ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 160/6958/19
провадження № К/9901/9706/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 (головуючий суддя Кучма К.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Шальєвої В.А., суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі №160/6958/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності та рішення протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо непоновлення пенсії; визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у поновленні виплати пенсії, зобов`язати поновити виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексацій і компенсацією втрати частини доходів.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 27.11.1995 отримував пенсію за віком, перебував на обліку в Індустріальному районному відділі соціального забезпечення м. Дніпропетровська.
5. За заявою ОСОБА_1 про зняття з пенсійного обліку з 01.06.1997 у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон розпорядженням від 15.04.1997 ОСОБА_1 знято з пенсійного обліку з 28.05.1997, пенсія виплачена за 6 місяців.
6. ОСОБА_1 виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль у 1997 році, взятий на консульський облік в посольстві України в Ізраїлі 16.09.2013. Термін дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон продовжено до 11.12.2016.
7. 28.02.2019 позивач через представника за довіреністю звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії за віком з 04.12.1997, надавши, зокрема, копію паспорта.
8. Листом від 12.03.2019 №159/03.6-13 відповідачем у поновленні виплати пенсії відмовлено з підстав не подання заяви пенсіонером особисто, постійного проживання позивача за кордоном, відсутності між Україною та Державою Ізраїль договору щодо пенсійного забезпечення.
9. Листом від 12.04.2019 №193/03.6-13 відповідачем повідомлено представника позивача, що документи, які б підтверджували факт реєстрації або фактичного проживання позивача в Соборному районі м. Дніпра, не надані, тому звернення до управління з питання поновлення (перерахунку) пенсії за віком є безпідставними. Додатково надані документи, а саме реєстраційний номер облікової картки платника податків, видані позивачу ГУ ДФС у Запорізькій області, не підтверджують факт реєстрації або фактичного проживання в Соборному районі м. Дніпра.
10. Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що позивачем під час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про поновлення пенсії не дотримано вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1), в частині подання документу, що посвідчує його особу, у зв`язку з чим відповідач дійшов правомірного висновку про відмову в призначенні пенсії.
12. Окремо суди зазначили, що паспорт громадянина України за виїзду за кордон, строк дії якого закінчився, є недійсним, а іншого документу, що посвідчує особу позивача, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», позивачем та його представником органу Пенсійного фонду разом із заявою про призначення виплати пенсії не надано.
13. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Наголошує, що наявні у справі докази достовірно підтверджують наявність у позивача українського громадянства. Пенсія позивачу вже була призначена, наразі мова йде виключно про її поновлення і питання громадянства в цьому випадку взагалі не актуальне.
14. Також, на думку скаржника судами не враховано, що норми Порядку №22-1 прийняті ще до постановлення Конституційним Судом України рішення щодо пенсійного забезпечення громадян України, які постійно проживають за кордоном. На переконання заявника касаційної скарги, чинне законодавство не зобов`язує особу подавати саме паспорт для підтвердження особи, а не будь-який інший документ, з якого можна встановити особу.
15. Окремо скаржник звертає увагу, що посвідчення особи, видане Міністерством внутрішніх справ Державою Ізраїль позивачу, є належним документом, який посвідчує його особу.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходить з такого.
17. За змістом статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
18. За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Спірним є питанням у цій справі є правомірність відмови у поновленні позивачу пенсії через не надання ним паспорту громадянина України (або іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
20. Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 (у редакції, чинній до 30 березня 2021 року) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
21. Відповідно пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
22. Згідно з положеннями пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
23. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
24. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
25. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
26. З аналізу зазначеної норми вбачається, що особа яка звертається до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії повинна пред`явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації; при цьому документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку.
27. Судами встановлено, що строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон позивача, копію якого надано представником позивача до органу Пенсійного фонду для поновлення пенсії, закінчився 11.12.2016, а іншого документу, що посвідчує особу позивача, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», позивачем та його представником органу Пенсійного фонду разом із заявою про призначення виплати пенсії не надано. Позивач зазначений факт жодним чином не спростував.
28. Крім того, статтею 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III передбачено, що навіть якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
29. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
30. Пунктом 2.22 Порядку №22-1 передбачено, що за документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.
31. Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
32. З аналізу вищевказаних приписів Порядку №22-1 слідує, що при зверненні до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком №22-1. Особа, яка звертається за пенсією, повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
33. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення за поновленням пенсії, оскільки заява була подана без дотримання вимог статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку №22-1 щодо необхідного пакету документів, а відтак територіальний орган Пенсійного фонду України правильно відмовив позивачу у задоволенні її заяви про поновлення пенсії.
34. Верховний Суд зазначає, що подане представником позивача посвідчення, видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, відповідно до законодавства України не є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулася за призначенням пенсії, подання якого передбачено пунктом 2.9 Порядку №22-1. Таке посвідчення посвідчує особу виключно на території Держави Ізраїль та не є посвідченням особи у розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI, а Положення Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року №113, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки відповідно до пункту 1.4 зазначеної Інструкції, легалізації не підлягають оригінали, копії та фотокопії паспортів, військових квитків, трудових книжок, документів, що мають характер листування, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчення водія, посвідчення особи, нормативно-правові акти та роз`яснення щодо їх застосування.
35. Аналогічна правова позиція щодо тлумачення норм Порядку №22-1 викладена у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі №805/465/18-а, від 01 жовтня 2021 року у справі № 280/5116/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 540/1588/19 від 5 травня 2022 року у справі №520/9776/19.
36. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
37. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 350 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №160/6958/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Кравчук