції та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Верховного Суду не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки позовну заяву позивач мотивував серед іншого і обставинами щодо неможливості виконання податкових обов`язків, зазначав, що звернувся до податкового органу з відповідною заявою від 26 вересня 2022 року №26/09-1, про що свідчать і додатки до позовної заяви, проте відповіді податкового органу не отримав. Про ці обставини та не дослідження їх судом першої інстанції позивач зазначав в апеляційній скарзі.

Однак суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав на те, що матеріали справи не містять доказів ані подання відповідної заяви до податкового органу, ані прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання позивачем свого податкового обов`язку на підставі відповідної заяви платника податків. Проте, ці доводи не відповідають дійсності, оскільки як зазначено вище позивач додав до адміністративного позову заяву від 26 вересня 2022 року №26/09-1, адресовану контролюючому органу.

Наведені вище обставини залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, хоча мали бути встановлені і дослідженні з огляду на таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69.

Відповідно до підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (зі змінами, внесеними Законом від 12 травня 2022 року № 2260-IX) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Отже, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

З метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 затверджений Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження (Порядок № 225).

Цим Порядком визначено, зокрема, підстави неможливості виконання платниками

податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) та правила надання заяви та

документів, що доводять неможливість виконання податкових обов`язків тощо.

Отже, обставини щодо можливості/неможливості позивача виконати податковий обов`язок, зокрема, щодо своєчасної реєстрації податкових накладних вливають на правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, адже в розумінні пункту 109.1. статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не встановили обставини, на які посилається Товариство, стосовно неможливості виконати податковий обов`язок, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача, скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи межі касаційного перегляду, визначені частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції є такими, які не ґрунтуються на оцінці належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів в розумінні статей 73 - 76 КАС України, та на всебічному, повному дослідженні обставин справи.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України).

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 3 72-77 90 242 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпродормостобуд» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року скасувати, справу №160/373/24 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

В. В. Хохуляк