ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2023 року

Київ

справа №160/7089/23

адміністративне провадження №К/990/32756/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 160/7089/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРДГАЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (головуючий суддя - Бишевська Н. А. (доповідач), судді: Добродняк І. Ю., Семененко Я. В.)про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРДГАЗ» (далі - позивач, ТОВ «НОРДГАЗ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження про анулювання ліцензії № 76-рл; зобов`язати ГУ ДПС видалити запис про анулювання ліцензії ТОВ «НОРДГАЗ» реєстраційний номер 04170314202000046 за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, вул. Шосейна, буд. 219, з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Одночасно з позовною заявою ТОВ «НОРДГАЗ» подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження № 76-рл про анулювання ліцензії та шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області видалити запис про анулювання ліцензії ТОВ «НОРДГАЗ» 04170314202000046 за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район, м.Підгородне, вул.Шосейна, буд.219 з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою від 10 квітня 2023 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив заяву ТОВ «НОРДГАЗ» в повному обсязі.

Не погодившись з цією ухвалою суду, ГУ ДПС оскаржило її в апеляційному порядку.

31 травня 2023 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з цим рішенням, ГУ ДПС оскаржило його в апеляційному порядку.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2023 року задовольнив апеляційну скаргу ГУ ДПС і скасував ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року про забезпечення позову у справі, а у задоволенні заяви ТОВ «НОРДГАЗ» відмовив.

Ухвалою від 04 липня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд, ознайомившись з апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, витребував справу з суду першої інстанції, а ухвалою від 14 серпня 2023 року відкрив апеляційне провадження.

23 червня 2023 року ТОВ «НОРДГАЗ» подало до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження № 76-рл про анулювання ліцензії та шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області видалити запис про анулювання ліцензії ТОВ «НОРДГАЗ» 04170314202000046 за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район, м.Підгородне, вул.Шосейна, буд.219 з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду.

На обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що предметом спору у справі є скасування рішення про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним через три роки з моменту видачі - розпорядження про анулювання ліцензії № 76-рл. Отже, правомірність вказаного рішення буде встановлюватись в судовому порядку. Зазначав, що виконання розпорядження про анулювання ліцензії та невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди його правам та інтересам, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить або зробить неможливим їх відновлення.

29 серпня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою зазначену заяву ТОВ «НОРДГАЗ» задовольнив повністю.

Судове рішення вмотивоване тим, що основним видом економічної діяльності ТОВ «НОРДГАЗ» є «Роздрібна торгівля пальним» (код КВЕД 47.30). Ліцензія № 04170314202000046 (термін дії з 26 лютого 2020 року до 26 лютого 2025 року) була видана на здійснення відповідної діяльності за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, м.Підгородне, вул.Шосейна, буд.219. Отже, анулювання вказаної ліцензії призведе до повного зупинення господарської діяльності позивача, що матиме невідворотні наслідки, насамперед, у вигляді неможливості виплати заробітної плати та невідворотності вивільнення працівників, втрати прибутку, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, неможливості відновити господарську діяльність за місцем її фактичної прив`язки у зв`язку з причинами, які з часом не залежатимуть від волі позивача. Тобто, на час розгляду клопотання існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що зупинення дії спірного розпорядження про анулювання ліцензії та зобов`язання видалення відповідного запису є належним заходом забезпечення позову.

12 вересня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року - без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що основною засадою (принципом) адміністративного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. ГУ ДПС наполягає, що наявність постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції і відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, перешкоджало повторному зверненню з аналогічною заявою. Позивач мав право на оскарження такої постанови суду, однак, таким не скористався. Відповідно, повторне звернення позивача з аналогічною заявою слід розцінювати як зловживання процесуальними правами. Ці ж обставини, на переконання ГУ ДПС, унеможливлювали постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції.

ГУ ДПС вважає, що оскільки законодавством не врегульовано питання повторного звернення з заявою про забезпечення позову з ідентичними вимогами, слід застосовувати аналогію закону. Відповідно, слід вважати, що згідно зі статтями 45 150 КАС України повторне звернення з заявою про забезпечення позову між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Крім того, ГУ ДПС звертає увагу, що копію повторної заяви про забезпечення позову не отримувало, що позбавило можливості подати свої заперечення, а апеляційний суд на це уваги не звернув, що свідчить про порушення судом вимог частини п`ятої статті 304, частини дев`ятої статті 44, частини восьмої статті 47 КАС України. Також ГУ ДПС подавало до суду апеляційної інстанції клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке суд апеляційної інстанції так і не розглянув.

Насамкінець скаржник зазначає, що в контексті спірних правовідносин можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не можливість їх ймовірного порушення у майбутньому. Зупинивши оскаржуваним судовим рішенням дію розпорядження про анулювання ліцензії ТОВ «НОРДГАЗ», суд не тільки у такий спосіб задовольнив ідентичні вимоги товариства, а й тим самим констатував протиправність вчинених до позивача контрольно-перевірочних заходів, що можливо виключно за наслідками вирішення спору. Тому ГУ ДПС вважає, що ухвала суду є незаконною і підлягає скасуванню.

Верховний Суд ухвалою від 05 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки зазначених доводів ГУ ДПС.

ТОВ «НОРДГАЗ» правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ключовими питаннями під час касаційного перегляду справи є: 1) чи перешкоджає розгляду повторної заяви факт наявності постанови апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення попередньої заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а також чи наявні підстави вважати повторне звернення позивача із заявою про вжиття заходів забезпечення позову зловживанням своїми процесуальними правами; 2) чи наявний у суду обов`язок пересвідчитися в отриманні відповідачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову і надати йому час для подання своїх заперечень; 3) чи відповідає обраний позивачем і застосований судом захід забезпечення позову предмету останнього як підстава для задоволення заяви.

Колегія суддів вважає, що оцінка дій суду апеляційної інстанції щодо не розгляду клопотання ГУ ДПС про скасування заходів забезпечення позову, яке подано після постановлення оскаржуваної ухвали суду, виходить за межі цього касаційного перегляду, а тому правова оцінка доводам ГУ ДПС в цій частині не надається.

Вирішуючи ключові питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

У постановах від 12 липня 2022 року у справі №640/16646/21, від 09 листопада 2021 року у справі №826/9751/14, від 13 березня 2019 року у справі №814/218/14 Верховний Суд зазначав, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Зловживання правом на подання заяви (скарги) становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відміною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів, заяв, клопотань.

Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Отже, заходи забезпечення позову можуть бути вжиті як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції.

КАС України не містить положень, які б забороняли звернутися із заявою про забезпечення позову повторно після ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні попередньої заяви. Не містить таких положень і жоден інший процесуальний кодекс (ГПК або ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 не висловила заперечень щодо висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, про те, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє учасника справи права на повторне звернення із такою заявою за наявності для цього підстав.

Варто зауважити, що у цій справі перше звернення з заявою про забезпечення позову відбулося до суду першої інстанції, а друге - до суду апеляційної інстанції.

Вчинення таких дій позивачем неможливо оцінювати як такі, що мали на меті затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу, відповідно, відсутні підстави вважати, що позивач зловживав своїми процесуальними правами.

Наявність постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції і відмовлено позивачу у задоволенні першої заяви про забезпечення позову, є перешкодою для повторного розгляду первісної заяви позивача, однак, не могло бути перешкодою для розгляду нової заяви, поданої до суду апеляційної інстанції. Та обставина, що позивач не оскаржив в касаційному порядку постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року також не свідчить про неможливість подання нової заяви про забезпечення позову до суду апеляційної інстанції, адже КАС України не містить таких обмежень.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що доводи ГУ ДПС в цій частині є його власним тлумаченням норм права і особистою оцінкою скаржником дій позивача, які, однак, не можуть свідчити ані про наявність у конкретно цій ситуації підстав вважати вчинені позивачем дії зловживанням процесуальними права, ані про наявність підстав для застосування аналогії закону у спосіб, який пропонує скаржник у касаційній скарзі.

Доводи ГУ ДПС про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини п`ятої статті 304, частини дев`ятої статті 44, частини восьмої статті 47 КАС України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодна з цих норм не стосується заяви про забезпечення позову.

КАС України не містить приписів, які б зобов`язували надіслати заяву про забезпечення позову (яка подавалася в паперовому виді) іншим учасникам справи.

Водночас безпосереднє правове значення інституту забезпечення позову полягає у невідкладному реагуванні суду на подану заяву, про що свідчить закріплення законодавцем права на подання такої заяви навіть до подання позовної заяви, а для суду - обов`язок розгляду заяви (незалежно від етапу, на якій її подано) не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина перша статті 154 КАС України). Лише у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк. Оцінка наявності підстав для забезпечення позову здійснюється виключно судом, а тому наявність чи відсутність заперечень іншої сторони не впливає на порядок розгляду такої заяви, встановлений статтею 154 КАС України.

З цих підстав колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не порушив норми процесуального права, розглядаючи заяву позивача за відсутності відповідних заперечень від ГУ ДПС.

Водночас слід погодитися з доводами ГУ ДПС про те, що відсутність регулювання питання повторного звернення з заявою про забезпечення позову не є безумовною підставою для задоволення судом такої заяви.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частин першої і другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову його обґрунтованість не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Під час вирішення питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до оспорюваного розпорядження відповідач анулював попередньо видану позивачеві ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).

Отже, суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.

Суд апеляційної інстанції встановив, що основним видом економічної діяльності ТОВ «НОРДГАЗ» є «Роздрібна торгівля пальним» (код КВЕД 47.30), відповідно, колегія суддів не має обґрунтованих підстав сумніватися у правильності висновку апеляційного суду про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії.

Це обґрунтовується тим, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та до ухвалення судом рішення по суті спору може призвести до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії вже була предметом розгляду Верховним Судом, який у постановах від 14 грудня 2021 року у справі №240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі №440/6755/21, від 13 липня 2022 року у справі №240/26736/21, від 21 вересня 2023 року у справі № 600/1531/23-а, від 18 жовтня 2023 року у справі №ЗП/620/4/23 дійшов аналогічних висновків.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, пов`язані із вжиттям заходів забезпечення позову у випадку наявності очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень не приймаються до уваги судом касаційної інстанції, адже не з цих мотивів виходив суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ТОВ «НОРДГАЗ».

Безпідставними є і посилання ГУ ДПС на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17. Предметом судового розгляду у цій справі було визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2017 року №3505/0/15-17 і зобов`язання відповідача розглянути повторно рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 і матеріали до неї щодо обрання ОСОБА_5 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська безстроково з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні. Позивач просила забезпечити позов шляхом заборони голові Самарського районного суду міста Дніпропетровська видавати накази щодо припинення трудових відносин ОСОБА_5 з Самарським районним судом міста Дніпропетровська на підставі статті 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» або виключення її зі складу цього суду до вирішення по суті справи №800/521/17. Велика Палата Верховного Суду у цій справі погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, оскільки така вимога спрямована на майбутнє, а доводи позивача ґрунтуються на припущеннях.

Водночас колегія суддів не може оминути те, що суд апеляційної інстанції вжив ще один захід забезпечення позову - зобов`язав ГУ ДПС видалити запис про анулювання ліцензії.

Ані у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, ані в ухвалі апеляційного суду про її задоволення, відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, який за своїм змістом є тотожним позовній вимозі, заявленій в позові.

Це свідчить про порушення заявником вимог пункту 4 частини першої статті 152 КАС України, а судом апеляційної інстанції - вимог частини шостої статті 154 КАС України.

Більш того, чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості застосовувати заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

За результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги і скасування ухвали апеляційного суду в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області видалити запис про анулювання ліцензії ТОВ «НОРДГАЗ» № 04170314202000046 за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район, м.Підгородне, вул.Шосейна, буд.219 з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду.

В іншій частині судове рішення є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 351 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, задовольнити частково.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі № 160/7089/23 скасувати в частині задоволення заяви ТОВ «НОРДГАЗ» про забезпечення позову шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області видалити запис про анулювання ліцензії ТОВ «НОРДГАЗ» 04170314202000046 за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район, м.Підгородне, вул.Шосейна, буд.219 з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні такої вимоги.

В іншій частині ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі № 160/7089/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко