ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 160/5655/22

адміністративне провадження № К/990/15862/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року (суддя Кучугурна Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2022 року (головуючий суддя Круговий О.О., судді: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі №160/5655/22 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро», в якому просило встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» (код ЄДРПОУ 32813827) за межі України до погашення податкового боргу.

Позов мотивований тим, що ТОВ «Футбольний клуб «Дніпро» як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та має податковий борг у сумі 356825200,17 грн. Відповідно до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 3 жовтня 2016 року №37-17, яка отримана відповідачем 3 жовтня 2016 року. У подальшому, 13 лютого 2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення №1/36-17 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу відносно ТОВ «ФК «Дніпро». На виконання цього рішення позивачем надсилались до банківських установ інкасові доручення, які були повернуті без виконання через відсутність коштів на банківських рахунках. Позивач, посилаючись на п.87.13. ст.87 Податкового кодексу України, просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «Футбольний клуб «Дніпро» за межі України до погашення податкового боргу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи встановлений ст.289-2 КАС України строк (240 календарних днів, протягом яких податковий борг не був сплачений платником податків), право на звернення до суду з позовом на підставі п.87.13. ст.87 Податкового кодексу України і ст.289-2 КАС України контролюючий орган набув би у 2017 році. Однак, зазначені вище положення Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України набрали законної сили 1 січня 2022 року, тобто, після подій і фактів, пов`язаних з податковою вимогою форми «Ю» від 3 жовтня 2016 року №37-17, які у своїй сукупності надавали б контролюючому органу право звернутись до суду з зазначеним позовом. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 8 червня 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року змінив, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року - залишив без змін.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на те, що норму ст. 289-2 КАС України неможливо застосувати до спірних відносин із посиланням на приписи ст. 58 Конституції України. В свою чергу зауважив, що норма ст.289-2 КАС України є процесуальною нормою права, яка застосовується в редакції чинній станом на час вчинення процесуальної дії. В той же час статтею 58 Конституції України регламентується порядок застосування норм матеріального права в редакції чинній на час виникнення певної події чи юридично факту, тобто, ст. 58 Конституції визначає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт (норма матеріального права), під час дії якого вони настали або мали місце, в той час як застосування процесуальної норми права, яка визначає право на судовий захист та порядок його реалізації, здійснюється безвідносно до часу виникнення самих спірних відносин. Разом з тим, погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що на рахунках ТОВ ФК «Дніпро» відсутні грошові кошти, які можливо було б стягнути у рахунок погашення податкового боргу, а відтак застосування обмежувальних заходів, передбачених п.п.8712 ПК України не призведе до сплати суми податкового боргу.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник вважає, що оскільки за Товариством рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по орендній платі з юридичних осіб, по податку на прибуток, по податку на додану вартість, то наявні підстави для обмеження виїзду керівника ТОВ «ФК «ДНІПРО» за межі України, враховуючи, що вимогу про сплату податкового боргу підприємством отримано ще 3 жовтня 2016 року.

Правом на подання відзиву на касаційну скаргу відповідач не скористався, що не перешкоджає її касаційному перегляду.

15 серпня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з метою перевірки доводів позивача.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 3 жовтня 2016 року №37-17, яка отримана відповідачем 3 жовтня 2016 року.

У подальшому, 13 лютого 2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення №1/36-17 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу відносно ТОВ «ФК «Дніпро». На виконання цього рішення у період з 26 лютого 2021 року по 30 листопада 2021 року позивачем надсилались до банківських установ інкасові доручення, які були повернуті без виконання через відсутність коштів на банківських рахунках відповідача.

Позивач вважає, що оскільки за відповідачем обліковується борг, що перевищує 1 мільйон гривень, який не сплачений протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, позивач як контролюючий орган має право звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «Футбольний клуб «Дніпро» за межі України.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу. (Статтю 87 доповнено пунктом 87.13 згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021).

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України визначені у статті 289-2 КАС України, частиною першою якої установлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України. (§ 2 глави 11 розділу II доповнено статтею 289-2 згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021)

Системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на підтвердження факту наявності у підприємства податкового боргу станом на час подання позову (18.04.2022) Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано роздруковану картку платника податків ТОВ «ФК «ДНІПРО», в якій відображено розмір податкового боргу підприємства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по орендній платі з юридичних осіб, по податку на прибуток, по податку на додану вартість станом на 01.02.2022 року в сумі 356825200,10 грн.

На підтвердження наявності підстав для застосування обмежувальних заходів щодо керівника юридичної особи позивачем до суду подано копію рішення Заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 13 лютого 2018 року №1/36-17 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

В матеріалах справи є копії інкасових доручень які повернуті податковому органу без виконання протягом 2021 року у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи статті 58 Конституції України про можливість застосування норми статті 289-2 КАС України до даних правовідносин, оскільки норма статті 289-2 КАС України є процесуальною нормою права, яка застосовується в редакції чинній станом на час вчинення процесуальної дії. В той же час статтею 58 Конституції України регламентується порядок застосування норм матеріального права в редакції чинній на час виникнення певної події чи юридично факту, тобто, стаття 58 Конституції визначає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт (норма матеріального права), під час дії якого вони настали або мали місце, в той час як застосування процесуальної норми права, яка визначає право на судовий захист та порядок його реалізації, здійснюється безвідносно до часу виникнення самих спірних відносин.

Разом з тим, однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «ФК «ДНІПРО», при цьому не зазначає Прізвища ім`я та по батькові цієї особи, його ІКП, не вказує цю особу в якості співвідповідача або третьої особи на стороні відповідача. Наголосив на тому, що оскільки обмежувальні заходи щодо обмеження права виїзду за кордон мають персоніфікований характер, зазначення особи керівника юридичної особи та його персональних даних є обов`язковим, зважаючи на те, що норми ст. 289-2 КАС України та п.87.13 ст. 87 ПК України, при їх застосуванні обмежують особу в її конституційних права (права вільного пересування) відтак, участь такої фізичної особи в розгляді справи, є обов`язковою.

Аналізуючи висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Як вже зазначалось, у відповідності з п.87.13 ст. 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України може застосовуватися за наявності у такого платника податків податкового боргу, для якого виконуються дві умови одночасно: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень, та цей податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків податкової вимоги.

Наявність і доведеність податковим органом цих двох умов встановлено судами попередніх інстанцій.

З таких підстав, відмова у задоволенні позовних вимог у зв`язку з не зазначенням Прізвища ім`я та по батькові керівника та його ІКП є необґрунтованою і формальною підставою, оскільки позивачем надано суду роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб в якій зазначено керівником ТОВ «ФК «Дніпро» Стеценко А.В. Більш того, суд має право користуватись самостійно відкритими державними реєстрами.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності залучення такої особи в якості співвідповідача або третьої особи на стороні відповідача, оскільки у разі задоволення позовних вимог, судове рішення може вплинути на його права та обов`язки.

Верховний Суд звертає увагу, що однією з обов`язкових підстав скасування судом касаційної інстанції судових рішень є порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій щодо не залучення до участі у справі осіб, права, свободи, інтереси та (або) обов`язки яких зачіпає рішення у справі.

Слід зазначити, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Суд зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, а суд апеляційної інстанції такі недоліки не виправив, та, вирішуючи спір суди не з`ясували та не вирішили питання про залучення до участі у справі належного співвідповідача чи третьої особи на стороні відповідача.

Для вирішення питання про залучення співвідповідача або третьої особи на стороні відповідача у цій справі, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2022 року у справі №160/5655/22 скасувати.

Справу №160/5655/22 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Л.І. Бившева