№ 160/9500/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 160/9500/21

адміністративне провадження № К/990/17684/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у спрощеному провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/9500/21

за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія Роза Вітрів», Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправними рішення

за касаційною скаргою голови Державної авіаційної служби України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Голобутовським Р.З.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної авіаційної служби України (далі - відповідач, Державіаслужба), Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України», у якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив:

1.1. визнати протиправним рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував ОСОБА_1 , до міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22.02.2021.

2. Позов обґрунтовано тим, що в процесі виконання польоту зазначеного повітряного судна диспетчером обслуговування повітряного руху, що є посадовою особою ДП «Обслуговування повітряного руху України», на виконання рішення Голови Державіаслужби надано вказівку про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку в МА «Бориспіль» повітряного судна, на борту якого перебував позивач. Як зазначено у позовній заяві, вказане рішення відповідача щодо примусової посадки повітряного судна суперечить чинному законодавству та порушує законні права і свободи позивача, в тому числі гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Конституцією України (стаття 33) право позивача на свободу пересування та право вільно залишати територію України, оскільки не існувало будь-яких обмежень для виїзду позивача за кордон. Підтвердженням цьому є лист Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України №91-3163/0/18-21 від 11.03.2021, за змістом якого під час перетину позивачем державного кордону України (22.02.2021) уповноваженими особами не встановлено наявності обмежень у праві виїзду.

2.1. Позивач наполягає на тому, що відповідач та ДП «Обслуговування повітряного руху України» не мали жодних законодавчих підстав для виконання вказівок НАБУ (позаяк на момент виконання польоту позивач не був підозрюваним в жодному кримінальному провадженні), а відтак діяли не в межах та не у спосіб, передбачений законом.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 залучено до участі у справі № 160/9500/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ).

4. Позивачем 09.08.2021 подано заяву про уточнення позовних вимог, якою, серед іншого, змінено процесуальний статус ДП «Обслуговування повітряного руху України» з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Ухвалою суду першої інстанції від 09.08.2021 прийнято до розгляду цю уточнену позовну заяву.

Установлені судами фактичні обставини справи

5. Позивач 22.02.2021 перебував на борту повітряного судна Hawker НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, яке виконувало рейс 7W7751 за маршрутом «Дніпро-Відень» та був єдиним пасажиром означеного повітряного судна.

6. Метою цього польоту у м. Відень було здійснення планової перевірки у лікаря Віденської приватної клініки, що підтверджується копією довідки з Віденської приватної клініки, відповідно до якої планова перевірка ОСОБА_1 призначена на 22.02.2021 на 17:00 год.

7. Повітряне судно Hawker НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 22.02.2021 о 10:05 год. здійснило виліт з аеродрому «Дніпро» та рухалось у напрямку Відня. В процесі виконання польоту екіпажу повітряного судна диспетчером обслуговування повітряного руху, що є посадовою особою ДП «Обслуговування повітряного руху України» доведено до відома рішення Голови Державіаслужби про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна в МА «Бориспіль» з метою обмеження вильоту позивача до Відня.

8. Передумовою для прийняття такого рішення, як зазначає відповідач, став лист НАБУ від 22.02.2021 № 01-024/5849-ДСК.

9. Із виписки стенограми розмови між диспетчером ОПР та екіпажем повітряного судна, яке виконувало рейс 7W7754 (WRC7751) наданої, Державним підприємством «Обслуговування повітряного руху України» на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021, слідує, що диспетчером екіпажу повідомлено наступне: «…по приказу Украэроцентра вам приказано разворачиваться на аэродром Борисполь, согласно решения Державиаслужбы и НАБУ».

10. У відповідь на лист НАБУ від 23.02.2021 № 042-024/5897 Державіслужба листом від 24.02.2021 повідомила про те, що «…причиною посадки повітряного судна авіарейсу 7W7754 (WRC7751) на аеродромі Київ (Бориспіль) була зміна виконання польоту».

11. Уважаючи усне рішення Голови Державіаслужби про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна Hawker НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 протиправним, як таке, що обмежило його право вільно залишати територію України, яке захищене статтею 33 Конституції України, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 позов задоволено повністю, визнане протиправним рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував позивач, до МА «Бориспіль») від 22.02.2021.

12.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки позивач оскаржує усне рішення відповідача, прийняте ним як органом, що здійснює публічно-владні управлінські функції, за вказівкою НАБУ з метою доставки позивача до МА «Бориспіль» задля вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто це рішення стосувалося безпосередньо позивача, який був єдиним пасажиром означеного повітряного судна, що мало доставити його до м. Відень задля проведення планового лікування, і створило перешкоди у реалізації останнім його конституційних прав та законних інтересів.

12.2. Ураховуючи, що надання правової оцінки діям та рішенням суб`єкта владних повноважень прийнятим або вчиненим ним під час здійснення владно-управлінських функцій, можливе лише в межах адміністративного судочинства, та з уваги на те, що позивач має на меті саме встановлення факту (обставин) протиправної поведінки відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ця позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

12.3. Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення, суд першої інстанції урахував, що Державіаслужба, покладаючи в основу цього рішення вказівки НАБУ, викладені у листі від 22.02.2021 № 01-024/5849-ДСК, обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення або дій, які полягають у зміні маршруту руху (перенаправлення) та примусової посадки повітряного судна Hawker НОМЕР_2 не виконала, оскільки доказів наявності встановлених законом підстав для прийняття такого рішення до суду першої інстанції не надала, зокрема, і доказів отримання листа від 22.02.2021 № 01-024/5849-ДСК від третьої особи.

12.4. У підсумку суд першої інстанції висновував, що рішення відповідача, яке полягає у перенаправленні означеного повітряного судна за відсутності на те об`єктивних причин (загрози безпеки польоту, невідповідності такого польоту встановленим стандартам і авіаційним правилам України) є протиправним, оскільки прийняте з порушенням приписів Повітряного кодексу України (далі - ПК України), Положення № 520, пункту b) статті 3 bis Протоколу, що стосується зміни Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 10.05.1984 (ратифікований 11.07.2002, набрав чинності 21.01.2003), а оскільки спірне рішення мало усну форму, то належним способом захисту порушеного права позивача, за висновком суду цієї інстанції, буде саме визнання протиправним рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту від 22.02.2021.

13. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 апеляційні скарги НАБУ та Державіаслужби задоволені частково, рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладу абзацу 2 його резолютивної частини в такій редакції: «Визнати протиправними дії Державіаслужби щодо зміни 22.02.2021 виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував позивач, до МА «Бориспіль»). В іншій частині рішення суду залишено без змін.

13.1. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд цієї інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині належності цього спору до адміністративної юрисдикції, виходячи з того, що Державіаслужба по відношенню до позивача є суб`єктом владних повноважень, що знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, позаяк дії відповідача стосувалися безпосередньо позивача, оскільки позивач був єдиним пасажиром, який перебував на борту повітряного судна Hawker НОМЕР_2, яке мало доставити його до м. Відень задля проведення планового лікування, а зміна виконання польоту цього судна беззаперечно створила перешкоди у реалізації позивачем його прав та інтересів.

13.2. При цьому, суд апеляційної інстанції в цілому погодився із висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного діяння з мотивів, наведених судом першої інстанції. Водночас, поряд із цим, враховуючи те, що позивач звертаючись до суду з позовом у цій справі просить скасувати усне рішення Голови Державіаслужби, в той час як норми КАС України не передбачають можливості перегляду у судовому порядку рішення, що не приймалося у письмовій формі, а Голова Державіаслужби не є відповідачем у цій справі, суд апеляційної інстанції з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважав можливим захистити права позивача шляхом визнання протиправними дій Державіаслужби щодо зміни 22.02.2021 виконання польоту (перенаправлення означеного повітряного судна до МА «Бориспіль»).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

14. Касаційна скарга Державіаслужби надійшла до Верховного Суду (далі - Суд) 11.07.2022, у якій останній просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 та ухвалити нове рішення, яким справу направити на новий судовий розгляд.

14.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

14.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що, приймаючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій не застосували норми законодавства, які підлягали застосуванню, що вважається неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положення пункту 3 частини першої статті 6, пункту 6 частини другої статті 10 ПК України, абзаців 1, 4, підпункту 20 пункту 10 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520 (далі - Положення № 520).

14.3. При цьому, як уважає скаржник, неправильне застосування норм матеріального права було зумовлене порушенням норм процесуального права, чим власне і обґрунтовує підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).

14.4. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник спирається на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України, відповідно до якого підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, серед іншого, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

14.5. Скаржник наполягає, що для правильного вирішення справи і прийняття законного та обґрунтованого рішення з повним та всебічним дослідженням та встановленням всіх обставин, суди повинні були дослідити копію листа НАБУ від 22.02.2021 № 01-024/5849-ДСК, що містить інформацію, яка має вирішальне значення для правильного вирішення справи, і підлягала витребуванню у НАБУ, як у автора даного документа та розпорядника відповідної інформації, оскільки цей доказ підтверджує існування обставин для вжиття Державіаслужбою заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, пов`язаних з використанням повітряного судна Hawker НОМЕР_2. Державіаслужба наголошує, що зазначена у листі НАБУ від 22.02.2021 № 01-024/5849-ДСК інформація стала підставою для прийняття Головою Державіаслужби рішення щодо зміни виконання польоту, а саме перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, експлуатантом якого є ТОВ «АК «Роза Вітрів», що виконувало рейс 7W7751 (WRC7751) за маршрутом Дніпро (Україна) - Відень (Австрія).

14.6. Однак, за твердженням Державіаслужби, в порушення вимог частини третьої статті 2 КАС України (щодо офіційного з`ясування всіх обставин у справі), частини четвертої статті 9 КАС України (щодо виявлення та витребування доказів), частини першої статті 306 КАС України (щодо витребування доказів за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу) ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 відповідачу необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме - копії листа НАБУ від 22.02.2021 №01-024/5849-ДСК, який підлягав витребуванню саме у цього органу, як автора даного документа та розпорядника відповідної інформації.

14.7. На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що у Державіаслужби була відсутня можливість надати до суду копію указаного листа, оскільки цей документ містить інформацію для службового користування, а Державіаслужба не є автором останнього.

14.8. Поряд із цим, Державіаслужба підкреслює, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, змінивши рішення суду першої інстанції та замість «рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту повітряного судна…», як про те просив позивач в уточненому позові, визнав протиправними «дії Державіаслужби щодо зміни виконання польоту повітряного судна…».

14.9. Наведене, на переконання скаржника, є порушенням норм процесуального права, зокрема статей 9 322 КАС України, позаяк постанова суду апеляційної інстанції стосується предмету позову, який не заявлявся позивачем до розгляду у даній справі та містить у собі висновок щодо нових позовних вимог, які є фактично іншим позовом.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.08.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.09.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику учасників.

Позиція інших учасників справи

17. Від НАБУ 16.08.2022 до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Державіаслужби, за змістом якого цей учасник справи просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022, а провадження у справі №160/9500/21 закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 238 КАС України, у зв`язку з неналежністю розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства.

17.1. По-перше, за доводами НАБУ у цьому письмовому відзиві, суди першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у цій справі застосували норми процесуального права, які регулюють засади визначення юрисдикції адміністративних судів, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 821/412/17, від 19.02.2020 у справах № 826/14759/18, № 520/5442/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17.

17.2. НАБУ наполягає, що публічно-правові відносини з приводу управління повітряним рухом у цій ситуації виникли між Державіаслужбою (суб`єкт владних повноважень, який є уповноваженим органом з питань цивільної авіації) та екіпажем повітряного судна Hawker НОМЕР_2, експлуатантом якого є ТОВ «АК «Роза Вітрів». Будь-яких рішень чи дій, які б стосувалися позивача та зобов`язували його до вчинення тих чи інших дій, відповідачем вчинено не було, у зв`язку з чим публічно-правові відносини між позивачем та відповідачем під час здійснення посадки повітряного судна не виникали. Факт перебування позивача на борту цього повітряного судна, на думку НАБУ, не свідчить про виникнення публічно-правових відносин між ним та Державіаслужбою, оскільки рішення Голови цієї служби стосувалися саме управління рухом повітряного судна та жодним чином не впливало на поведінку позивача шляхом заборони вчинення певних дій або надання вказівки вчинити певні дії. Отже, спір, що розглядається, на переконання НАБУ, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, а висновки судів попередніх інстанцій про публічно-правову природу цього спору є помилковими.

17.3. По-друге, на переконання НАБУ, саме по собі визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не призведе до ефективного захисту порушеного права та не сприятиме його поновленню. Неприпустимим, на думку НАБУ, з огляду на завдання адміністративного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим, а такі позови не підлягають судовому розгляду.

17.4. Щодо висновків судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскаржуване рішення приймалося Державіаслужбою за вказівкою НАБУ з метою доставки позивача до МА «Бориспіль» задля вручення останньому повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, цей учасник справи зауважив, що дійсно детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за підозрою, серед інших, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.

17.5. За поясненням НАБУ, під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було зібрано достатньо відомостей для здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у зв`язку з чим детективами НАБУ вживалися заходи щодо його вручення відповідно до вимог статті 278 К ПК України. Так, володіючи інформацією, що ОСОБА_1 намагається покинути територію України, що надалі створювало перешкоди у проведенні досудового розслідування та унеможливлювало б застосування до нього запобіжних заходів, заступником Керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Скомаровим О.В. телефонним зв`язком повідомлено начальника чергової зміни (оперативного чергового) Украероцентру про необхідність перенаправлення повітряного судна, що виконувало рейс 7W7754, до МА «Бориспіль», що зумовлено терміновим проведенням процесуальних дій. Крім того, про необхідність перенаправлення зазначеного повітряного судна та його посадки в МА «Бориспіль» було зазначено в листі НАБУ від 22.02.2021 №01-024/5849-ДСК, який було адресовано Голові Державіаслужби та Українському центру планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху. У підсумку, 22.02.2021 детективом НАБУ повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.

17.6. Таким чином, за висновком НАБУ, позивач намагається за допомогою інструментів адміністративного судочинства встановити факт протиправної поведінки Державіаслужби, з якою він не перебував у публічно-правових відносинах, з метою подальшого використання для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.

17.7. По-третє, на думку НАБУ, суди попередніх інстанцій допустили неповне з`ясування обставин справи, оскільки не дослідили лист НАБУ від 22.02.2021 №01-024/5849-ДСК, а також зміст розмови Голови Державіаслужби з посадовою особою ДП «Обслуговування повітряного руху України», у зв`язку з чим, на переконання цього учасника справи, неможливо встановити чи дійсно мав місце факт надання вказівки щодо зміни виконання польоту повітряного судна та який характер вона мала (чи це була обов`язкова до виконання вимога, чи можливо носила виключно інформативний характер з посиланням на лист НАБУ від 22.02.2021 №01-024/5849-ДСК).

18. Адвокат Ткаченко Р.О., який на підставі ордеру діє в інтересах ОСОБА_1 , подав пояснення щодо відзиву НАБУ, за змістом яких доводить необґрунтованість доводів останнього.

18.1. По-перше, сторона позивача наполягає на помилковості доводів НАБУ з приводу того, що цей спір не є публічно-правовим, а тому не повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, з огляду на той факт, що вказівку про зміну маршруту руху рейсу 7W7754 (WRC7751) було надано саме екіпажу, а не позивачу. Наголошує, що спір у цій справі стосується здійснення Державіаслужбою своїх повноважень щодо зміни виконання польотів і авіаційної діяльності, передбаченими пунктом 3 частини першої статті 6, пунктом 6 частини другої статті 10 ПК України, застосованих у ситуації позивача та чи відповідає таке їх застосування критеріям частини другої статті 2 КАС України, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та чи з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

18.2. Звертає увагу, що відповідно до змісту пункту 3 частини першої статті 6, пункту 6 частини другої статті 10 ПК України Державіаслужба має повноваження щодо зміни виконання будь-яких польотів у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам. Тобто метою здійснення Державіаслужбою своїх повноважень є забезпечення авіаційної безпеки. Проте, як визначає саме НАБУ, про жодні загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України, НАБУ не повідомляло Державіаслужбу, у зв`язку з чим остання не мала законних підстав застосовувати свої повноваження, надані їй нормами ПК України саме з метою забезпечення авіаційної безпеки.

18.3. У контексті наведеного, відповідаючи на питання (1) чи вплинули вказані дії суб`єкта владних повноважень на права та обов`язки позивача та (2) з якою метою Державіаслужба здійснювала свої повноваження, сторона позивача доводить, що цей спір є публічно-правовим, позаяк здійснюючи владні повноваження щодо перенаправлення повітряного судна, єдиним пасажиром якого був позивач, відповідач вчинив дії, яким останній вимушений був підкоритися, що створило перешкоди у реалізації позивачем його прав та інтересів, зокрема на переліт у м. Відень для проходження планового лікування. При цьому, підкреслює, що такі дії були вчинені відповідачем на вимогу НАБУ виключно з метою проведення процесуальних дій стосовно позивача, що не відповідає меті здійснення Державіаслужбою повноважень, наданих їй ПК України та Положенням № 520, яка полягає у забезпеченні авіаційної безпеки.

18.4. По-друге, сторона позивача уважає хибними доводи НАБУ з приводу ненадання судами попередніх інстанцій оцінки їх доводам стосовно того, що позовна заява не має на меті відновлення порушених прав позивача, а лише націлена на встановлення обставин, що є предметом доказування в кримінальному провадженні, оскільки питання протиправності зміни виконання польоту не входить до обставин, які підлягають доказуванню в рамках кримінального провадження. Доводи НАБУ стосовно не надання судами попередніх інстанцій оцінки цим аргументам не відповідають дійсним обставинам справи. Підкреслює, що суд першої інстанції, відхиляючи доводи третіх осіб про необхідність розгляду цих правовідносин в рамках кримінального провадження, узяв до уваги, що у пункті 3.10.1 ухвали Вищого антикорупційного суду від 28.07.2021 у справі № 991/4674/21 слідчим суддею наголошено на тому, що правовідносини ОСОБА_1 та посадових осіб Державіаслужби щодо перенаправлення повітряного судна до МА «Бориспіль» не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531.

18.5. У взаємозв`язку з наведеним, сторона позивача наголошує, що звернення до адміністративного суду з метою визнання оскаржуваних дій відповідача протиправними є єдиним способом правового захисту, який доступний позивачу для захисту його порушеного права на свободу переміщення, а тому є ефективним та необхідним, як такий, що створює передумови відшкодування шкоди, зокрема, на підставі частини першої статті 1173 ЦК України.

18.6. По третє, на переконання цього учасника справи, необґрунтованими є доводи НАБУ щодо неповноти судового розгляду, у зв`язку з тим, що судами не досліджено лист НАБУ від 22.02.2021 № 01-024/5849-ДСК, позаяк відповідач, як суб`єкт владних повноважень, маючи обов`язок доведення правомірності своїх дій та в силу приписів абзацу 2 частини другої статті 77 КАС України повинен подати всі наявні у нього документи, які можуть бути використані як докази у справі, цього обов`язку не виконав, та, маючи цей лист у розпорядженні з моменту ініціювання провадження у цій справі, не надав його суду першої інстанції, з клопотанням про витребування цього листа у НАБУ до суду першої інстанції не звертався. Так само як і НАБУ, яке приймаючи участь у справі з моменту розгляду справи в суді першої інстанції, протягом усього судового розгляду у цій інстанції означеного листа на підтвердження законності дій відповідача не надавало.

18.7. Спростовуючи доводи третьої особи про виключне значення указаного листа для правильного вирішення справи по суті у зв`язку з тим, що останній містить відомості про необхідність запобіганню виникненню авіаційних подій, сторона позивача наголошує, що судами попередніх інстанцій установлено, що указаний лист направлений виключно на недопущення залишення позивачем території України та не містив відомостей про авіаційні події у розумінні статті 1 ПК України. Наведене також підтверджується і самим НАБУ за змістом цих пояснень.

19. Своєю чергою адвокатами позивача Ткаченком Р.О. та Целіком В.В. до Суду засобами поштового зв`язку 24.08.2022 та 25.08.2022 (попередньо електронною поштою - 23.08.2022) відповідно подані відзиви на касаційну скаргу Державіаслужби, у яких останні просять цю касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

19.1. Спростовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права (пункту 3 частини першої статті 6, пункту 6 частини другої статті 10 ПК України, абзаців 1, 4, підпункту 20 пункту 10 Положення № 520), за змістом яких керівник Державіаслужби може змінити виконання будь-якого польоту лише за умови виявлення загрози безпеці польоту або його невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України, представники позивача підкреслюють, що в обсязі установлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій не установили доказів, які б свідчили про наявність загрози польотів або невідповідність встановленим стандартам та авіаційним правилам.

19.2. Наголошують, що обставини, на які посилається відповідач, як підставу для прийняття оскаржуваного рішення (отримання від НАБУ листа від 22.02.2021 № 01-024/5849-ДСК) не є авіаційною подією у розумінні статті 1 ПК України, а примусова посадка літака міжнародного рейсу виключно з метою здійснення детективами НАБУ процесуальних дій суперечить означеним вимогам ПК України та Положення № 520.

19.3. Не погоджуючись із обґрунтуванням Державіаслужбою підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, адвокати позивача наполягають на законності та обґрунтованості ухвали апеляційного суду про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування листа НАБУ від 22.02.2021 № 01-024/5849-ДСК, оскільки ДАСУ, маючи у розпорядженні указаний лист з моменту подання позивачем цього позову, самостійно не реалізував право подати цей доказ до суду першої інстанції для доведення своєї позиції у справі, з клопотанням про витребування означеного листа від НАБУ через неможливість подання цього доказу самостійно відповідач не звертався до суду цієї інстанції, доказів неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, як того вимагають приписи частини четвертої статті 308 КАС України, до клопотання, поданого суду апеляційної інстанції, не надав.

19.4. На думку сторони позивача, касатор намагається «змістити акценти» щодо предмету доказування та впливу вищевказаного листа на законність/незаконність дій відповідача, оскільки жодним з учасників справи не заявлялося та не зазначається і й наразі про те, що згаданий лист НАБУ містив ту чи іншу інформацію щодо ризику настання авіаційної події в розумінні ПК України та безпосередньо інформацію щодо небезпеки продовження польоту, що створювало б підстави для зміни виконання польоту (перенаправлення) повітряного судна, на якому перебував позивач. Отже, відповідач, попри наявність процесуального обов`язку довести правомірність прийнятого ним рішення ухилився від надання суду наявних у нього доказів, обов`язку доказування правомірності прийнятого ним рішення про зміну виконання польоту не виконав.

19.5. Вказані касатором обставини, на переконання сторони позивача, не свідчать про наявність умов для обмеження доступу до інформації, викладеної в листі НАБУ, а сам касатор не наводить жодних конкретних відомостей, які б вказували, що цей лист дійсно містив інформацію про наявність авіаційної події у розумінні статті 1 ПК України або іншу загрозу безпеці авіації.

19.6. У контексті доводів Державіаслужби про вихід суду апеляційної інстанції за межі позовних вимог, адвокати позивача наполягають на правомірності застосування судом цієї інстанції повноваження, передбаченого частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, що узгоджується із положеннями статті 13 Конвенції, суть якої зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б суду розглянути питання, які стосуються суті небезпідставної заяви позивача, та надати відповідний судовий захист, який має бути ефективним як у законі, так і на практиці.

19.7. У цьому зв`язку представники ОСОБА_1 підкреслюють, що позивач 22.02.2021 в рамках здійснення міжнародного рейсу 7W7751(WRС7751) за маршрутом Дніпро - Відень перетнув державний кордон України у міжнародному, повітряному, цілодобовому, пасажирському пункті пропуску через державний кордон «Дніпро», створений на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.1993 №1152-р, який функціонував в аеропорту міста Дніпро. Під час перетину державного кордону позивач пройшов паспортний, митний та інші види контролю, передбачені чинним законодавством, в ході яких не виявлено будь-яких обмежень у праві виїзду останнього за кордон, що підтверджується листом Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 11.03.2021 № 91-3163/0/18-21. Таким чином, держава в особі уповноважених органів, того ж дня, коли було здійснено примусову посадку повітряного судна, встановила відсутність будь-яких обмежень для виїзду позивача за кордон та будь-яких претензій з боку правоохоронних органів, однак допустила втручання в гарантоване позивачу статтею 33 Конституції України право на свободу пересування, який, внаслідок прийняття рішення відповідачем, не міг вільно та безперешкодно пересуватися, користуватися послугами обраного ним перевізника та прямувати за заздалегідь запланованим маршрутом. При цьому таке втручання було здійснено за відсутності передбачених законом підстав та реалізацією уповноваженим органом (ДАСУ) наданих йому повноважень всупереч меті забезпечення безпеки авіації, що є обов`язковою умовою прийняття рішення про зміну виконання польоту.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

20. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

21. Спір у цій справі виник у зв`язку із здійсненням Державіаслужбою зміни маршруту руху (перенаправлення) та примусової посадки в МА «Бориспіль» повітряного судна, що виконувало міжнародний рейс, єдиним пасажиром на борту якого був позивач, стосовно якого паспортним та митним контролем не виявлено будь-яких обмежень для виїзду позивача за кордон.

22. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

23. Приймаючи до уваги, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (абзац 2 частини першої статті 354 КАС України), колегія суддів передусім уважає за необхідне висловитися з приводу юрисдикції цього спору.

24. Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Правові основи діяльності в галузі авіації визначаються Повітряним кодексом України від 09.05.2011 № 3393-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України).

27. У частині першій статті 4 ПК України задекларовано, що Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.

28. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення (частина друга статті 4 ПК України).

29. Відповідно до частини п`ятої статті 4 ПК України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації);

національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

30. Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами України та іноземними цивільними повітряними суднами, фактів порушення порядку використання повітряного простору України покладається на спеціалізовану експертну установу з розслідування авіаційних подій (частина друга статті 4 ПК України).

31. Відповідно до частини першої статті 5 ПК України уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за такими напрямами:

1) здійснення комплексних заходів щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки;

2) створення умов для розвитку авіаційної діяльності, повітряних перевезень та їх обслуговування, виконання авіаційних робіт та польотів авіації загального призначення;

3) організація використання повітряного простору України;

4) представництво України в міжнародних організаціях цивільної авіації та у міжнародних відносинах з питань цивільної авіації.

32. Частиною другою статті 4 цього ж Кодексу визначено, що напрями, визначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, реалізуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації шляхом:

1) розроблення, прийняття та впровадження авіаційних правил України;

2) сертифікації суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності;

3) ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів повітряним транспортом та надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам;

4) здійснення постійного нагляду та інспектування дотримання встановлених законодавством, у тому числі авіаційними правилами України, вимог;

5) розслідування актів незаконного втручання.

33. Уповноважений орган з питань цивільної авіації є уповноваженим та незалежним органом щодо забезпечення використання повітряного простору України суб`єктами авіаційної діяльності, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування (частина третя статті 4 ПК України).

34. З метою вжиття заходів до забезпечення безпеки авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації взаємодіє з правоохоронними органами, органами виконавчої влади (частина четверта статті 4 ПК України).

35. Реалізуючи державне регулювання за напрямом забезпечення безпеки авіації, уповноважений орган з питань цивільної авіації з метою забезпечення безпеки цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом, зокрема, заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України (пункт 6 частини першої статті 10 ПК України).

36. Пунктом 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення про Державіаслужбу) визначено, що Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

37. Державіаслужбу очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра інфраструктури (пункт 9 Положення про Державіаслужбу).

38. Повноваження керівника уповноваженого органу з питань цивільної авіації визначені статтею 6 ПК України та пунктом 10 Положення про Державіаслужбу.

39. Згідно пункту 3 частини першої статті 6 ПК України керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснює в межах та у спосіб, визначені законом, зокрема, такі повноваження: заборона, скасування, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.

40. Відповідно до підпункту 20 пункту 10 Положення про Державіаслужбу Голова Державіаслужби здійснює в межах та у спосіб, визначені законом та авіаційними правилами України, серед іншого, заборону, скасування, тимчасове припинення або зміну виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.

41. З аналізу наведених норм слідує, що Державіаслужба наділена публічно-владними управлінськими функціями на підставі наведених норм законодавства, які нею реалізуються як уповноваженим та незалежним органом щодо забезпечення використання повітряного простору України суб`єктами авіаційної діяльності, а отже є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.

42. Вирішуючи клопотання НАБУ про закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку з неналежністю розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства, Верховний Суд враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини, відповідно до яких між рішенням (діями) Державіаслужби (її посадових осіб), здійсненими ними у процесі реалізації державного регулювання із застосуванням наданих їм законом повноважень, та обмеженням позивача у свободі пересування (вільно залишати територію України) прослідковується чіткий причинно-наслідковий зв`язок.

43. Для визначення публічно-правового спору необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

44. Тож, ураховуючи, що спір у цій справі стосується здійснення Державіаслужбою наданих їй законом повноважень щодо зміни виконання польотів і авіаційної діяльності, передбаченими пунктом 3 частини першої статті 6, пунктом 6 частини другої статті 10 ПК України, а оскаржувані рішення (дії) мали наслідком обмеження позивача у свободі пересування (вільно залишати територію України), то спірні правовідносини мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

45. Доводи НАБУ щодо незастосування судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у цій справі висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, які регулюють засади визначення юрисдикції адміністративних судів, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 821/412/17, від 19.02.2020 у справах № 826/14759/18, № 520/5442/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 є необґрунтованими, позаяк правовідносини у цій та порівнюваних справах не є подібними за своїм змістом, який визначає характер спору.

46. За таких обставин, колегія суддів не бачить правових підстав для задоволення клопотання НАБУ про закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 238 КАС України.

47. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги Державіаслужби за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

48. Одним із доводів касаційної скарги за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України указано, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, змінивши рішення суду першої інстанції та замість «рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту повітряного судна…», як про те просив позивач в уточненому позові, визнав протиправними «дії Державіаслужби щодо зміни виконання польоту повітряного судна…». Скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов не тільки за межі апеляційної скарги, але і за межі позову.

49. У контексті наведених доводів Верховний Суд зауважує, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження.

50. Отже під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог.

51. Вказаний принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

52. Цей принцип знайшов своє відображення частині другій статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

53. Тож саме позивач є ініціатором розгляду в суді публічно-правового спору, визначення предмету, підстав позову та обрання способу захисту.

54. Верховний Суду, зокрема, у постанові від 01.06.2022 у справі № 640/25836/20 вказав, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

55. Зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, в тому числі і обранням того способу захисту порушеного права, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

56. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

57. Згідно з частиною першою статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

58. З матеріалів справи слідує, що у підготовчому засіданні 09.08.2021 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог разом із уточненою позовною заявою, у якій визначено відповідачем Державну авіаційну службу України, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Роза вітрів», Національне антикорупційне бюро із вимогою про визнання протиправним рішення Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker НОМЕР_2, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував ОСОБА_1 , до міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22.02.2021.

59. В обґрунтування цієї заяви представник позивача зазначив, що у відповіді на адвокатський запит від 15.07.2021 № 1.16-4571-21 Державіаслужба вказує, що рішення щодо зміни виконання вищевказаного польоту було прийняте Головою Державіаслужби Більчуком О.В.

60. Ухвалою від 09.08.2021 ця уточнена позовна заява у справі № 160/9500/21 прийнята до розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

61. Тож позивач до закінчення підготовчого засідання реалізував своє право щодо зміни предмету та підстав позову.

62. Із змісту рішення суду першої інстанції слідує, що суд цієї інстанції вирішив спір у відповідності до уточненої позовної заяви та надав оцінку визначеному позивачем у цій заяві предмету позову - рішенню Голови Державіаслужби щодо зміни виконання польоту, без виходу за межі позовних вимог.

63. Своєю чергою, суд апеляційної інстанції у контексті доводів апеляційних скарг Державіаслужби та НАБУ обґрунтовано звернув увагу на ту обставину, що Голова Державіаслужби не був залучений до участі в справі. Тож, враховуючи, що позивач звертаючись до суду з позовом у цій справі просить скасувати усне рішення Голови Державіаслужби, в той час як норми КАС України не передбачають можливості перегляду у судовому порядку рішення, що не приймалося у письмовій формі, а Голова Державіаслужби не є відповідачем у цій справі, суд апеляційної інстанції з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача уважав за можливе захистити права позивача шляхом визнання протиправними дій Державіаслужби щодо зміни виконання польоту зі зміною рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними саме дій Державіаслужби, а не рішення Голови Державіаслужби.

64. Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

65. Варто врахувати, що повноваження Державіаслужби щодо зміни виконання польоту визначені пунктом 6 частини першої статті 10 ПК України, згідно якого остання здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом, зокрема, заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.

66. Повноваження ж Голови Державіаслужби визначені статтею 6 ПК України та пунктом 10 Положення про Державіаслужбу, за змістом яких керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснює в межах та у спосіб, визначені законом, зокрема, такі повноваження: заборона, скасування, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.

67. З наведеного слідує, що судом апеляційної інстанції вирішене правове питання, яке не було заявлене позивачем як предмет спору, помилково ототожнивши дії Державіаслужби, та рішення Голови Державіаслужби. Тим самим суд апеляційної інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, не обґрунтувавши підстав такого виходу що є порушенням вимог статті 9 КАС України.

68. Верховний Суд неодноразово звертав увагу судів перших та апеляційних інстанцій на порушення положень статті 9 КАС України при вирішенні питання про вихід за межі позовних вимог, які мають наслідком скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд, зокрема у постановах від 26.05.2022 у справі № 360/4114/20, від 10.11.2022 у справі № 340/2736/20, від 09.02.2023 у справі № 380/3672/20, від 13.04.2023 № 757/30991/18-а та інш.

69. Своєю чергою суд першої інстанції, визначаючи остаточний предмет спору у підготовчому засіданні не визначив відповідний склад учасників справи, у зв`язку з чим не встановив обставин реалізації повноважень саме тим суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржувалося позивачем, зокрема, чи мав він у розпорядженні лист НАБУ від 22.02.2021 №01-024/5849-ДСК.

70. Таким чином, при вирішенні цього спору суди обох інстанцій не з`ясували, які обставини входять до предмета доказування у цій справі, якими доказами вони можуть підтверджуватися, чи подані відповідні докази сторонами або суд має їх витребувати з власної ініціативи, чи відповідають зібрані у справі докази критеріям належності, допустимості, достовірності і достатності.

71. З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не надали належної оцінки предмету позову та не встановили відповідних обставин на підставі досліджених доказів, що унеможливлює висловлення судом касаційної інстанції своєї правової позиції в аспекті порушених у касаційній скарзі питань щодо правильного застосування положень пункту 3 частини першої статті 6, пункту 6 частини другої статті 10 ПК України, абзаців 1, 4, підпункту 20 пункту 10 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520.

72. Обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

73. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

74. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

75. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

76. Ураховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

77. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно правильно визначити коло учасників, які мають приймати участь у справі, у відповідності до остоточно визначеного предмету позову, ретельно дослідити спірні правовідносини, з урахуванням викладених у цій постанові висновків, з оцінкою оскаржуваних рішень (дій) на відповідність критеріям частини другої стааті 2 КАС України, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

78. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Національного антикорупційного бюро України про закриття провадження у справі № 160/9500/21 відмовити.

2. Касаційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року скасувати, справу № 160/9500/21 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська А.Г. Загороднюк