№ 160/9173/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

справа № 160/9173/21

адміністративне провадження № К/990/5255/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Центрального територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року (головуючий суддя - Ніколайчук С.В.), постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Спеціальний центр швидкого реагування ДСНС), Центрального територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (ЦТУ НГ України), Головного управління Національної гвардії України (далі - ГУ НГ України), в якому просив:

- визнати противоправними дії Спеціального центру швидкого реагування ДСНС щодо відмови здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік;

- зобов`язати Спеціальний центр швидкого реагування ДСНС нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ним щорічну відпустку за 2018 рік;

- визнати противоправною дію ЦТУ НГ України щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік;

- зобов`язати ТУ НГ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ним щорічну відпустку за 2018 рік;

- визнати противоправним наказ командувача НГ України від 27 грудня 2018 року № 206 в частині прийняття на військову службу ОСОБА_1 із запасу;

- зобов`язати НГ України викласти наказ командувача НГ України від 27 грудня 2018 року № 206 в частині прийняття на військову службу ОСОБА_1 в наступній редакції: «прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Національної гвардії України та призначено: по Центральному оперативно-територіальному об`єднанню Національної гвардії України: переміщеного з 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій для подальшого проходження служби лейтенанта ОСОБА_1 - офіцером (сапером) 2-ї групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення центрального територіального управління Національної гвардії України, уклавши з ним контракт про проходження військової служби строком на 5 (п`ять) років, присвоївши йому у порядку переатестації військове звання «Капітан» та присвоївши особистий номер НОМЕР_2»;

- визнати противоправними дії ЦТУ НГ України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, пов`язаних з переїздом 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 та членів його сім`ї, з села Жеребкове Ананьївського р-ну Одеської області (місце розташування Спеціального центру швидкого реагування ДСНС) до м. Олександрії Кіровоградської області (місця розташування Військової частини НОМЕР_1 ), відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Національної гвардії України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 листопада 2019 року №951 (далі - Порядок №951);

- зобов`язати ЦТУ НГ України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, пов`язаних з переїздом 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 та членів його сім`ї, з села Жеребкове Ананьївського р-ну Одеської області (місця розташування Спеціального центру швидкого реагування ДСНС) до м. Олександрії Кіровоградської області (місця розташування військової частини НОМЕР_1 ), відповідно до Порядку №951;

- стягнути із Спеціального центру швидкого реагування ДСНС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.;

- стягнути із ЦТУ НГ України (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.;

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відповідачами протиправно здійснено його звільнення у запас, а не переведення на військову службу до Національної гвардії України з органів ДСНС України, а також незаконно відмовлено у виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку, в порушення приписів частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини третьої статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР). У свою чергу, ЦТУ НГ, в порушення вимог Порядку №951, протиправно позбавили позивача права на підйомну допомогу.

II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. ОСОБА_1 до 14 грудня 2018 року проходив службу на посаді капітана служби цивільного захисту, начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

4. 24 вересня 2018 року до начальна 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій надійшов лист від Департаменту персоналу ДСН України (вих. №28-1/133) «Про направлення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до Національної гвардії України». У вказаному листі повідомлялось, що до ДСНС України надійшов лист Національної гвардії України про направлення капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій для подальшого проходження служби до Національної гвардії України.

5. 07 грудня 2018 року 3 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій направлено лист(вих. №1766) голові Державної служби України з надзвичайних ситуацій із проханням розглянути матеріли щодо погодження переведення капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до Національної гвардії України.

6. 14 грудня 2018 року Державною службою України з надзвичайних ситуацій прийнято наказ «Про кадрові питання» №544, яким капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, звільнено із займаної посади, виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та за його згодою направлено для подальшого проходження служби до Національної гвардії України. Вказаний наказ прийнято на підставі листа командувача Національної гвардії України від 19 вересня 2018 року №27/23/1-6288та подання начальника 3 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України та рапорта ОСОБА_1 .

7. 19 грудня 2018 року 3 Спеціальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій винесено наказ №192, яким капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, звільнено із займаної посади та з 21 грудня 2018 року виключено зі списків особового складу центру, всіх видів забезпечення та за його згодою направлено для подальшого проходження служби до Національної гвардії України. У вказаному наказі зазначено, що щорічну відпустку за 2018 рік не використав.

8. 27 грудня 2018 року наказом командувача Національної гвардії України №206 ОСОБА_1 прийнято на військову службу із запасу.

9. 28 квітня 2021 року позивач через свого представника звернувся до Центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Центрального територіального управління Національної гвардії України із запитами про надання інформації стосовно виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік та підйомної допомоги.

10. 13 травня 2021 року листом (вих. №83.01-391/83.01.5) Центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій відмовив позивачу у виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік із посиланням на Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593. У листі зазначено, що при переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу, які не використали щорічну відпустку до цього переміщення, відпустка надається за новим місцем служби.

11. 14 травня 2021 року Центральним територіальним управління Національної гвардії України листом (вих. №10-А3/32/14-821) відмовлено у виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік та підйомної допомоги. У листі зазначено, що лейтенанта запасу ОСОБА_1 було прийнято на військову службу із запасу, факт переміщення з одного місця служби до іншого, що є підставою для виплати підйомної допомоги, відсутній.

12. Не погоджуючись з діями відповідачів щодо порядку звільнення, відмови у здійсненні виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік та підйомної допомоги, позивач звернувся до суду.

III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.

13.1. Визнано протиправними дії 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ОСОБА_1 щорічну відпустку за 2018 рік.

13.2. Зобов`язано 3 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ним щорічну відпустку за 2018 рік.

13.3. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про:

-визнання противоправними дій Центрального територіального управління Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 щорічної відпустки за 2018 рік;

- зобов`язання Центрального територіального управління Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну відпустку за 2018 рік;

- визнання противоправним наказу командувача Національної гвардії України від 27 грудня 2018 року № 206 в частині прийняття на військову службу ОСОБА_1 із запасу та зобов`язання Національної гвардії України викласти наказ командувача Національної гвардії України від 27 грудня 2018 року № 206 в частині прийняття на військову службу ОСОБА_1 в наступній редакції: «прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Національної гвардії України та призначено: по Центральному оперативно-територіальному об`єднанню Національної гвардії України: переміщеного з 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій для подальшого проходження служби лейтенанта ОСОБА_1 - офіцером (сапером) 2-ї групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення центрального територіального управління Національної гвардії України, уклавши з ним контракт про проходження військової служби строком на 5 (п`ять) років присвоївши йому у порядку переатестації військове звання «Капітан» та присвоївши особистий номер НОМЕР_2»;

- визнання противоправними дій Центрального територіального управління Національної гвардії України щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, пов`язаних з переїздом 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 та членів його сім`ї, з села Жеребкове Ананьївського р-ну Одеської області (місця розташування 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій ) до м. Олександрії Кіровоградської області (місця розташування Військової частини НОМЕР_1 ), відповідно до Наказу МВС України від 14 листопада 2019 року №951;

- зобов`язання Центрального територіального управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, пов`язаних з його переїздом та членів його сім`ї,28 листопада 2018 року з села Жеребкове Ананьївського р-ну Одеської області (місця розташування 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій) до м. Олександрії Кіровоградської області (місця розташування Військової частини НОМЕР_1 ), відповідно до Наказу МВС України 14 листопада 2019 року №951;

- стягнення з 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.);

- стягнення з Центрального територіального управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.)

14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність обов`язку у 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік, оскільки позивача із займаної посади було звільнено.

15. Також суди вказали про відсутність права у позивача на отримання підйомної допомоги відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05 лютого 2018 року №45, оскільки він переїхав до нової місцевості та вперше був призначений на посаду для проходження військової служби за контрактом, а не був переміщений з однієї військової частини до іншої.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

16. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення у вказаній частині, направивши справу на новий розгляд.

17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).

18. У касаційній скарзі наголошено, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про звільнення позивача із служби у запас Збройних Сил України, оскільки позивач був звільнений з посади у органах ДСНС України у зв`язку із переведенням для подальшого проходження служби у Національній гвардії України.

19. Позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій, в порушення пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, не дослідили зібрані у справі докази, які приймались у процесі здійснення переведення позивача, а саме: лист командувача Національної гвардії від 19 вересня 2018 року №27/23/1-6288 про направлення позивача для подальшого проходження служби в Національній гвардії; подання начальника 3 СЦШР ДСНС України ОСОБА_2 від 07 грудня 2018 року №1766 про переведення ОСОБА_1 , наказ ДСНС України від 14 грудня 2018 року №544, наказ 3 СЦШР ДСНС України від 19 грудня 2018 року. Вказані листи та накази не перевірені судами попередніх інстанцій на відповідність вимогам Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу», пунктам 90, 91 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593 Кодексу цивільного захисту КЗпП України.

20. На думку ОСОБА_1 , в порушення пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, суди розглянули цю справу в порядку спрощеного провадження, однак вказана справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження у зв`язку із значною кількістю позовних вимог, учасників справи, значною кількістю важливих обставин справи, що вимагало ретельного їх дослідження.

21. 3 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

22. У відзиві зазначено про відсутність правових підстав для розрахунку та виплати грошової компенсації за невикористану ОСОБА_1 щорічну відпустку за 2018 рік, оскільки судами попередніх інстанцій залишився не встановлений факт того, що позивач фактично був переміщений до Національної гвардії України для подальшого проходження служби, а не звільнений у запас Збройних сил або відставку. А згідно із приписами Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593, при переміщенні по службі невикористана відпустка надається за новим місцем служби.

23. Також у відзиві наголошено, що законодавство про працю не поширюється на осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту, військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, а також деяких інших осіб, які не мають статусу працівників по трудовому законодавству. Правовий статус осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту визначений Кодексом цивільного захисту України, Законом України від 05 березня 2009 року № 1068-VI «Про затвердження Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту», Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

24. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

26. Згідно із статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

27. Відповідно до частин першої, третьої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

28. Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, регулює Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

29. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 101 КЦЗ України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.

Час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

30. Частиною першою статті 102 КЦЗ України визначено, що на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати свій службовий обов`язок.

31. Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР).

32. Згідно із частинами першою, третьою статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

33. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

34. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

35. Згідно із частиною першою статті 4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

36. Частиною першою статті 5 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.

37. Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України від 13 березня 2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію України» (далі - Закон №876-VII).

38. Статтею 1 Закону №876-VII передбачено, що національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

39. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

40. Частиною третьою статті 9-1 Закону № 2011-XII передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується:

1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;

2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.

41. Відповідно до пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05 лютого 2018 року (далі - Порядок № 45) право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду.

Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов`язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

42. Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов`язані з перебуванням громадян України (далі - громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту визначає Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (далі- -Положення №593).

43. Відповідно до пункту 2 Положення №593 служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

44. Згідно із пунктів 90, 91 Положення №593 направлення осіб рядового і начальницького складу для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів ДСНС здійснюється на підставі клопотань керівників відповідних органів державної влади.

Контракт про проходження служби цивільного захисту з особою рядового і начальницького складу, яку направлено для подальшого проходження служби до іншого органу державної влади з виключенням з кадрів ДСНС, припиняється (розривається), про що робиться відповідний запис у контракті.

Питання щодо комплектування органів і підрозділів цивільного захисту особами, які проходять службу в інших органах державної влади, вирішується ДСНС. Переведення осіб для подальшого проходження служби з інших органів державної влади до ДСНС здійснюється після погодження такого переведення відповідними органами державної влади.

Особи, які прибули до ДСНС з інших органів державної влади для подальшого проходження служби, приймаються на службу цивільного захисту за контрактом, зараховуються у кадри ДСНС з присвоєнням їм відповідних спеціальних звань служби цивільного захисту в порядку переатестування та з призначенням на посади.

Направлення (переведення) осіб рядового і начальницького складу для подальшого проходження служби до (з) інших органів державної влади з виключенням з кадрів ДСНС (зарахуванням в кадри ДСНС) здійснюється за наказом по особовому складу:

Голови ДСНС - осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу;

керівника (начальника) органу чи підрозділу цивільного захисту, який має право призначати (звільняти) цих осіб на посади (з посад), - осіб рядового і молодшого начальницького складу за письмовим погодженням з Головою ДСНС.

45. Згідно із пунктом 150 Положення №593 у разі переміщення осіб рядового і начальницького складу, по службі невикористана об`єднана відпустка (частина відпустки) за минулий та поточний роки надається за новим місцем служби чи посадою. У разі службової необхідності об`єднана відпустка може бути поділена на частини у межах загальної тривалості.

46. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 (далі - Інструкція №623).

47. Згідно із пунктами 3, 4 розділу XXVII Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Особам рядового і начальницького складу (крім звільнених зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за час відпустки, що надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

49. Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо права працівника органів ДСНС України на отримання компенсації за невикористану щорічну відпустку та підйомної допомоги при переведенні до Національної гвардії України.

50. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку, що позивач має право на компенсацію невикористаної відпустки за 2018 рік, яку повинен здійснити Центр швидкого реагування ДНСН. При цьому, у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання підйомної допомоги, оскільки він проходив державну службу особливого характеру в органах ДСНС України, а був прийнятий на військову службу до органів Національної гвардії України.

51. Верховний Суд погоджується із зазначеним висновком з огляду на наступне.

Щодо компенсації за невикористані дні щорічної відпустки

52. Згідно із наказом від 19 грудня 2018 року №192 капітана служби цивільного захисту, начальника групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону 3 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України ОСОБА_1 звільнено з посади та направлено для подальшого проходження служби до Національної гвардії України.

53. Правовий висновок стосовно права особи, звільненої з органів ДСНС України, на компенсацію за невикористані дні відпустки сформовано Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 300/598/20. Суд касаційної інстанції у вказаному висновку зазначив наступне.

54. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначені у статті 129 КЦЗ України.

55. Приписами статті 129 КЦЗ України визначено, що щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

56. Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що КЦЗ України не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

57. Таким чином, у наступному календарному році, особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

58. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

59. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України, Положення № 593, Інструкції № 475 та Інструкції № 623 питання компенсації невикористаної частини відпустки особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за минулі роки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

60. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, зокрема, за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

61. Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

62. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про визнання противними дій 3 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2018 рік та зобов`язання відповідача здійснити вказані нарахування та виплату.

Щодо переведення із органів ДСНС України до Національної гвардії України

63. Приписами КЦЗ України та Положенням №593 визначено, що служба в органах ДСНС України є державною службою особливого характеру, покликана забезпечувати цивільний захист населення.

64. У свою чергу, з аналізу статті 2 Закону №2232-XII вбачається, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка пов`язана із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

65. Згідно із вимогами Закону №876-VII Національна гвардія є військовим формуванням із правоохоронними функціями.

66. Таким чином, служба в органах ДСНС України не відноситься до військової на відміну від служби у Національній гвардії України.

67. Відповідно до приписів Положення №593 переведення осіб рядового і начальницького складу для подальшого проходження служби до інших органів державної влади відбувається шляхом виключення з кадрів ДСНС України, тобто із цивільної служби, та звільнення у запас.

68. Отже, відповідно до наказу ДСНС України від 14 грудня 2018 року №544 ОСОБА_1 був звільнений із цивільної служби ДСНС України за для подальшого проходження військової служби у Національній гвардії України. Наказом командувача Національної гвардії України від 27 грудня 2018 року №206 позивача прийнято на військову службу із запасу.

69. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним наказу командувача Національної гвардії України від 27 грудня 2018 року №206 в частині прийняття позивача із запасу та щодо зобов`язання викласти вказаний наказ в іншій редакції.

Право на отримання підйомної допомоги.

70. Згідно із положеннями Порядку №45 підйомна допомога виплачується у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу на нове місце військової служби.

71. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що виплата підйомної допомоги передбачена у разі переведення військовослужбовця, що вже проходить службу з одного місця військової служби (населеного пункту), до іншого. Однак, ОСОБА_1 не було переведено з одного населеного пункту перебування на військовій службі до іншого, відбулось нове призначення на військову службу. В органах ДСНС України позивач перебував на державній службі, не мав військового звання, а мав спеціальне звання «капітан служби цивільного захисту».

72. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає про необґрунтованість доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, щодо безпідставності віднесення судом першої інстанції цієї справи до категорії справ незначної складності та здійснення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

73. Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

74. Частиною другою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

75. Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

76. Водночас, частиною четвертою статті 257 КАС України передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а саме справи щодо:

-оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- примусового відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

77. Відповідно до частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

78. Згідно із частиною п`ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

79. Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів позивача, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).

80. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20, від 30 червня 2022 року у справі №640/27145/20.

81. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що ця справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки на неї не розповсюджувалась заборона розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

82. Частиною першою статті 350 КАС України закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

83. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

84. Отже, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року - без змін, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

85. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі №160/9173/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

Ж.М. Мельник-Томенко