ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

м. Київ

справа № 160/4162/19

касаційне провадження № К/9901/8532/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - Управління) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді - Мельник В.В., Сафронова С.В.) у справі за позовом Приватного підприємства «Восток-2» (далі - Підприємство) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 № 0001531404.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що: Податковим кодексом України встановлено обов`язок подання витягу при подані першої декларації, а надалі лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі; під час перевірки контролюючим органом не було враховано, що рішення Дніпропетровської міської ради № 4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» було прийняте 15.07.2015, а Порядок нормативної грошової оцінки земель, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 (далі - Порядок № 489), що свідчить на користь висновку про те, що під час визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, не можна керуватись Порядком № 489, оскільки даний порядок має застосовуватись при затвердженні міською радою нової нормативно-грошової оцінки земель та не може застосовуватись для коригувань вже проведених нормативних грошових оцінок; відомості про те, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні Підприємства, є землею, що за функціональним призначенням відповідає землі, що зайнята поточним ремонтом та відведена під майбутнє будівництво з Кф- 0,5, вбачається також з витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 10.04.2013 № 1790.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 02.10.2019 у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за запитом відповідача Управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області був сформований витяг від 17.07.2018 №50/170718/03-07 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2017 по просп. Мануйлівський (колишня назва просп. Воронцова), 65, площею 0,7783 га, з кадастровим №1210100000:01:040:0014, яку орендує позивач. У зазначеному витязі міститься наступна інформація по вказаній земельній ділянці: категорія земель - землі житлової забудови, цільове призначення земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа земельної ділянки - 0,7783 га, середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн./кв.м - 581,21, номер економіко-планувальної зони 166, коефіцієнт Км2 - 3,06, локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки - 1, 1, 1,13, 1,05, 1,05, 0,9, сукупний коефіцієнт Км3 - 1,12, коефіцієнт індексації грошової оцінки - 1,249, 1,433, 1,06, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 38757840,06 грн. Позивачем іншої довідки (витягу) із даними державного земельного кадастру, які відрізняються від використаних відповідачем, подано не було, з урахуванням того, що Підприємство не оскаржувало дії територіального органу Держгеокадастру щодо формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку та застосування конкретних її показників і коефіцієнтів. Не здійснювались також позивачем дії щодо отримання витягу з нормативної грошової оцінки самостійно.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 10.02.2020 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 № 0001531404.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що наявним у розпорядженні Підприємства витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1790 від 13.04.2013 станом на час подачі декларації з плати за землю, а саме: 23.01.2017 та 14.03.2018 підтверджується, що коефіцієнт функціонального використання землі становив 0,5. Крім того, у листопаді 2016 року позивач отримав лист Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.11.2016 № 24693/10/04-64-12-03, в якому повідомлялося про застосування до розрахункової вартості орендованої земельної ділянки коефіцієнту функціонального використання 0,5 на який проводиться реконструкція нерухомого майна або будівництво. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно застосував у розрахунку розміру орендної плати відомості, які отримав від ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, при тому, що інших витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у розпорядженні позивача станом на час подання декларацій не було, а також зважаючи на те, що витяг від 17.07.2018 №50/170718/03-07 та лист від 11.01.2018 №4129/5 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель», на які посилається контролюючий орган, на час подання позивачем декларацій за 2017 та 2018 роки, не існували, а тому не могли бути ним враховані при розрахунку розміру орендної плати за землю.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 15.07.2021 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме - статей 288 289 Податкового кодексу України, та норм процесуального права, а саме - частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, скаржник посилається на те, що оскільки Податковим кодексом України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за землю є нормативно грошова оцінка земельної ділянки, чинна на дату правовідносин, тому застосування нормативної грошової оцінки, вказаної у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.07.2018 № 50/170718/03-07, сформованому Управлінням Держгеокадастру у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області за зверненням Управління, є правомірним.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав того, що під час проведення перевірки Управлінням враховувалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки із застосуванням зонального коефіцієнта Км2 і локального коефіцієнта Км3, що відрізняються від первісних коефіцієнтів, що використовувались під час укладення договору оренди у 2009 році, тоді як для зміни інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки законодавством встановлений певний строк.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.03.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 26.03.2025.

У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області як відокремленим підрозділом ДПС України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Підприємство перебуває на податковому обліку в Управлінні та є платником орендної плати за землю.

Згідно даних декларації з плати за землю Підприємством за 2017 рік задекларовано орендну плату за земельну ділянку з кадастровим № 1210100000:01:040:0014 у розмірі 193897,45 грн.

У декларації за 2018 рік Підприємством задекларовано орендну плату за земельну ділянку з кадастровим № 1210100000:01:040:0014 у розмірі 193897,45 грн., щомісячний платіж - 16158,12 грн. Отже, за період з січня по вересень позивачем задекларовано орендну плату у розмірі 145423,08 грн.

Управлінням була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань повноти врахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, яка перебуває в користуванні Підприємства на підставі укладеного договору оренди землі, площею 0,7783 (кадастровий № 1210100000:01:040:0014) за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, результати якої оформлені актом №70925/04-36-14-04/20258290 від 07.12.2018, за висновками якого Підприємством були порушені вимоги підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктів 286.1, 286.2 статті 286, пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку розташовану на території Амур-Нижньодніпровського району, за період з 01.01.2017 по 30.09.2018 на загальну суму 1695466,07 грн., в тому числі: за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на суму 968837,75 грн., за період з 01.01.2018 по 30.09.2018 на суму 726628,32 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що згідно витягу від 17.07.2018 №50/170718/03-07 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області на заяву Управління по Підприємству з урахуванням індексації, передбаченої статтею 289 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 по просп. Воронцова (нова назва просп. Мануйлівський), 65, площею 0,7783 га складає 38757840,06 грн. Річна сума орендної плати за землю, яка повинна бути нарахована Підприємством, за 2017 рік складає 1162735,2 грн. Підприємством занижено суму орендної плати за земельну ділянку площею 0,7783 га в податковій декларації з плати за землю за 2017 рік на суму 968837,75 грн.

Також, у акті перевірки було вказано, що відповідно до листа від 11.01.2018 №4129/5 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2017 рік становить 1,0. Сума орендної плати за землю, яка повинна бути нарахована Підприємством, за січень - вересень 2018 року складає 872051,40 грн. Підприємством занижено суму орендної плати за земельну ділянку в податковій декларації з плати за землю за січень - вересень 2018 року на суму 726628,32 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 № 0001531404, яким збільшило Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на 1695466,07 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 423866,52 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також, судами було встановлено, що між Дніпровською міською радою (орендодавцем) та Підприємством (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки від 03.02.2009 терміном до 03.02.2024, згідно умов якого Підприємство відповідно до рішення міської ради №286/39 від 26.11.2008 прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,7783 га, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, просп. Воронцова, 65, кадастровий № 1210100000:01:040:0014, цільове використання земельної ділянки - 1.11.6 інша комерційна діяльність.

14.05.2013 між Дніпровською міською радою та Підприємством був укладений додатковий договір до договору оренди землі від 03.02.2009 терміном до 03.02.2024, згідно якого Підприємством відповідно до рішень міської ради №286/39 від 26.11.2008, №84/24 від 30.05.2012 та №140/32 від 27.02.2013 прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,7783 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, просп. Воронцова, 65, кадастровий № 1210100000:01:040:0014.

13.07.2016 Дніпровською міською радою було прийняте рішення №7/11 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», яким встановлено розмір ставки плати за користування земельними ділянками у розмірі 3%.

Згідно рішень №3/65 від 15.07.2015 та №12/18 від 15.02.2017 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» розмір ставки орендної плати за земельні ділянки встановлено у розмірі 3% від суми нормативної грошової оцінки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду виходить з такого.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

За визначенням, наведеним у статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Пунктом 288.4 статті 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно із абзацом 1 пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України зазначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки, позивач є платником орендної плати відповідної земельної ділянки, розташованої у місті Дніпропетровську, та подавав відповідну довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок при поданні першої декларації, то у разі прийняття Дніпропетровською міською радою рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста Дніпропетровська у Підприємства виникає обов`язок в отриманні та поданні довідки (витягу) за такий період.

Норми законодавства України, зокрема, Закони України «Про оцінку земель», «Про землеустрій» Податковий кодекс України, регулюють порядок та визначають органи, уповноважені на проведення, розроблення та затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (статтія15 Закону України «Про оцінку земель»).

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», яка визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Щодо земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Відповідно до статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Крім того, відповідно до положень підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, спірним у даній справі є встановлення обставин справи щодо діючої на час виникнення спірних правовідносин нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська.

В свою чергу, прийнятий Міністерством аграрної політики та продовольства України наказ від 25.11.2016 № 489 «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок), не передбачає жодних коригувань раніше проведених нормативних грошових оцінок земель, оскільки згідно пункту 1 розділу І «Загальні положення» даного Порядку, застосовується саме до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Тобто, зазначений наказ регулює процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, у разі проведення такої оцінки після набуття ним чинності, тобто з 01.01.2017, не змінює та не скасовує проведені до його прийняття нормативні грошові оцінки населених пунктів, а отже, не може слугувати правовою підставою для отримання платником податків довідок (витягів) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За умови не затвердження нової нормативної грошової оцінки земель уповноваженим на те органом, сам наказ Міністерством аграрної політики та продовольства України не впливає ні на чинність проведеної до його прийняття нормативної грошової оцінки земель, ні на зобов`язання платника податку отримати Витяг з такої оцінки.

Відповідач не є суб`єктом проведення та розрахунку нормативної грошової оцінки і має право враховувати тільки ті коефіцієнти, які розраховані в затвердженій міською радою технічній документації, враховуючи при цьому оціночний квартал та зону, в яких розташована земельна ділянка та її цільове призначення згідно з даними Державного земельного кадастру. Жодних підстав для застосування будь-яких інших коефіцієнтів, не передбачених технічною документацією з нормативної грошової оцінки, відповідач не має.

Отже, єдиним документом, який підтверджує наявність відомостей про земельні ділянки, в тому числі документ, в якому зазначається цільове призначення земельної ділянки, є Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який не може спростовуватися іншими документами.

Крім того, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у реєстрі, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Згідно із статтею 11 цього Закону, відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не встановили, на підставі якої нормативної грошової оцінки земельної ділянки був здійснений розрахунок податкових зобов`язань зі сплати орендної плати за землю за період, що перевірявся, з урахуванням того, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1790 від 10.04.2013, на який посилався позивач, був створений 08.04.2013, тоді як сам же позивач у позовній заяві вказував, що 15.07.2015 Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення № 4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська», що, в свою чергу, вказує на те, що затверджена вказаним рішенням Дніпропетровської міської ради нормативна грошова оцінка земель м. Дніпропетровська не могла бути відображена у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1790 від 10.04.2013.

В свою чергу, у витязі від 17.07.2018 №50/170718/03-07 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого управлінням Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, на який посилається контролюючий орган, також не вказано, на підставі якої нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська, затвердженої міською радою, він був здійснений.

Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом, оскільки обчислення позивачем податкових зобов`язань зі сплати орендної плати за землю за період, що перевірявся, повинно здійснюватися на підставі отриманої довідки (витягу) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, затвердженої рішенням міської ради, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, та, відповідно, застосування до такої оцінки кумулятивної величини коефіцієнта індексації, розрахованої від дати затвердження оцінки.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись ч.1 ст. 52, п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області як відокремленим підрозділом ДПС України.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова В.В. Хохуляк