№ 160/4355/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року

м. Київ

справа №160/4355/24

адміністративне провадження № К/990/10445/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року (колегія у складі суддів Коршуна А.О., Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Історія справи

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2015 року до 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2015 року до 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону №1282-XII, Порядку №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 всієї суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 29 червня 2022 року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 29 червня 2022 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з січня 2015 року по день фактичної виплати індексації.

Військова частина НОМЕР_1 оскаржила зазначене рішення до суду апеляційної інстанції.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 грудня 2024 року відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишив подану відповідачем апеляційну скаргу без руху та встановив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.

19 лютого 2025 року скаржник на виконання вимог цієї ухвали подав до апеляційного суду заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи платіжне доручення від 18 лютого 2025 року №441 про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду

Ухвалою від 24 лютого 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №160/4355/24 повернув заявнику.

Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що заяву про усунення недоліків подано після закінчення строку, встановленого судом в ухвалі від 31 грудня 2024 року, при цьому заяви про продовження цього строку скаржник не подав. Отже, відповідач не усунув недоліків апеляційної скарги в установлений судом строк, що є підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до часини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, поновити строк на подання апеляційної скарги та направити справу на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Скаржник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету. На момент подання апеляційної скарги кошти для сплати судового збору були відсутні. Одразу після отримання коштів 18 лютого 2025 року судовий збір було сплачено у вказаному судом розмірі 1453,44 грн, а на адресу суду направлено відповідний документ. Попри це апеляційний суд оспорюваною ухвалою від 24 лютого 2025 року повернув апеляційну скаргу заявникові з мотивів неусунення недоліків апеляційної скарги у визначений судом строк.

Скаржник зауважує, що в розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції не вирішив питання про повернення апеляційної скарги після закінчення установленого ним же десятиденного строку, натомість фактично утримував апеляційну скаргу без належного процесуального оформлення протягом майже двох місяців, що, на думку скаржника, є процесуальним зловживанням та порушенням гарантій справедливого судового розгляду.

Позиція інших учасників справи

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін.

Загалом, наведені у відзиві мотиви відтворюють ті висновки, якими керувався апеляційний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу.

Рух касаційної скарги

11 березня 2025 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року в справі №160/4355/24.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, подану відповідачем касаційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.

09 квітня 2025 року відповідачем до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 31 березня 2025 року надано документ про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні строків її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і в частині сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Згідно із частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За змістом положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання. Для цього суд встановлює скаржникові строк щоб він усунув ті формальні дефекти скарги, на які вказав суд і які перешкоджають прийняттю її до розгляду.

При цьому, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої скарги та встановити спосіб і строк їх усунення.

За змістом ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху у зв`язку з тим, що до скарги не було додано документа про сплату судового збору. Суд відмовив скаржникові у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та встановив строк у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.

Зазначена ухвала надійшла до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 того ж дня - 31 грудня 2024 року о 15:45 год., про що складено довідку відповідного змісту.

Отримавши цю заяву з платіжним дорученням, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 лютого 2025 року повернув апеляційну скаргу заявнику з тих міркувань, що у встановлений судом строк її недоліки не було усунуто і клопотання про продовження цього строку скаржник не заявляв.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що за описаної ситуації положення частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, за якими апеляційна скарга повертається скаржникові, якщо він не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, має застосовуватися у системному зв`язку із частиною п`ятою статті 298 КАС України, де закріплено, що питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

У розглядуваному випадку апеляційний суд не вирішив питання про повернення апеляційної скарги в установлений процесуальним Законом строк, натомість розглянув його лише після вчинення скаржником дій щодо усунення недоліків апеляційної скарги та будучи достеменно обізнаним про це.

Тобто, склалася ситуація, коли на момент постановлення ухвали від 24 лютого 2025 року про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції мав відомості про [ймовірне] усунення тих недоліків, що зумовлювали її неприйнятність, скаржник зі свого боку, отримавши платіжне доручення 18 лютого 2025 року та звертаючись до суду із заявою від 19 лютого 2025 року, перебував у стані правової невизначеності, оскільки на той момент попри положення частини п`ятої статті 298 КАС України жодних процесуальних наслідків судом до нього застосовано не було.

Механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI). Суди, виконуючи вимоги закону щодо перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, визначені вказаною нормою, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Натомість в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не зазначив чи перевіряв зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

На думку колегії суддів, за описаної ситуації, повернення судом апеляційної скарги поза межами установленого процесуальним Законом строку одразу після отримання відомостей про імовірне усунення недоліків апеляційної скарги, з мотивів недотримання скаржником встановленого строку їх усунення та без фактичної перевірки зарахування судового збору, вказує лише на те, що апеляційний суд у розглядуваному випадку, постановляючи оскаржувану ухвалу, керувався суто формальними міркуваннями.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, не дотримавшись положень частини п`ятої статті 298 КАС України, допустив порушення норм частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, а також частини другої статті 9 Закону №3674-VI, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, поновити строк на подання апеляційної скарги та направити справу на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Зважаючи на те, що приписи статті 353 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями вирішувати питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню із направленням справи до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року скасувати, а справу №160/4355/24 направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду