№ 160/4460/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року

м. Київ

справа № 160/4460/24

адміністративне провадження № К/990/25313/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 (суддя Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 (колегія суддів: Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі №160/4460/24 за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа: Приватне підприємство "КБ Метратекс" про визнання протиправними дії, визнання протиправними і скасування рішень, наказів, дозволу,

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ:

1. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся з позовом до суду в якому просив:

визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин щодо державної реєстрації робіт - виділення Дніпровської ділянки Дніпродзержинського родовища руслового піску як окремого об`єкта надрокористування в Петриківському районі Дніпропетровської області, Державний реєстраційний номер У-15-29/1, апробації балансових запасів пісків Державною комісією України по запасах корисних копалин - за формою № 3-гр, видання наказу від 16.01.2017 № 14 у частині надання ПП «КБ «Метратекс» спеціального дозволу на користування надрами та видачі на його підставі спеціального дозволу від 14.02.2017 № 6183, видання наказу від 13.03.2023 № 121 в частини внесення змін до спеціального дозволу від 14.02.2017 № 6183;

визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 21.05.2015 № 3366;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 16.01.2017 № 14 у частині надання ПП "КБ Метратекс" спеціального дозволу на користування надрами;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 13.03.2023 № 121 в частини внесення змін до спеціального дозволу від 14.02.2017 № 6183;

визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.02.2017 № 6183, наданий ПП "КБ Метратекс", вид користування - видобування корисних копалин, назва родовища - Дніпродзержинське родовище ділянка Дніпровська.

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 відкрито провадження у справі.

3. Від Державної комісії України по запасам корисних копалин, Держаної служби геології та надр України та ПП «КБ Метратекс» надійшли клопотання про залишення позову без розгляду.

4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 позовну заяву заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без розгляду.

5. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04.06.2024 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 залишив без змін.

6. Не погоджуючись з судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Верховний Суд ухвалою від 10.07.2024 відкрив касаційне провадження.

8. У відзиві на касаційну скаргу Державна комісія України по запасах корисних копалин просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

9. У зв`язку з предметом касаційного перегляду справа розглядається в порядку письмового провадження.

10. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду, поважних причин його пропуску позивачем не наведено.

Також суди зазначили, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності, стабільності у відносинах, а тому, в даному випадку, не може слугувати поважною причиною та підставою для поновлення строку звернення до суду.

Суд першої інстанції зазначив, що у разі розгляду питань щодо порушень інтересів держави, строк на звернення до суду має обчислюватись саме з моменту коли порушення інтересів держави відбулось, а не з моменту коли це стало відомо прокурору, або окремій посадовій особі.

Щодо доводів прокурора про наявність триваючого правопорушення, суди зазначили, що дії, направлені на ухвалення рішення суб`єктом владних повноважень закінчуються моментом такого ухвалення. Отже, момент, з якого обчислюється строк на оскарження протиправних дій відповідача в даній справі, починав перебіг з моменту ухвалення відповідних рішень та наказів.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. В касаційній скарзі прокурор зазначає ті ж самі підстави, що і в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Вказує, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після того, як працівники Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Дніпропетровської обласної прокуратури ознайомилися з матеріалами кримінального провадження № 42023000000000708 від 27.04.2023 за частиною першою статті 367 КК України, які надійшли з Офісу Генерального прокурора України 02.02.2024, та в яких містились документи про надання спеціального дозволу на користування надрами ПП "КБ Метратекс", а також після надання 23.01.2024 процесуальним керівником у кримінальному провадженні дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування. Прокурор зазначає, що у цьому випадку має місце триваюче порушення, у зв`язку з чим неможливо стверджувати про пропуск строку звернення з позовом до суду.

Водночас скаржник покликається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 та Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, згідно яких обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

14. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

15. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

16. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

18. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

19. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

20. Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

21. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

22. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

23. Частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

24. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

25. Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі № 420/473/20 та від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, від 13.11.2024 у справі 560/22224/23.

26. Колегія суддів наголошує, що законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

27. Своєю чергою, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/9772/17.

28. Разом з тим, Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

29. У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

30. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

31. Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

32. Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Та для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

33. Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

34. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду з підстав, визначених пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суди попередніх інстанцій зобов`язані були встановити: 1) момент виникнення у прокурора права на звернення з цим позовом до суду з урахуванням положень статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; 2) дату, з якої прокурор мав дізнатися про фактичні обставини, що слугували підставою для його звернення до суду з позовом у цій справі.

35. У цій справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що його право на звернення до суду виникло 02.02.2024 - після ознайомлення працівниками Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора з матеріалами кримінального провадження № 42023000000000708 від 27.04.2023, тому, на думку позивача, направлення позову 16.02.2024 здійснено у межах строку, встановленого статтею 122 КАС України.

36. На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що він міг дізнатися про факт можливого порушення відповідачами законодавства у сфері надання спеціального дозволу на користування надрами лише з 02.02.2024 - дати ознайомлення працівником Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора з матеріалами, що стали підставою видачі спірного дозволу ПП «КБ «Метратекс».

37. Суди встановивли, що позовна заява заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури обґрунтована протиправністю дій та рішень Держгеонадр і ДКЗ України щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами від 14.02.2017 № 6183 ПП "КБ Метратекс" поза аукціоном, за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами.

38. Інші заявлені прокурора вимоги, зокрема, вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 13.03.2023 №121, в частини внесення змін до спеціального дозволу від 14.02.2017 № 6183, є похідними від вимог щодо протиправності видання дозволу від 14.02.2017 № 6183.

39. Таким чином, визначальним при вирішенні питання щодо дотримання Дніпропетровською обласною прокуратурою строку звернення з позовом до суду, є встановлення обставин, які свідчать про те, коли прокурор був обізнаний чи повинен був бути обізнаний про те, що у ПП "КБ Метратекс", на час отримання спірного дозволу, не було іншого спеціального дозволу на користування надрами.

40. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 31.05.2021 Офіс Генерального прокурора звернувся із запитом №12/2-35 вих-21 до Держаної служби геології на надр України, в якому просив надати перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розроби.

41. У відповідь на вказаний запит Держаною службою геології на надр України надано відповідний перелік суб`єктів господарювання (лист від 17.06.2021 №9897/01/02-21), серед яких значилося ПП "КБ Метратекс".

42. Отримавши перелік суб`єктів господарювання, яким надано дозволи на спеціальне користування надрами у такий спосіб, Офіс Генерального прокурора розіслав керівникам обласних прокуратур лист-орієнтування про вжиття заходів на захист інтересів держави у сфері охорони та раціонального використання надр від 31.08.2021 №12/2-320ВИХ-514ОКВ-21.

43. Тобто, починаючи з червня 2021 органам прокуратури достеменно було відомо те, що ПП "КБ Метратекс" отримано дозвіл поза аукціоном без спеціального дозволу на користування надрами.

44. Стосовно посилань прокурора на дату (02.02.2024), в яку працівники Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Дніпропетровської обласної прокуратури були ознайомлені з матеріалами кримінального провадження № 42023000000000708 від 27.04.2023 за ч. 1 ст. 367 КК України, що надійшли з Офісу Генерального прокурора України, слід зазначити, що вказана дата не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

45. Стосовно аргументів прокурора про те, що у цьому спорі має місце триваюче правопорушення, з огляду на те, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.02.2017 №6183 є чинним і до теперішнього часу, суд зазначає, що таке твердження суперечить змісту оскаржуваних дій відповідача, які полягають в ухвалені оскаржуваних рішень, що є предметом спору у цій справі. У свою чергу, за загальним правилом, початок перебігу строку оскарження індивідуально-правового акта розпочинається з дня прийняття такого акта, а не протягом дії індивідуально-правового акта.

44. У сукупності зазначеного вище та враховуючи те, що запит Офісу Генерального прокурора №12/2-35 вих-21 від 31.05.2021 подано на виконання конституційної функції, зокрема, встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони та раціонального використання надр, та беручи до уваги те, що «прокуратура України становить єдину систему», суди цілком слушно дійшли висновку, що позивач мав підстави звернутися до суду у встановлений КАС України тримісячний строк, який повинен був розпочатися якщо не з дати надання спеціального дозволу на користування надрами від 14.02.2017 № 6183, то щонайменше з 17.06.2021 - моменту отримання відповідних документів на запит Офісу Генерального прокурора № 12/2-35ВИХ-21 або з 27.04.2023 - дати внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей щодо кримінального провадження № 42023000000000708, в якому уповноважений відділ Офісу Генерального прокурора здійснює процесуальне керівництво.

45. Водночас відсутність належних та допустимих, в розумінні статей 73 74 КАС України, доказів невідкладної реакції органів прокуратури після отримання відомостей стосовно підстав надання ПП «КБ «Метратекс» спеціального дозволу на користування надрами від 14.02.2017 № 6183 свідчить про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

46. Верховний Суд зауважує, що володіючи інформацією щодо отримання ПП «КБ «Метратекс» спеціального дозволу на користування надрами від 14.02.2017 № 6183 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Держгеонадра, у тому числі щодо оскаржуваних наказів та спецдозволу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк, визначений приписами КАС України.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.12.2024 у справі №320/5641/24, від 03.12.2024 у справі № 320/39441/23.

47. Також колегія суддів зазначає, що покликання скаржника на неправильне розуміння судами попередніх інстанцій приписів частини 1, 2 статті 222 КПК України щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування є необґрунтованими, зважаючи на те, що пунктом 12 наказу Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" (у редакції до 22.06.2023) регламентовано, що керівникам самостійних структурних підрозділів прокуратур усіх рівнів, зокрема тим, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування та дізнання, у тому числі у формі процесуального керівництва ним, за наявності підстав для захисту інтересів держави поза межами кримінального провадження шляхом підготовки та звернення до суду з позовом, заявою, вступу у справу, оскарження рішення невідкладно за погодженням із першим заступником або заступником Генерального прокурора, в обласних прокуратурах - з першим заступником або заступником керівника цієї прокуратури необхідно передавати до підрозділів представництва або інших підрозділів згідно з їхньою компетенцією відповідні матеріали з мотивованим висновком щодо необхідності застосування представницьких повноважень разом з документами, оформленими та засвідченими відповідно до вимог законодавства, що подаються до суду як докази.

48. Отже, покликання скаржника на дату отримання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000708 лише 02.02.2024 не може вважатися поважною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених для звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.

49. Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, з огляду на невірне трактування скаржником висновків Великої Палати Верховного Суду.

50. Так, в постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 зазначено таке:

«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом шести місяців з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду».

51. Отже, у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.

52. Водночас у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що уповноважений відділ Офісу Генерального прокурора здійснює процесуальне керівництво з 27.04.2023 - дати внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей щодо кримінального провадження № 42023000000000708.

53. Враховуючи викладене вище, колегія суддів наголошує, що початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову, стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією певного суб`єкта, що виключає можливість необмежено у часі реалізовувати право на звернення до суду.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2023 року у справі № 380/8650/22, від 13.11.2024 у справі № 560/22224/23, від 26.12.2024 у справі № 320/4789/24.

54. Суд вважає застосовним до даних правовідносин висновок, сформований у постанові від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, відповідно до якого регулярні звернення прокурора з метою витребування документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом. Це призвело б до постійного стану невизначеності у публічно-правових відносинах та порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

55. Водночас у постанові від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22 Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким у випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

56. Отже, наведені висновки стосувалися правовідносин, в яких прокурор здійснює представництво інтересів держави у порядку, визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», у разі наявності державного органу, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних законних інтересів держави, що вимагає від прокурора попереднього звернення до такого органу.

57. Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

58. За такого правого регулювання та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли цілком слушного висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили його звернення до суду у межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації прокурором свого права на звернення до суду з метою представництва інтересів держави у суді.

59. Отже, враховуючи те, що прокурор пропустив встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами скаржником не наведено та не доведено, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі частини третьої, четвертої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

60. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Враховуючи результат касаційного перегляду, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Н. В. Коваленко

А. І. Рибачук