№ 160/8552/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 160/8552/18

адміністративне провадження № К/9901/30026/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у складі судді Луніна О.С. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В. (головуючий), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В. у справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпровська міська рада, Головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Соборна районна у місті Дніпрі рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернулося до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований ним об`єкт будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою позову вказувало те, що у березні 2012 року посадовими особами позивача проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт ОСОБА_2 на об`єкті «Будівництво багатоповерхового, багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 », якою встановлено виконання будівельних робіт без відповідного документа, який надає право на виконання таких робіт, проектна та виконавча документація відсутня, ОСОБА_2 не забезпечено здійснення технічного та авторського нагляду, про що складено Акт від 20.03.2012 та винесено припис про зупинення виконання будівельних робіт.

У червні 2014 року позивачем повторно було здійснено перевірку, якою встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 розташовано об`єкт незавершеного будівництва, а саме: чотириповерховий багатоквартирний житловий будинок з двоповерховим паркінгом та мансардою. Вказана обставина свідчить про невиконання припису та виконання будівельний робіт після скасування декларації про початок виконання будівельних робіт № ДП 083131350055 від 15.05.2013 «Реконструкція житлового будинку з вбудованим паркінгом під багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 ».

Позивач зазначає, що об`єкт, який побудовано відповідачем ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, що встановлено ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 у справі № 201/8575/14-ц. Крім того, будівництво за вказаною адресою багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку суперечить суспільним інтересам громади м. Дніпро та є порушенням частини другої статті 24 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), оскільки проводиться на земельній ділянці, що не виділена для вказаної мети. Також порушуються права третіх осіб - власників суміжних земельних ділянок садибної забудови.

Перебудова зазначеного об`єкту самочинного будівництва без знесення неможлива, оскільки цей об`єкт будівництва не може бути розташований на земельній ділянці відповідно до Генерального плану м. Дніпро. Враховуючи, що відповідачем добровільно не виконано вимоги припису, позивачем було вичерпано всі заходи досудового врегулювання спору, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернулося до суду з відповідним позовом.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 22.09.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021, позов задовольнив.

Зобов`язав ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований ним об`єкт будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

2.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач, здійснивши самочинне будівництво зазначеного об`єкта, в установлений строк добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

3. Судами встановлені такі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору по суті:

3.1. ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯД № 941101 від 28.05.2008 належала земельна ділянка для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0644 га та домоволодіння, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:152:0034.

3.2. У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневої районної ради у м. Дніпропетровськ із заявою про надання дозволу виконати будівництво нового житлового будинку замість існуючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з проектною документацією, а саме: будівництво двоповерхового будинку з мансардним поверхом та підвальним приміщенням. Рішенням виконавчого комітету Жовтневої у місті Дніпропетровську ради від 23.10.2009 йому надано відповідний дозвіл на виконання будівництва нового житлового будинку замість існуючого.

3.3. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області встановлено проведення ОСОБА_2 будівельних робіт по будівництву приватного будинку без погодженої проектної документації, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від інспекції ДАБК у Дніпропетровській області та постановою № 590 від 26.05.2010 його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення за порушення вимог державних стандартів, норм і правил у сфері будівництва, правил забудови.

3.4. Постановами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області № 399 від 12.08.2011 та № 839 від 14.10.2011 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку, без отримання належним чином дозвільної документації на виконання будівельних робіт від інспекції ДАБК до початку будівництва, чим порушено вимоги статті 34 Закону №3038-VI.

3.5. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області складено ряд приписів, які видані ОСОБА_2 , а саме: припис від 04.08.2011, яким зобов`язано зупинити виконання будівельних робіт з 04.08.2011, надати на адресу інспекції дозвільну документацію на будівництво індивідуального житлового будинку (припис отримано відповідачем 1 04.08.2011); припис від 12.10.2011, яким зобов`язано зупинити виконання будівельних робіт з 12.10.2011, надати до інспекції проектну та дозвільну документацію на будівництво (припис отримано відповідачем 1 12.10.2011); припис від 12.10.2011, яким зобов`язано зареєструвати декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в термін до 31.12.2011, будівельні роботи виконувати відповідно до розробленої проектної документації (припис отримано відповідачем 1 12.10.2011).

3.6. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 у справі №412/635/2012, ОСОБА_2 заборонено продовження будівництва багатоповерхового житлового будинку у АДРЕСА_1 до отримання у передбаченому законом порядку відповідної дозвільної документації, у тому числі затвердженого проекту на таке будівництво.

3.7. Головним державним інспектором Дніпропетровського відділу контролю та державного нагляду Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Товпашко Р.М., на підставі вимоги прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська від 15.03.2012, листа Дніпропетровської ОДА від 01.03.2012, у присутності ОСОБА_2 , проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і/або будівельних робіт на об`єкті будівництва багатоповерхового, багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , за результатами якої складено Акт від 20.03.2012 (копія Акта отримана відповідачем 1 20.03.2012).

Перевіркою встановлено, що на момент її проведення виконуються будівельні роботи з будівництва багатоповерхового, багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (виконано будівельні роботи з будівництва 5-ти поверхів каркасу будинку з залізобетону, огороджувальні конструкції, виконуються роботи з улаштування металевих конструкцій покрівлі будинку) без відповідного документу, який надає право виконувати такі роботи, що є порушенням статті 34 Закону №3038-VI. Вимоги припису від 12.10.2011 щодо зупинення будівельних робіт на вказаному об`єкті не виконано. Будівельні роботи виконуються невідомими особами, проектна та виконавча документація на об`єкті відсутня, відповідальних осіб на даному об`єкті не встановлено. Замовником будівництва ОСОБА_2 не забезпечено здійснення технічного та авторського нагляду на об`єкті, що є порушенням статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність».

З метою усунення виявлених порушень, головним державним інспектором Дніпропетровського відділу контролю та державного нагляду Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Товпашко Р.М. видано припис від 20.03.2012, яким зобов`язано ОСОБА_2 зупинити виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний припис 20.03.2012 отримано відповідачем-1.

3.8. На підставі листа ДАБІ України від 09.07.2012 № 40-17/4-4799 та скарги АГК «Вузовський масив» від 07.07.2012, посадовою особою позивача повторно проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, якою встановлено факт виконання будівельних робіт на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 з моменту проведення попередньої перевірки та надання припису про зупинення виконання будівельних робіт від 20.03.2012, а саме фактично виконано роботи з улаштування покриття крівлі будинку, без відповідного документу, який дає право на виконання вказаних робіт, про що складено Акт від 16.07.2012 (від отримання примірника Акта ОСОБА_2 відмовився).

У зв`язку з встановленими порушеннями, позивач видав припис від 16.07.2012, яким ОСОБА_2 зобов`язано зупинити виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Від отримання припису він відмовився.

3.9. 15.05.2013 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровано декларацію № ДП083131350053 про початок виконання будівельних робіт по об`єкту «Реконструкція житлового будинку з вбудованим паркінгом під багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 », замовником якого є ОСОБА_2 .

У зв`язку з отриманням 21.10.2013 Інспекцією листа Державної інспекції сільського господарства № С-33-6-9/1650 від 08.10.2013 та 24.01.2014 року листа Головного архітектурно планувального управління Дніпропетровської міської ради №01/8-6 від 24.01.2014 щодо використання ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 не за цільовим призначенням без належним чином розробленої проектної документації, наказом №1- СК від 25.01.2014 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт по зазначеному об`єкту. Підставою для скасування стало подання замовником будівництва недостовірних даних щодо будівництва об`єкту на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та порушення розроблення проектної документації при відсутності містобудівних умов та обмежень, що є ознаками самочинного будівництва.

3.10. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 в адміністративній справі №804/18706/14, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області №1- СК від 25.01.2014 відмовлено. 15.10.2015 рішення суду набрало законної сили.

3.11. На підставі наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області № 04 ОД від 22.01.2013 та колективної скарги фізичних осіб до Кабінету Міністрів України від 28.05.2014, головним державним інспектором Дніпропетровського відділу контролю та державного нагляду Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Ханісом М.Е. проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва «Реконструкція житлового будинку з вбудованим паркінгом під багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 », за результатами якого складено Акт від 23.06.2014.

Перевіркою встановлено, що за вказаною адресою знаходиться об`єкт незавершеного будівництва: чотириповерховий багатоквартирний житловий будинок з двоповерховим паркінгом та мансардою. На момент перевірки на об`єкті виконані роботи з улаштування залізобетонного каркасу будівлі, зовнішніх стін, виконано скління мансардного, першого, четвертого та частково третього поверху. Під час перевірки будівельні роботи на об`єкті не виконуються. Також перевіряючим встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_2 самовільно продовжено виконання будівельних робіт зі скління будівлі після скасування декларації про початок виконання будівельних робіт №ДП083131350053 від 15.05.2013 по об`єкту «Реконструкція житлового будинку з вбудованим паркінгом під багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 » та не виконано вимоги припису від 20.03.2012 щодо зупинення виконання будівельних робіт. З пояснень присутніх осіб, які зверталися із скаргою, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , будівельні роботи виконувалися 16-18.06.2014. Вказаний Акт направлено ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку.

Актом спільної перевірки по об`єкту самочинного будівництва № 4 від 26.10.2018, складеним головним спеціалістом - інспектором управління ДАБК Дніпровської міської ради Мєшковим В.І. та головним спеціалістом - інспектором управління ДАБК Дніпровської міської ради Василевського А.В., на підставі звернення ОСОБА_6 проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що об`єкт самовільного будівництва представляє собою п`ятиповерхову капітальну споруду, з частково встановленими віконними блоками та покрівлею з металочерепиці. Будівельні роботи на час перевірки не виконуються.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

4. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - статті 38 Закону №3038-VI та статті 376 ЦК України без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

4.1. Зокрема, вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.03.2020 по справі №822/1278/16, згідно яких особа, що не є власником об`єкта перевірки, не може бути суб`єктом порушення містобудівного законодавства. У справі, що розглядається, з 03.02.2015 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та будинку по АДРЕСА_1 .

Також зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2018 по справі №826/12327/17, відповідно до яких орган державного архітектурно-будівельного контролю в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, зобов`язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного будівництва. Такий припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутись до суду з позовом про знесення самочинного будівництва на підставі статті 38 Закону №3038-VI.

Проте щодо неї не виносились жодні приписи щодо усунення вимог містобудівного законодавства, зокрема, і шляхом знесення самочинного будівництва, а оскарженими судовими рішеннями зобов`язано ОСОБА_2 , який не є ні власником ні користувачем будинку, знести самочинне будівництво по АДРЕСА_1 .

4.2. Вказує також на те, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень по справі не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.03.2019 (справа №810/5680/15) та від 28.11.2018 (справа №815/2311/158), згідно яких знесення самочинного будівництва є крайнім заходом, передбаченим законом, і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З цього приводу зазначає, що на момент набуття права власності на земельну ділянку та будинок по АДРЕСА_1 (03.02.2015) була чинною декларація ДП083131350053 про початок виконання будівельних робіт по об`єкту «Реконструкція житлового будинку з вбудованим паркінгом під багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 », оскільки наказ 1- СК від 25.01.2014 про скасування цієї декларації було визнано протиправним і скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 (справа №804/18706/14), яка набрала законної сили. Апеляційне провадження у цій справі було відкрито лише 05.02.2015, після набуття нею права власності на майно.

Тому, на переконання особи, яка подала касаційну скаргу, їй повинні були надати можливість усунути порушення вимог містобудівного законодавства шляхом проведення перебудови з метою приведення будівництва до будівельних норм.

4.3. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень по справі не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.10.2019 (справа №1340/5813/18), згідно яких повторний розгляд справи за наявності рішення суду у тотожній справі не допускається з огляду на дотримання принципу правової визначеності та однієї з основних засад судочинства - обов`язковості судового рішення.

З цього приводу особа, яка подала касаційну скаргу, зауважує, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2014 розглянуто справу №201/8575/14-ц за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт. Позовні вимоги задоволено. Визнано об`єкт будівництва у АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці 1210100000:03:152:0034 (замовник будівництва ОСОБА_2 ) - самочинним. Зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт будівництва, що розташований у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 1210100000:03:152:0034.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 25.01.2015 зазначене судове рішення скасував, а провадження по справі - закрив.

Тому, на переконання ОСОБА_1 , вказане є підставою для закриття провадження по справі на підставі статті 238 КАС України.

4.4. Ще однією підставою для касаційного оскарження вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 38, 41 Закону №3038-VI, статті 376 ЦК України під час звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень про знесення самочинного будівництва в разі невиконання припису, винесеного іншим ніж позивач суб`єктом владних повноважень.

З цього приводу зазначає, що приписи ОСОБА_2 щодо усунення порушень вимог містобудівного законодавства видавались у період 2011-2014 років. Проте на той час, позивач, як юридична особа не існував і жодних приписів не видавав, оскільки утворений був лише 16.03.2016 рішенням Одеської міської ради №7/3. Відтак він не є правонаступником прав та обов`язків суб`єкта владних повноважень, який видавав вказані приписи, а відтак не має права на звернення до суду з цим позовом.

5. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 - без змін. Позивач уважає, що суди попередніх інстанцій повно з`ясували обставини справи щодо предмету спору та фактичних обставин. Судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм Закону №3038-VI та статті 376 ЦК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. На думку Судової колегії суду касаційної інстанції під час розгляду цієї справи проблемним є питання застосування судами попередніх інстанцій норм права, що стосуються правового регулювання спорів за зверненням до суду з позовом про знесення самовільно збудованих будівель і споруд чи приведення їх до попереднього стану органами державного архітектурно-будівельного контролю.

10. Зазначене питання неодноразово було предметом судового розгляду Верховним Судом. Зокрема, Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.01.2020 (справа №822/2149/18) висловлено таку правову позицію: «Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону №3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

У інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.».

11. З урахуванням вказаної правової позиції у спірних відносинах суд касаційної інстанції зауважує, що підставою звернення з позовом до суду позивач вказав здійснення відповідачем будівництва багатоповерхового, багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 без документа, який надає право на виконання будівельних робіт та здійснення такого будівництва на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.

12. Відповідно до приписів статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

13. Згідно з частиною першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

14. У розвиток зазначених положень ЦК України з 05.01.2013 до статті 24 Закону №3038-VI було введено норму про те, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

15. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 за №1011/18306, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Згідно з пунктом 1.4 Класифікації КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Вказана Класифікація виділяє такі види цільового призначення житлової та громадської забудови: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

16. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з листом Головного архітектурно-планувального управління міської ради № 01/8-6 від 24.01.2014 відсутня інформація про наявність рішень міської ради про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки.

17. Відповідно висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 здійснював будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети є правильним.

18. Також суди встановили, що ОСОБА_2 здійснював будівельні роботи з будівництва багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Будівельні роботи припинено у 2014 році. За інформацією, що міститься в Акті перевірки № 4 від 26.10.2018 вказаний об`єкт будівництва є п`ятиповерховою капітальною спорудою з частково встановленими віконними блоками та покрівлею з металочерепиці.

19. Крім того, колегія суддів касаційного суду зауважує, що під час будівництва спірного будинку в 2011-2014 роках частиною першою статті 34 Закону №3038-VI в різних редакціях для початку виконання будівельних робіт вимагались документи дозвільного характеру, такі як повідомлення чи декларація про початок виконання будівельних робіт залежно від об`єкта будівництва.

20. Суди попередніх інстанцій встановили, що протягом вказаного періоду органами архітектурно-будівельного контролю неодноразово проводились перевірки об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 , забудовником якого був ОСОБА_2 . Перевірками встановлювались факти проведення будівельних робіт без наявності документа, який дає право на такі роботи. ОСОБА_2 притягували до адміністративної відповідальності за такі порушення, видавались приписи про усунення вказаних порушень. Проте будівельні роботи продовжувались.

Також ОСОБА_2 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт №ДП083131350053 від 15.05.2013 по об`єкту «Реконструкція житлового будинку з вбудованим паркінгом під багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 », однак вказана декларація була скасована наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області №1- СК від 25.01.2014, що встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 (справа № 804/18706/14), якою вказаний наказ залишено в силі.

Після скасування вказаної декларації замовником будівництва ОСОБА_2 продовжено виконання будівельних робіт зі скління будівлі, що підтверджується Актом перевірки від 23.06.2014. Також під час перевірки встановлено, що будівельні роботи виконувалися 16-18 червня 2014 року.

21. За наведених обставин справи та їх правового регулювання суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 здійснював будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 без документа, що дає право на виконання будівельних робіт.

22. Підсумовуючи наведене суд касаційної інстанції вважає, що будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , здійснене ОСОБА_2 без документа, що дає право на виконання будівельних робіт на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети є самочинним відповідно до норм частини першої статті 376 ЦК України, про що вірно вказали суди попередніх інстанцій.

23. Статтею 38 Закону №3038-VI встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

24. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що органами архітектурно-будівельного контролю у визначеному порядку встановлено порушення ОСОБА_2 норм частини другої статті 24, частини першої статті 34 Закону №3038-VI - будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети та без документа, що дає право на виконання будівельних робіт. Для усунення вказаних порушень видано приписи. Проте ОСОБА_2 вимоги припису не виконано. За таких обставин, позивач обґрунтовано реалізував право на звернення до суду з вказаним позовом і суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про задоволення такого позову, правильно застосували до спірних відносин норми частини першої статті 376 ЦК України та статтю 38 Закону №3038-VI.

25. Доводи касаційної скарги про необхідність у спірних відносинах керуватись нормами частини сьомої статті 376 ЦК України є безпідставними. Зазначена норма передбачає, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

26. Проте у правовідносинах, щодо яких виник спір, має місце не істотне відхилення від проекту чи істотне порушення будівельних норм і правил, а будівництво без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети. За цих обставин, відповідно до зазначеної вище правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 29.01.2020 (справа №822/2149/18), стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

27. Також до правовідносин цієї справи не можна застосувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.03.2019 (справа №810/5680/15) та від 28.11.2018 (справа №815/2311/15), оскільки обставини справ є різними. Зокрема, у справах, зазначених ОСОБА_1 були подані повідомлення про початок виконання будівельних робіт, проте згодом встановлено, що вказані у них відомості є недостовірними. Крім того, правова позиція Верховного Суду в постанові від 29.01.2020 (справа №822/2149/18) висловлена Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав після ухвалення судових рішень у справах №№810/5680/15, 815/2311/15 і відповідно вона повинна застосовуватись як висловлена пізніше.

28. Ще одними з доводів касаційної скарги ОСОБА_1 є не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.03.2020 (справа №822/1278/16), згідно яких особа, що не є власником об`єкта перевірки, не може бути суб`єктом порушення містобудівного законодавства.

Також зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2018 (справа №826/12372/17), відповідно до яких орган державного архітектурно-будівельного контролю в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, зобов`язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного будівництва. Такий припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутись до суду з позовом про знесення самочинного будівництва на підставі статті 38 Закону №3038-VI. Проте щодо неї не виносились жодні приписи щодо усунення вимог містобудівного законодавства, зокрема і шляхом знесення самочинного будівництва, а оскарженими судовими рішеннями зобов`язано ОСОБА_2 , який не є ні власником ні користувачем будинку, знести самочинне будівництво по АДРЕСА_1 .

29. З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає таке. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що самочинне будівництво багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснив ОСОБА_2 , останні будівельні роботи проводились у 2014 році. З 03.02.2015 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за цією адресою та домоволодіння загальною площею 30,1 кв. м, житлова площа 15,2 кв. м.

30. Відтак, саме ОСОБА_2 , як особа, яка здійснила самочинне будівництво, має обов`язок знести таку забудову незалежно від того, що земельна ділянка, на якій здійснювалося самочинне будівництво, відчужена останнім у 2015 році на підставі цивільно-правового договору. Відносно ОСОБА_2 як забудовника обґрунтовано органами державного архітектурно-будівельного контролю видавались приписи щодо усунення порушення вимог містобудівного законодавства, які останнім не виконані.

31. ОСОБА_1 , яка придбала домоволодіння у межах його розмірів до самочинної перебудови, приписи про усунення порушень містобудівного законодавства адресуватись не повинні, оскільки вона самочинного будівництва не здійснювала. Також вона не набула права власності на самочинно збудований багатоквартирний будинок з огляду на приписи частини другої статті 376 ЦК України, так як ОСОБА_2 , який здійснив самочинне будівництво нерухомого майна, не набув права власності на нього та відповідно, не міг його відчужити.

32. Відтак правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.03.2020 (справа №822/1278/16) та від 21.11.2018 (справа №826/12372/17), не можуть застосовуватись щодо обставин цієї справи, так як такі обставини не є подібними.

33. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень по справі не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.10.2019 (справа №1340/5813/18), згідно яких повторний розгляд справи за наявності рішення суду в тотожній справі не допускається з огляду на дотримання принципу правової визначеності та однієї з основних засад судочинства - обов`язковості судового рішення.

З цього приводу особа, яка подала касаційну скаргу, зауважує, що 04.11.2014 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська розглянуто справу №201/8575/14-ц за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт. Позовні вимоги задоволено. Визнано об`єкт будівництва у АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці 1210100000:03:152:0034 (замовник будівництва ОСОБА_2 ) - самочинним. Зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт будівництва, що розташований у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 1210100000:03:152:0034.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 25.01.2015 зазначене судове рішення було скасував, а провадження по справі - закрив.

34. Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому частиною другою статті 239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих самих підстав не допускається.

35. Дійсно, Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 (справа №1340/5813/18) щодо застосування вказаних норм процесуального права сформував висновок, згідно якого підставами для закриття провадження в справі за пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою; набрання судовим рішенням в іншій справи законної сили.

Підставами для закриття провадження в такому випадку є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою; набрання судовим рішенням в іншій справи законної сили.

36. З цього приводу колегія суддів касаційного суду зазначає, що предмет позову в адміністративній справі - матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.

37. За такого правового регулювання суд касаційної інстанції приходить до переконання, що однією з обов`язкових вимог для закриття провадження по справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є наявність таких, що набрали законної сили постанови чи ухвали про закриття провадження у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, які прийняті судами саме по справах, що розглянуті в порядку адміністративного, а не цивільного чи іншого судочинства.

38. Великою Палатою Верховного Суду неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що спір за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю про знесення самочинно збудованого об`єкта є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта на підставі частини першої статті 38 Закону №3038-VI, належить до юрисдикції адміністративних судів (зокрема, постанови від 16.10.2018, 10.04.2018 (справи №826/12543/16, №14-48цс, відповідно).

39. У цій справі суди встановили, що дійсно, 04.11.2014 Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська ухвалено рішення в порядку цивільного судочинства за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт, яким позов задоволено (справа №201/8575/14ц). Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 21.01.2015 вказане рішення скасоване, а провадження по справі закрите у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

40. Отже фактично адміністративно-правовий спір не вирішено, що виключає закриття провадження в цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. Відтак доводи касаційної скарги з цього приводу судом касаційної інстанції відхиляються.

41. Також підставою касаційного оскарження судових рішень по справі ОСОБА_1 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 38, 41 Закону №3038-VI, статті 376 ЦК України під час звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень про знесення самочинного будівництва в разі невиконання припису, винесеного іншим ніж позивач суб`єктом владних повноважень.

З цього приводу зазначає, що приписи ОСОБА_2 щодо усунення порушень вимог містобудівного законодавства видавались у період 2011-2014 років. Проте на той час позивач як юридична особа не існував і жодних приписів не видавав, оскільки утворений був лише 16.03.2016 рішенням Одеської міської ради №7/3. Відтак він не є правонаступником прав та обов`язків суб`єкта владних повноважень, який видавав вказані приписи, а тому не має права на звернення до суду з цим позовом.

42. Суд касаційної інстанції зауважує, що право на звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень про знесення самочинного будівництва в разі невиконання припису унормоване статтею 38 Закону №3038-VI.

43. Частиною першою цієї статті встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

44. Буквальне тлумачення вказаної норми свідчить про те, що припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності видає посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому абзац другий частини першої статті 38 Закону №3038-VI не містить імперативних вимог щодо права на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта тільки того органу архітектурно-будівельного контролю, посадова особа якого видала відповідний припис.

45. Відповідно щодо обставин цієї справи вказану норму права у її взаємному зв`язку з нормою статті 376 ЦК України слід розуміти так, що правом на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта має орган архітектурно-будівельного контролю, якому таке право надано чинним законодавством, за наявності припису посадової особи будь якого органу архітектурно-будівельного контролю, якщо такий припис видано у межах повноважень такої посадової особи.

46. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що приписи про усунення ОСОБА_2 порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності видавались посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області у 2012-2014 роках. При цьому вказані посадові особи мали відповідні повноваження згідно чинної на той час редакції Закону №3038-VI, Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою КМ України від 23.05.2011 №553.

47. Законом України від 09.012015 року №320-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства», який набрав чинності з 01.09.2015, до органів державного архітектурно-будівельного контролю було віднесено, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. При цьому органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

48. 20.05.2016 позивач був утворений на виконання вказаного Закону як суб`єкт владних повноважень - виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контрою Дніпропетровської міської ради. Відповідно, з моменту утворення він здатний мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві, зокрема і право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта. Таким правом позивач скористався у листопаді 2018 року, звернувшись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з цим позовом. При цьому на момент звернення були наявні приписи уповноваженої посадової особи органу архітектурно-будівельного контролю про усунення ОСОБА_2 порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, які останнім не виконані.

49. Відтак позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом маючи відповідні повноваження та підстави, а доводи касаційної скарги з приводу відсутності таких не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

50. За таких обставин колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій прийняті правильні по суті рішення про задоволення позовних вимог, такі рішення є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

51. Відповідно до статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2021 року по справі №160/8552/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В. М. Шарапа

Судді: Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін