№ 160/5771/20 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа №160/5771/20

адміністративне провадження № К/9901/46157/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року (суддя Верба І.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (колегія у складі суддів Дурасової Ю.В., Божко Л.А., Лукманової О.М.)

у справі № 160/5771/20

за позовом ОСОБА_1

до Піщанської сільської ради, Виконавчого комітету Піщанської сільської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 27.05.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду із позовом до Піщанської сільської ради (далі також - відповідач), в якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяви щодо обмеження безперешкодного та безоплатного доступу громадян до берегів річки Самара від 22.04.2020 вх. 2088/02-23;

- зобов`язати Піщанську сільську раду здійснити перевірку додержання вимог земельного та водного законодавства України власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 із кадастровим №1223285500:04:003:0354 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) шляхом направлення письмової вимоги власникам земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 із кадастровим №1223285500:04:003:0354 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) про демонтаж зведеного ними паркану на прибережній захисній смузі р. Самара в районі вул. Самарська, Шевченко с. Новоселівка, Новомосковського району протягом десяти днів після одержання письмової вимоги незаконною; у разі невиконання вимоги - прийняти рішення про демонтаж паркану на прибережній захисній смузі р. Самара в районі вул. Самарська, Шевченко, с. Новоселівка, Новомосковського району.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.06.2003 актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеним старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Новомосковської регіональної державної екологічної інспекції, складеним за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на берегу р. Самара в с. Новоселівка по вул. Самарська у зв`язку із спірним питанням по використанню земель водного фонду мешканців прилеглих домоволодінь, встановлено:

- в 1989 проведено берегоукріплення р. Самара в с. Новоселівка;

- в даний час берег в цьому місці використовується приїжджаючими громадянами для аматорського рибальства, відпочинку та купання. В результаті порушується дамба (зсув каменів) та засмічується територія;

- з метою збереження дамби мешканці ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) зверталися в Піщанську сільську раду для надання земель водного фонду (прибережна захисна смуга), межуючих до їх садиб в оренду. Рішенням сесії сільради № 24 від 02.08.2002 ОСОБА_9 в цьому відмовлено, по заяві ОСОБА_8 рішення ще не прийнято;

- оглядом встановлено: на березі обладнаний технічний пристрій для забору води з річки для поливу території садиби по АДРЕСА_2 (володар ОСОБА_10 ), на момент обстеження відсутні, залишено повідомлення про надання правовстановлюючих документів;

- водокористування (загальне) органами місцевого самоврядування не обмежувалося;

- смуги відведення для захисту від забруднення, пошкодження і руйнування греблі не встановлені.

3. 24.07.2003 листом №171 Новомосковська регіональна державна екологічна інспекція повідомила Голову Новомосковської районної ради за результатом розгляду скарг мешканців АДРЕСА_1 та за результатами обстеження стану прибережної смуги, повідомлено:

- берегоукріплення та дамба збудовані в с. Новоселівка біля 20 років тому;

- щодо порушень, виявлених інспекцією: за самовільне зайняття земельної ділянки земель водного фонду для прокладення трубопроводу з метою спеціального водозабору, оштрафована гр. ОСОБА_11 , дозвіл на СВК нею оформлений у 1998 році терміном на 5 років.

4. 16.07.2018 за результатами проведення Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:04:003:0354 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 362-ДК/474/АП/09/01/-18, яким встановлено:

- виїздом на місце у присутності представника заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_12 в особі ОСОБА_2 було здійснено огляд земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:04:003:0354 та, зробивши відповідні проміри мірною стрічкою (рулеткою), встановлено, що площа земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:04:003:0354 відповідає площі, зазначеній у витязі з Державного кадастру (наданого власником земельної ділянки);

- таким чином, на час перевірки порушень не виявлено.

5. 21.02.2020 листом №130/021-20 Міжрегіональний офіс захисних масивів Дніпровських водосховищ Державного агентства водних ресурсів України на адвокатський запит повідомив:

- з 1993 року на балансі Кам`янського УЗМДВ знаходиться об`єкт «Берегоукріплення р. Самара в с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області», який був переданий управлінню Дніпропетровським облводгоспом;

- берегоукріплення р. Самара в с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області проходу по береговій лінії р. Самара, як вбачається з даних, розміщених на публічній карті Державного земельного кадастру України, земельні ділянки кадастровий номер 1223285500:04:003:0353 та кадастровий номер 1223285500:04:003:0354 розташовані поміж об`єктом Берегоукріплення р. Самара в с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області та дорогою по вулиці Самарська зазначеного населеного пункту.

6. 22.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Голови Піщанської сільської ради із заявою, якою просив:

- здійснити перевірку додержання вимог земельного та водного законодавства України власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 із кадастровим №1223285500:04:003:0354 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 );

- направити письмову вимогу власникам земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 із кадастровим № 1223285500:04:003:0354 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) про демонтаж зведеного ними паркану на прибережній захисній смузі р. Самара в районі вул. Самарська, Шевченко с. Новоселівка, Новомосковського району протягом десяти днів після одержання письмової вимоги;

- у разі невиконання такої вимоги винести рішення про демонтаж паркану на прибережній захисній смузі р. Самара в районі вул. Самарська, Шевченко с.Новоселівка, Новомосковського району та провести демонтаж.

7. Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.06.2020, відомості про земельну ділянку:

- кадастровий номер: 1223285500:04:003:0354;

- цільове призначення: 01.03. Для ведення особистого селянського господарства;

- категорія земель: землі сільськогосподарського призначення;

- вид використання: для ведення особистого селянського господарства;

- місце розташування: АДРЕСА_1 ;

- відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку:

ОСОБА_6 , дата державної реєстрації права 21.05.2014;

ОСОБА_4 , дата державної реєстрації права 21.05.2014;

ОСОБА_5 , дата державної реєстрації права 22.05.2014;

ОСОБА_3 , дата державної реєстрації права 29.05.2014.

8. Актом обстеження земельної ділянки від 03.12.2020, складеним постійною комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони природи Піщанської сільської ради, за результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:04:003:0354, встановлено:

- загальна площа земельної ділянки 0,097 га;

- площа, яку необхідно обстежити, 0,097 га;

- форма власності приватна (відповідно до публічної кадастрової карти);

- категорія земель 01.03;

- цільове призначення земель 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- результати обстеження земельної ділянки: будівлі та споруди на земельній ділянці відсутні. Між обстеженою земельною ділянкою та водним об`єктом вільний прохід забезпечено. План-схема ділянки (викопіювання з публічної кадастрової карти) в додатку на 1 аркуші.

9. 18.12.2020 за результатами здійснення Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.12.2020 № 1612-ДК, здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства, за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельних ділянок кадастрові номери 1223285500:04:003:0353, 1223285500:04:003:0354 по АДРЕСА_1 , складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №1612-ДК/1482/АП/09/01/-20, яким встановлено:

- згідно з даними Державного земельного кадастру:

- земельна ділянка площею 0,2500 га кадастровий номери 1223285500:04:003:0353 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,0970 га кадастровий номери 1223285500:04:003:0354 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ;

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на земельні ділянки кадастрові номери 1223285500:04:003:0353 та 1223285500:04:003:0354 по АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.05.2014;

- таким чином, право власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на земельні ділянки кадастрові номери 1223285500:04:003:0353 та 1223285500:04:003:0354 по АДРЕСА_1 оформлено у встановленому законодавством порядку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- виїздом на місце шляхом візуального обстеження проведено огляд земельних ділянок кадастрові номери 1223285500:04:003:0353 та 1223285500:04:003:0354 по АДРЕСА_1 , за результатами чого факти, що можуть свідчити про порушення вимог земельного законодавства під час використання, не виявлено.

10. Актом обстеження земельної ділянки від 04.01.2020, складеним постійною комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони природи Піщанської сільської ради, за результатами обстеження земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:04:003:0354, встановлено, що земельна ділянка по периметру огороджена бетонним парканом. Будівлі та споруди на земельній ділянці відсутні. Між обстеженою земельною ділянкою та водним об`єктом вільний прохід забезпечено. План-схема ділянки (викопіювання з публічної кадастрової карти) в додатку на 1 аркуші.

11. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо розгляду його заяви про обмеження безперешкодного доступу громадян до берега річки Самари, вбачає необхідність зобов`язати відповідача здійснити перевірку додержання земельного та водного законодавства власниками земельної ділянки та демонтувати зведений паркан.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, на думку позивача, відповідач, розглядаючи заяву позивача, направлену на поновлення його права на доступ до узбережжя водних об`єктів, не вчинив дій для поновлення порушеного права, зокрема не склав письмової вимоги щодо демонтажу паркану на прибережній захисній смузі р. Самара в районі АДРЕСА_3 на земельній ділянці із кадастровим №1223285500:04:003:0354, не проконтролював виконання вимоги та у разі невиконання такої вимоги не прийняв рішення та не демонтував таку огорожу, внаслідок чого проявив бездіяльність. Із посиланням на статті 47, 88 ВК України, статтю 61 ЗК України, позивач зазначив про встановлені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, де забороняється будівництво будь-яких споруд, влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, крім випадків, передбачених законом. Такі огорожі або конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі чи конструкції демонтуються за рішенням вказаних органів.

13. Відповідачі письмового відзиву на позов не надали, у судовому засіданні суду першої інстанції представник Піщанської сільської ради проти позову заперечив, заначивши про відсутність підстав для задоволення позову, належний розгляд звернення позивача.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19.02.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021, відмовив у задоволенні позову.

15. Суди дійшли висновку, що змінами у законодавстві, які введені у дію з 22.04.2020, запроваджено особливості регулювання правовідносин, пов`язаних із влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, а у прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено наявність безперешкодного доступу до берегу річки Самара та те, що паркан на земельній ділянці 1223285500:04:003:0354 по АДРЕСА_1 , не створює перешкод для вільного доступу до берегу річки. Справляння плати для доступу до річки Самара не підтверджується матеріалами справи.

Суд вказав, що пунктами «а» та «є» частини першої статті 19 ЗК України встановлені такі категорії земель, як землі сільськогосподарського призначення та землі водного фонду, земельна ділянка кадастровий номер 1223285500:04:003:0354 належить до земель сільськогосподарського призначення, отже не відноситься до земель водного фонду, відтак дійшов висновку, що органами місцевого самоврядування не порушено права позивача.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Представник позивача у касаційній скарзі просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

17. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування правових позицій, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17; Верховним Судом у постановах від 17.11.2021 у справі № 372/4156/18, від 17.11.2021 у справі № 372/2167/17, від 03.12.2020 у справі № 619/2462/17, від 30.11.2020 у справі № 280/4698/19.

Частина земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:04:003:035 розташована в межах прибережної захисної смуги р. Самари, огороджена бетонним парканом, що призвело до заволодіння власниками такої земельної ділянки єдиним шляхом до узбережжя водних об`єктів.

Відповідач за результатом розгляду заяви щодо обмеження безперешкодного та безоплатного доступу громадян до берегів річки не вчинив дії для поновлення порушеного права, не склав письмової вимоги про демонтаж паркану на прибережній захисній смузі.

Суди не надали оцінки долученим до справи акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №29393/1, складеного 10.11.2020 Управлінням контролю за використанням та охороною земель; протоколу огляду місця події від 18.11.2020; відповіді Міжрегіонального офісу захисних масивів Дніпровських водосховищ Державного агентства водних ресурсів від 21.02.2020 № 130/021-20.

17. Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2021 відкрито касаційне провадження.

18. У відзиві третя особа ОСОБА_5 просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій правомірними з огляду на те, що судами було вірно зазначено, що земельна ділянка, на якій знаходиться паркан, є приватною власністю.

Крім того, судами було встановлено наявність безперешкодного доступу до берегу річки Самара та те, що паркан на земельній ділянці 1223285500:04:003:0354 по АДРЕСА_1 , не створює перешкод для вільного доступу до берегу річки. Справляння плати для доступу до річки Самара не підтверджується матеріалами справи.

Судами було встановлено, що позивач отримав відповідь від відповідача листом від 23.04.2020 №176/02-24.

Також зазначає про наявність двох ініційованих позивачем справ № 183/3376/18 та №183/6481/19 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про визнання недійсними рішень, державних актів про право власності на землю.

19. Відповідач у відзиві вважає рішення судів попередніх інстанцій законними. Доводи загалом збігаються з доводами третьої особи.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.

21. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з ч. 1 ст. 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

23. Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:

гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;

об`єкти підвищеної небезпеки;

пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності;

об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

24. Статтею 61 Земельного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов`язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками.

У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов`язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.

25. Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:

гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;

об`єкти підвищеної небезпеки;

пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та на провадження відповідної діяльності;

об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні юридичних або фізичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов`язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману. Обмеження у будь-який спосіб проходу вздовж берега моря, морської затоки чи лиману в межах пляжної зони чи справляння за нього плати є підставою для припинення права користування пляжною зоною за рішенням суду.

У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування.

26. Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

зберігання та застосування пестицидів і добрив;

влаштування літніх таборів для худоби;

будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

27. Отже, таке використання прибережних захисних смуг, яке не сприятиме досягненню визначених законодавством цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.

28. Згідно з пп.14 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів та островів для загального водокористування відповідно до закону.

29. Відповідно до п. 3.23 Правил благоустрою території населених пунктів Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади, затверджених рішенням Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 15.08.2018 №2-3/VІІ (яке діяло на момент звернення позивача до відповідача) на об`єктах благоустрою населених пунктів забороняється, зокрема порушувати режим, встановлений для водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, об`єктів природно-заповідного фонду.

30. Отже, зазначене у зверненні позивача питання належить до компетенції Піщанської сільської ради.

31. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що на звернення позивача до голови Піщанської сільської ради від 22.04.2020 була надана відповідь про перебування земельної ділянки у приватній власності, у зв`язку з чим порушене питання підлягає вирішенню у судовому порядку.

32. Також у своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив: «При цьому, матеріалами справи підтверджується наявність безперешкодного доступу до берегу річки Самара та те, що паркан на земельній ділянці 1223285500:04:003:0354 по АДРЕСА_1, не створює перешкод для вільного доступу до берегу річки. Водночас, справляння плати для доступу до річки Самара не підтверджується матеріалами справи».

33. Отже, наявність паркану встановлено судами попередніх інстанцій.

34. В силу п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування» № 233-IX від 29.10.2019 огорожі або інші конструкції, що встановлені до набрання чинності цим Законом та перешкоджають доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів (крім випадків, встановлених законом), підлягають демонтажу протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.

35. Отже, суди дійшли хибного висновку про те, що нестворення перешкод для вільного доступу та те, що паркан знаходиться на землі сільськогосподарського призначення, а не водного фонду, а тому органами місцевого самоврядування (відповідачі) не порушено права позивача, адже у прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом, і саме встановлення таких огорож вже і є перешкодою, не залежно від того на якій категорії земель вони розташовуються.

36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, на яку в тому числі посилається позивач у справі зазначено:«… землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок надання та використання. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених у статті 59 ЗК України».

37. Суд вважає цей висновок застосовним і до справи, що розглядається.

38. Також Суд зауважує, що розміщення паркану на земельній ділянці (кадастровий номер 1223285500:04:003:0354), яка перебуває у приватній власності, не впливає на обов`язок органу місцевого самоврядування вжити необхідних заходів, адже практика Верховного Суду, на яку і покликається у свої касаційні скарзі позивач (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №372/4156/18, від 17.11.2021 у справі №372/2167/17), свідчить про те, що стосовно землі водного фонду закон забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність землю відповідного цільового призначення окремо від дозволеного для передачі об`єкта замкненої природної водойми загальною площею до 3 га.

39. У постанові від 11.09.20219 у справі № № 487/10132/14-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала:

«Оскільки прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (частина перша статті 61 ЗК України, частина перша статті 89 ВК України), у цих смугах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (пункт «г» частини другої статті 61 ЗК України, пункт 4 частини першої статті 89 ВК України, підпункт 4 абзацу третього пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). Дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоби навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому й конкретному водному об`єкту зокрема.

121. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

122. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

123. Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

124. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року №183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц)».

40. Аналогічна позиція була відображена і у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №460/3890/20.

41. Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Депаль проти Франції» (заява № 34044/02, рішення від 29.03.2010).

У вказаній справі ЄСПЛ судами встановлено, що заявник і його дружина придбали в 1960 році житловий будинок, частково побудований на ділянці узбережжя, що відноситься до категорії прибережної суспільної власності. Ряд рішень, які дозволяли тимчасове заняття прибережної суспільної власності на певних умовах і регулярно поновлювалися до грудня 1992 року, надавали заявникам законний доступ до власності. Справа «Броссе-Трибуле та інші проти Франції» стосується аналогічних фактів. У 1945 році мати заявників придбала житловий будинок, що відноситься до прибережної суспільної власності. Наступні користувачі землі ґрунтувалися на рішеннях префекта, які дозволяли її заняття, які систематично поновлювалися з вересня 1909 року по грудень 1990 року. У вересні 1993 року префект повідомив сторонам за обома справами, що набув чинності Закон про розвиток, захист і поліпшення прибережних зон (далі - Закон про прибережні зони), який не дозволяв йому знову поновлювати дозвіл на тих же умовах, оскільки Закон виключив будь-яке приватне використання прибережної суспільної власності, у тому числі використання житлового будинку. Однак префект запропонував укласти зі сторонами справ договір, який дозволив би обмежене і суворо індивідуальне користування, забороняючи передачу або продаж землі і будинків, а також проведення стосовно майна будь-яких робіт, окрім пов`язаних з обслуговуванням, і давав би державі можливість після закінчення терміну дії дозволу повернути власність в первісний стан або знову використовувати. Сторони відхилили пропозицію і в травні 1994 року звернулися до адміністративного суду з вимогою скасувати рішення префекта. У грудні 1995 року префект подав заяву до адміністративного суду, вказавши сторони як відповідачів щодо правопорушення, пов`язаного з незаконним втручанням у право громадського проїзду і проходу, оскільки вони продовжували незаконно займати суспільну власність. Він також вимагав видати стосовно них розпорядження про приведення берегової смуги в стан, що передував будівництву житлових будинків, за рахунок сторін і без надання компенсації. Державна рада, діючи як апеляційний суд останньої інстанції, постановила в березні 2002 року, що зазначена власність була частиною прибережної суспільної власності, що сторони не могли посилатися на речове право щодо землі або будівель і що обов`язок повернути землю в початковий стан без виплати компенсації не були заходами, які заборонені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. ЛуЇ Депаль подав заяву до ЄСПЛ, рішення за якою було ухвалено в лютому 2009 року.

На підставі всієї сукупності зроблених висновків ЄСПЛ вважав (п. 92), що покладений на заявника тягар у вигляді зносу будинку без відшкодування збитків не був особливим і надмірним. Розрив рівноваги між інтересами суспільства і заявника не мав місця.

ЄСПЛ встановив, що в питаннях забудови берегів міркування захисту громадських інтересів і охорони навколишнього середовища є підставою для позбавлення права приватної власності. Тобто рішення французької влади, які постановили знести будівлю на березі, спрямоване якраз на захист прав людини, а саме - права людей на вільний доступ до берега і чисте море, які конфліктують з правом власності месьє Депаля.

ЄСПЛ вважає, що заявник не міг не знати про те, що дозвіл на приватне володіння ділянкою в публічних угіддях в якийсь момент може бути йому не продовжено і що вимога знести будинок може розглядатися як регулювання користування власністю з метою, що відповідає загальному інтересу. Правовий режим публічної власності, яка закріплює її призначення як публічне користування з метою служити загальному благу, відповідає цій категорії (п. 80)

В рішенні по справі «Депаль проти Франції» зазначено, що «збереження прибережної зони, а особливо пляжів, «місць, відкритих для всіх», є прикладом місць, які вимагають особливого порядку облаштування. ЄСПЛ вважав у зв`язку з цим, що втручання держави в здійснення заявником своїх прав мало законну мету загального інтересу: заохотити вільний доступ до берегової смуги, необхідність якого встановлена із усією очевидністю».

ЄСПЛ в рішенні вказував, що «політика облаштування території та охорони навколишнього середовища, де переважаюче значення має загальний інтерес, надає державі ширшу свободу розсуду, ніж це має місце при регулюванні виключно цивільних прав». Також суд вважав, що встановлення обов`язку знести будинок за свій рахунок не було «особливим» і «надмірним». «Зрозуміло, що після такого тривалого періоду володіння знесення будинку представлятиме радикальне втручання в право заявника на користування майном».

Відмова продовжити дозволи і покладений на заявника обов`язок привести місцевість в стан, що передував будівництву будинку, зроблені з метою послідовного і більш суворого дотримання закону з точки зору необхідності захистити прибережну зону і публічне користування нею, а також виконати правила забудови.

ЄСПЛ дійшов висновку, що у справі владою держави-відповідача порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції допущено не було (. 93).

42. Суд відхиляє покликання позивача на постанови Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №619/2462/17, від 30.11.2020 у справі №280/4698/19, оскільки ці справи стосувалися нерелевантних правовідносин.

43. Також Суд не бере до уваги покликання на рішення у справах № 183/3376/18 та №183/6481/19 , оскільки вони не впливають на висновки Суду за результатом розгляду цієї справи, адже рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2023 у справі №183/6481/19 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Піщанської сільської ради про визнання недійсними рішень, державних актів про право власності на землю. Також провадження у справі № 183/3376/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_12 , про усунення перешкод у користуванні водними ресурсами р. Самара, захист прав позивача на екологічну безпеку шляхом приведення у придатний для використання стан земельної ділянки водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Самара в районі домоволодіння за АДРЕСА_1 , включаючи знесення будинків, будівель і споруд за рахунок відповідачів, зупинено до розгляду цивільної справи №183/6481/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Піщанської сільської ради про визнання недійсними рішень, державних актів про право власності на землю. Остаточного рішення у цій справі не ухвалено.

44. Враховуючи наведене, Суд погоджується з аргументами касаційної скарги і вважає, що відповідач не вжив необхідних заходів, допустив протиправну бездіяльність щодо перевірки звернення позивача.

45. Водночас Суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо направлення письмової вимоги власникам земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 із кадастровим №1223285500:04:003:0354 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) про демонтаж зведеного ними паркану на прибережній захисній смузі р. Самара в районі вул. Самарська, Шевченко с. Новоселівка, Новомосковського району протягом десяти днів після одержання письмової вимоги незаконною; у разі невиконання вимоги - прийняття рішення про демонтаж паркану на прибережній захисній смузі р. Самара в районі вул. Самарська, Шевченко, с. Новоселівка, Новомосковського району, оскільки відповідач не вжив належних заходів щодо перевірки звернення позивача, і тому повинен усунути вищезазначену бездіяльність шляхом проведення такої перевірки. Реагування відповідача залежить від того, які обставини буде встановлено за наслідками перевірки. Правомірність, достатність, повнота заходів реагування відповідача не може бути оцінена наперед, а судове рішення не може мати умовного характеру.

46. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №160/5771/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Піщанської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 щодо обмеження безперешкодного та безоплатного доступу громадян до берегів річки Самара від 22.04.2020 №2088/02-23.

Зобов`язати Піщанську сільську раду протягом 30 днів здійснити перевірку додержання вимог земельного та водного законодавства України власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 із кадастровим №1223285500:04:003:0354 під час зведення паркану на прибережній захисній смузі р. Самара в районі вул. Самарська, Шевченко с. Новоселівка, Новомосковського району.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб