ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
07 квітня 2020 року
справа №160/5506/19
адміністративне провадження №К/9901/7625/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у складі суддів Чередниченка В.Є., Іванова С.М., Панченко О.М.
у справі №160/5506/19
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішень,
У С Т А Н О В И В :
У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.05.2019 № UA 110000/2019/200091/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110150/2019/00367, з мотивів протиправності їх прийняття.
02 вересня 2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.05.2019 № UA 110000/2019/200091/2 та картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110150/2019/00367, з мотивів недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, а відтак протиправності винесених рішень відповідача.
13 лютого 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року та прийняв постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 Митного кодексу України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, встановлених статтями 59-63 Митного кодексу України, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №160/5506/19, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року залишити в силі. У касаційній скарзі позивач зазначає, що до митного оформлення подані документи в необхідному обсязі, які містили достатню інформацію для визнання заявленої митної вартості.
18 березня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, витребував справу №160/5506/19 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Відкриваючи касаційне провадження у справі Суд дійшов висновку, що ця справа має виняткове значення для позивача. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №809/1469/16, від 23 січня 2020 року у справі №804/4365/16, від 20 лютого 2020 року у справі №826/25613/15, від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16, від 28 лютого 2020 року у справі №804/3463/15, стосовно положень статей 53-55 57-58 Митного кодексу України.
У постановах від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16 та від 28 лютого 2020 року у справі №804/3463/15 Верховний Суд висловив позицію, що положення статей 53-55 57-58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
За висновком Верховного Суду в цих справах позивач під час митного оформлення подав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.
У постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16 та від 20 лютого 2020 року у справі №826/25613/15 Верховний Суд вказав, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Натомість відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, у цій справі відповідач не обґрунтував свій сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом та не довів правомірності застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.
У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд виходив з того, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Надаючи оцінку встановленим у цій справі обставинам, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що наданими позивачем документами до митного оформлення та висновком про вартісні характеристики товару підтверджено задекларовану митну вартість товару за основним методом.
Наведені правові висновки Верховного Суду зазначених позивачем у касаційній скарзі вказують на те, що істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи у кожному конкретному випадку встановлюються на підставі належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів відповідно до процесуальних принципів їх оцінки, встановлених статями 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, узагальнюючою ознакою правозастосування є єдині підходи оцінки доказів в митних правовідносинах.
27 березня 2020 року справа №160/5506/19 надійшла до Верховного Суду.
Відповідачем наданий відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 20.05.2019 позивач через представника звернувся до відповідача та подав електронну митну декларацію №UА110150/2019/223149 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу «Автомобіль легковий (пошкоджений внаслідок ДТП), для перевезення людей, що використовувався: марка - НОNDA, модель СR-V 1.6 DТЕС 2WD; номер кузова/VIN НОМЕР_1 ; тип двигуна дизельний, об`єм двигуна - 1597 см3; потужність двигуна - 88 кВт; рівень екологічної норми - не нижче ЄВРО-2; дата виготовлення - 01.01.2015; колір - червоний. Пошкодження: КТЗ пошкоджено. Країна походження - Великобританія».
Автомобіль ввезено на митну територію України через пункт пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС на підставі попередньої митної декларації від 16.05.2019 UА110150/2019/222705.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору 3500,00 Євро, що за курсом на день подання МД відповідає 103104, 94 грн. Отримувачем цього транспортного засобу заявлено позивача. До митної декларації позивач додав: рахунок-фактуру від 15.05.2019 № б/н, декларацію про походження товару від 20.05.2019 № т820/19, акт про проведення огляду від 17.05.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.08.2015, висновок експерта про вартість ТЗ від 20.05.2019, паспорт громадянина НОМЕР_2 від 24.06.1998, довідку №35770 від 20.05.2019, довіреність ННЕ 064124 від 16.05.2019, платіжні доручення, що підтверджують сплату митних платежів від 16.05.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону FM525875 від 29.03.2018. На пункті пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» здійснено митний огляд автомобілю, про що складено акт від 17.05.2019 №UА209060/2019/33529.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження т820/19 автомобіль, що декларувався відповідачем, має пошкодження КТЗ. Пошкоджені та підлягають заміні: бампер передній верхня та нижня частина, кронштейн переднього бампера, гратка бампера, гратка радіатора верхня та нижня, емблема передня, кріплення емблеми передньої, панель верхня гратки радіатора, капот, ізоляція капота, фара ліва та права, крило переднє ліве та праве, підкрилок переднього лівого та правого крила, панель передня в зборі, колісна арка ліва та права, лонжерон передній лівий та правий, вітрове скло, бампер задній, облицювання праве заднього бампера, подушка безпеки водія та пасажира, подушка безпеки бічна права верхня та нижня, пас безпеки лівий та правий, блок управління подушками безпеки, система подушок безпеки. Порушено отвір капота, перекіс передніх лонжеронів, зміщена підвіска передньої вісі. У зоні ушкоджень можливі приховані дефекти. Повний перелік запчастин, робіт по ремонту і фарбуванню, наведено в додатку №1 до висновку №т820/19. Згідно ремонтної калькуляції, вартість відновного ремонту зазначеного транспортного засобу складатиме 476 657,55 грн.
За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару відповідачем висунуто вимогу протягом 10 календарних днів додатково надати (за наявності) наступні документи: декларацію митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; митну декларацію країни відправлення - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Позивач повідомив відповідача про неможливість надати додаткові документи, зазначивши, що документи для підтвердження митної вартості надано у повному обсязі. Складові митної вартості піддаються обчисленню за наявними документами та не мають розбіжностей.
22.05.2019 Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення №UА110000/2019/200091/2 про коригування митної вартості, за яким митна вартість скоригована в сторону збільшення до 10600,00 Євро.
У графі 33 рішення зазначено, що транспортні витрати у розмірі 300 євро зазначені у ЕМД позивача документально не підтверджені. Наданий до митного контролю рахунок від 15.05..2019 № б/н не містить індивідуальних характеристик (стан авто) відсутні дані щодо показника одометру (показання пробігу авто), що має важливе значення для визначення митної вартості оцінюваного транспортного засобу. Відсутні дані щодо року виготовлення (наявна лише дата першої реєстрації). Присутня помітка щодо оплати транспортного засобу, при цьому відсутні платіжні (або банківські) документи, квитанції, що свідчать про факт оплати товару. Вартість товару з урахуванням пошкоджень встановлено експертом згідно з дослідженням про оцінку транспортного засобу від 20.05.2019 № т820/19. При цьому, ціни на запчастини розраховано станом на 24.04.2019, що не кореспондується з періодом здійснення оцінки вартості автомобіля. До митного оформлення не надано переклад документів складених іноземною мовою. Митна вартість товару визначена відповідачем за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, що ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД від 05.03.2019 №UА902070/2019/702458.
22.05.2019 на підставі зазначеного вище рішення відповідачем оформлена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2019/00367, яка обґрунтована тим, що в ході перевірки виявлено, що документи митного оформлення не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять відомостей щодо фактично сплаченої ціни, та як наслідок неможливість використання обраного позивачем методу визначення митної вартості згідно з пунктом 3 частини шостої статті 54 Митного кодексу України. Також в картці відмови митним органом зазначено про необхідність надання документів українською мовою з посиланням на статтю 254 Митного кодексу України.
У зв`язку із відмовою в прийнятті митної декларації позивач подав нову декларацію типу ІМ40ДЕ №UА110150/2019/223654 від 23.05.2019.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У частині третій статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд першої інстанції висновувався з того, що наданими позивачем документами до митного оформлення та висновком про вартісні характеристики товару підтверджено задекларовану митну вартість товару за основним методом. Тоді як, коригування митної вартості товару проведено відповідачем з урахуванням даних цінової бази митних органів, автоматичної системи управління ризиками та довідкових ресурсів за маркою автомобіля, моделі, року випуску та іншими характеристиками за ЕМД від 05.03.2019 №UА902070/2019/702458 та розрахована на рівні 10 600,00 Євро.
Оцінюючи зазначене, суд першої інстанції визнав, що такі розрахунки відповідача не є об`єктивними, оскільки розрахунок митної вартості проводився з урахуванням цін на аналогічні транспортні засоби за роком виробництва, які не мали пошкоджень та знаходилися у справному стані, що звичайно досить суттєво впливає на вартість транспортного засобу у порівнянні із пошкодженим автомобілем, який був предметом декларування.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поданих позивачем документів не достатньо, для визначення митної вартості товару, тому у відповідача були наявні підстави для витребування у позивача додаткових документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, які позивач на вимогу відповідача не надав.
Однак поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що надані позивачем до митного оформлення та суду документи, зокрема, контракт щодо товарів, які імпортуються від 15.05.2019, імпортна декларація, реєстраційне посвідчення на транспортний засіб, посвідчення про реєстрацію транспортного засобу надані без перекладу на українську мову, як це передбачено статтею 254 Митного кодексу України.
Суд визнає, що встановити істотні обставини на підставі наданих документів до митного оформлення (вважати їх фактично встановленими), як такі що мають значення для справи, не вбачається можливим з огляду на те, що вони не відповідають вимогам допустимості доказів. Так долучені до матеріалів справи копії вказаних документів не відповідають вимогам встановленим до письмових доказів положеннями частини другої, четвертої, п`ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписи статей 9 73 77 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Оскільки переклад на українську мову основних документів, на підставі яких встановлюються істотні обставини, що мають значення для визначення митної вартості товару, в матеріалах справи відсутній, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимог статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України не витребували та не дослідили докази, які мають значення для вирішення справи.
По різному судами попередніх інстанцій оцінені витрати понесені у зв`язку із транспортуванням автомобіля. Так, суд першої інстанції, оцінюючи твердження відповідача щодо неподання позивачем довідки як документу, що підтверджує вартість перевезення, зазначив що це не відповідає дійсності, оскільки відповідний документ був зазначений у митній декларації № UА110150/2019/223149, як документ, який є в наявності (позначено літерою «d»). Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність довідки, яка підтверджує вартість перевезення товару від 20.05.2019. Однак, поза увагою суду апеляційної інстанції залишився факт наявності в матеріалах справи такої довідки від 20.06.2019 та зазначення її в митній декларації (а. с. 30).
Суди попередніх інстанцій не надали оцінку цьому документу, не встановили його правовий статус (наявність помилок в такому документі) та вплив наведеної у ньому інформації на митну вартість товару.
Крім того, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Крім того, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110000/2019/200091/2 від 22.05.2019, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості (ЕМД від 05.03.2019 № UA902070/2019/702458).
Суди попередніх інстанцій не надали оцінки на предмет того, чи може таке рішення бути обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
За правилами пунктів 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 02 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №160/5506/19 скасувати.
Справу №160/5506/19 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер