ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року

м. Київ

справа №160/9085/23

адміністративне провадження № К/990/10384/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року (головуючий суддя - Олійник В.М.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)

у справі № 160/9085/23

за позовом ОСОБА_1

до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону

про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

I. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14 квітня 2023 року по день фактичного розрахунку 28 квітня 2023 року;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14 квітня 2023 року по день фактичного розрахунку 28 квітня 2023 року, що становить 13 631,10 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог заначив, що з 11 квітня 2022 року працював на посаді головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону. 14 квітня 2023 року наказом керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони № 1к його з 14 квітня 2023 року звільнено з посади головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону. 28 квітня 2023 року Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону здійснено перерахунок та виплачено кошти у розмірі 45 073,54 грн за компенсацію невикористаних днів відпуски у кількості 62 дня. З урахуванням того, що відповідачем з 14 квітня 2023 року по 28 квітня 2023 року не проведено своєчасно виплату компенсацію за невикористанні дні відпуски, позивач вважає, що він набув права на стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при його звільненні до повного розрахунку.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року залучено до участі у справі Дніпровську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону (далі - Дніпровська спецпрокуратура у сфері оборони Східного регіону).

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14 квітня 2023 року по 28 квітня 2023 року.

Стягнуто з Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14 квітня 2023 року по 28 квітня 2023 року в розмірі 469,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15 квітня 2023 року по день фактичного розрахунку - 27 квітня 2023 року включно.

Стягнуто з Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15 квітня 2023 року по день фактичного розрахунку - 27 квітня 2023 року включно у розмірі 10 327,14 грн В іншій частині позовних вимог відмовлено.

6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спецпрокуратура у сфері оборони Південного регіону звернулася із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

7. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом керівника Дніпровської спецпрокуратури у сфері оборони Східного регіону від 14 квітня 2023 року № 1к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Дніпровської спецпрокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону з 14 квітня 2023 року на підставі статті 86 Закону України «Про державну службу» за угодою сторін. У цьому наказі зазначено про виплату грошової компенсації за 62 дні невикористаної щорічної основної та додаткових відпусток. Наказ прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 за угодою сторін.

9. Дніпровською спецпрокуратурою у сфері оборони Східного регіону 17 квітня 2023 року на адресу електронної пошти Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону скеровано сканкопію заяви ОСОБА_1 та наказу від 14 квітня 2023 року про його звільнення.

10. Дніпровська спецпрокуратура у сфері оборони Східного регіону своїм листом від 21 квітня 2023 року № 5-4-409вих-23 звернулася до керівника Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону з проханням вирішити питання щодо компенсації невикористаних щорічних відпусток (всього 62 дні).

11. Відповідно до наказу Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону від 24 квітня 2023 року № 211 вирішено виплатити, зокрема ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за робочий період.

12. В подальшому, Спецпрокуратура у сфері оборони Південного регіону звернулася з листом від 25 квітня 2023 року №21-2022вих-23 до першого заступника Генерального прокурора про вирішення питання щодо додаткового виділення кошторисних призначень за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» в сумі 2 408 301 грн. у зв`язку з організаційно-штатними змінами для виплати грошової компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки працівникам при звільненні, зокрема, ОСОБА_1 - 55 152,10 грн.

13. 28 квітня 2023 року ОСОБА_1 на його картковий рахунок Спецпрокуратурою у сфері оборони Південного регіону перераховано 45 073,64 грн.

14. Відповідно до пунктів 2, 2.1, 2.2 наказу Генерального прокурора від 17 березня 2023 року №74 (далі - наказ № 74) перейменовано юридичну особу «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону» (на правах обласної прокуратури) на юридичну особу «Спеціалізована прокурора у сфері оборони Південного регіону» (на правах обласної прокуратури), без зміни юридичної особи. Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного округу (на правах обласної прокуратури) забезпечено реалізацію функцій прокуратури відповідно до компетенції на території Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Скорочено у структурі та штатній чисельності спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіон (на правах обласної прокуратури загальну чисельність 228 одиниць та зараховано їх до резерву Офісу Генерального прокурора з відповідним фондом заробітної плати.

15. Згідно з пунктами 4, 4.1, 4.2 наказу № 74 перейменовано юридичну особу «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил» (на правах обласної прокуратури) на юридичну особу «Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону» (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в ЄДРПОУ. Спеціалізованій прокуратурі у сфері оброни Східного регіону (на правах обласної прокуратури) забезпечено реалізацію функцій прокуратури відповідно до компетенції на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської та Харківських областей. Скорочено у структурі та штатній чисельності спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (на правах обласної прокуратури) загальну чисельність 149 одиниць та зараховано їх до резерву Офісу Генерального прокурора з відповідним фондом заробітної плати.

16. Відповідно до додатку до наказу Генерального прокурора від 17 березня 2023 року № 75 затверджено перелік спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на правах окружних). Керівникам спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на правах обласних) доручено організувати здійснення заходів щодо забезпечення діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на права окружних). До структури Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (на правах обласної) увійшла Дніпровська спеціалізована прокуратура у сфері оборони (на правах окружної).

17. Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, звільнення ОСОБА_1 відбувалося у період здійснення організаційно-розпорядчих функцій по реорганізації вказаних вище прокуратур.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що непроведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у передбачений статтею 116 КЗпП України строк, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

19. Водночас, застосовуючи правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, вважав, що при визначенні розміру відшкодування позивачу за час затримки розрахунку підлягає застосуванню принцип співмірності. При цьому для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, необхідно брати до уваги дані Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами у відповідному річному обчисленні.

20. У зв`язку з цим, суд першої інстанції, посилаючись на вказану правову позицію, враховував розмір облікової ставки Національного банку України, суму виплаченої позивачу компенсації за невикористані відпустки, середньоденну заробітну плату, загальний період затримки розрахунку при звільненні та визначив суму середнього заробітку позивача, яка підлягає відшкодуванню за період затримки розрахунку в розмірі 469,50 грн.

21. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, послався на положення статей 116 117 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX).

22. При цьому зазначив, що середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні необхідно стягнути за період з 15 квітня 2023 року (14 квітня 2023 року останній робочий день) по 27 квітня 2023 року включно (28 квітня 2023 року перерахована компенсація на картковий рахунок), отже, за 9 робочих днів.

23. Водночас, здійснюючи розрахунок, суд апеляційної інстанції, врахував довідку Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 11 травня 2023 року № 21/53, в якій визначена сума середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 та дійшов висновку, що стягненню підлягає (1147,46 грн х 9 робочих днів) 10 327,14 грн.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосовано положення статті 117 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі № 580/1267/21, від 21 квітня 2021 року у справі № 360/3574/19, від 21 липня 2021 року у справі № 340/996/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/14764/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 600/1071/20-а, Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.

25. Скаржник наполягає на тому, що непроведення з позивачем розрахунку при звільненні у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України відбулося не з його вини, а в силу обставин, що перебували поза його волею, проте суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки відсутності його вини, наявність якої є обов`язковою умовою для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України та покладення обов`язку із виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

26. Вважаючи, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, скаржник наголошує, що звільнення позивача суб`єктом призначення - Дніпровською спецпрокуратурою у сфері оборони Східного регіону здійснено в максимально короткі строки, що зумовило відсутність своєчасного (в той же день) проведення іншим органом прокуратури (Спецпрокуратурою у сфері оборони Південного регіону) нарахування та виплати необхідних коштів, зокрема, грошової компенсації за дні невикористаної щорічної та додаткової відпусток.

27. Скаржник зауважує, що про звільнення позивача та наявність в нього 62 невикористаних днів відпустки керівник Дніпровської спеціалізованої прокуратури повідомив Спецпрокуратуру у сфері оборони Південного регіону лише через тиждень після звільнення (21 квітня 2024 року), що унеможливило виплату цієї грошової компенсації в день звільнення.

28. Водночас, посилаючись на відсутність своєї вини в частині несвоєчасного розрахунку при звільненні, скаржник, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності та, відповідно, зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, зазначає, що сума середнього заробітку позивача за період з 14 квітня 2023 року по 28 квітня 2023 року (за наявності вини Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону) може складати 469,50 грн, як вирішив суд першої інстанції.

29. Також скаржник вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій приймають кардинально різні рішення в аналогічних (типових) справах щодо застосування норм статті 117 КЗпП України, а також ця справа має виняткове значення для позивача.

30. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що Дніпровська спецпрокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону була структурним підрозділом Спецпрокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та всі фінансові питання щодо заробітної плати, утримання приміщень, тощо вирішувались саме регіональною прокуратурою, оскільки вона є юридичною особою, до якої входив цей структурний підрозділ. Крім цього, позивач звертає увагу на те, що з урахуванням вимог статті 116 КЗпП України законодавством не передбачено проведення будь-яких бюрократичних питань під час звільнення та розрахунку працівників.

31. Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості, позивач просить залишити його в силі та відмовити в задоволенні касаційної скарги.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

33. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

34. Спірні правовідносини у справі, що розглядається, склалися щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

35. Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

36. Відповідно до приписів статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

37. Статтею 117 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

38. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

39. Судами встановлено, і ці обставини не заперечувались сторонами, що при звільненні позивача 14 квітня 2023 року невиплачено усі нараховані та належні до виплати суми, зокрема, грошову компенсацію за 62 дні невикористаних щорічних відпусток. Таку компенсацію перераховано на картковий рахунок позивача 28 квітня 2023 року.

40. Верховний Суд зазначає, що всі належні працівнику суми, роботодавець повинен виплатити у день його звільнення, у цьому випадку це 14 квітня 2023 року, а тому період затримки проведення повного розрахунку при звільненні починається з першого робочого дня після звільнення позивача, а саме з 15 квітня 2023 року.

41. Отже, період затримки повного розрахунку при звільненні позивача становить з 15 квітня 2023 року (перший день після звільнення) до 27 квітня 2023 року (28 квітня 2023 року день остаточного розрахунку).

42. За таких обставин, застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 КЗпП України, у редакції на момент їх виникнення, тобто після набрання чинності Законом №2352-ІХ.

43. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду 06 грудня 2024 року ухвалив постанову у справі № 440/6856/22 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у якій зазначив, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.

44. Враховуючи те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, то такий не підлягає застосуванню до правовідносин у справі, що розглядається оскільки такі виникли після внесення змін до статті 117 КЗпП України.

45. З огляду на наведене, суд першої інстанції під час вирішення цього спору помилково застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 року.

46. Як наслідок, суд першої інстанції, неправильно визначив середньоденну заробітну плату позивача та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що належить стягненню на його користь в розмірі 469,50 грн.

47. Верховний Суд наголошує, що правова позиція суду першочергово повинна ґрунтуватись на нормативному регулюванні спірних правовідносин, зміна якого може вплинути на те, яким чином її застосовувати до правовідносин, які виникли після цієї зміни.

48. Водночас, суд апеляційної інстанції діяв правильно, враховуючи положення статті 117 КЗпП України (в редакції Закону №2352-ІХ), здійснив обчислення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

49. Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

50. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи.

51. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції з урахуванням правил, передбачених Порядком № 100, правильно зазначив, що середній заробіток працівника визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню. Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку такий заробіток обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

52. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

53. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з довідкою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 11 травня 2023 року № 21/53 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1147,46 грн.

54. Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 15 квітня 2023 року (14 квітня 2023 року останній робочий день) по 27 квітня 2023 року включно (28 квітня 2023 року перерахована компенсація на картковий рахунок) становить (1147,46 грн х 9 робочих днів) 10 327,14 грн.

55. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що визначення вказаної суми середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні відбувається шляхом множення середньоденної заробітної плати на число саме робочих днів у розрахунковому періоді, а не календарних днів.

56. Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-ІХ) правильно застосував Порядок № 100 під час обчислення розміру середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні, і доводи касаційної скарги наведених вище висновків не спростовують.

57. Скаржник в касаційній скарзі стверджує про відсутність в його діях протиправної бездіяльності стосовно своєчасного проведення з позивачем розрахунку при звільненні, оскільки відповідно до статті 91 Закону України «Про державну службу» він не є суб`єктом призначення (звільнення) для державних службовців, при цьому зазначає, що є розпорядником бюджетних коштів, в тому числі щодо виплати заробітної плати державним службовцям.

58. Однак, колегія суддів вказані доводи касаційної скарги вважає необґрунтованими, оскільки обов`язок здійснення повного розрахунку з позивачем виник саме у Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону (як у розпорядника бюджетних коштів) 17 березня 2023 року на підставі Наказу № 74, яким, зокрема, передбачено, що керівникам спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на правах обласних) доручено організувати здійснення заходів щодо забезпечення діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на права окружних).

59. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що про звільнення позивача та наявність в нього 62 невикористаних днів відпустки керівник Дніпровської спеціалізованої прокуратури повідомив лише 21 квітня 2024 року (п`ятниця), тобто через тиждень після звільнення позивача, що унеможливило виплату цієї грошової компенсації в день його звільнення. У зв`язку з чим, посилаючись на вказані обставини, вважає, що непроведення з позивачем розрахунку при звільненні у строки, визначені у статті 116 КЗпП України, відбулося не з його вини, а в силу обставин, що перебували поза його волею.

60. Однак, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки наведені обставини є суто суб`єктивними чинниками, що залежать виключно від внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень, не виключає вини скаржника у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

61. Оцінюючи доводи касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі № 580/1267/21, від 21 квітня 2021 року у справі № 360/3574/19, від 21 липня 2021 року у справі № 340/996/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/14764/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 600/1071/20-а, Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, зокрема, в частині надання оцінки наявності вини роботодавця, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки вказані постанови стосуються факту з яким пов`язано обов`язок роботодавця, відповідно до принципу законності, виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

62. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції при вирішенні спору по суті позову.

63. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

65. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

66. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №160/9085/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

І. В. Желєзний

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду