ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 160/4784/19
провадження № К/9901/1928/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі № 160/4784/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Руслан і К°»
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування постанов.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Руслан і К°» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 про накладення штрафних санкцій на загальну суму 2382783,00 грн.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року в задоволені позову відмовлено.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволені позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Руслан і К°» накладено штраф у розмірі 2378610,00 грн.
4. Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області з постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28 березня 2019 року №377-І, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 28 березня 2019 року № 183 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Лазарєвим І.М. та Мельничук С.В. в період з 29 березня 2019 року по 11 квітня 2019 року, проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Руслан і К°» за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Жуковського, будинок 2Е, код ЄДРПОУ 20193165.
6. За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 11 квітня 2019 року №ДН1833/1406/АВ.
7. Не погодившись із висновками, викладеними в Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 11 квітня 2019 року №ДН1833/1406/АВ, позивачем 15 квітня 2019 року направлено відповідачу заперечення на зазначений Акт.
8. 18 квітня 2019 року за №916/4.1-2 інспектором праці була надана відповідь на заперечення позивача до акту.
9. На підставі Акту №ДН1833/1406/АВ винесено припис про усунення виявлені порушень від 19 квітня 2018 року № ДН1833/247/АВ/П та постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430.
10. Не погодившись із постановами про накладення штрафу уповноваженими особами від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Руслан і К°» звернулось з даною позовною заявою до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що підстава для проведення перевірки позивача є законною та обґрунтованою, наказ від 28 березня 2019 року № 377-І про проведення інспекційного відвідування був виданий з додержанням вимог законодавства.
12. Суд першої інстанції вважав необґрунтованою вимогу про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 з огляду на те, що законодавством не передбачена можливість формувати на власний розсуд посадових окладів, виходячи з покладених підприємством на працівника завдань та обов`язків. Тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати та використовується для працівників залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.
13. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, окружний адміністративний суд керувався тим, що позивач здійснив виплату індексації в березні 2019 року, тобто із суттєвою затримкою і окремо від заробітної плати, що є порушенням чинного законодавства. Розрахункова відомість за листопад 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи нічного часу вищевикладеним 6 працівникам, що порушує вимоги статті 108 КЗпП України: «Робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час». Розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи у святкові дні 4 працівникам, що є порушенням вимог статті 107 КЗпП України.
14. Судом першої інстанції встановлено, що 02 травня 2019 року від представника позивача надійшло повідомлення про виконання Припису. При цьому суд вважав, що виконання вимог Припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансової санкції, і, відповідно не звільняло від обов`язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю.
15. Колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду частково не погодилася з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності вимоги щодо скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/429, зокрема, щодо того, що позивачем повинна була проводитися індексація заробітної плати у 2018 році, з огляду на те, що відповідно до даних Держстату індекс споживчих цін протягом 2018 року не перевищував 103 відсотки, а тому у позивача не виникало обов`язку проведення індексації заробітної плати.
Крім того, в акті інспекційного відвідування відсутній аналіз встановлених відповідачем обставин, з урахуванням яких можливо б було дійти висновку про наявність обов`язку позивача в листопаді та грудні 2018 року здійснити нарахування та виплату індексації заробітної плати працівникам. Крім того, судом враховуються пояснення позивача та відповідні докази на їх підтвердження з приводу того, що розмір заробітної плати працівників підприємства перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.
16. На думку суду апеляційної інстанції, враховуючи те, що розмір заробітної плати працівників перевищував розмір мінімальної заробітної плати, та враховуючи те, що законодавець передбачив здійснення індексації заробітної плати в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, висновки щодо порушення позивачем мінімальних державних гарантій, наведені у постанові про накладення фінансових санкцій є безпідставними.
17. Апеляційний адміністративний суд відзначив, що наявними у справі табелями обліку робочого часу підтверджено, що робота у святкові і неробочі дні зазначеними працівниками провадилась у межах місячної норми робочого часу, що виключає підстави для отримання компенсації у подвійному розмірі. Отже, постанова про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 є протиправною та підлягає скасуванню, за відсутності в діях позивача ознак порушення статей 107 72 КЗпП України.
18. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
19. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції невірно зазначає, відповідно до даних Держстату індекс споживчих цін протягом 2018 року не перевищував 103 відсотки, а тому у позивача не виникало обов`язку проведення індексації заробітної плати. Однак, у жовтні 2018 року приріст індексу споживчих цін (перемножуємо індекс споживчих цін із січня по жовтень) становить (1,015 х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 1,017) х 100% - 100% = 7,4%. Таким чином, приріст індексу споживчих цін перевищив поріг індексації (103%), а отже - у листопаді 2018 року настає право на індексацію зарплати.
20. Скаржник звертає увагу суду на те, що розрахункова відомість за листопад 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи нічного часу 6 працівникам товариства, що порушує вимоги статті 108 КЗпП України.
21. Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано зазначає у своєму рішенні, що наявними у справі табелями обліку робочого часу підтверджено, що робота у святкові і неробочі дні зазначеними працівниками провадилась у межах місячної норми робочого часу, що виключає підстави для отримання компенсації у подвійному розмірі. Отже, постанова про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДНІ 833/1406/АВ/МГ-ФС/429 є протиправною та підлягає скасуванню, за відсутності в діях позивача ознак порушення статей 107 72 КЗпП України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
23. Відповідач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції тільки щодо визнання протиправною і скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429.
24. У вказаній постанові відповідач притягнув позивача до відповідальності за такі порушення:
(а) заробітна плата у листопаді та грудні 2018 року не індексувалася або індексувалася не у повному обсязі 57 працівникам, що є порушенням статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці»;
(б) відсутність доказів належної оплати за листопад 2018 року роботи нічного часу 6 працівникам, що є порушенням статей 54 108 КЗпП України;
(в) розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних щодо належної оплати у святкові дні 4 працівникам, що є порушенням статей 73 107 КЗпП України.
(а) щодо індексації заробітної плати
25. Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
26. За приписами статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
27. У статті 18 вказаного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.
28. Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
29. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
30. У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №805/430/18-а Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підтримала попередньо висловлену позицію Верховного Суду про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).
31. У вказаній постанові також зроблено висновок про те, що виконання порушення, нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.
32. Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
33. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
34. Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
35. У пункті 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
36. Статтею 3 Закону №1282 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
37. Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
38. Згідно з пунктом1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
39. У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
40. У примітці до Додатку №1 Порядку №1078 встановлено, що індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV.
41. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до даних, викладених у акті інспекційного відвідування, місяць останнього підвищення позивачем окладу за займаною посадою працівника - січень 2018 року.
42. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до даних Держстату індекс споживчих цін протягом 2018 року не перевищував 103 відсотки, а тому у позивача не виникало обов`язку проведення індексації заробітної плати є помилковими і не ґрунтуються на положеннях Порядку №1078.
43. Застосовуючи положення порядку №1078, і якщо місяцем підвищення зарплати є січень 2018 року як встановив суд першої інстанції, то слід врахувати, що індекс споживчих цін у лютому 2018 року становив - 100,9%, у березні 2018 року - 101,1%, у квітні 2018 року - 100,8%, у травні 2018 року - 100,0%, у червні 2018 року - 100,0%, у липні 2018 року - 99,3%, у серпні 2018 року - 100,0%, у вересні 2018 року - 101,9%, у жовтні 2018 року - 101,7% тобто в листопаді 2018 року була підстава для проведення індексації заробітної плати, яка була встановлена у розмірі 73,64 гри., в грудні 2018 року була підстава для нарахування індексації заробітної плати, яка була встановлена у розмірі 76,84 грн.
44. Не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства висновки суду апеляційної інстанції про те, що на несплату індексації впливає те, що розмір заробітної плати працівників підприємства перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.
45. Отже, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині індексації заробітної плати знайшли своє підтвердження.
46. Водночас суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином матеріали справи.
47. Позивач стверджував, що з 01 жовтня 2018 року було введено новий штатний розклад. У матеріалах справи є копії цього штатного розкладу, проте на копії не видно дати затвердження штатного розкладу. Суд апеляційної інстанції повинен дослідити оригінал штатного розкладу для правильного визначення базового місяця для індексації відповідно до норм Порядку №1078.
48. Також позивач зазначав про те, що товариство з 01 січня 2018 року виплачувало заробітну плату шляхом доплати 523 грн. до попередньої зарплати 3200 грн, внаслідок чого заробітна плата досягала мінімального рівня. При цьому індексація враховувалася у доплаті.
49. Суди попередніх інстанцій не досліджували наявні у матеріалах справи розрахункові відомості, не встановлювали того чи дійсно включалася в доплату індексація заробітної плати.
50. Також суд апеляційної інстанції не врахував те, що у наявних у матеріалах справи розрахункових відомостях, зокрема, за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року зазначено про індексацію зарплати певним працівникам.
51. Для правильного вирішення спору суд апеляційної інстанції має проаналізувати наявні у справі розрахункові відомості.
52. Крім того, не було враховано того, що деяким особам індексація виплачувалася при звільненні у 2018 році (зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ).
53. Від дослідження документів у справі залежить правильне вирішення спору в частині того який місяць є базовим для нарахування індексації та чи дійсно заробітна плата у листопаді та грудні 2018 року не індексувалася або індексувалася не у повному обсязі 57 працівникам товариства.
(б) щодо порушення статей 54 108 КЗпП України
54. Статтею 54 КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки) визначено, що При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
55. Відповідно до статті 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
56. Суд першої інстанції встановив, що пунктом 3.5 правил внутрішнього трудового розпорядку позивача, співробітникам охорони встановлено наступний графік роботи: 1-зміна з 08:00 до 08:00 (24 години), 2 зміна з 17:00 до 08:00.
Згідно з табелем обліку робочого часу за листопад 2018 року нижчеперелічені працівники відпрацювали наступну кількість нічних годин: ОСОБА_3 - 32 години, ОСОБА_4 - 32 години, ОСОБА_5 - 40 годин, ОСОБА_6 - 48 годин, ОСОБА_7 - 40 годин, ОСОБА_8 - 40 годин.
Розрахункова відомість за листопад 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи нічного часу вищевикладеним 6 працівникам
57. Суд апеляційної інстанції вказаних обставин не спростував, при цьому зробив висновок про повне скасування постанови відповідача № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429. Вказане свідчить про порушення правил оцінки доказів.
(в) щодо порушення статей 73 107 КЗпП України
58. Статтею 107 КЗпП України передбачено, що робота у святковий і неробочий день (частина 4 статті 73) оплачується у подвійному розмірі:
1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
59. Суд першої інстанції встановив, що розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи у святкові дні 4 працівникам, що є порушенням вимог статті 107 КЗпП України.
60. Суд апеляційної інстанції відзначив, що святкові дні, в які працювали вищезазначені працівники позивача, відповідно до вимог статті 73 КЗпП України, могли компенсуватися (за згодою з роботодавцем) або наданням іншого дня відпочинку, або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється, у такому разі, за правилами статті 107 КЗпП України.
Наявними у справі, табелями обліку робочого часу підтверджено, що робота у святкові і неробочі дні зазначеними працівниками провадилась у межах місячної норми робочого часу, що виключає підстави для отримання компенсації у подвійному розмірі.
61. Суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про відсутність порушення статті 107 КЗпП України, не досліджував чи було надано відповідним працівникам одинарну годинну або денну ставку зверх окладу, як того вимагає пункт 3 частини 1 статті 107 КЗпП України.
62. Доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального права і неповне з`ясування всіх обставин справи частково знайшли своє підтвердження.
63. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
64. За приписами частини 4 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
65. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
66. Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
67. З урахуванням численних порушень норм матеріального права судом апеляційної інстанції та неповне дослідження матеріалів справи, справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування постанови відповідача від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 слід повернути на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 2 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №160/4784/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Кравчук